Постанова

від 20.12.2016 по справі 925/472/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 року Справа № 925/472/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Л. І. Рогач - головуючого, І.В. Алєєвої, Т. Б. Дроботової за участю представників: позивачаСавицька О.В. -посвідч. № 041103; відповідачів третіх осіб -не з'явився; -Петренко Ю.О. -предст. дов. від 15.11.2016; не з'явились; розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 у справі№ 925/472/15 Господарського суду Черкаської області за позовомЗаступника прокурора Черкаської області до - Свидівоцької сільської ради; - Обслуговуючого кооперативу "Дніпровський баркас" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору про - Управління Держгеокадастру у Черкаському районі Черкаської області; - Черкаське регіональне управління водних ресурсів визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Черкаської області звернувся до господарського суду з позовом до Свидівоцької сільської ради та Обслуговуючого кооперативу "Дніпровський баркас" про визнання незаконним та скасування рішення Свидівоцької сільської ради від 29.11.2013 № 33-16 "Про надання дозволу обслуговуючому кооперативу "Дніпровський баркас" на викуп земельної ділянки під влаштування зони відпочинку та дачного будівництва", визнання недійсним укладеного відповідачами договору купівлі-продажу земельної ділянки відповідно до положень статей 203, 215, 216 Цивільного кодексу України. Позовні вимоги вмотивовано прийняттям спірного рішення та укладенням спірного договору з порушенням статей 20, 50, 59, 128, 134 Земельного кодексу України всупереч принципам земельного законодавства щодо забезпечення раціонального використання та охорони земель, порядку встановлення та зміни цільового призначення землі, за відсутності проекту землеустрою земельної ділянки, рішення уповноваженого органу про зміну цільового призначення земельної ділянки, за наявної заборони продажу земель водного фонду, без проведення земельних торгів; передача земельної ділянки у власність з порушенням законодавства порушує інтерес держави та суспільства.

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

Під час нового розгляду справи Обслуговуючий кооператив "Дніпровський баркас" надав заперечення на позов, у яких вказав, що надана йому в оренду земельна ділянка площею 4,5035 га на момент відведення відносилась до земель рекреаційного призначення і відповідні рішення уповноваженого органу є чинними; за наслідками розподілу орендованої земельної ділянки ділянка площею 1,4 га, на яку поширюються обмеження у використанні, залишилась у комунальній власності, а придбана земельна ділянка площею 3,1035 га не межує з Кременчуцьким водосховищем та не відноситься до земель водного фонду; до правовідносин щодо продажу спірної земельної ділянки слід застосувати за аналогією приписи частини третьої статті 134 Земельного кодексу України, крім того, на момент продажу земельної ділянки порядок проведення аукціонів не був затверджений; оплатна передача земельної ділянки відповідає інтересам територіальної громади; прокурор не обґрунтував суспільного інтересу, порушення або загрози порушення інтересів держави та необхідності втручання у право відповідача на мирне володіння своїм майном.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 13.06.2016 (судді: Довгань К.І., Єфіменко В.В., Грачов В.М.) позов задоволено повністю; визнано незаконним та скасовано рішення Свидівоцької сільської ради від 29.11.2013 № 33-16, визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 13.02.2014, укладений між Свидівоцькою сільською радою та обслуговуючим кооперативом "Дніпровський баркас"; розподілено судові витрати.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 (судді: Отрюх Б.В. - головуючий, Скрипка І.М., Тищенко А.І.) рішення місцевого суду скасовано; в позові відмовлено.

Не погоджуючись з висновками апеляційного господарського суду, Заступник прокурора міста Києва подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову в даній справі скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення та неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального (статті 20, 21, 59, 60, 116, 123, 128, 134 Земельного кодексу України) та процесуального (статті 4-2, 43 Господарського процесуального кодексу України) права, а саме: суд не взяв до уваги та не надав належної оцінки доказам та доводам позивача, за змістом яких уся орендована відповідачем земельна ділянка (площею 4,5 га) належала до земель водного фонду, які в силу вимог закону не можуть передаватися у приватну власність, рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки не приймалось, відповідна проектна документація не розроблялась; суд невірно послався на судову практику Європейського суду з прав людини, обставини в якій не є тотожними обставинам даної справи, при цьому не врахував позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 16.12.2015 у справі № 6-2510ц15 щодо "суспільного", та "публічного" інтересу, застосував статтю 23 Закону України "Про прокуратуру" в редакції, яка не діяла на момент звернення з позовом.

