Рішення

від 11.11.2016 по справі 911/2790/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2016 р. Справа № 911/2790/16

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Олімп",

за участі третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача - Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України "Боярський коледж екології і природних ресурсів",

про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання звільнити приміщення

секретар судового засідання: Діхтярук Є.А.

за участю представників:

від прокуратури: Нестеренко Є.І. (посвідчення № 028904);

від відповідача 1: Колода Є.Г. (довіреність № 11 від 17.02.2016 р.);

від відповідача 2: Єрмолаєв В.В. (керівник);

від третьої особи: не з'явився.

Обставини справи:

Заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області (далі - прокурор) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (далі -відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Олімп" (далі - відповідач 2), за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Боярський коледж екології і природних ресурсів» (далі - третя особа), про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання звільнити приміщення.

Позовні вимоги прокурора обґрунтовані, зокрема, тим, що укладений між відповідачами 27.05.2016 р. договір оренди № 1832 частини нежитлового приміщення першого поверху їдальні площею 72,7 кв.м, розташованого за адресою: м. Боярка-2, Києво-Святошинський район, що перебуває на балансі ВП НУБіП «Боярський коледж екології і природних ресурсів», суперечить приписам статей 2, 4, 61, 63 Закону України «Про освіту», ч. 2 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», оскільки у даному випадку в оренду під розміщення торговельного об'єкта з продажу продовольчих товарів передано частину будівлі навчального закладу, тобто для використання не для діяльності, пов'язаної з навчально-виховним процесом.

У зв'язку з наведеним прокурор просить суд на підставі приписів ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України визнати недійсним договір оренди № 1832 від 27.05.2016 р., укладений між Регіональним відділенням ФДМУ по Київській області та ТОВ фірмою "Олімп", а також зобов'язати ТОВ фірму "Олімп" звільнити та повернути передану в оренду згідно вказаного договору частину нежитлового приміщення першого поверху їдальні площею 72,7 кв.м РВ ФДМУ по Київській області та балансоутримувачу - ВП НУБіП «Боярський коледж екології і природних ресурсів», і судові витрати покласти на відповідачів.

Розгляд справи відкладався.

14.09.2016 р. до господарського суду Київської області від прокуратури надійшло пояснення № 08-1148 вих.16 (вх. № 18755/16 від 14.09.2016 р.) щодо надання документів.

14.09.2016 р. до господарського суду Київської області від третьої особи були подані пояснення б/н, б/д (вх. № 18814/16 від 14.09.2016 р.), за змістом яких ВП НУБіП «Боярський коледж екології і природних ресурсів» зазначав, що будівля їдальні коледжу була побудована у 1977 році, і за проектом частина приміщення цієї будівлі площею 72,7 кв.м призначена для розміщення магазину з продажу продовольчих товарів. ТОВ фірма «Олімп» орендує вказане приміщення з 1997 року та є єдиним торговельним закладом на території містечка Боярка-2, вчасно сплачує орендну плату та неодноразово надавало благодійну допомогу коледжу.

21.10.2016 р. до господарського суду Київської області від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву б/н, б/д (вх. № 21993/16 від 21.10.2016 р.), за змістом якого РВ ФДМУ по Київській області вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне. У зв'язку зі зверненням ТОВ фірми «Олімп» із заявою про намір взяти в оренду об'єкт державної власності, а саме - частину нежитлового приміщення першого поверху їдальні третьої особи, Регіональне відділення ФДМУ по Київській області листом від 13.10.2015 р. № 10-08-3769 звернулось до Міністерства освіти і науки України щодо надання висновків щодо умов договору оренди, із зазначенням можливих обмежень щодо мети використання об'єктів оренди, а також надання, зокрема, підтвердження, що вищезазначене майно не підпадає під критерії заборони до передачі в оренду, які встановлені вимогами частини другої статті 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Листом № 1/11-17670 від 07.12.2015 р. Міністерство освіти і науки України надало дозвіл на передачу в оренду зазначеного вище майна.

Відповідач 1 наголошує, що спірний об'єкт не задіяний в процесі основного виробництва, про який йдеться у ч. 2 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», тобто не має відношення до організації навчально-виховного процесу.

У зв'язку з наведеним відповідач 1 вважає, що передача спірного майна в оренду відбувалася у повній відповідності з приписами чинного законодавства.

24.10.2016 р. до господарського суду Київської області від представника прокуратури надійшло пояснення № 08-1309 вих-16 від 24.10.2016 р. (вх. № 22007/16 від 24.10.2016 р.) у справі, в якому прокурор зазначає про необхідність зобов'язання відповідача 2 повернути спірне майно саме балансоутримувачу - ВП НУБіП «Боярський коледж екології і природних ресурсів». Поряд з цим, прокурор наголошував на тому, що в силу приписів абз. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції, чинній на час укладення договору) не можуть бути об'єктами оренди об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації. До вказаних об'єктів, згідно з ч. 2 ст. 5 того ж Закону, належать об'єкти освіти. Також прокурор наполягає на тому, що в силу вимог ч. 5 ст. 63 Закону України «Про освіту» об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням. Відтак, приміщення навчального закладу може передаватись в оренду виключно для діяльності, пов'язаної з навчально-виховним процесом.

