Рішення

від 21.12.2016 по справі 11/243/15/10/4

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" грудня 2016 року Справа № 11/243/15/10/4/2

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтрансавтострой", в особі

ліквідатора ТОВ "Інтрасавтострой" ОСОБА_1

юридична адреса: вул. Шевченко, 2б, смт. Михайло-Коцюбинське, Чернігівський район, Чернігівська область, 15552;

поштова адреса: вул. Квітнева, 21, м. Чернігів, 14026

Відповідач 1:Чернігівська митниця ДФС , проспект Перемоги, 6, м. Чернігів, 14017

Відповідач 2: Головне управління Державної казначейської служби України у

Чернігівській області , вул. Комсомольська, 27, м. Чернігів, 14000

Третя особа на стороні відповідача 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет

спору: Новозаводський відділ Державної виконавчої служби

Чернігівського міського управління юстиції,

вул. Шевченка, 118, м. Чернігів, 14030

Предмет спору: про стягнення з держави Україна 12388035,49 грн. на відшкодування шкоди, завданої незаконними діями Чернігівської митниці, стягнення з держави Україна 12500000,00 грн. моральної (немайнової шкоди), завданої незаконними діями Чернігівської митниці.

Головуючий суддя Бобров Ю.М.

Судді: Сидоренко А.С., Белов С.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - ліквідатор, посвідчення № 886 від 23.04.2013, ОСОБА_2, довіреність № 5 від 10.03.2016, ОСОБА_3, довіреність № 39 від 19.10.2016;

від відповідача 1: ОСОБА_4 - завідувач юридичного сектору, довіреність № 3350/7/25-70-10 від 06.10.2016;

від відповідача 2: ОСОБА_5 - головний казначей юридичного відділу, довіреність № 4 від 05.01.2016;

від третьої особи на стороні відповідача 1: участі не взяв;

в судовому засіданні взяв участь старший прокурор відділу прокуратури: ОСОБА_6, службове посвідчення № 014935 від 29.01.2013.

Позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю „ІнтрансавтостройВ» подано позов до 1. Чернігівської митниці та 2. Управління державного казначейства у Чернігівській області про стягнення з Чернігівської митниці 12388035,49 грн. на відшкодування шкоди, завданої незаконними діями та стягнення з Чернігівської митниці 12500000,00 грн. моральної (немайнової) шкоди.

Разом із позовною заявою позивачем 26.07.2007 була надана заява вх.114 (т.1 а.с.94) про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони органам державної виконавчої служби та будь-яким третім особам вчиняти дії щодо примусової реалізації майна ТОВ "Інтрасавтострой".

В судовому засіданні 15.08.2007 представники позивача від цієї заяви - відмовилися (т.1 а.с.138).

Позивачем, до початку розгляду справи по суті, у заяві від 14.08.2007 вих.120/1 (т.1 а.с.131), уточнено позовні вимоги. У заяві позивач просить суд: стягнути з держави Україна 12388035,49 грн на відшкодування шкоди, завданої незаконними діями Чернігівської митниці, та стягнути з держави Україна 12500000,00 грн. моральної (немайнової) шкоди, завданої незаконними діями Чернігівської митниці.

Ухвалою суду від 15.08.2007 (т.1 а.с.140) судом здійснено заміну відповідача - Управління Державного казначейства у Чернігівської області на його правонаступника - Головне управління Державного казначейства України у Чернігівській області. А ухвалою суду від 01.08.2012 (т.5 а.с.126) здійснено заміну останнього правонаступником - Головним управлінням Державної казначейської служби України у Чернігівській області.

З ініціативи заступника прокурора Чернігівської області, з метою захисту та представництва інтересів держави на стороні відповідачів, за письмовою заявою від 28.07.2007 № 05-1153-07 (т.1 а.с.142), у справу вступив прокурор.

За клопотанням Чернігівської митниці (т.2 а.с.128), ухвалою суду від 16.10.2007 (т.3 а.с.45), залучено до участі у справі на стороні відповідача третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Новозаводський відділ Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції.

Ухвалою суду від 21.05.2014 (т.4 а.с.109) здійснено заміну відповідача 1. Чернігівську митницю його правонаступником - Чернігівською митницею Міндоходів. А ухвалою суду від 28.03.2016 (т.4 а.с.161) здійснено заміну останньої правонаступником - Чернігівською митницею ДФС.

Розпорядженням в.о. голови Господарського суду Чернігівської області від 30.10.2007 № 02-01/64 (т.3 а.с.66) призначено колегіальний розгляд справи.

В процесі розгляду справи здійснювалися повторні автоматизовані розподіли (т.5 а.с.24, т.5 а.с.61, т.6 а.с.25, т.6 а.с.214).

Строк розгляду спору продовжувався (т.2 а.с.145, т.5 а.с.17, т.7 а.с.101).

Розгляд справи неодноразово зупинявся (т.3 а.с.118, т.4 а.с.50, т.6 а.с.111, т.6 а.с.163).

ОСОБА_1 справі призначалася судова експертиза (т.6 а.с.163).

Розгляд справи відкладався, в судовому засіданні оголошувалися перерви.