Обслуговуючий кооператив "Дніпровський баркас" у відзиві на касаційну скаргу та усно у судовому засіданні відхилив її доводи у повному обсязі; Свидівоцька сільська рада та треті особи не скористалися правом на участь своїх представників у судовому засіданні касаційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення прокурора та представника відповідача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Місцевий господарський суд встановив, що рішенням Свидівоцької сільської ради від 03.08.2007 № 12-13 Товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпровський баркас" надано дозвіл на виготовлення проекту відводу по відведенню земельної ділянки площею 4,5 га під розміщення культурно-оздоровчого комплексу та човнового причалу в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради в межах с. Свидівок по вул. Дахнівській в довгострокове користування терміном на 49 років на умовах оренди з подальшим викупом.

Із змісту розробленого проекту землеустрою суд встановив такі характеристики землі:

- за формою 6-зем земельна ділянка площею 4,5 га обліковувалась як відкриті заболочені землі (болото);

- відповідно до плану встановлення меж земельна ділянка поділена на дві частини 2,0 га та 2,5 га відповідно;

- Черкаська районна санітарно-епідеміологічна станція (висновок від 02.08.2007 № 312/17) зазначила, що запроектована земельна ділянка відноситься до земель загального користування (болото);

- відділ містобудування, архітектури та житлово-комунального комплексу Черкаської районної державної адміністрації (висновок від 09.08.2007 № 184) зазначив, що запроектована земельна ділянка відноситься до земель загального користування (болото);

- Черкаський районний відділ земельних ресурсів (висновок від 22.08.2007 № 1417/01.04) зазначив, що запроектована земельна ділянка складається з 2,0 га землі Черкаського регіонального управління водних ресурсів (інші захисні насадження) та 2,5 га землі загального користування (болото); встановлено умову використання земельної ділянки з дотримання статті 61 Земельного кодексу України;

- Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області (висновок від 03.09.2007 № 810) зазначило, що запроектована земельна ділянка складається з 2,0 га захисних насаджень та 2,5 га болота. У висновку визначено цільове призначення земельної ділянки як землі водного фонду та вказано, що ділянка знаходиться в межах водоохоронної зони Кременчуцького водосховища та включає в себе верхній укіс Будище-Свидівоцької захисної дамби і мілководні частини Кременчуцького водосховища; висновком встановлено умову використання земельної ділянки з додержанням статей 61, 63, 96 Земельного кодексу України, статей 4, 88, 89, 96 Водного кодексу України, статей 20, 58 Лісового кодексу України та встановлено заборону на використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, будівництва будь-яких споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних, лінійних. Також встановлено вимогу забезпечити збереження існуючих захисних лісових насаджень;

- Черкаське регіональне управління водних ресурсів (висновок від 30.08.2007 № 582) зазначило, що запроектована земельна ділянка складається з 2,0 га земель водного фонду, 2.5 га земель загального користування (болото), які розташовані в прибережній захисній смузі Кременчуцького водосховища.

Аналогічні за змістом висновки надані і при погодженні місця вибору земельної ділянки.

Відповідно до висновку державної експертизи від 05.09.2007 № 38, затвердженої начальником Головного управління земельних ресурсів у Черкаській області від 05.09.2007, проекту надано позитиву оцінку.

На підставі вказаного проекту, рішенням Свидівоцької сільської ради від 07.09.2007 № 13-11 "Про надання ТОВ "Дніпровський Баркас" земельної ділянки під розміщення культурно-оздоровчого комплексу та човнового причалу" вирішено надати Товариству з обмеженою відповдальністю "Дніпровський Баркас" земельну ділянку загальною площею 4,5 га під розміщення культурно-оздоровчого комплексу та човнового причалу за рахунок земель Черкаського регіонального управління водних ресурсів та земель загального користування в адмінмежах Свидівоцької сільської ради в с. Свидівок по вул. Дахнівській. Вирішено відведення земель провести в довгострокову оренду терміном на 49 років з правом наступного викупу при умові додержання обмежень у використанні земельної ділянки, згідно зі статтею 61 Земельного кодексу України.

10.09.2007 Свидівоцька сільська рада (орендодавець) і Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровський Баркас" (орендар) уклали договір оренди землі, предметом якого стала вказана вище земельна ділянка площею 4,50 га (2,0 га інші земельні насадження, 2,50 га болото), як земля оздоровчого та рекреаційного призначення, вільна від забудови, строком на 49 років. Договір зареєстровано у Черкаському районному відділі регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що 10.09.2007 в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за № 040779600016.

За пунктом 1 договору землю несільськогосподарського призначення надано під розміщення культурно-оздоровчого комплексу та човнового причалу за рахунок земель Черкаського регіонального управління водних ресурсів (інші зелені насадження) та земель загального користування (болото).

