Постанова

від 15.12.2016 по справі 911/85/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" грудня 2016 р. Справа№ 911/85/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Іоннікової І.А.

при секретарі судового засідання Громак В.О.

за участю представників сторін:

від позивача - Івашин О.Є.,

від відповідача - не з'явився,

від прокуратури - Шеховцев О.Д., Якуніна І.М.,

розглянувши апеляційну скаргу фермерського господарства «Піщане»

на рішення господарського суду Київської області від 12.05.2016р.

по справі № 911/85/16 (суддя - Лопатін А.В.)

за позовом першого заступника прокурора Київської області

до 1. Бориспільської районної державної адміністрації

2. фермерського господарства «Піщане»

про визнання недійсним розпорядження райдержадміністрації, договору купівлі-продажу земельної ділянки та державного акту на право власності

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 12.05.2016р. позов задоволено у повному обсязі. Прийнято відмову прокуратури Київської області від розгляду клопотання про забезпечення позову, провадження у справі в цій частині припинено. Позов задоволено. Визнано недійсним розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації від 26.08.2003р. №542 «Про продаж земельної ділянки Фермерському господарству «Піщане». Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 02.09.2003р., укладеного між Бориспільською районною державною адміністрацією та селянським (фермерським) господарством «Піщане». Визнано недійсним державний акт від 09.09.2003р. серії НОМЕР_1 на право власності ФГ «Піщане» на земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 100,00 гектарів, в тому числі: 95,45 га сіножатей; 2,3 га під водою та 2,25 га боліт для ведення селянського фермерського господарства, що розташована в адмінмежах Гнідинської сільської Ради, Бориспільського району, Київської області за межами населеного пункту.

Не погодившись із вказаним рішенням, фермерське господарство «Піщане» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 16.05.2016р. у справі № 910/2868/16 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково, визнати недійсним розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 26.08.2003р. №542 «Про продаж земельної ділянки фермерському господарству «Піщане» в частині, що стосується продажу 2,25 га боліт, визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 02.09.2003р., укладений між Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області та селянським (фермерським) господарством «Піщане», в частині що стосується продажу 2,25 га боліт. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Також апелянт просить апеляційний господарський суд допустити поворот виконання рішення господарського суду Київської області від 12.05.2016р. у спосіб відновлення відомостей Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які існували до виконання рішення, а саме скасувати у Кадастрі та Реєстрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 100,00 га з кадастровим номером НОМЕР_2 за державою та поновити державну реєстрацію зазначеної земельної ділянки за фермерським господарством «Піщане».

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2016р. відновлено фермерському господарству «Піщане» строк на подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження.

Прокуратура Київської області заперечує проти апеляційної скарги та просить залишити рішення господарського суду Київської області від 12.05.2016р. без змін.

Бориспільська районна державна адміністрація своїх представників в судове засідання не направила, про причини неявки суд не повідомила.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

За таких обставин, справа розглядається за відсутності представників відповідача 1, який належним чином повідомлений.

Прокуратурою Київської області заявлено клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи, проведення якої доручити експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

На вирішення експерта поставити наступні питання:

- чи знаходилась станом на 26.08.2003р. на території земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2, розташованої в адміністративних межах Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, прибережні захисні смуги водних об'єктів, водні об'єкти та болота?

- яка площа прибережних захисних смуг водних об'єктів, водних об'єктів та боліт на території земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2, розташованої в адміністративних межах Гнідинської сільської ради Бориспільської району Київської області станом на 26.08.2003р.?

Провадження у справі №911/85/16 зупинити до закінчення судової експертизи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Статтею 1 Закону України «Про судову експертизу» передбачено, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства. Судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об'єктивності і повноти дослідження (ст. 3 Закону України «Про судову експертизу»).

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (постанова Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» № 4 від 23 березня 2012 року).

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

26.08.2003р. Бориспільською районною державною адміністрацією прийнято розпорядження №542 «Про продаж земельної ділянки фермерському господарству «Піщане», яким вирішено продати фермерському господарству «Піщане» гр. ОСОБА_5 у власність за плату земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства в адміністративних межах Гнідинської сільської ради загальною площею 100,0 га в тому числі: 95,45 га сіножатей, 2,3 га під водою, боліт 2,25 га. /а.с. 11/.

