Постанова

від 22.12.2016 по справі 816/1393/16

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2016 року м. ПолтаваСправа № 816/1393/16

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

за участю: секретаря судового засідання - Петренко О.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Управління механізації будівництва №23" до Головного управління Державної Фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

29 серпня 2016 року Публічне акціонерне товариство "Управління механізації будівництва №23" (надалі також - позивач, ПАТ "УМБ №23") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної Фіскальної служби у Полтавській області (надалі також - відповідач, ГУ ДФС у Полтавській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 12.07.2016.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на незгоду із висновками позапланової виїзної перевірки позивача, які набрали форму акту від 25.05.2016 №180/16-31-14-06-09/04715606. Зазначали, що підприємством не було допущено порушень податкового законодавства, зафіксованих вищевказаним актом, господарські операції з контрагентами ТОВ "Фавор ОСОБА_3" та ТОВ "СТС Проект" мали реальний характер, оформлені належними первинними документами та в повному обсязі відображені в бухгалтерському та податковому обліках. Пояснювали, що у перевіряємому періоді формували свій податковий кредит у відповідності із вимогами чинного на час вчинення господарських правовідносин законодавства про податок на додану вартість, та не можуть нести відповідальність у разі невиконання зобов'язань по сплаті ПДВ до бюджету контрагентами.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти позову, просила відмовити у його задоволенні, посилаючись на висновки акту перевірки.

Заслухавши представників позивача та відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ПАТ "Управління механізації будівництва №23" (ідентифікаційний код 04715606) 28.06.1996 зареєстроване в якості юридичної особи Полтавською районною державною адміністрацією, та є, зокрема, платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100305770, виданого Полтавською міжрайонною ДПІ, індивідуальний податковий номер 047156016242.

В період з 25.04.2016 по 11.05.2016 (термін проведення перевірки продовжено на 5 робочих днів з 12.05.2016 по 18.05.2016 відповідно до наказу ГУ ДФС у Полтавській області від 10.05.2016 №484) посадовими особами ГУ ДФС у Полтавській області на підставі направлень від 22.04.2016 №738, №739 та відповідно до наказу від 25.04.2016 №452 у зв'язку з відмовою ПАТ "Управління механізації будівництва №23" від надання відповіді на письмові запити контролюючих органів про надання інформації, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ "Управління механізації будівництва №23" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Фавор ОСОБА_3" (код ЄДРПОУ 39916412) та ТОВ "СТС Проект" за листопад-грудень 2015 року, правомірності їх відображення в податковій звітності.

За результатами проведеної перевірки складений акт від 25.05.2016 №180/16-31-14-06-09/04715606, яким встановлено, що на порушення: п.п. "а", п. 198.1. п. 198.3, ст. 198 та п. 201.10 ст. 210 Податкового кодексу України ПАТ "Управління механізації будівництва №23" занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 305039 грн., у тому числі за листопад 2015 року на суму 180940 грн., та за грудень 2015 року на суму 124099 грн (а.с. 11-21).

У зв'язку із встановленням в ході перевірки порушень вимог податкового законодавства, ГУ ДФС у Полтавській області винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 12.07.2016, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 305039 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 152519,50 грн. (а.с. 9).

Із даним рішенням позивач не погодився та оскаржив податкове повідомлення-рішення до суду.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Надаючи правову оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до вимог статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об'єктом оподаткування.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (аналогічні позиції викладалися Вищим адміністративним судом України у листах від 02.06.2011 №742/11/13-11 та від 01.11.2011 №1936/11/13-11).

З аналізу вказаних норм можна дійти висновку, що податкові наслідки у вигляді права на формування податкового кредиту є правомірними лише за умови реального виконання господарської операції та наявності належним чином оформлених первинних документів, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Надаючи оцінку реальності здійснення вищевказаних господарських операцій та їх зв'язку із господарською діяльністю позивача, а також виходячи із принципу "офіційного з'ясування всіх обставин у справі" судом встановлено таке.