На підставі рішення Свидівоцької сільської ради від 27.03.2009 № 28-27 Обслуговуючому кооперативу "Дніпровський баркас" надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо передачі земельної ділянки без зміни цільового призначення землі під влаштування зони відпочинку та дачного будівництва, у зв'язку з чим була виготовлена та затверджена технічна документація із землеустрою щодо переоформлення права користування (оренда 49 років) земельною ділянкою площею 4,5035 га з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський Баркас" на Обслуговуючий кооператив "Дніпровський Баркас" без зміни цільового призначення під влаштування зони відпочинку та дачного будівництва.

Рішенням Свидівоцької сільської ради від 27.08.2009 № 31-29 наведена вище технічна документація затверджена та вирішено переукласти договір оренди землі 4,5 га з новим орендарем Обслуговуючим коперативом "Дніпровський баркас".

10.11.2009 Свидівоцькою сільською радою (орендодавець) та Обслуговуючим кооперативом "Дніпровський Баркас" укладено новий договір оренди землі строком на 49 років, предметом якого стала вказана вище земельна ділянка загальною площею 4,5035га (землі, що використовуються для відпочинку). За пунктом 1 договору земля несільськогосподарського призначення під влаштування зони відпочинку та дачного будівництва надана за рахунок земель Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський Баркас", яка знаходиться в адмінмежах Свидівоцької сільської ради, в межах населеного пункту с. Свидівок, вул. Дахнівська; договір зареєстрований у Черкаському міжрайонному відділі регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що 27.11.2009 у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 04097960000.

05.04.2013 Свидівоцька сільська рада прийняла рішення № 28-17, яким надала дозвіл на поділ орендованої земельної ділянки площею 4,5035 га на дві окремі ділянки площею 3,1035 га та 1,4000 га відповідно.

Після поділу земельної ділянки на дві окремі, спірним рішенням Свидівоцької сільської ради від 29.11.2013 № 33-16 "Про надання дозволу Обслуговуючому кооперативу "Дніпровський Баркас" на викуп земельної ділянки під влаштування зони відпочинку та дачного будівництва" надано дозвіл Обслуговуючому кооперативу "Дніпровський Баркас" на викуп земельної ділянки площею 31035 кв.м та надано дозвіл сільському голові Вовку С.М. укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 31035 кв.м.

13.02.2014 Свидівоцька сільська рада (Продавець) та Обслуговуючий кооператив "Дніпровський баркас" (Покупець) уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки, за умовами якого Продавець продає та зобов'язується передати у власність, а Покупець зобов'язується прийняти належну Продавцю на праві комунальної власності земельну ділянку рекреаційного призначення площею 3,1035 гектара, розташовану по вулиці Дахнівській в селі Свидівок Черкаського району Черкаської області, кадастровий номер 7124986000:04:005:0163, та оплатити за неї ціну відповідно до умов, вказаних у договорі. Договір посвідчений приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Веліковим А.І. та зареєстрований в реєстрі за № 625.

За умовами договору:

- земельна ділянка, зазначена у пункті 1.1 Договору, за основним цільовим призначенням відноситься до земель рекреаційного призначення, наданих для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення

(пункт 1.2 Договору);

- відчужувана земельна ділянка належить продавцю на праві приватної власності на землю на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку державної реєстрації речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності у зв'язку з їх розмежуванням" від 14 травня 2013 року № 233-УІІ (пункт 1.3 Договору);

- земельна ділянка перебуває в оренді відповідно до договору оренди землі, укладеному Свидівоцькою сільською радою та Обслуговуючим кооперативом "Дніпровський Баркас" 10.11.2009 (пункт 1.6 Договору).

30.12.2014 до спірного договору було укладено договір про внесення змін, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Веліковим А.І. та зареєстрований в реєстрі за № 4531. У змінах до договору сторони уточнили та доповнили положення договору стосовно його сторін, їх повноважних осіб та порядку розрахунків.

Місцевий господарський суд встановив, що спірним договором вказано про передачу земельної ділянки, яка належить до земель рекреаційного призначення, натомість, у спірному рішенні Свидівоцької сільської ради відсутнє посилання на цільове призначення земельної ділянки, іншу землевпорядну документацію на земельну ділянку не надано, а за змістом проекту землеустрою, розробленого у 2007 році, в оренду надається 2,0 га земель загального користування (захисні насадження) Будище-Свідоцької захисної дамби та 2,5 га болота, мілководної частини Кременчуцького водосховища; відповідні обставини вбачаються також з картографічних даних дослідженого проекту роздержавлення земель Відкритого акціонерного товариства "Дослідне господарство племінного заводу "Україна", матеріалах щодо зміни меж села Свидівок та селища Сокирна Черкаського району, затверджених рішенням Черкаської обласної ради від 13.04.2005 № 21-17 "Про зміну меж села Свидівок та селища Сокирна Черкаського району".

