Постанова

від 26.06.2017 по справі 911/2790/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2017 року Справа № 911/2790/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. -головуючого, Ковтонюк Л.В., Корнілової Ж.О., розглянувши матеріали касаційної скаргизаступника прокурора Київської області напостанову Київського апеляційного господарського суду від 23.03.17 та рішення господарського суду Київської області від 11.11.16 у справі№ 911/2790/16 господарського суду Київської області за позовомзаступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави до 1) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області 2) товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Олімп" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача відокремлений підрозділ Національного університету біоресурсів і природокористування України "Боярський коледж екології і природних ресурсів" провизнання недійсним договору оренди та зобов'язання звільнити приміщення за участі представників сторін:

від ГПУ - Красножон О.М.,

від відповідача-1 - Котовський В.М.,

від інших осіб - не з'явилися,

У С Т А Н О В И В:

30.08.2016 заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області, товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Олімп", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - відокремлений підрозділ Національного університету біоресурсів і природокористування України "Боярський коледж екології і природних ресурсів", у якому просив:

- визнати недійсним договір оренди №1832 від 27.05.2016, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та ТОВ Фірма "Олімп" з моменту його укладення;

- зобов'язати ТОВ Фірма "Олімп" звільнити та повернути передане в оренду згідно договору №1832 від 27.05.2016 частину нежитлового приміщення першого поверху їдальні площею 72,7 кв. м. РВ ФДМУ по Київській області та балансоутримувачу ВП НУБіП "Боярський коледж екології і природних ресурсів".

Позовні вимоги із посиланням на ч.5 ст.63 Закону України "Про освіту", ч.2 ст.4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ч.2 ст.5 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст.ст.217, 638 ЦК України вмотивовані тим, що передані в оренду приміщення є частиною будівлі вищого навчального закладу, які можуть передаватись в оренду виключно для діяльності, пов'язаної з навчальним процесом, а оспорюваним договором нерухоме майно передано в оренду для розміщення торговельного об'єкта з продажу продовольчих товарів.

1.11.2016 рішенням господарського суду Київської області (суддя Бабкіна В.М.), залишеним без змін 23.03.2017 постановою Київського апеляційного господарського суду (судді Агрикова О.В., Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Судові акти обгрунтовано тим, що матеріали справи не містять доказів того, що спірний об'єкт оренди належить до об'єктів освіти, визначених ч.2 ст.5 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна", ч.5 ст.63 Закону України "Про освіту".

У касаційній скарзі заступник прокурора Київської області посилаючись на порушення судами обох інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення у справі скасувати, та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Неправильним застосуванням норм матеріального права заявником зазначено неврахування судами обох інстанцій вимог Закону України "Про освіту", Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Закону України "Про приватизацію державного майна", а допущені процесуальні порушення, на думку прокурора, полягали в порушенні господарськими судами приписів ст.ст.4, 4-3, 32-35, 43, 83-85, 103-104 ГПК України.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення вимог скарги виходячи з наступного.

Як видно із матеріалів справи та установлено судами попередніх інстанцій, 27.05.2016 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (орендодавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Олімп" (орендар) було укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, яке належить до державної власності - частини нежитлових приміщень першого поверху їдальні площею 72,7 кв.м, за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка-2, та перебуває на балансі Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України "Боярський коледж екології і природних ресурсів". Вказане майно передається в оренду з метою розміщення торговельного об'єкта з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи (п.1.1. договору). Строк дії договору визначений сторонами з 27.05.2016 по 26.04.2019 включно, тобто 2 роки та 11 місяців.

Факт передачі майна в користування товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Олімп" підтверджується актом приймання-передачі від 27.05.2016.

Відповідно до ст.25 Закону України "Про освіту" організація та відповідальність за харчування у навчальних закладах державної та комунальної форми власності покладається на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані навчальні заклади, керівників навчальних закладів.