Після порушення провадження у справі, позивач - ТОВ "Інтрасавтострой", постановою Господарського суду Чернігівської області від 15.05.2014 по справі № 5028/21/39б(16/186б/85б) (т.6 а.с.89) визнано банкрутом. На даний час ТОВ "Інтрасавтострой" знаходиться в стані ліквідації. Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 11.02.2016 по справі № 5028/21/39б(16/186б/85б) (т.6 а.с.118) призначено ліквідатором товариства ОСОБА_7.

ОСОБА_3 визначено процесуальний статус позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтрансавтострой» в особі ліквідатора ОСОБА_7.

Після поновлення провадження у справі, ухвалою суду від 11.10.2016 (т.6 а.с.216), зупиненого ухвалою суду від 21.03.2016 у зв'язку з призначенням судової економічної експертизи (т.6 а.с.163) та зміни складу судової колегії (т.6 а.с.214), враховуючи, що у разі зміни складу судової колегії розгляд справи починається заново, ліквідатором ТОВ "Інтрасавтострой" заявлена письмова заява про зміну підстав позову від 07.11.2016 вих. № 44 (т.7 а.с.1), в якій позивач, посилаючись на ст.625 Цивільного кодексу України, фактично збільшує розмір позовних вимог на 667016,25 грн, що становлять втрати від інфляції за період з 01.08.2007 по 30.11.2015, та зменшує вказаний у первісному позові розмір неодержання коштів через витрати якості трести льону по причині не вивезення її з поля та витрати насіння льону врожаю 2004 року з 771454,25 грн до 320242,62 грн.

Крім того, позивачем подано уточнену позовну заяву (т.7 а.с.16), в якій він, уточнивши позовні вимоги, посилаючись на ст.ст. 16, 22, 23, 625, 1173, 1174 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 147 Господарського кодексу України, просить стягнути з держави Україна (Державного бюджету України) на користь ТОВ "Інтрансавтострой" 9264531,00 грн. на відшкодування шкоди, завданої незаконними діями Чернігівської митниці ДФС, стягнути з держави Україна (Державного бюджету України) 12500000,00 грн. моральної (немайнової шкоди), завданої незаконними діями Чернігівської митниці.

В уточненій позовній заяві позивач, зокрема, уточнив, що підприємству завдано збитки за неодержання коштів через втрати якості трести льону по причині не вивезення їх з поля, та втрати насіння льону врожаю 2004 року - 320212,62 грн та 667016,25 грн інфляційних втрат, що разом становить 987228,87 грн.

До судового засідання, призначеного на 14.12.2016, позивачем знову подано уточнену позовну заяву від 13.12.2016 № б/н (т.7 а.с.110), в якій він фактично збільшує розмір майнової шкоди з 9264531,00 грн. до 10366731,08 грн у зв'язку з переліченням загальної суми майнової шкоди.

Обґрунтовуючи позов, позивач посилається, зокрема, на те, що у липні 2013 року ТОВ В«ІнтрансавтостройВ» придбало у фірми В« Richard Truck SPRLВ» (Бельгія) дві спеціалізовані самохідні сільськогосподарські машини для перевезення льону: Volvo+Robuste Kaiser та Volvo+Stas, які були ввезені на митну територію України в рамках інвестиційного проекту В«Вирощування льону-довгунця та переробка трести на волокноВ» .

19.09.2003 Товариство передало усі машини Митниці на відповідальне зберігання під митним контролем.

06.10.2003 Товариство подало документи для митного оформлення вантажу та вантажні митні декларації № 10200/3/080940, № 10200/3/080941, в яких зазначено товар за кодом Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТ ЗЕД) НОМЕР_1.

15.10.2003 Митниця своїми рішеннями № КТ-226, № КТ-227 визначила товар за іншим кодом УКТ ЗЕД - НОМЕР_2 (сідельний тягач Volvo) та НОМЕР_3 (напівпричепи Stas, Robuste Kaiser).

29.08.2006 Товариство звернулося до Митниці з проханням закінчити митне оформлення вантажу, яке було розпочате 06.10.2003.

Листом від 06.09.2006 № 14/4209 Митниця повідомила Товариство про відмову у проведенні митного оформлення вантажу у зв'язку з затвердженням нових зразків бланків уніфікованих адміністративних документів, прийняттям рішення про визначення іншого коду товару та видачею карток відмови, надавши позивачу строк до 22.09.2006 для подання належно оформлених вантажних митних декларацій.

Крім того, Чернігівською митницею, всупереч положенням Кодексу адміністративного судочинства України, а також вимогам Митного кодексу України, не виконано постанови Новозаводського суду м. Чернігова від 13.06.2006, яким Чернігівську митницю зобов'язано провести всі необхідні процедури по оформленню вантажу - машин для збирання сільськогосподарських культур.

Спеціалізовані самохідні сільськогосподарські машини, процедура розмитнення яких була розпочата 06.10.2003 і які знаходилися під митним контролем до 10.05.2007, фактично були розмитнені за прийнятим рішенням Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2007.

Позивач вважає, що відмова Чернігівської митниці у митному оформленні товару є протиправною та такою, що суперечить нормам чинного законодавства.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що своїми неправомірними діями, Чернігівською митницею завдано ТОВ "Інтрансавтострой" майнової та моральної шкоди, яка полягає в не проведенні в жовтні 2003 року митного оформлення вантажу, внаслідок чого Товариство не змогло вивезти в повному обсязі з полів та реалізувати вирощений в 2003-2006 роках врожай льону та ріпаку.