24.10.2016 р. до господарського суду Київської області прокурором було подано клопотання б/н від 24.10.2016 р. (вх. № 22054/16 від 24.10.2016 р.) про продовження строку вирішення справи на 15 днів в порядку, передбаченому статтею 69 ГПК України, яке було задоволено ухвалою суду від 24.10.2016 р.

11.11.2016 р. до господарського суду Київської області відповідачем 2 було подано відзив б/н, б/д (вх. № 23411/16 від 11.11.2016 р.) на позовну заяву у даній справі, за змістом якого ТОВ фірма «Олімп» проти позову заперечує, посилаючись на те, що відповідно до статті 25 Закону України «Про освіту» організація та відповідальність за харчування у навчальних закладах державної та комунальної форми власності покладається на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, центральні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані навчальні заклади, керівників навчальних закладів.

Відповідач 2 наголошує на тому, що в містечку Боярка-2, яке охоплює комплекс будівель ВП НУБіП «Боярський коледж екології і природних ресурсів» та в якому мешкають більше 600 осіб, зокрема - студентів та викладачів коледжу, що проживають в гуртожитку, продовольчий магазин ТОВ фірми «Олімп», який розміщується на першому поверсі будівлі їдальні коледжу з 1997 року, є єдиним торговельним закладом, що реалізує товари продовольчої групи, і найближчий до містечка магазин розташований за 5 кілометрів. При цьому, орендоване відповідачем 2 приміщення окремо виділене, має окремий вхід, що виходить у частину двору, відділену від двору коледжу, що підтверджується копією поверхового плану і довідкою, долученими до матеріалів справи.

Також відповідач 2 наголошує на тому, що орендоване ним приміщення використовується, зокрема, з метою харчування учнів коледжу.

У судовому засіданні 11.11.2016 р. представник прокуратури позовні вимоги підтримувала; представники відповідачів проти позову заперечували, третя особа у засідання суду уповноваженого представника не направила.

У судовому засіданні 11.11.2016 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

27 травня 2016 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Олімп» (орендар) було укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, а саме - частини нежитлових приміщень першого поверху їдальні площею 72,7 кв.м, за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка-2, та перебуває на балансі Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Боярський коледж екології і природних ресурсів» (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 1.2 договору майно передається в оренду з метою розміщення торговельного об'єкта з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи.

Договір укладений строком на 2 роки та 11 місяців, з 27.05.2016 р. по 26 квітня 2019 р. включно.

Прокурор вважає наведений вище договір незаконним, укладеним з порушенням приписів Закону України «Про освіту», оскільки в оренду було передано приміщення державного навчального закладу для цілей, не пов'язаних з навчально-виховним процесом. На переконання прокурора, зазначене є підставою для визнання недійсним договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 1832 від 27.05.2016 р. в порядку ст.ст. 203, 215 ЦК України, а оскільки недійсний правочин не породжує для його сторін жодних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, прокурор також просив суд зобов'язати орендаря за недійсним договором звільнити та повернути балансоутримувачу - ВП НУБіП «Боярський коледж екології і природних ресурсів» орендоване приміщення.

Дослідивши матеріали справи, позиції учасників процесу, наявні у справі докази, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог прокурора у даній справі з огляду на таке.

Статтею 2 Закону України «Про освіту» визначено, що завданням законодавства України про освіту є регулювання суспільних відносин у галузі навчання, виховання, професійної, наукової, загально-культурної підготовки громадян України.

Навчальні заклади створюються органами державної виконавчої влади і органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, у тому числі релігійними організаціями, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку, громадянами відповідно до потреби громадян у мові навчання, соціально-економічних, національних, культурно-освітніх потреб у них за наявності необхідної матеріально-технічної, науково-методичної бази, педагогічних кадрів. Навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу (ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про освіту»).

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону України «Про освіту» вищими навчальними закладами є університет, академія, інститут, коледж.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про вищу освіту» коледж - галузевий вищий навчальний заклад або структурний підрозділ університету, академії чи інституту, що провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям ступенів молодшого бакалавра та/або бакалавра, проводить прикладні наукові дослідження. Коледж також має право здійснювати підготовку фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста.

Таким чином, Відокремлений підрозділ Національного університету біоресурсів і природокористування України «Боярський коледж екології і природних ресурсів» є державним вищим начальним закладом.

Відповідно до ст. 61 Закону України «Про освіту» фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. Додатковими джерелами фінансування, у тому числі, визначено доходи від надання в оренду приміщень.

Відповідно до частини 1 ст. 63 Закону України «Про освіту» матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.

Частиною 5 ст. 63 Закону України «Про освіту» визначено, що об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Поряд з цим, згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» не можуть бути об'єктами оренди об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна».

Частиною 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» встановлено, що приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, зокрема, - об'єкти освіти, фізичної культури, спорту і науки, що фінансуються з державного бюджету.