Суд також дослідив та встановив, що на підставі акта приймання в постійну експлуатацію Будище-Свидівоцької дамби від 07.12.1962 в експлуатацію прийнято комплекс захисних споруд, у тому числі дамбу довжиною 27 км, до складу якої входить її третя та четверта частини довжиною 20,7 км, що слідує впродовж протоки р. Дніпро на відстані 150-170 м від неї та огороджує села Свидівок, Данівку, Василицю. Дамба збудована із дрібнозернистого та середньозернистого піску, намивним способом, закріплена посівом трави та кущів; на гребні збудована інспекційна мощена дорога.

Відповідно місцевий господарський суд дійшов висновку, що до складу орендованих Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровський баркас" земель площею 4,5 га увійшло 2,0 га, зайнятих захисним насадженням Будище-Свидівоцької захисної дамби та 2,5 га мілководної частини Кременчуцького водосховища (болото).

Також суд відхилив доводи відповідача про встановлення ширину прибережної захисної смуги 20 м на орендованій земельній ділянці площею 4,5 га, вказавши, що така ширина не погоджувалася уповноваженим органом, а відповідні обставини не встановлювалися у постанові Черкаського окружного адміністративного суду від 01.07.2013; натомість відповідно до статті 60 Земельного кодексу України вздовж урізу води водосховищ встановлюється прибережна захисна смуга шириною 100 м.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з наявності у складі переданої у власність земельної ділянки прибережної захисної смуги шириною 80 м, а також принаймні 1,1035 га мілководної частини Кременчуцького водосховища (болота), надання цієї земельної ділянки під облаштування зони відпочинку та дачного будівництва без зміни її цільового призначення та без належної землевпорядної документації, порушення конкурентних засад продажу земельних ділянок; також відзначив неможливість одночасного існування договору оренди та договору купівлі-продажу щодо однієї і тієї ж земельної ділянки.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції, натомість, зазначив, що спірна земельна ділянка площею 3,1035 га має складну конфігурацію, а в матеріалах справи відсутні обміри, які б могли довести її входження до прибережної захисної смуги. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що обмеження у використанні земель (прибережна захисна смуга), про які йдеться і у рішенні Свидівоцької сільської ради від 07.09.2007 № 13-11, наявні на земельній ділянці з кадастровим номером 7124986000:04:005:0164 з площею 1,4 га, яка є складовою земельної ділянки площею 4,5035 га, що була об'єктом оренди згідно з вказаним рішенням, тоді як земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:04:005:0163, яка стала об'єктом викупу, не межує з Кременчуцьким водосховищем і тому на ній відсутні будь-які обмеження у використанні, що встановлені Земельним кодексом України, а станом на 01.01.2015 земельна ділянка обліковується з видом угідь: кемпінги, будинки для відпочинку або проведення відпусток, що відповідає землям рекреаційного призначення, а не водного фонду; захисні насадження Будище-Свидівоцької захисної дамби можуть перебувати у складі земель інших категорій, у в тому числі й земель рекреаційного та оздоровчого призначення.

Також суд апеляційної інстанції відхилив доводи позовної заяви про порушення при наданні у власність спірної земельної ділянки приписів статті 134 Земельного кодексу України щодо конкурентних засад продажу земельних ділянко, посилаючись на набуття земельної ділянки у власність за приписами статті 52 Земельного кодексу України.

Також суд апеляційної інстанції вказав, що прокурор у позові не навів конкретних доводів, які підтверджували б порушення або загрози порушення інтересів держави, як і доказів нездійснення відповідних повноважень органом державної влади або місцевого самоврядування, послався на приписи частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи мирно володіти своїм майном, практику Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 "Стретч проти Сполученого королівства".

Судова колегія зазначає, що загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлено приписами статтею 203 Цивільного кодексу України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. За приписами статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Також у відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 4 Водного кодексу України та частини першої статті 58 Земельного кодексу України до земель водного фонду, серед іншого, належать землі, зайняті прибережними захисними смугами, прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.

Відповідно до статті 60 Земельного кодексу України та статті 88 Водного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги, а саме уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Водночас за змістом пункту 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.11.2004 № 434, у разі відсутності землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо прибережних захисних смуг водних об'єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон відповідно до Порядку, зважаючи на конкретну ситуацію.