Крім того, вважає позивач, неправомірними діями Чернігівської митниці, товариству заподіяно і моральну (немайнову) шкоду у формі приниження честі та гідності директора ОСОБА_2, а також ділової репутації ОСОБА_2 та ПВПК «Інтрансавтострой», яку позивач оцінює в сумі 12500000,00 грн.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та їх обґрунтування, викладені в уточненій позовній заяві від 13.12.2016 № б/н.

Відповідач 1 - Чернігівська митниця ДФС у письмовому відзиві на уточнену позовну заяву (т.7 а.с.51) проти позову заперечує з мотивів, викладених у цьому відзиві на позов.

Відповідач, зокрема, зазначає, що факт неправомірних дій Чернігівської митниці ДФС з жовтня 2003 року по травень 2007 року позивачем не доведений, а отже, на думку відповідача, відсутні підстави для відшкодування, відповідно до ст.1174 ЦК України, спірних коштів позивачеві. Відповідач вважає, що надані позивачем розрахунки завданої матеріальної шкоди та письмові докази, що їх підтверджують, не є підставою для стягнення матеріальної шкоди у розмірі 9264531,00 грн, оскільки не підтверджують факт завдання матеріальної шкоди .

Також, відповідач у відзиві на позовну заяву звертає увагу на те, що у висновку експерта за результатами експертизи, яка проводилась на замовлення позивача, жодним чином не підтверджено будь-який розмір майнової шкоди та зроблено висновок про те, що в матеріалах справи відсутні докази такої шкоди, а позивач, навіть, на додатковий запит не надав доказів такої шкоди.

Щодо втрат від інфляції, відповідач зазначає, що предметом розгляду у даній справі є стягнення шкоди, а не грошового зобов'язання, а отже ст. 625 Цивільного кодексу України в даній справі взагалі не підлягає застосуванню.

ОСОБА_7 у частині оплати юридичних послуг, на думку відповідача, не підлягає задоволенню у зв'язку з тим, що ст. 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. Відповідно до ч.3 ст.48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуруВ» від 19.12.1992 №2887-ХІІ. Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Таким чином, ст. 44 ГПК України передбачає відшкодування сум як судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг лише адвокатом, а не будь-яким представником.

Крім того, на думку відповідача, позов у частині відшкодування моральної шкоди також не підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного ОСОБА_3 України від 31.03.1995 р. № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкодиВ» позивач повинен у позові зазначити та надати докази на підтвердження того в чому саме полягає моральна шкода.

Відповідач вважає, що надані позивачем документи на доказ заподіяння моральної шкоди, не є доказом того, що внаслідок дій Чернігівської митниці ДФС принижено ділову репутацію позивача, має місце посягання на його фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошено комерційну таємницю. Чернігівською митницею ДФС не вчинено дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до діяльності ТОВ „ІнтрансавтостройВ» . Крім цього, деякі надані позивачем листи стосуються іншого проекту, зокрема, будівництва заводу по виробництву біодизелю.

Тобто, на думку відповідача, ТОВ „ІнтрансавтостройВ» не надано суду жодного доказу на підтвердження заподіяної моральної шкоди, а також з яких засад розумності, виваженості та справедливості виходив позивач, визначаючи такий розмір моральної шкоди як 12500000,00 грн.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні підтримав заперечення, викладені у відзиві на позовну заяву, та просить у позові відмовити в повному обсязі.

Відповідач 2 - Головне управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області у письмовому відзиві на уточнену позовну заяву (т.7 а.с.40) заперечує проти позову з мотивів аналогічних мотивам, викладеним у відзиві на позовну заяву відповідача 1.

Крім того, відповідач 2 зазначає, що збитки у вигляді втрат доходу та упущеної вигоди, заявлені позивачем, не можуть бути відшкодовані в порядку ст.25 Бюджетного кодексу України за рахунок коштів державного бюджету, оскільки не належать до складу реальних збитків.

Також Головне управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області вказує, що є окремою юридичною особою публічного права, яка має самостійні кошториси видатків, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням, несе відповідальність виключно за своїми зобов'язаннями, ніяких прав і законних інтересів позивача не порушувало, таким чином відсутній причинно-наслідковий зв'язок між діями Головного управління та завданням збитків.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні підтримав заперечення, викладені у відзиві на позовну заяву, та також просить суд у позові відмовити.

Прокурор в судовому засіданні також проти позову заперечує з мотивів, аналогічних мотивам відповідачів.

Третьою особою надані письмові пояснення по справі (т.3 а.с.56). Після поновлення провадження у справі, третя особа представника в судові засідання не направляла. Причини неявки суду не відомі. Про дату, час і місце судового розгляду третю особу повідомлялося належним чином. Заяв та клопотань від третьої особи до суду не надходило.

До призначеного на 14.12.2016 судового засідання від представника третьої особи надійшла письмова заява (т.7 а.с.136), в якій представник просить розглянути справу без його участі.

Розглянувши подані матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши в судових засіданнях учасників судового процесу, дослідивши та оцінивши надані докази, судова колегія встановила наступне.

