Постанова

від 19.12.2016 по справі 6/363

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2016 р. Справа№ 6/363

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Жук Г.А.

Зубець Л.П.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Комлєв С.В. (довіреність б/н від 12.01.2016);

від відповідача - Барда С.Ю. (довіреність №220/842/д від 30.12.2015), Озеров О.С. (довіреність №220/212/д від 10.03.2016 р.);

від третіх осіб - не з'явились;

від прокуратури - Яговдік С.М. (посвідчення №029909),

розглянувши апеляційну скаргу Міністерства оборони України

на рішення господарського суду міста Києва від 10.10.2016

у справі №6/363 (суддя Бондарчук В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Коін»

до Міністерства оборони України

треті особи, які не заявляють самостійних вимоги на предмет спору на стороні відповідача

1) Державне казначейство України

2) Центральне спеціалізоване будівельне управління Міністерства оборони України

за участю Генеральної прокуратури України

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Грін Коін» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України про стягнення 6521666,67 грн. боргу, 1277643,26 грн. процентів за користування безпідставно одержаними коштами та 2644407,67 грн. завданої шкоди.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.02.2016 р. позов задоволено частково, стягнуто з Міністерства оборони України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Коін» 6521781,91 грн. боргу, 8070,38 державного мита, 98,90 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2016 р. рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2016 р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.08.2016 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2016 р. та рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2016 р. у справі № 6/363 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

В процесі перегляду даної справи в суді першої інстанції позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій він просив стягнути з відповідача 6521666,67 грн. основного боргу та 6432895,09 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.10.2016 р. позовні вимоги ТОВ «Грін Коін» задоволено частково. Стягнуто з Міністерства оборони України на користь ТОВ «Грін Коін» 6521781,91 грн. - боргу, 5797816,10 грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами, 25500,00 грн. - державного мита та 312,50 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 10.10.2016 р. в частині задоволення вимог ТОВ «Грін Коін» про стягнення з Міністерства оборони України на користь товариства 6521781,91 грн. - боргу, 5797816,10 грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами, 25500 грн. - державного мита та 312,50 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині оскаржуване рішення залишити без змін.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скаргу задовольнити, скасувати рішення господарського суду міста Києва від 10.10.2016 р. в частині задоволення вимог ТОВ «Грін Коін». В іншій частині оскаржуване рішення залишити без змін.

Прокурор в судовому засіданні повністю підтримав апеляційну скаргу відповідача, просив скаргу задовольнити.

Представники третіх осіб в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку без участі представників третіх осіб.

Колегія суддів зазначає, що ухвалами від 01.11.2016 р. та від 28.11.2016 р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Зважаючи на те, що неявка представників третіх осіб не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

19.12.2016 р. прокурором та відповідачем були заявлені клопотання про витребування у позивача для огляду оригінали договорів №11/007/03-061/ОЦс від 15.03.2006 р., №11/08/03-062/ОЦс від 23.03.2006 р., а також додаткових угод до них.

Колегія суддів сприяла сторонам у можливості забезпечення та подання вищевказаних доказів. Проте сторони не скористались наявним правом.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача та відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

15.03.2006 р. Міністерство оборони України, від імені якого діяв директор філії ЦСБУ (госпрозрахункового) Міністерства оборони - «Укроборонбуд» Мельник В.Л. на підставі довіреності Міністерства оборони України, виданої Міністром оборони України Гриценком А.С. та ТОВ «Грін Коін» уклали інвестиційний договір № 11/007/03-061/ОЦс про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка № 216 (м. Одеса, пров. Сільськогосподарський, 2), створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін.

Предметом вищезазначеного договору є спільна діяльність сторін по проектуванню та будівництву (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового, торгівельного та адміністративного призначення, підземним паркінгом та інженерними мережами на будівельному майданчику, що знаходиться за адресою: військове містечко № 216 (м. Одеса, пров. Сільськогосподарський, 2).