Фактичною підставою для висновку про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ загалом у розмірі 305039 грн є твердження контролюючого органу про безтоварність господарських операцій з придбання бітуму нафтового дорожнього в'язкого у контрагента - ТОВ "Фавор ОСОБА_3" на підставі договору поставки №23/11-1 від 23.11.2015, на загальну суму ПДВ 180940 грн та придбання робіт у ТОВ "СТС Проект" з улаштування побутових приміщень на території заводу за адресою: ОСОБА_4, Полтавського району, Полтавської області, та роботи з улаштування системи опалення в адміністративному корпусі за адресою: с. Терешки, вул. Шевченка, 11, на загальну суму 744595 грн, в т.ч. ПДВ - 124099 грн, відповідно до договорів на виконання робіт №235 від 02.11.2015 та №236 від 02.11.2015.

Так, відповідач посилається на те, що під час проведення перевірки до Територіального сервісного центру 5341 направлено запит від 05.05.16р. №1845/10/16-31-14-06-13 про надання інформацію щодо марки транспортних засобів вказаних у товарно-транспортних накладних та їх належності та запит №1846/10 14-06-13 від 05.05.2016 про надання інформації щодо погодження маршруту руху транспортного засобу під час дорожнього перевезення небезпечного вантажу та видачі свідоцтва допуску транспортного засобу до перевезення визначених небезпечних вантажів по перевізнику ТОВ "Українська ОСОБА_5 група".

17.05.2016 №31/16-9-1585 від 11.05.2016, отримано відповідь Територіального сервісного центру 5341 в Полтавській області, про те, що ТОВ "Українська ОСОБА_5" свідоцтва про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів працівниками Регіонального сервісного центру МВС в Полтавській області не видавались.

Згідно даних ГУ ДФС у Полтавській області та Єдиного ліцензійного реєстру, який функціонує згідно Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку формування, ведення і користування відомостями ліцензійного реєстру та подання їх до Єдиного ліцензійного реєстру" від 08.11.2000 №1658, ТОВ "Українська ОСОБА_5" не має ліцензії на перевезення нафтопродуктів (небезпечних вантажів), а тому не мало можливості для здійснення перевезення бітуму нафтового дорожнього в'язкого.

Також відповідно до постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 08.07.2014 по справі №816/2388/14 адміністративний позов Кременчуцької об'єднаної державно податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області до ТОВ "Українська енергетична група" про припинення юридичної особи задоволено. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань до реєстру внесено інформацію щодо відсутності підприємства за юридичною адресою. 11.07.2014 внесено судове рішення щодо припинення юридичної особи не пов'язаної з її банкрутством.

Згідно Реєстру дозволів встановлено, що ТОВ "СТС Проект" як виконавець будівельних робіт - не має дозволу Держгірпромнагляду України на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки. Від Головного управління Держпраці у Харківській області отримано лист від 31.05.2016 № 3955/05.-18/4067, згідно якого ТОВ "СТС Проект" дозволи на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки не отримувало.

Згідно акту приймання будівельних робіт за грудень 2015 року, складеного підрядником ТОВ "СТС Проект" щодо виконання робіт з улаштування системи опалення в адміністративному корпусі за адресою: с. Терешки, вул. Шевченка, витрати праці робітників - будівельників на зазначений у даному акті обсяг робіт становили 9170,96 людино - годин, при фактичній кількості 7 працівників безпосередньо задіяних у виконанні таких робіт, та які одночасно виконували будівельні роботи з улаштування побутових приміщень на території заводу за адресою: ОСОБА_4, Полтавського району, протягом грудня 2015 року.

Таким чином, перевіряючі дійшли висновку, що оскільки згідно наданих до перевірки документів не можливо підтвердити реальність поставки ідентифікованого товару від постачальника ТОВ "Фавор ОСОБА_3" до покупця ПАТ "УМБ №23" та встановлено відсутність факту виконання будівельних робіт силами ТОВ "СТС Проект", а відтак, підприємством завищено податковий кредит по взаємовідносинам з даними контрагентами.

