Ухвала

від 21.12.2016 по справі 922/1782/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"21" грудня 2016 р.Справа № 922/1782/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі Каюков Ю.В.

розглянувши заяву ПАТ "Мегабанк", в порядку ст. 67 ГПК України, по справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Мегабанк", м. Харків 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дейлі Продукт", м. Запоріжжя до Приватного підприємства "Онікс-Ко", м. Харків,Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Галичина Цукор", м. Київ, Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м. Київ про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення збитків за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, доручення № 13-890/15д від 21.12.2015 р.; ОСОБА_2, за дов. № 13-482/16д від 22.08.2016 року

решта учасників - не з'явились

за відсутності клопотання технічна фіксація не здійснювалась

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Харківської області перебуває справа № 922/1782/16 за позовом, (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог), публічного акціонерного товариства "Мегабанк" (позивач у справі), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Дейлі Продукт", до приватного підприємства "ОНІКС-КО" (перший відповідач у справі), товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Галичина Цукор" (другий відповідач у справі), публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (третій відповідач у справі) про: зобов'язання першого відповідача передати предмет забезпечувального обтяження у володіння позивача та передати документи на право власності на обладнання, а також забезпечити безперешкодний доступ позивачу до предметів застави за договором застави рухомого майна від 01 грудня 2015 року (в новій редакції від 07 квітня 2016 року); зобов'язання другого відповідача припинити використання та вчинення будь-яких дій з використанням рухомого майна, що є предметом застави за договором застави рухомого майна від 01.12.2015 року (в новій редакції від 07.04.2016 р.) та стягнення з другого відповідача та третього відповідача на користь позивача суми збитків в розмірі в розмірі 31 299 516,00 грн. Також позивач просить суд покласти на відповідачів судові витрати.

21 грудня 2016 до суду від позивача надійшла заява про вжиття заходів до забезпечення позову, в якій позивач просить суд: в межах заявлених позовних вимог накласти арешт на наступне нерухоме майно: будівлі та споруди, що розташовані за адресою: Тернопільська область, Гусятинський район, м. Хоростків, вулиця Заводська, будинок 1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 309408461216, що належать ПУБЛІЧНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (01001, м. Київ, провулок Шевченка, буд. 12, код ЄДРПОУ 0039002, МФО 300012); нежитлову будівлю, що розташована за адресою: Тернопільська область, Козіївський район, смт. Козова, вулиця Заводська, будинок 1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 242139161230, що належить ПУБЛІЧНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (01001, м. Київ, провулок Шевченка, буд. 12, код ЄДРПОУ 0039002, МФО 300012).

В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначив, що під час виїзду головного державного виконавця Козівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Тернопільській області з метою проведення виконавчих дій з примусового виконання ухвали господарського суду Харківської області від 08.06.2016 р. по справі № 922/1782/16 про забезпечення позову, якою накладено арешт на заставлене майно з переданням на зберігання та визначенням зберігачем майна та документів до нього позивача; заборонено першому відповідачу, третій особі та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії або допускати будь-яку бездіяльність, які перешкоджають реалізації позивачем прав Заставодержателя відповідно до договору рухомого майна б/н від 01.12.2015 року права щодо володіння та зберігання рухомого майна, що стосуються предмету застави; заборонено першому відповідачу, третій особі та будь-яким іншим особам, окрім позивача, без письмового дозволу позивача використовувати та експлуатувати рухоме майно, що є предметом застави відповідно до договору застави рухомого майна б/н від 01.12.2015 року (в новій редакції від 07.04.2016 р.), було встановлено та складено акти про не допуск державного виконавця та представника банку до нежитлових приміщень, які відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, належать третьому відповідачу, та де знаходиться майно, передане в заставу позивачу.

Відомості щодо реєстрації права користування на нежитлові приміщення за третіми особами, тобто зареєстроване право експлуатації об'єкту нерухомості іншими особами, відсутнє.

Факт знаходження фільт-пресів, що передані в заставу позивачу, за адресами в смт. Козова та м. Хоростків, в приміщеннях, які знаходяться у власності ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", позивач підтверджує договором застави рухомого майна, укладеного з попереднім заставодавцем, відповідно до умов якого 23.07.2014 року в заставу банку надано виробниче обладнання: промисловий двошнековий фільт-прес, модель РВ32FS, заводський номер 674, рік випуску 2013, місцезнаходження: м. Хоросків, вул. Заводська, 1; Промисловий двошнековий фільт-прес, модель РВ32FS, заводський номер 675, рік випуску 2013, місцезнаходження м. Хоросків, вул. Заводська, 1; Промисловий двошнековий фільт-прес, модель РВ32FS, заводський номер 676, рік випуску 2013, місцезнаходження: смт. Козова, вул. Заводська, 1; ОСОБА_1 перевірки заставного майна від 26.08.2014 року; ОСОБА_1 державного виконавця від 09.10.2015 року при примусовому виконанні Наказу господарського суду Харківської області від 30.03.2015 року.

