Постанова

від 22.12.2016 по справі 910/8315/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2016 р. Справа№ 910/8315/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Чорної Л.В.

Разіної Т.І.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 22.12.2016 року по справі №910/8315/16 (в матеріалах справи).

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-Інноваційний союз"

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2016 року

у справі № 910/8315/16 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-

Інноваційний союз"

до 1.Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничсервіс"

про стягнення 781 071,13 грн.

ВСТАНОВИВ:

В травні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислово-Інноваційний союз" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (далі-відповідач 1) 595 712,46 грн. інфляційних втрат та 85 358,67 грн. 3% річних; про солідарне стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничсервіс" (далі-відповідач 2) 100 000,00 грн. 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.06.2016р. у справі №910/8315/16 в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 21.06.2016р., позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення суду скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Відповідачем 1 подано письмові пояснення та відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.

Відповідач 2 не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 2 ст. 96 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

20.10.2016 року представником відповідача 1 було подано через канцелярію суду клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтербізнесконсалт», Товариство з обмеженою відповідальністю «Індустрія Феросплавів», Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортні автоматизовані системи».

Розглянувши в судовому засідання, яке відбулося 22.12.2016р., дане клопотання, дослідивши матеріали справи та заслухавши думку представників сторін, судова колегія вважає, що воно не підлягає задоволенню, оскільки рішення суду в даному випадку не впливає на права та обов'язки зазначених товариств.

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Однак, відповідач 2 наданим йому процесуальним правом не скористався та в судове засідання не з'явився, своїх повноважних представників не направив. При цьому, останнім подано до суду заяву, в якій просить суд розглядати справу без участі його представника за наявними матеріалами справи.

Враховуючи зазначену заяву та те, що неявка зазначеного вище представника не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю представника відповідача 2.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін, судова колегія встановила наступне.

26.06.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Укрнафта", як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Індустрія Феросплавів", як покупцем, був укладений контракт №180/2013 (далі-контракт), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити феросплави (далі - товар) на умовах, у кількості та строки, зазначені в додатках (специфікаціях) до даного контракту, що є його невід'ємною частиною.

Згідно із п.2.3 контракту загальна вартість контракту дорівнює сумі вартостей товару по додаткам. Загальна вартість контракту на момент його укладення складає 6 000 000,00 доларів США.

Відповідно до п.4.1 контракту після попереднього узгодження та надходження повідомлення постачальника про готовність товару до відвантаження покупець робить попередню оплату на 100% вартості узгодженої партії товару до відвантаження за 2 дні до початку відвантаження. Покупець робить передоплату товару в російських рублях за курсом ЦБ РФ, що діє на дату платежу, на рахунок постачальника.

У відповідності до п.4.9 контракту у разі не поставки товару на суму отриманої передоплати, постачальник гарантує повернення даної суми покупцеві на його поточний рахунок не пізніше 60-го дня від дати останньої здійсненої передоплати за цим контрактом та надання відповідної письмової вимоги покупця.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Індустрія Феросплавів" на виконання умов контракту здійснено на користь відповідача 1 попередню оплату товару в загальному розмірі 176 440 188,76 грн. (на момент оплати становить 5 431 969,06 доларів США), що підтверджується наступними платіжними дорученнями: №7 від 23.07.2013р., № 66 від 26.07.2013р., № 29 від 18.10.2013р., № 30 від 18.10.2013р., № 5 від 21.01.2014р.

Відповідачем 1 було поставлено товар на загальну суму 4 433 334,22 доларів США.

Покупцем за контрактом не було отримано товар на суму 998 634,84 доларів США (5 431 969,06 доларів США (оплата ціни товару, валютою виконання оплати якої згідно пункту 4.1 контракту виступив російський рубль у відповідній конвертації на дати перерахування)) - 4 433 334,22 доларів США (вартість поставленого товару згідно міжнародних залізничних накладних та специфікацій) = 998 634,84 доларів США.