Радою з питань територій пріоритетного розвитку в Чернігівській області 02.02.2001 було схвалено до впровадження інвестиційний проект Приватного виробничо-комерційного підприємства «Інтрансавтострой», правонаступником якого є ТОВ «Інтрансавтострой» (т.6 а.с.55, т.7 а.с.132), «Вирощування льону-довгунця та переробці трести на волокно» (т.7 а.с.76).

21.07.2003 ОСОБА_8 з питань територій пріоритетного розвитку у Чернігівській області «Про зміну в інвестиційному проекті» (т.3 а.с.12), з метою більш ефективного використання інвестиційних коштів, що направляються на реалізацію інвестиційного проекту ПВКП «Інтрансавтострой» «Вирощування льону-довгунця та переробка трести на волокно», схваленого до впровадження 02.02.2001, вдосконалення технології вирощування льоноволокна, оперативного вивезення льонотрести з поля в стислі строки, вирішила:

1. Вилучити із інвестиційного проекту автопоїзд (сідельний тягач, напівпричіп, напівпричіп - цистерна) в кількості 10 шт. за вартістю 931500 грн та сховище для зберігання насіння вартістю 5500000 грн (таблиця 8.2, 8.3) і включити у перелік сировини, матеріалів, устаткування, обладнання та комплектуючих до них спеціалізовані самохідні сільськогосподарські машини для перевезення льону в кількості 10 шт. вартістю 6431500 грн без зміни кошторисної вартості інвестиційного проекту.

На виконання зобов'язань по інвестиційному проекту, між фірмою «RICHRD TRUCR SPRL» (Бельгія) та ПВКП «Інтрансавтострой» 18.07.2003 був укладений Договір купівлі-продажу № 5 (т.1 а.с.34) на поставку 4 комплектів спеціалізованих сільськогосподарських машин Volvo для перевезення льону.

Як вбачається із матеріалів справи, 19.09.2003 на адресу ПВКП «Інтрансавтострой» надійшов вантаж «Сільськогосподарські машини для перевезення льону», який було розміщено на відповідальне зберігання підприємства під митним контролем за актами приймання - передачі від 19.09.2003 №№ 49-т, 50-т відповідно до п.3.4 Порядку зберігання підприємствами товарів та інших предметів, увезених на митну територію України, під митним контролем, затвердженого наказом Державної митної служби України від 05.01.1999 № 4.

Ці машини ввозилися з метою реалізації інвестиційного проекту «Вирощування льону-довгунця та переробці трести на волокно» у рамках спеціального режиму інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Чернігівській області.

Згідно з п.5 Указу Президента України «Про режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Чернігівській області» від 27.06.1999 № 729/99 та ст.ст. 2,6 Закону України «Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Чернігівській області» від 18.11.2003 № 1250-IV спеціальний режим передбачав звільнення під час ввезення (пересилання) на митну територію України з метою використання для реалізації інвестиційних проектів на період до введення об'єкта інвестування в експлуатацію, але не більше ніж на 5 років, від обкладення ввізним митом устаткування, обладнання, комплектуючих виробів до них (крім підакцизних товарів), а також від обкладення податком на додану вартість - устаткування, обладнання, а також комплектуючих виробів до них (крім підакцизних товарів).

06.10.2003 ПВКП «Інтрансавтострой» надало Чернігівській митниці всі необхідні документи для розміщення вантажу, зокрема, ВМД № 10200/3/080940 (т.1 а.с.35), ВМД № 10200/3/080941 (т.1 а.с.36), сертифікати відповідності UA1.060.85052-03 (т.1 а.с.39) та UA1.060.85088-03 (т.1 а.с.37), свідоцтво про реєстрацію інвестиційного проекту № 4 від 02.02.2001 та Договір купівлі-продажу № 5 від 18.07.2003.

Також 06.10.2003 ПВКП «Інтрансавтострой» направило на ім'я начальника Чернігівської митниці листа № 292, яким підтверджувало надходження вантажу в рамках інвестиційного проекту і просило надання передбачених законодавством пільг.

06.10.2003 Чернігівською митницею було проведено митний огляд, за результатами якого складено ОСОБА_6 від 06.10.2003 (т.2 а.с.55, 57). Оглядом було встановлено, що транспортний засіб Volvo може використовуватись для перевезення напівпричепів.

15.10.2003 Чернігівська митниця своїми рішеннями № КТ-226 (т.2 а.с.54) та № КТ-227 (т.2 а.с.56) визнала товар за іншим кодом УКТ ЗЕД 870120900 (сідельний тягач Volvo) та напівпричіп - НОМЕР_3.

07.05.2004 на замовлення Чернігівської митниці листом від 26.04.2004 № 09-34/1208, Науково-дослідним бюро судових експертиз «Сантодор» було проведено експертизу по визначенню коду вантажу згідно УКТ ЗЕД. Висновок експерта (т.2 а.с.83) співпав з визначеними у вказаних рішеннях митниці кодами товару.