Також позивач зазначив, що відповідно до інформації виробника промислові двошнекові фільт-преси модель РВ32FS мають ідентифікаційні ознаки та є габаритними, довжина такого пресу становить 14,2 м., висота 3 м. та 2,9м., вага 110 тон., а редуктора, що до нього додається 31 тону. Вказане на думку позивача свідчить про неможливість переміщення обладнання.

Позивач з огляду на технологічний процес виготовлення цукру вважає, що без вказаних пресів цукровий завод працювати не має можливості, так для виробництва цукру, головна лінія машин включає наступне: конвеєр, обладнаний магнітним сепаратором; бурякорізками; ваги; дифузна установка; сушка для жому, нагрівальні пристрої, сатуратори і сульфінатори, а також відстійники, апарати дефекаці, а також шнековий прес та фільтри.

На підтвердження неможливості роботи цукрових заводів без фільт-пресів, що знаходяться в заставі позивача, до суду надано роздруківки з інтернет - сайтів на яких розміщенні статті друкованих видань стосовно дій громади та керівників регіону по захисту заводу, оскільки, демонтаж обладнання паралізує роботу підприємства. Також з офіційного сайту Тернопільської обласної державної адміністрації відомо, що станом на жовтень 2016 року відновлено три заводи, зокрема в Хоросткові - ТОВ "Компанія "Галичина Цукор", та планується відновити в смт. Козова - ТОВ "Компанія "Галичина Цукор".

На думку позивача надані докази підтверджують, що в приміщеннях, які належать ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", працюють цукрові заводи ТОВ "Компанія "Галичина Цукор". А зв'язок ТОВ "Компанія "Галичина Цукор" та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" підтверджується спільним керівником, діями та кредитними зобов'язаннями ТОВ "Компанія "Галичина Цукор" перед ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на суму 50 000 000,00 грн.

Позивач стверджує, що йому відомо про наміри третього відповідача реалізувати нерухоме майно, в якому знаходяться фільт-преси, та він здійснює активний пошук покупців. У зв'язку з чим ПАТ "МЕГАБАНК" навіть звернулося з листом до потенційного покупця, в якому попередило щодо знаходження фільт-пресів, які передані в заставу ПАТ "МЕГАБАНК" у нежитлових приміщеннях, які намагається реалізувати третій відповідач, та щодо можливих наслідків та ризиків придбання такого нерухомого майна.

Як на підтвердження реалізації третім відповідачем нежитлових приміщень, в яких знаходяться фільт-преси, позивач посилається на норми статті 48 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відповідно до якої набуте банком майно з метою запобігання збиткам, має бути відчужено банком протягом одного року з моменту набуття права власності. Тому є достатньо вагомі підстави вважати, що в найближчому майбутньому ця нерухомість буде відчужена банком. Враховуючи, що фільт-преси є доволі об'ємними, а їх вилучення практично неможливе без їх пошкодження та навіть знищення, позивач вважає, що нерухоме майно, належне третьому відповідачу, буде відчужене ним разом з фільт-пресами, переданими в заставу позивачу.

На думку позивача, єдиним можливим шляхом збереження фільт-пресів є накладення арешту на нерухоме майно третього відповідача, на території якого знаходиться предмет застави, з метою недопущення відчуження третім відповідачем належних йому нежитлових приміщень разом з фільт-пресами, які йому не належать.

Позивач також зазначив, що відповідно до статті 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу. Проте третій відповідач є банківською установою і його діяльність в першу чергу регулюється Законом України "Про банки і банківську діяльність". Відповідно до статті 51 Закону про банки для здійснення банківської діяльності банки відкривають та ведуть кореспондентські рахунки у Національному банку України та інших банках в Україні і за її межами, банківські рахунки для фізичних та юридичних осіб у гривнях та іноземній валюті. Згідно з ч. 4 ст. 59 Законом України "Про банки і банківську діяльність" забороняється накладати арешт на кореспондентські рахунки банку.

Враховуючи вимоги спеціального закону позивач вважає, що не має можливості використати спосіб забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові суми, що належать відповідачу, а тому, враховуючи характер та предмет позовних вимог, порушення норм чинного законодавства з боку третього відповідача та порушення його діями законних прав позивача, наявність достатньо обґрунтованих підстав вважати, що нежитлові приміщення будуть реалізовані третім відповідачем разом з фільт-пресами, єдиним можливим способом забезпечення позову в даному випадку, на думку позивача, є накладення арешту на нерухоме майно, що належить третьому відповідачу, та в якому знаходяться фільт-преси, що передані в заставу позивачу.