01.08.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Індустрія Феросплавів", як кредитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортні автоматизовані системи", як поручителем, був укладений договір поруки №01-08-2014/1 (далі - договір поруки №01-08-2014/1), відповідно до умов якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання обов'язків відповідача 1, що виникли згідно контракту № 180/2013 від 26.06.2013 в розмірі 10 000 доларів США, у т.ч. з відшкодування основного боргу, за прострочення зобов'язань, щодо невиконання зобов'язань, по виплаті 3% річних від простроченої суми, також суми боргу з врахуванням індексу інфляції, по виплаті неустойки, збитків та упущеної вигоди.

02.08.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Індустрія Феросплавів", як кредитором, та відповідачем 2, як поручителем, було укладено договір поруки № 02-082014/1 (далі - договір поруки № 02-082014/1), відповідно до умов якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов'язань відповідача 1, що виникли згідно контракту № 180/2013 від 26.06.2013р. в розмірі 100 000,00 грн., у т.ч. з відшкодування основного боргу, за прострочення зобов'язань, щодо невиконання зобов'язань, по виплаті 3% річних від простроченої суми, також суми боргу з врахуванням індексу інфляції, по виплаті неустойки, збитків та упущеної вигоди.

В подальшому, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Індустрія Феросплавів", як первісним кредитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт", як новим кредитором, було укладено договір відступлення права вимоги №20/10/2014-1 від 20.10.2014р. (далі - договір про відступлення № 20/10/2014-1), відповідно до умов якого первісний кредитор передає належне йому право вимоги у повному обсязі згідно контракту та згідно з договором поруки №01-08-2014/1, в тому числі належного виконання відповідачем 1 та ТОВ "Транспортні автоматизовані системи" зобов'язань з відшкодування боргу у розмірі 998 634,87 доларів США, зі сплати 3% річних від простроченої суми, а також суми боргу з урахуванням індексу інфляції, по сплаті неустойки, з відшкодування понесених кредитором збитків або втраченої вигоди, а також щодо розірвання контракту та договору поруки, а ТОВ "Інтербізнесконсалт" приймає право вимоги, належне первісному кредитору за контрактом та договором поруки № 01-08-2014/1.

Як свідчать матеріали справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укрнатфа" за не поставлення товару суми попередньої оплати, яка була перерахована згідно з умовами контракту №180/2013 від 26.06.2013р. в розмірі 988 634,84 доларів США та 34 635,24 доларів США 3% річних; про солідарне стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укрнатфа" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортні автоматизовані системи" 10 000,00 доларів США.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/13862/15 від 19.08.2015р. в задоволенні позовних відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2015р. рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2015р. у справі №910/13862/15 скасовано частково; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" 988 634,84 доларів США, що станом на 20.05.2015р. еквівалентно сумі заборгованості у розмірі 21 008 490,35 грн.; стягнуто солідарно з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортні автоматизовані системи" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" 10 000,00 доларів США, що станом на 20.05.2015р. еквівалентно сумі заборгованості в розмірі 212 500,00 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.02.2016р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2015р. у справі №910/13862/15 змінено та стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" 14 183 629,97 грн., що станом на 20.05.2015 еквівалентно сумі заборгованості у розмірі 32 820 321 руб. РФ 10 коп. В решті вимог про стягнення основного боргу відмовлено та відмолено в позові до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортні автоматизовані системи".

20.04.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт", як первісним кредитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислово-Інноваційний Союз", як новим кредитором, було укладено угоду №1 про зміну кредитора у зобов'язанні (далі - угода №1), відповідно до умов якої первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги виконання Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" зобов'язання набутого первісним кредитором на підставі контракту №180/2013 від 26.06.2013р. та право вимоги виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Залізничсервіс" зобов'язання набутого на підставі договору поруки №02-082014/1 від 02.08.2014р., а новий кредитор компенсує вартість переданого зобов'язання відповідно до умов даної угоди.

Відповідно до п.1.2 угоди №1 новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати виконання боржником (відповідачем 1) та/або поручителем (відповідачем 2) зобов'язань по сплаті 3% річних від простроченої суми, а також індексу інфляції за період з 29.10.2015 по 05.04.2016 в повному обсязі, що становить 781 071,13 грн., але не обмежуючись даною сумою.