23.03.2006 р. Міністерство оборони України в особі філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) «Укроборонбуд» та ТОВ «Грін Коін» уклали договір № 11/008/03-062/ОЦс про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України в інвестиційному договорі від 15.03.2006 р. № 11/007/03-061/ОЦс про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка № 216 (м. Одеса, пров. Сільськогосподарський, 2), створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекта шляхом пайової участі сторін. Відповідно до умов цього договору ТОВ «Грін Коін» зобов'язалось компенсувати вартість пайової участі (паю) Міністерства оборони України в інвестиційному договорі від 15.03.2006 р. №11/007/03-061/ОЦс про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекта шляхом пайової участі сторін. При цьому, сторони домовились, що компенсація вартості паю здійснюється шляхом купівлі-продажу майна, розташованого на території військового містечка № 216, що знаходиться за адресою: м. Одеса, пров. Сільськогосподарський, 2, та становить розмір пайової участі (паю) Міністерства оборони України і складається з: бойлерної - 311,9 кв.м.; комплексу біля басейну - 1380,9 кв.м., який складається з басейна 1 - 1050 кв.м. та басейна 2 - 425 кв.м.; бігової доріжки - 623,3 кв.м.; казарми - 417,7 кв.м.; спортивного залу № 1 - 1135,4 кв.м.; спортивного залу № 2 та адміністративного корпусу - 651,3 кв.м. Викуп позивачем пайової участі (паю) Міністерства оборони України в договорі від 15.03.2006 р. №11/007/03-061/ОЦс здійснюється за 7826000,00 грн., з урахуванням ПДВ.

10.10.2007 р. ТОВ «Грін Коін» платіжним дорученням № 4 перерахувало Міністерству оборони України 6521666,67 грн. Призначенням платежу, відповідно до доручення, є викуп паю Міністерства оборони України згідно договору № 11/007/03-061ОЦс від 15.03.2006 р. та договору № 11/008/03-062ОЦс від 23.03.2006 р.

06.06.2008 р. господарським судом Одеської області у справі №15/34-08-725 за позовом першого заступника військового прокурора Південного регіону України поданого в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України, ТОВ «Грін Коін» та Приватного підприємства «Інвестиційна компанія «Юг-Інвест» визнано недійсними: інвестиційний договір № 11/007/03-061/ОЦс від 15.03.2006 р. «Про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка № 216 (м. Одеса, пров. Сільськогосподарський, 2), створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін», укладений між Міністерством оборони України в особі філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) «Укроборонбуд» та ТОВ «Грін Коін»; договір № 11/008/03-062/ОЦс від 23.03.2006 р. про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України в інвестиційному договорі № 11/007/03-061/ОЦс від 15.03.2006 р. та додаткову угоду № 1 від 25.03.2006 р. до договору № 11/008/03-062/ОЦс, укладені між Міністерством оборони України в особі філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) «Укроборонбуд» та ТОВ «Грін Коін».

Рішення господарського суду Одеської області по справі № 15/34-08-725 від 06.06.2008 р. залишене без змін постановами Одеського апеляційного господарського суду від 07.04.2009 р. та Вищого господарського суду України від 27.07.2009 р.

Під час розгляду справи № 15/34-08-725 судами було встановлено факт сплати ТОВ «Грін Коін» Міністерству оборони України 6521666,67 грн., які були зараховані до спеціального фонду державного бюджету та використані на будівництво житла для військовослужбовців, згідно з розподілом Департаменту будівництва, який визначено відповідальним виконавцем бюджетної програми 2101190 «Будівництво (придбання) службового житла для військовослужбовців Збройний Сил України». Даний факт було встановлено на підставі листа Міністерства оборони України № 248/13/82 від 30.03.2009 р., поданого до Одеського апеляційного господарського суду, про що зазначено у постанові суду.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, обставини щодо отримання Міністерством оборони України від позивача 6521666,67 грн. в рамках виконання договорів № 11/007/03-061ОЦе від 15.03.2006 р. та № 11/008/03-062ОЦс від 23.03.2006 р. підтверджується не тільки первинним документом (платіжне доручення № 4 від 10.10.2007 р.), а й визнано Міністерством оборони України під час розгляду справи № 15/34-08-725.