Розглянувши заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлові приміщення, що належать третьому відповідачу та в яких знаходиться заставне майно позивача, дослідивши матеріали справи, з урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає, що застосування заходів до забезпечення позову відповідає вимогам закону, а заява позивача - підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Також, згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.

Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Як наголосив Європейський суд у справі "Горнсбі проти Греції" виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Так, право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Ноrnsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" (Іmmobiliare Saffi v. Italy), [GС], N 22774/93, п. 66. ЕСНR 1999-V).

Виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід'ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу ("Бурдов проти Росії", комюніке Секретаря Суду 07.05.2002; рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

У п. 43 рішення Європейського суду від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Також у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.

Господарський суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування заходів забезпечення позову" господарським судам надано відповідні роз'яснення, за якими визначено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (пункт 1 Постанови).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії (пункт 3 Постанови).

Предметом провадження у даній справі, в тому числі, є передача предмету забезпечувального обтяження у володіння позивача, забезпечення безперешкодного доступу позивача до предметів застави за договором застави рухомого майна від 01.12.2015 року (в новій редакції від 07.04.2016 р.) та стягнення с другого та третього відповідача на користь позивача суми збитків в розмірі 31 299 516,00 грн.

Враховуючи майновий характер позовних вимог, знаходження заставного майна в приміщеннях третього відповідача, який відповідно до норм діючого законодавства зобов'язанний продати набуте для погашення заборгованості майно, наявний в матеріалах справи лист до потенційного покупця приміщень, неможливість переміщення фільт-пресів з огляду на їх габаритність та вагопідйомність та неможливість виробництва цукру без зазначеного заставного майно, суд приходить до висновку, що заява позивача є обґрунтованою та існують достатньо обґрунтовані припущення, що невжиття заходів до забезпечення позовних вимог може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі, що в свою чергу призведе до нівелювання функції судового рішення як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Суд погоджується з позицією позивача проте, що накладення арешту на грошові суми, що належать відповідачу в силу спеціального закону, заборонено, тому накладення арешту на нежитлові приміщення третього відповідача є допустимим способом забезпечення позову.

Вжиття заявлених позивачем заходів до забезпечення позову не порушить прав та охоронюваних законом інтересів третього відповідача, а лише запровадить тимчасові обмеження, існування яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Таким чином, заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нежитлові приміщення, що належать третьому відповідачу та в яких знаходиться заставне майно позивача, є обґрунтованими, адекватними позовним вимогам та спрямовані на попередження порушення прав й охоронюваних законом інтересів позивача та забезпечення виконання рішення суду у разі задоволення позову, у зв'язку з чим задовольняються судом.

Згідно ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові суми, що належить відповідачу, забороною відповідачеві вчиняти певні дії.

На підставі викладеного, суд вважає за потрібне задовольнити заяву позивача, оскільки, на думку суду, невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

За таких обставин та керуючись статтями 22, 33, 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову (вх. 43738 від 21 грудня 2016 року) задовольнити.

Вжити заходи до забезпечення позову по справі № 922/1782/16, а саме:

В межах заявлених позовних вимог накласти арешт на наступне нерухоме майно: будівлі та споруди, що розташовані за адресою: Тернопільська область, Гусятинський район, м. Хоростків, вулиця Заводська, будинок 1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 309408461216, що належать ПУБЛІЧНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (01001, м. Київ, провулок Шевченка, буд. 12, код ЄДРПОУ 0039002, МФО 300012); нежитлову будівлю, що розташована за адресою: Тернопільська область, Козіївський район, смт. Козова, вулиця Заводська, будинок 1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 242139161230, що належить ПУБЛІЧНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (01001, м. Київ, провулок Шевченка, буд. 12, код ЄДРПОУ 0039002, МФО 300012).

Ухвала підлягає негайному виконанню та є виконавчим документом відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" .

Ухвала набула чинності 21 грудня 2016 року та може бути пред'явлена до виконання до 22 грудня 2019 року.

Стягувачем за даною ухвалою є Публічне акціонерне товариство "МЕГАБАНК" (61002, м. Харків, вул. Алчевських, 30, код ЄДРПОУ 09804119).

Боржником за даною ухвалою є Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12, код ЄДРПОУ 0039002, МФО 300012).

Суддя ОСОБА_3

справа № 922/1782/16