Постановами Новозаводського районного суду міста Чернігова від 18.08.2004 (т.3 а.с.85, 87) провадження у справах щодо директора ПВКП «Інтрансавтострой» ОСОБА_2, за ст.ст. 340, 355 Митного кодексу України, були закриті: вантаж - машини для збирання сільськогосподарських культур - спеціалізовані сільськогосподарські машини для перевезення льону, код. товару НОМЕР_1, передані в розпорядження ОСОБА_2 та зобов'язано Чернігівську митницю провести всі необхідні митні процедури по оформленню вантажів.

19.10.2004 ПВКП «Інтрансавтострой» до Чернігівської митниці було подано документи для митного оформлення вищевказаного вантажу за кодом УКТ ЗЕД 870120900, зазначеним у постановах Новозаводського районного суду міста Чернігова від 18.08.2004.

Головним інспектором вантажного відділу митниці були виписані картки відмови у пропуску на митну територію України від 29.10.2004 №№ 203, 204 (т.2 а.с.22,23)через невідповідність заявленого коду товару кодам, визначеним у вищевказаних кваліфікаційних рішеннях Чернігівської митниці про визначення коду товару від 15.10.2003 (т.2 а.с.54,56), запропоновано здійснити митне оформлення відповідно до цих рішень та сплатити необхідні митні платежі та податки.

ОСОБА_8 з питань територій пріоритетного розвитку в Чернігівській області від 27.12.2005 «Про скасування інвестиційного проекту» (т.3 а.с.15), у зв'язку із закінченням терміну реалізації інвестиційного проекту ПВКП «Інтрансавтострой» «Вирощування льону-довгунця та переробці трести на волокно», схваленого ОСОБА_8 02.02.2001 (свідоцтво № 4 від 02.02.2001), було вирішено:

1. Скасувати інвестиційний проект ПВКП «Інтрансавтострой» «Вирощування льону-довгунця та переробці трести на волокно», схвалений ОСОБА_8 02.02.2001 (свідоцтво № 4 від 02.02.2001), у зв'язку із закінченням терміну реалізації.

2. Чернігівській райдержадміністрації, ПВКП «Інтрансавтострой» вирішити питання про припинення дії Договору (контракту) від 14.02.2001 на реалізацію інвестиційного проекту на території пріоритетного розвитку у зв'язку з його закінченням.

Постановами Верховного суду України від 20.04.2006 (т.1 а.с.14, 17) скасовано постанови Новозаводського районного суду міста Чернігова та постанови в.о. голови Апеляційного суду Чернігівської області, а справу направлено на новий судовий розгляд місцевому суду.

Постановами Новозаводського районного суду міста Чернігова від 13.06.2006 по справі № 3-3817/06 (т.1 а.с.20) та по справі № 3-3818/06 (т.1 а.с.22) суд закрив провадження по справах та зобов'язав Чернігівську митницю вантаж - машини для збирання сільськогосподарських культур (код товару НОМЕР_1) передати у розпорядження директора ПВКП «Інтрансавтострой» ОСОБА_2 та провести всі необхідні процедури по оформленню вантажу.

ТОВ «Інтрансавтострой» звернулося до Чернігівської митниці із заявою від 29.08.2006 вих.94 (т.2 а.с.42), в якій просило виконати постанови Новозаводського районного суду міста Чернігова від 13.06.2006, закінчивши процедуру оформлення вантажу, розпочату 06.10.2003.

Листом від 06.09.2006 № 14/4209 (т.2 а.с.96) Чернігівська митниця повідомила ТОВ «Інтрансавтострой» про відмову у проведенні митного оформлення вантажу у зв'язку з затвердженням нових зразків бланків уніфікованих адміністративних документів, прийняттям рішення про визнання іншого коду товару та для подання належно оформлених ВМД.

ТОВ «Інтрансавтострой» 14.09.2006 звернулося до Господарського суду Чернігівської області з адміністративним позовом до Чернігівської митниці про визнання нечинним рішення Чернігівської митниці від 06.09.2006 № 14/4209 про відмову в здійсненні митного оформлення та зобов'язання здійснити митне оформлення машин для збирання сільськогосподарських культур на підставі нормативних актів, які діяли станом на 06.10.2003.

Господарським судом Чернігівської області постановою від 14.11.2006 по справі № 6/290а у позові ТОВ «Інтрансавтострой» було відмовлено у повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2007 по справі № 6/290а (т.1 а.с.30), постанову Господарського суду Чернігівської області від 14.11.2006 у справі № 6/290а було скасовано, прийнято нову постанову, якою позов ТОВ «Інтрансавтострой» до Чернігівської митниці про визнання нечинним рішення, спонукання виконати певні дії задоволено, визнано нечинним рішення начальника Чернігівської митниці № 14/4209 від 06.09.2006 та зобов'язано Чернігівську митницю провести оформлення вантажу - машини для збирання сільськогосподарських культур: інші - спеціалізовані сільськогосподарські машини для перевезення льону Volvo+Stas (YV2A4DAA4YB253691+YA9SALK389B116165) та Volvo+Robuste Kaiser (YV2A4DAA4YB252248 + VHRS3803AY2C00546), коди товару НОМЕР_1 за поданими позивачем 06.10.2003 документами на підставі законодавства чинного на день прийняття митної декларації 06.10.2003.

14.05.2007 ТОВ «Інтрансавтострой» були надані нові ВМД, а до сертифікатів відповідності додані листи органу сертифікації сільськогосподарської техніки, які підтверджували те, що у сертифікатах відповідності при їх видачі допущено помилку у заводському номері (т.1 а.с.38, 40).