02.09.2003р. між Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області (продавець) та селянським (фермерським) господарством «Піщане» (покупець) укладено договір, за умовами якого Бориспільська районна державна адміністрація продала, а селянське (фермерське) господарство «Піщане» купило земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 100,00 га, в тому числі: 95,45га сіножатей; 2,3 га під водою та 2,25 га боліт для ведення селянського фермерського господарства, що розташована в адмінмежах Гнідинської сільської ради, Бориспільський район, Київська область за межами населення пункту. /а.с. 54/.

Приймаючи оскаржуване розпорядження, Бориспільська районна державна адміністрація, діяла в межах повноважень відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України та ст. 122 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України (в ред. 2003р.) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України (в ред. 2003р.) сільські, селищні, міські ради надають земельні ділянки у постійне користування юридичним особам із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Районні, обласні ради надають земельні ділянки у постійне користування юридичним особам із відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.

Районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) сільськогосподарського використання;

б) ведення лісового і водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті;

в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо).

Відповідач, скориставшись своїм правом, придбав у Бориспільської районної державної адміністрації земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 100,00 га, в тому числі: 95,45га сіножатей; 2,3 га під водою та 2,25 га боліт для ведення селянського фермерського господарства.

Відповідно до п. 2 ст. 59 Земельного кодексу України (в ред. 2003р.) громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.

Відповідно до п. 8 ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство» землі лісового і водного фондів, що входять до складу сільськогосподарських угідь, не можуть передаватися у приватну власність для ведення фермерських господарств, за винятком невеликих - до 5 гектарів ділянок лісів у складі угідь фермерського господарства і невеликих - до 3 гектарів ділянок під замкненими природними водоймами. Фермерське господарство має право проводити залісення частини земель та будувати замкнену водойму на земельній ділянці, що належить фермерському господарству чи його членові на праві приватної власності.

Заборони щодо передачі боліт вказана норма не містить.

Відповідно до ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, із змінами і доповненнями, внесеними протоколом № 11 від 11.05.1994р., кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Разом з цим, з 15.07.2015р. набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» в новій редакції, в якій обмежено повноваження прокурора на представництво в судах.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно зі ст. 4 вказаного Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

У разі відсутності суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право: 1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб'єктів, у порядку, визначеному законом; 2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування усні та письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.

Згідно частини 1, 7 ст. 24 Закону України «Про прокуратуру» право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам. Повноваження прокурорів, передбачені цією статтею, здійснюються виключно на підставах та в межах, передбачених процесуальним законодавством.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 та ст. 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Статтею 140 Конституції України визначено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Відповідно до указу Президента №459/2011 від 13.04.2011р. «Про державну інспекцію сільського господарства в Україні» державна інспекція сільського господарства України (Держсільгоспінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Прокурором в порушення вимог Закону України «Про прокуратуру» не подано доказів повідомлення відповідного суб'єкта владних повноважень, що позбавляє прокурора права на звернення до суду.

За таких обставин, відсутні підстави для задоволення позову.

Щодо призначення судової земельно-технічної експертизи, то суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень основними завданнями земельно-технічної експертизи є: визначення фактичного землекористування земельними ділянками, а саме фізичних характеристик земельних ділянок (конфігурації, площі, промірів тощо); визначення відповідності фактичного розташування будівель, споруд та інших об'єктів відносно меж земельних ділянок їх розташуванню у відповідній технічній документації; визначення відповідності фактичного землекористування в частині порушення меж та накладання земельних ділянок відповідно до правовстановлювальних документів та документації із землеустрою на ці земельні ділянки; визначення можливості розподілу (порядку користування) земельними ділянками, розробка варіантів їх розподілу (порядку користування); визначення можливих варіантів підходу та проїзду до земельних ділянок, встановлення земельного сервітуту.

Прокурором заявлено питання щодо наявності прибережних захисних смуг водних об'єктів, водних об'єктів та боліт, розмір площ станом на 26.08.2003р.

Київський апеляційний господарський суд вважає, що поставлені питання не відповідають вимогам Інструкції.

Клопотання про призначення експертизи задоволенню не підлягає.

Щодо повороту виконання рішення, то доказів виконання рішення до Київського апеляційного господарського суду не подано.

Апеляційна скарга фермерського господарства «Піщане» підлягає задоволенню частково, а рішення господарського суду Київської області від 12.05.2016р. по справі №911/85/16 - скасуванню, з прийняттям нового рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фермерського господарства «Піщане» задовольнити частково, а рішення господарського суду Київської області від 12.05.2016р. по справі №911/85/16 - скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

2. Матеріали справи № 911/85/16 повернути до господарського суду Київської області.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Л.В. Чорна

Судді М.Л. Яковлєв

І.А. Іоннікова