Спір виник внаслідок того, що позивач на підставі угоди № 1 та договору поруки № 02-082014/1 набув право вимагати від відповідачів сплати 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість за контрактом № 180/2013 від 26.06.2013 в сумі 14 183 629,97 грн.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того, що обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.

Згідно із ч.1 ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду - скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Частиною 5 вказаної статті визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до пункту 5.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

Як зазначено у п.5.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" господарським судам необхідно мати на увазі, що за приписом частини 5 статті 11 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання може виникати з рішення суду. Відтак, якщо певне зобов'язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим (наприклад, у зв'язку з прийняттям судового рішення про стягнення суми попередньої оплати в зв'язку з недопоставкою продукції), відповідальність за невиконання такого зобов'язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу.

Отже, виходячи зі змісту зазначених норм, чинне законодавство передбачає можливість виникнення грошового зобов'язання на підставі судового рішення, а відтак і застосування до боржника, що прострочив виконання такого зобов'язання, негативних наслідків, установлених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 05.12.2011р. у справі №3-125гс11.

Судовою колегією встановлено, що передане позивачу відповідно до умов угоди №1 зобов'язання відповідачів виникло з постанови Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2015р. у справі №910/13862/15, а тому нарахування 3% річних та інфляційних втрат за період з дати набрання рішення законної сили по дату фактичного виконання є правомірним, оскільки згаданим судовим рішенням договірні правовідносини сторін зазнали відповідних змін, з дати набрання рішенням суду законної сили зобов'язання відповідача 1 по поверненню попередньої оплати стало грошовим.

Доводи відповідача 1 з приводу того, що зобов'язання по поверненню позивачу суми попередньої оплати, присуджену до стягнення постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2015р. у справі №910/13862/15, не є грошовим зобов'язанням, а є правовим наслідком порушення умов контракту щодо здійснення поставки товару, є необгрунтованими та спростовуються вищенаведеними обставинами справи.

Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суду України, яка викладена, зокрема, в постанові від 14.12.2016р. у справі №910/8318/16.

Посилання відповідача 1 на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 16.09.2014р. у справі №3-90гс14, від 04.07.2011 у справі №3-65гс11, від 15.10.2013 у справі №3-30гс13, від 02.03.2016 у справі №6-2491цс15 є безпідставними, оскільки викладені у вказаних постановах висновки щодо застосування статті 625 Цивільного кодексу України ґрунтуються на інших фактичних обставинах, ніж у даній справі, а відтак, в силу вимог статті 111-28 ГПК України, не можуть бути застосовані під час вирішення даної справи.

У розрахунку позивача, останній здійснює нарахування 3% річних та інфляційних втрат з дати набрання вищевказаним рішенням законної сили (30.10.2015р.) по 05.04.2016р. (дата фактичного виконання рішення суду) на суму, яку визначено у постанові Вищого господарського суду України від 18.02.2016р. у справі №910/13862/15.

Судовою колегією перераховано належний до сплати розмір 3% річних за періоди, які визначено судом з урахуванням дати постанови Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2015р., дати фактичної оплати відповідачем 1 основної заборгованості та з урахуванням п.1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", яким передбачено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені, у зв'язку з чим за розрахунком суду стягненню підлягають 3% річних у розмірі 184 192,89 грн., а саме:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 14183629.97 30.10.2015 - 04.04.2016 158 3 % 184192.89 У відповідності до ст.ст.553, 554 Цивільного кодексу України порука - акцесорне зобов'язання, що виникає на підставі договору, за умовами якого до основного зобов'язання боржника додатково приєднується зобов'язання іншої особи, що за нього поручається, і у випадку неспроможності основного боржника виконати свої зобов'язання перед кредитором, відповідальність несе особа, що за нього ручалася, тобто поручитель.