Чернігівською митницею 14.05.2007 було проведено митне оформлення вантажу на пільгових умовах відповідно до коду УКТЗЕД на підставі чинного на день прийняття митної декларації (06.10.2003) законодавства, як було вказано у постанові Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2007.

В подальшому, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.09.2008 (т.3 а.с.124), постанову Господарського суду Чернігівської області від 14.11.2006 та постанову Київського апеляційного господарського суду по справі № 6/290а було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду справи, постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.12.2008 по справі № 2-а-3618/08 (т.3 а.с.143), залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2009 (т.3 а.с.149), визнано нечинним рішення начальника Чернігівської митниці № 14/4209 від 06.09.2006.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 02.02.2010 (т.4 а.с.92) постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.12.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2009 скасовано та ухвалено нову постанову, якою в заявленому позові ТОВ «Інтрансавтострой» до Чернігівської митниці про визнання нечинним рішення, а саме листа начальника Чернігівської митниці № 14/4209 від 06.09.2006 про відмову в здійсненні митного оформлення, відмовлено.

Проте, постановою Судової палати в адміністративних справах Верховного ОСОБА_3 України від 27.03.2012 (т.4 а.с.123) постанову Вищого адміністративного суду України від 02.02.2010 скасовано.

Отже, постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.12.2008 по справі № 2-а-3618/08 (т.3 а.с.143) набрала законної сили.

Згідно з ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, згідно ч. 2 ст. 16 ЦК України, можуть бути, зокрема: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Ці норми кореспондуються з нормами низки інших законів, але насамперед - з положеннями ст.1173 Цивільного кодексу України, згідно якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної ОСОБА_9 Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною ОСОБА_9 Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно з ч.2 ст.170 ЦК України, учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, ОСОБА_9 Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Крім того, у постанові Пленуму Верховного ОСОБА_3 України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» у п. 10-1, зокрема, зазначено, що у випадках коли шкода відшкодовується державою (за рахунок держави) то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, у цій статті міститься законодавче визначення деліктної відповідальності за шкоду, завдану майну, та підстави її виникнення. Так, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди; б) протиправна поведінка заподіювача шкоди; в) причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; г) вина.

Перераховані підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено законом. Так, у вищенаведеній ст.1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини.

У мотивувальній частині вищевказаної постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.12.2008 по справі № 2-а-3618/08 (т.3 а.с.143), зокрема, встановлено, що Чернігівська митниця не мала підстав для не проведення митного оформлення вантажу 06.10.2003 по наданим ВМД, що свідчить про неправомірність дій відповідача при проведення митного оформлення вантажу двох спеціалізованих самохідних сільськогосподарських машин для перевезення льону, які ввозились ТОВ «Інтрансавтострой» в рамках інвестиційного проекту.

Крім того, судом встановлено, що Чернігівською митницею не виконано постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13.06.2006, якою Чернігівську митницю зобов'язано провести всі необхідні процедури по оформленню вантажу - машини для збирання сільськогосподарських культур.

Спеціалізовані самохідні сільськогосподарські машини для перевезення льону, процедура розмитнення яких була розпочата 06.10.2003 і які знаходилися між митним контролем до 10.05.2007, були розмитнені за прийнятим рішенням Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2007 .

Таким чином, рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду, яке набрало законної сили, встановлено неправомірність дій (протиправна поведінка) Чернігівської митниці.

Згідно ч.3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (принцип правової певності).

Збитки - це грошова оцінка (еквівалент) заподіяної майнової шкоди.

Зміст збитків як грошової форми шкоди розкрито у ч. 2 ст. 22 ЦК України, згідно якої збитками є :

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Щодо наявності майнової шкоди (збитки), то позивач в останній уточненій позовній заяві від 13.12.2016 № б/н (т.7 а.с.110) посилається, зокрема, на те, що з метою придбання спеціалізованих сільськогосподарських машин для перевезення льону ПВКП «Інтрансавтострой» для отримання необхідних коштів уклало відповідні кредитні договори з банками.

Відповідно до техніко-економічного обґрунтування, повернення кредитних коштів передбачалося завдяки використанню в господарській діяльності зазначених машин.

В зв'язку з неправомірними діями Чернігівської митниці з жовтня 2003 року по травень 2007 року, зазначені машини перебували під митним контролем, не використовувалися в господарській діяльності, через це підприємство не мало можливості повертати кредитні кошти в повному обсязі. А як наслідок банками нараховувались зайві відсотки та застосовувались штрафи.

Таким чином, вказує позивач, сума по неповернутим кредитам склала 1606547,00 грн.

Також, через неотримання коштів у повному обсязі від господарської діяльності через відсутність можливості вивозу врожаю з поля, несвоєчасно та не в повному обсязі сплачувались кошти по іншим кредитам. Так, по кредитам банком «Аваль» протягом 2005-2007 років нараховано відсотки за несвоєчасне погашення кредиту 992293,53 грн.

Крім цього, ПВКП «Інтрансавтострой», виконуючи зобов'язання по реалізації інвестиційного проекту, щорічно засівало певні площі льоном.