Згідно п.3 Порядку організації харчування дітей у навчальних та оздоровчих закладах, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України від 01.06.2005 №242/329 процес організації харчування дітей у навчальних та оздоровчих закладах складається з: відпрацювання режиму і графіка харчування дітей; визначення постачальників продуктів харчування і продовольчої сировини; приймання продуктів харчування і продовольчої сировини гарантованої якості; складання меню-розкладу; виготовлення страв; проведення реалізації готових страв і буфетної продукції; надання дітям готових страв і буфетної продукції; ведення обліку дітей, які отримують безоплатне гаряче харчування, а також гаряче харчування за кошти батьків; контроль за харчуванням; інформування батьків про організацію харчування дітей у закладі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій на підставі вищевикладених положень закону, змісту п.1.2. договору оренди (продаж продовольчих товарів), Переліку платних послуг, які можуть надаватись навчальними закладами, іншими установами та закладами освіти, що належать до державної та комунальної форми власності", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №796 від 27.08.2010, дійшли висновку, що відповідач-2 не здійснюючи освітньої діяльності, приймає участь в організації харчування навчального закладу, що є пов'язаним з навчально-виховним процесом. Виходячи з чого, дійшли висновку, що укладення спірного договору жодним чином не впливає на навчально-виховний процес, відповідає вимогам діючого законодавства, що виключає наявність підстав для визнання його недійсним і повернення приміщення навчальному закладу освіти.

Проте до таких висновків місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов унаслідок порушення вимог ст.43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності та неправильного застосування норм матеріального права, що регулюють спірні відносини.

Зі змісту договору №1832 від 27.05.2016 видно, що спірне орендоване майно знаходиться на балансі ВП НУБіП України "Боярський коледж екології і природних ресурсів" (п.1.1. договору).

Факт перебування об'єкту оренди на балансі відповідача-2 підтверджується інвентарною карткою обліку основних засобів в бюджетних установах.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Частинами 1-3, 5 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до абз.5 ч.2 ст.4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, чинній на момент укладення Договору) не можуть бути об'єктами оренди, зокрема, об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до ч. 2 ст.5 Закону України "Про приватизацію державного майна".

За приписами ч.5 ст.63 Закону України "Про освіту" об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Пунктом 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України № 63 від 14.08.2001, визначено що здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов'язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється.

Аналіз змісту викладених положень діючого законодавства свідчить про те, що приміщення навчального закладу може передаватись в оренду виключно для діяльності, пов'язаної з навчально-виховним процесом.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки твердженням прокурора про те, що відповідач-2 орендує приміщення першого поверху їдальні площею 72,7 кв. м. не з метою організації харчування учнів навчального закладу, а з метою розміщення торгівельного об'єкта, тобто здійснює суто підприємницьку діяльність, ніяким чином не пов'язану з навчально-виховним процесом.

Дійшовши висновку про відсутність установлених законодавством заборон для передачі спірного об'єкту в оренду з тих підстав, що останній являє собою частину нежитлового приміщення будівлі їдальні, розташованої окремо від навчального корпусу коледжу, суди обох інстанцій не надали належної правової оцінки твердженням заявника, що за змістом ст.ст.28, 29 Закону України "Про освіту" під освітньою діяльністю розуміється діяльність закладів, що входять до системи освіти, з метою здобуття відповідного виду освіти і задоволення інших освітніх потреб здобувачів освіти та інших осіб, що визначаються метою освіти.

Не встановивши достовірно факт непов'язаності з навчально-виховним процесом відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України "Боярський коледж екології і природних ресурсів" діяльності товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Олімп", господарські суди дійшли передчасного висновку про відсутність передбачених законом підстав для визнання недійсним оспорюваного договору оренди №1832 від 27.05.2016, ураховуючи конкретні обставини справи, що мало наслідком неповноту встановлення фактичних обставин справи.

Таким чином, при ухваленні судових рішень не враховано вимоги ст.84 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення може грунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження й оцінки судом. Наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суд у мотивувальній частині рішення повинен навести правове обгрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

За приписами ч.2 ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Беручи до уваги викладене та повноваження касаційної інстанції, оскаржувані судові рішення підлягають скасування з направленням справи для нового розгляду, під час якого господарському суду необхідно всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, встановити дійсні права та обов'язки сторін, і в залежності від установленого правильно застосувати норми матеріального та процесуального права, якими урегульовано спірні правовідносини, та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу заступника прокурора Київської області задоволити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.03.17 та рішення господарського суду Київської області від 11.11.16 у справі №911/2790/16 скасувати, а справу направити для нового розгляду до суду першої інстанції.

Головуючий суддяВ.Я. Карабань СуддяЛ.В. Ковтонюк СуддяЖ.О. Корнілова