З урахуванням встановленого факту несвоєчасного виконання відповідачем 1 постанови Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2015р. у справі №910/13862/15 щодо повернення попередньої оплати та виникнення у нього обов'язку сплатити кредитору 3% річних, за що поручився відповідач 2 та не виконання останнім як поручителем своїх зобов'язань за договором поруки № 02-08-2014/1 від 02.08.2014р., про що свідчить залишена без відповіді та виконання претензія про погашення заборгованості від 26.04.2016р., судова колегія дійшла висновку щодо правомірності та обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення солідарно з відповідачів 3% річних у розмірі 100 000,00 грн.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що з відповідача 1 стягненню підлягають 3% річних у розмірі 84 192,89 грн. та солідарному стягненню з відповідачів підлягають 3% річних у розмірі 100 000,00 грн.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1 інфляційних втрат у розмірі 595 712,46 грн., судова колегія вважає, що останні підлягають задоволенню в визначених позивачем межах, виходячи з наступного.

У відповідності до п.1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" та з огляду на вимоги ч.1 ст.4-7, ст.43 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Судовою колегією перераховано належний до сплати розмір інфляційних втрат та встановлено, що останні нараховані позивачем в меншому розмірі, проте позивач самостійно визначив період та суму інфляційних втрат, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню в межах визначених позивачем.

Твердження відповідача 1 про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" відступило позивачу недійсну, в силу ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України, вимогу, судова колегія визнає безпідставними, оскільки останнє передало позивачу право вимоги щодо стягнення річних та індексу інфляції за зобов'язаннями Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" по контракту, яке стало грошовим з моменту набрання постанови Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2015р. у справі №910/13862/15 законної сили. Таким чином укладення договору про уступку права вимоги щодо цих вимог є правомірним.

Доводи відповідача 1, які викладені в клопотанні від 06.09.2016р. №10/1982 (а.с.29 т.1), щодо необхідності припинення провадження у справі на підставі ст.80 ГПК України, у зв'язку з тим, що контракт містить арбітражну угоду, за якою всі спори між сторонами контракту розглядаються в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України, судовою колегією визнаються безпідставними, оскільки грошове зобов'язання в даному випадку виникло з рішення суду.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - скасуванню; позовні вимоги слід задовольнити частково.

Відповідно до вимог ст.49 ГПК України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-Інноваційний союз" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2016р. у справі №910/8315/16 задовольнити частково

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2016р. у справі №910/8315/16 скасувати та прийняти нове рішення в наступній редакції:

«Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Публічного акціонерного товариства "Укpнaфта" (04053, м.Київ, пров. Нестерівський, 3-5; код 00135390) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничсервіс" (01011, м.Київ, вул.Рибальська, буд.13; код 35196821) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-Інноваційний Союз" (01103, м.Київ, Залізничне шосе, буд.47; код 39274796) 3% річних у розмірі 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укpнaфта" (04053, м.Київ, пров. Нестерівський, 3-5; код 00135390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-Інноваційний Союз" (01103, м.Київ, Залізничне шосе, буд.47; код 39274796) 3% річних у розмірі 84 192 (вісімдесят чотири тисячі сто дев'яносто дві) грн. 89 коп. та індекс інфляції у розмірі 595 712 (п'ятсот дев'яносто п'ять тисяч сімсот дванадцять) грн. 46 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укpнaфта" (04053, м. Київ, пров. Нестерівський, 3-5; код 00135390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-Інноваційний Союз" (01103, м.Київ, Залізничне шосе, буд.47; код 39274796) 5 849 (п'ять тисяч вісімсот сорок дев'ять) грн. 29 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 6 434 (шість тисяч чотириста тридцять чотири) грн. 22 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничсервіс" (01011, м.Київ, вул.Рибальська, буд.13; код 35196821) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-Інноваційний Союз" (01103, м.Київ, Залізничне шосе, буд.47; код 39274796) 5 849 (п'ять тисяч вісімсот сорок дев'ять) грн. 29 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 6 434 (шість тисяч чотириста тридцять чотири) грн. 22 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

В іншій частині позовних вимог відмовити».

3. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

4.Матеріали справи №910/8315/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Л.В. Чорна

Т.І. Разіна