Загальна кількість посівів льону встановлювалася виходячи з реальної можливості збирання врожаю підприємством, враховувались як власні можливості (використання зазначених вище машин), так і залучення інших перевізників.

Як наслідок, вважає позивач, перебування машин під митним контролем і не користування цими машинами в господарській діяльності, підприємству завдано наступні збитки:

1) неодержання коштів через втрати якості трести льону по причині не вивезення її з поля, та втрати насіння льону врожаю 2003 року - 1224666,56 грн;

2) неодержання коштів через втрати якості трести льону по причині не вивезення її з поля, та втрати насіння льону врожаю 2004 року - 320212,62 грн та 667016,25 грн інфляційних втрат, що разом становить 987228,87 грн;

3) неодержання коштів через втрати якості трести льону по причині не вивезення її з поля, та втрати насіння льону врожаю 2005 року - 381189,78 грн;

4) неодержання коштів через не вивезення врожаю ріпаку з поля врожаю 2005 року - 4506369,66 грн;

5) збитки по вирощуванню ріпаку у 2006 році - 342923,63 грн;

6) оплата послуг по зберіганню машин з 2003 по 2007 роки - 44360,00 грн;

7) витрати, пов'язані зі стягненням боргів через непогашення кредитів (державне мито, виконавчий збір, судові витрати та інше) - 270702,05 грн;

8) оплата юридичних послуг - 10450,00 грн.

Таким чином, загальна майнова шкода, завдана товариству внаслідок незаконних дій Чернігівської митниці ДФС, вважає позивач, складає 10366731,08 грн.

На підтвердження загальної суми майнової шкоди, позивачем надано її розрахунок (т.1 а.с.41-93). До цього розрахунку додані копії первинних документів, які позивач взяв в основу проведення ним розрахунків майнової шкоди.

За клопотанням позивача, по справі було призначено судову економічну експертизу (т.6 а.с.163).

На вирішення експертизи судом були поставлені наступні питання:

- чи підтверджується документально здійснений ТОВ В«ІнтрансавтостройВ» розрахунок майнової шкоди (реальних збитків, упущеної вигоди)?

- який дійсний (фактичний) розмір майнової шкоди (реальних збитків, упущеної вигоди)?

Після отримання матеріалів справи № 11/243/15/10/4/2, головний експерт Чернігівського відділення Київського НДІСЕ, ознайомившись з ухвалою суду про призначення судової експертизи та провівши попереднє дослідження наданих матеріалів, встановив, що ТОВ «Інтрансавтострой» необхідно надати додаткові документи (оригінали чи якісні копії), про що судовим експертом, супровідним листом від 12.05.2016 № 1503/16-24 (т.6 а.с.174), було направлено до суду письмове клопотання про надання матеріалів, необхідних для проведення експертизи (т.6 а.с.175).

Копію цього клопотання судового експерта, судом було вручено представнику ТОВ «Інтрансавтострой».

ТОВ «Інтрансавтострой», через суд, було надано судовому експерту документи, перелічені у листі позивача від 04.08.2016 вих.27 (т.6 а.с.178).

В судовому засіданні представники позивача пояснили, що надати усі документи, які перелічені у клопотанні судового експерта, ТОВ «Інтрансавтострой» надати не може через їх втрату.

Господарським судом Чернігівської області 28.09.2016 (вх.№16302) отримано висновок судового експерта № 1503/16-24 від 28.09.2016 (т.6 а.с.190-210).

У цьому висновку судовий експерт зазначає, що експертиза проведена в межах наданих документів.

У дослідницькій частині висновку експерта (т.6 а.с.209), експертом зазначено, що, виходячи із наданого на дослідження розрахунку втрати доходу ПВКП «Інтрансавтострой» через несвоєчасний вивіз і невивіз з поля врожаю за період з 2003 по 2006 рік встановлено, що у даному розрахунку підприємство визначає розмір недоотриманого доходу (упущеної вигоди).

У зв'язку з відсутністю за вищевказаний період документального підтвердження понесених підприємством витрат, що стосуються вирощування льону, ріпаку, визначити розмір збитків (реальних) від несвоєчасного вивозу і невивозу урожаю з поля та підтвердити розмір недоотриманого доходу, визначеного ПВКП «Інтрансавтострой» за період з 2003 по 2006 рік, в т.ч.: 2003 рік у розмірі 1224666,56 грн, 2004 рік у розмірі 771454,25 грн, 2005 рік у розмірі 4887559,44 грн, 2006 рік у розмірі 342923,63 грн, суму збитків від невиконання кредитних зобов'язань в розмірі 1606547,00 грн.

- суму витрат (збитків) по стоянці спеціалізованих машин у розмірі 44360,00 грн, в межах наданих документів експерту не видається за можливе.

У загальних висновках судового експерта по першому поставленому судом питанню зазначається, що в межах наданих документів та матеріалів господарської справи документально підтвердити здійснений ТОВ «Інтрансавтострой» (т.1 а.с.41-93) розрахунок майнової шкоди (реальних збитків, упущеної вигоди), експертом не видається за можливе.

Щодо висновку по другому поставленому судом питанню, то цей висновок базується на припущеннях і не містить однозначної відповіді на поставлене судом питання.