За таких обставин, доводи відповідача про недоведеність перерахування Міністерству оборони України 6521666,67 грн. є безпідставними.

Інвестиційний договір № 11/007/03-061/ОЦс від 15.03.2006 р. та договір № 11/008/03-062/ОЦс від 23.03.2006 р. про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України в інвестиційному договорі № 11/007/03-061/ОЦс від 15.03.2006 р., додаткова угода № 1 від 25.03.2006 р. до договору № 11/008/03-062/ОЦс вважаються визнаними недійсними з дати винесення постанови Одеського апеляційного господарського суду від 07.04.2009 р. у справі №15/34-08-725 згідно приписів ст. 105 ГПК України.

Таким чином, з 08.04.2016 р. кошти у сумі 6521666,67 грн. є безпідставно збереженими та мали бути повернуті відповідачем позивачеві за приписами ст. 1212 ЦК України.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 6521666,67 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у вказаному розмірі.

Відповідно до ст. 397 ЦК України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Право володіння чужим майном може належати одночасно двом або більше особам. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду. Згідно ст. 398 ЦК України право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом. При цьому право володіння припиняється у разі: відмови володільця від володіння майном; витребування майна від володільця власником майна або іншою особою; знищення майна. Право володіння припиняється також в інших випадках, встановлених законом (ст. 399 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Загальна умова ч.1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Крім цього імперативні приписи ч.1 ст. 1212 ЦК України покладають на відповідну особу (контрагента) лише обов'язок щодо повернення майна, отриманого на відповідній правовій (договірній) підставі без можливості застосування до неї штрафних санкцій та/або відсотків за користування майном (коштами), як це передбачено ст. 1214 ЦК України.

Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених ст. 11 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. (Такої правової позиції дотримується Верховний суд України в постанові №6-88цс13.)

В даному випадку, на момент подання позову договір, який існував між сторонами та на підставі якого відповідач отримав кошти, за рішенням суду визнано недійсним. Тому положення ст. 1212 ЦК України можуть бути застосовані до правовідносин сторін.

Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення на користь позивача 5797816,1 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, з огляду на наступне.

Частиною другою статті 1214 ЦК України з посиланням на статтю 536 цього Кодексу передбачено нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами у випадку їх безпідставного одержання чи збереження.

За змістом статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір таких процентів визначається договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Підставами для застосування до правовідносин сторін у цій справі ст. 536 ЦК України, бланкетне посилання на яку наведене у ст. 1214 ЦК України є, по-перше, факт безпідставного набуття та користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, ст.ст. 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з безпідставним набуттям та користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання, яке у відповідача перед позивачем відсутнє.

За таких обставин, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами є такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, заслуговують на увагу, а тому остання підлягає частковому задоволенню.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про часткове скасування рішення господарського суду міста Києва від 10.10.2016 р. в частині позовних вимог про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами.

Слід зазначити, що в рішенні суду першої інстанції помилково зазначено про стягнення суми основного боргу у розмірі 6521781,91 грн. Проте, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у розмірі 6521666,67 грн., як зазначено у платіжному дорученні №4 від 10.10.2007 р.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 10.10.2016 р. у справі №6/363 скасувати частково.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, буд. 6, код ЄДРПОУ - 00034022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Коін» (65045, м. Одеса, вул. Преображенська, 49/51, кв. 15, код ЄДРПОУ - 33723305) 6521666 (шість мільйонів п'ятсот двадцять одну тисячу шістсот шістдесят шість) грн. 67 коп. - боргу, 12837 (дванадцять тисяч вісімсот тридцять вісім) грн. 37 коп. - державного мита, та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Коін» (65045, м. Одеса, вул. Преображенська, 49/51, кв. 15, код ЄДРПОУ - 33723305) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, буд. 6, код ЄДРПОУ - 00034022) 14099 (чотирнадцять тисяч дев'яносто дев'ять) грн. 72 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

У решті позову відмовити.

Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

Справу №6/363 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді Г.А. Жук

Л.П. Зубець