На переконання прокурора, оскільки приміщення, яке передане в оренду відповідачеві 2, є частиною будівлі навчального закладу, то воно може передаватись в оренду виключно для діяльності, пов'язаної з навчальним процесом.

Слід зазначити, що частиною 1 статті 3 Закону України «Про освіту» встановлено, що право громадян на освіту забезпечується: розгалуженою мережею навчальних закладів, заснованих на державній та інших формах власності, наукових установ, закладів післядипломної освіти; відкритим характером навчальних закладів, створенням умов для вибору профілю навчання і виховання відповідно до здібностей, інтересів громадянина; різними формами навчання - очною, вечірньою, заочною, екстернатом, а також педагогічним патронажем.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про освіту» система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти. Структура освіти згідно із статтею 29 вказаного Закону включає: дошкільну освіту, загальну середню освіту, позашкільну освіту, професійно-технічну освіту, вищу освіту, післядипломну освіту та самоосвіту.

За змістом наведених норм законодавства, під освітньою діяльністю розуміється діяльність закладів, що входять до системи освіти, з метою здобуття відповідного виду освіти і задоволення інших освітніх потреб здобувачів освіти та інших осіб, що визначаються метою освіти.

У свою чергу, навчально-виховний процес як складова освітньої діяльності - це система організації навчально-виховної, навчально-виробничої діяльності, визначеної навчальними, науковими, виховними планами (пункт 1.2 Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 01.08.2001 р. № 563).

Поряд з цим, слід зазначити, що за приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

До матеріалів справи не надано належних і допустимих, в розумінні наведених вище приписів процесуального закону, доказів того, що об'єкт оренди - індивідуально визначене нерухоме державне майно, яке перебуває на балансі Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Боярський коледж екології і природних ресурсів» та становить частину нежитлового приміщення будівлі їдальні, є об'єктом освіти, про який йдеться в ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» та в ч. 5 ст. 63 Закону України «Про освіту».

Також судом враховано, що у даному випадку в оренду передане державне майно, що являє собою частину нежитлового приміщення будівлі їдальні, розташованої окремо від навчального корпусу коледжу.

Поряд з цим, прокурором не наведено підстав, з яких би вбачалось, що ТОВ фірма «Олімп» здійснюваною нею діяльністю з торгівлі продовольчими товарами (крім підакцизної групи), якими харчуються, у тому числі, студенти коледжу, заважає навчальному процесу у закладі освіти чи порушує його.

Також прокурором не надано доказів того, що Відокремлений підрозділ Національного університету біоресурсів і природокористування України «Боярський коледж екології і природних ресурсів» потребує використання спірного приміщення для навчально-виховного процесу та права цього навчального закладу порушені.

Натомість, судом враховано, що згідно Переліку платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами, затвердженого Постановою Kабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 р. № 796 , одним із видів платних послуг є здавання в оренду будівель, споруд та іншого нерухомого майна, обладнання, не пов'язаних з навчально-виховною, навчально-виробничою, науковою діяльністю, яке не погіршує соціально-побутові умови працівників закладів і установ освіти, студентської та учнівської молоді (п. 2 розділу 8 Переліку).

Наведене свідчить про те, що законодавством, яке регулює спірні правовідносини, передбачена можливість отримання державними закладами освіти додаткового джерела фінансування з надання платних послуг у вигляді здавання в оренду належного їм майна, з умовою, однак, щодо можливості передачі в оренду будівель, споруд та іншого нерухомого майна, обладнання, не пов'язаних з навчально-виховною, навчально-виробничою, науковою діяльністю, та у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Згідно положень ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України).

У пункті 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» зазначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

На підставі ст. 215 ЦК України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.

З урахуванням всього викладеного вище, суд дійшов висновку щодо відсутності у даному випадку підстав для визнання оспорюваного договору оренди недійсним з огляду на недоведеність матеріалами справи наявності фактичних обставин, з якими чинне законодавство пов'язує недійсність правочину.

Таким чином, вимога прокурора про визнання недійсним укладеного між відповідачами 27.05.2016 р. договору оренди № 1832 частини нежитлового приміщення першого поверху їдальні площею 72,7 кв.м., розташованого за адресою: м. Боярка-2, Києво-Святошинський район, що перебуває на балансі ВП НУБіП «Боярський коледж екології і природних ресурсів», є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Водночас, оскільки вимога прокурора про зобов'язання відповідача 2 звільнити та повернути об'єкт оренди балансоутримувачу за правовим змістом є реституцією (результатом встановлення судом факту недійсності договору), то, відповідно, вона є похідною вимогою від позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди, а тому також задоволенню не підлягає.

З урахуванням всього вищевикладеного, суд дійшов висновку щодо залишення позовних вимог прокурора без задоволення у повному обсязі.

Решта матеріалів справи, наявних у ній доказів та доводів учасників процесу були ретельно досліджені судом і наведених вище висновків суду не спростовують.

Судові витрати у даній справі покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Повне рішення підписане 16.11.2016 р.

Суддя В.М. Бабкіна