Оцінюючи висновок судового експерта, суд вважає, що він містить докладний опис проведених досліджень та базується на наданих позивачем документах і матеріалах.

В судовому засіданні позивачем не надано суду доказів які б спростовували цей висновок судового експерта.

В останній уточненій позовній заяві позивач, зокрема, визначив розмір збитків, а саме розмір неотриманого доходу (упущеної вигоди), в сумі 320212,62 грн, тобто ймовірний розмір збитків, вказаний у висновку судового експерта (т. 6 а.с.210).

На цю суму збитків, позивач, з посиланням на ст.625 ЦК України, нараховано 667016,25 грн інфляційних втрат.

У зв'язку з цим суд звертає увагу позивача на таке.

Статтею 625 ЦК України регулюються зобов'язальні правовідносини, тобто її дія поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду. При цьому ч. 5 ст. 11 ЦК України, в якій ідеться про те, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень ст. 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не договірних зобов'язань. Крім того, з рішень суду зобов'язальні правовідносини не виникають так як вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в ст. 11 ЦК України, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність.

Слід також зазначити, що відшкодування шкоди - це відповідальність, а не боргове (грошове) зобов'язання, на шкоду не повинні нараховуватись проценти за користування чужими грошовими коштами, що теж є відповідальністю. Отже, нарахування процентів на суму шкоди є фактично подвійною мірою відповідальності (лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.01.2013 № 10-74/0/4-13).

Таким чином, дія ч.2 ст.625 ЦК України не поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із завданням шкоди .

Проте, до загальної суми майнової шкоди позивачем включено 270702,05 грн витрат, пов'язаних зі стягненням боргів через непогашення кредитів (держ. мито, виконавчий збір, судові витрати та інше (?). При цьому, позивачем не надано розрахунку та доказів на підтвердження цих витрат. Крім того, державне мито та судові витрати не відносяться до збитків.

Щодо оплати юридичних послуг, заявлених позивачем до стягнення в сумі 10450,00 грн, згідно ч.1 ст.44 ГПК України, до складу судових витрат відносяться послуги саме адвоката, а не будь-якого представника сторони, відповідно до належно оформленої довіреності.

Як вбачається із матеріалів справи, послуги щодо ведення справи у суді надавали представники ТОВ «Інтрансавтострой» за довіреностями, які не були адвокатами (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Щодо заявленої позивачем до стягнення 12500000,00 грн моральної (немайнової) шкоди, завданої незаконними діями Чернігівської митниці ДФС, то суд бере до уваги наступне.

Згідно ст.23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду визначені ст.1167 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною другою цієї статті встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної ОСОБА_9 Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

На підтвердження факту заподіяння ТОВ «Інтрансавтострой», позивачем надано документи, які суд долучив до матеріалів справи (т.1 а.с.144-150, т.2 а.с.1-30, т.7 а.с.95-97).

У позовній заяві позивач вказує, що через неотримання коштів значно скоротилась чисельність працюючих в товаристві робітників. Була завдана шкода діловій репутації підприємства. Через ЗМІ почала розповсюджуватись інформація негативного змісту про непорядність товариства та його керівника, що, на думку позивача, завдало шкоди товариству через небажання укладення з ним господарських договорів.

Позивач, посилаючись на ч. 2 т. 23 ЦК України, зазначає, що наведене у позовній заяві свідчить про заподіяну товариству моральну (немайнову) шкоду у формі приниження честі та гідності директора товариства ОСОБА_2, а також ділової репутації ОСОБА_2 та ПВКП «Інтрансавтострой» , яку позивач оцінює у сумі 12500000,00 грн.

Проте, у п.3 вищевказаної постанови Пленуму Верховного ОСОБА_3 України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти витрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посиланням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Як зазначалося вище, позивач вказує, що заподіяна моральна шкода товариству полягає у формі її заподіяння директору ПВКП «Інтрансавтострой» ОСОБА_2, тобто фізичній (посадовій) особі. Разом з тим, позивачем не надано доказів про звернення ОСОБА_2 до суду з позовами про спростування відомостей, (негативної інформації) поширених, зокрема, засобами масової інформації.

За вищенаведених обставин, суд вважає, що позивачем не доведено (не надано суду доказів) наявності необхідних складових для відшкодування моральної шкоди: наявності причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями Чернігівської митниці та немайновими витратами позивача.

У п.4 Пленуму Вищого господарського суду України від 23.02.2012 «Про судове рішення» роз'яснено, що господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом.

Згідно з ч.2 ст.4-3 ГПК України та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи із приписів ст.34 ГПК України будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет допустимості і належності засобів доказування.

Враховуючи все наведене вище, судова колегія вважає, що позивачем не доведено, не надано допустимих та належних доказів наявності завданої ТОВ «Інтрансавтострой» діями Чернігівської митниці ДФС майнової і моральної (немайнової) шкоди, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 1166, 1167, 1173 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 35, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

В И Р І Ш И Л А :

У позові відмовити повністю.

В судовому засіданні 21.12.2016, на підставі ст. 85 ГПК України, оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

ОСОБА_7 рішення складено 26.12.2016.

Головуючий суддя Ю.М. Бобров

Суддя А.С. Сидоренко

Суддя С.В. Белов