Таким чином, землі, зайняті поверхневими водами: природними водоймами (озерами), водотоками (річками, струмками) штучними водоймами (водосховищами, ставками), каналами та іншими об'єктами, і землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на яких знаходиться водний фонд України та на який поширюється окремий порядок надання та використання.

Відповідно до положень статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право на землі водного фонду, передбачене статтею 59 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачає можливість передачі юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування земельних ділянок прибережних захисних смуг із земель водного фонду на умовах оренди (частина четверта статті 59 цього Кодексу).

При цьому згідно з положеннями статті 83 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття рішення про продаж спірної земельної ділянки) до земель комунальної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини третьої статті 128 Земельного кодексу України (в редакції на момент прийняття рішення) для продажу земельної ділянки необхідно розробляти проект у випадку його відсутності, водночас частиною шостою статті 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні без зміни їх цільового призначення здійснюється за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, яка була виготовлена та є у наявності.

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін; ці дані встановлюються, зокрема, письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів. Згідно із статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Всупереч наведеному вище, господарські суди попередніх інстанцій наведене вище не врахували та ґрунтували свої висновки щодо наявності на спірній земельній ділянці прибережної захисної смуги та її ширини на припущеннях; при цьому суд апеляційної інстанції невмотивовано відхилив клопотання відповідача про призначення у справі судової земельно-технічної експертизи у зв'язку з необхідністю спеціальних знань для з'ясування наявності встановлених законодавчо обмежень у використанні спірної земельної ділянки.

Також судова колегія констатує, що статтею 134 Земельного кодексу України визначено необхідність продажу земельних торгів виключно на конкурентних засадах, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 134 Земельного кодексу України (в редакції яка діяла на час виникнення правовідносин купівлі-продажу оспорюваної земельної ділянки), земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 Земельного кодексу України, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу.

Натомість суд апеляційної інстанції необґрунтовано застосував до спірних правовідносин положення статті 52 Земельного кодексу України, якою передбачено, що землі загального користування дачного кооперативу безоплатно передаються йому у власність за клопотанням до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчує право на земельну ділянку, тобто, врегульовано випадки передачі землі для особистого забезпечення земельними ділянками членів садівницького товариства та дачного кооперативу, а не для використання таких земельних ділянок з підприємницькою метою. Постанова суду апеляційної інстанції, натомість, не містить жодних даних щодо надання спірної земельної ділянки для забезпечення земельними ділянками членів обслуговуючого кооперативу з метою особистого використання, виходячи, зокрема, з кількісного складу членів (засновників) кооперативу, їх потреб у забезпеченні землею, статутної діяльності кооперативу, аналізу обґрунтованості розміру наданих земельних ділянок.

Разом з тим, суди не з'ясували та не перевірили наявність підстав для застосування приписів частини другої статті 134 Земельного кодексу України, виходячи з цільового призначення надання земельної ділянки, наведеного в пункті 1 договору оренди від 10.11.2009.

Також судова колегія відзначає, що відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" практика Європейського суду з прав людини є обов'язковою для застосування судами України як джерела права.

Разом з тим, якщо певне рішення Європейського Суду з прав людини застосовується в подальшому національними судами при розгляді інших спорів, то сам по собі результат вирішення справи Європейським Судом з прав людини, окремі його висновки в конкретній справі, вирвані з контексту та відірвані від обставин справи, не повинні бути формальним приводом для аналогічного результату вирішення спору.

Загалом, рішення Європейського суду з прав людини це вказівка на критерії та обставини, які мають оцінюватися судом та визначення способу їх оцінки; для висновку про допустимість втручання держави у право особи мирно володіти своїм майном слід з'ясувати, чи є такий захід законним, чи переслідує втручання в право власності "суспільний інтерес", чи є такий захід пропорційним переслідуваним цілям.

Всупереч наведеному, суд апеляційної інстанції, застосовуючи рішення Європейського суду з права людини від 24.06.2003 № 44277/98 "Стретч проти Сполученого Королівства", відповідні критерії не дослідив, не спростувавши відповідні висновки місцевого господарського суду.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу, не розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; не дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; неналежним чином проаналізували спірні правовідносини та неправильно застосували норми матеріального та процесуального права.

Допущені порушення процесуальних норм унеможливлюють встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для вирішення даного спору. З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України, постанову та рішення у даній справі слід скасувати, направивши справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , пунктом 3 статті 111 9 , статтями 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва задовольнити частково..

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 у справі №925/472/16 Господарського суду Черкаської області та рішення Господарського суду Черкаської області від 13.06.2016 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області.

Головуючий Л. Рогач

Судді: І. Алєєва

Т. Дроботова