Натомість позивач переконаний, що його право на спірний податковий кредит підтверджено належним чином складеними, наданими на перевірку та до суду податковими накладними та первинними документами бухгалтерського обліку: видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, а також платіжними дорученнями.

Як вбачається із пояснень представника позивача, господарські взаємовідносини між ПАТ "УМБ №23" (покупець) та ТОВ "Фавор ОСОБА_3" (продавець) у перевіреному періоді відбувались за договором поставки від 23.11.2015 №23/11-1 (а.с. 25), за умовами якого постачальник поставляє, а покупець зобов'язується прийняти поставку та оплатити поставлений товар - бітум нафтовий дорожній в асортименті.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за вказаним договором позивачем надано до суду копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, банківських виписок, податкових накладних (а.с. 26-38), всього на суму ПДВ у сумі 180940 грн, які включено до складу податкового кредиту з ПДВ податкової декларації позивача за листопад 2015 року.

За твердженням позивача, придбаний у ТОВ "Фавор ОСОБА_3" бітум нафтовий дорожній ПАТ "УМБ №23" використало у власній господарській діяльності під час виконання робіт по капітальному та поточному ремонту доріг, ямкового ремонту території дороги, ремонту зерносховища, будівництві тротуару на підтвердження чого до суду надано копії договорів, актів приймання виконаних будівельних робіт та накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (а.с. 62-100, 165-184).

02 листопада 2015 року між позивачем (замовник) та ТОВ "СТС Проект" (підрядник) укладено договір підряду №235, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується виконати замовнику роботи з улаштування побутових приміщень на території заводу за адресою: ОСОБА_4, Полтавського району, Полтавської області (а.с. 39).

Також, між позивачем (замовник) та ТОВ "СТС Проект" (підрядник) укладено договір підряду №235 від 02 листопада 2015 року, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується виконати замовнику роботи з улаштування системи опалення в адміністративному корпусі за адресою: Полтавська область, с. Терешки, вул. Шевченка 11а, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити ці роботи (а.с. 40).

Виконання робіт згідно укладених договорів на виконання робіт між ТОВ "СТС Проект" та ПАТ "УМБ №23" оформлено актами виконаних робіт за грудень 2015 року, податковими накладними на загальну суму ПДВ 124099 грн. та в повному обсязі відображено в бухгалтерському та податковому обліках позивача, копії яких позивачем додано до справи (а.с. 41-59).

Як було встановлено перевіркою відповідача оплата позивачем вартості підрядних робіт, виконаних ТОВ "СТС Проект", проведена в повному обсязі (а.с. 60-61).

Дослідивши в судовому засіданні надані позивачем копії податкових накладних, отриманих від вищевказаних контрагентів, суд встановив, що при їх складенні формально дотримано вимоги статті 201 Податкового кодексу України.

Натомість в ході з'ясування обставин поставки бітуму нафтового дорожнього від ТОВ "Фавор ОСОБА_3" та виконання робіт ТОВ "СТС Проект", суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

До ГУ ДФС у Полтавській області надійшов лист слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Полтавській області, в якому зазначено, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №32016170000000034 внесені відомості про кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 212 КК України, за фактом умисного ухилення від сплати податків службовими особами ПАТ «УМБ №23».

Вказаним досудовим слідством, зокрема, була встановлено, що у період 2013-2016 років службові особи ПАТ «УМБ №23» під час виконання робіт за державні і комунальні кошти по будівництву і ремонту доріг та автошляхів відобразили по бухгалтерському і податковому обліках фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ "Фавор ОСОБА_3", які насправді не відбулися, внаслідок чого умисно ухилилися від сплати податку на прибуток та податку на додану вартість на загальну суму 2,2 млн. грн, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів у великих розмірах.

В ході судового розгляду справи податковим органом було надано копії протоколу допиту директора ТОВ "Фавор ОСОБА_3" ОСОБА_6 від 26.10.2016 (а.с. 162) та протокол допиту директора ТОВ "СТС Проект" ОСОБА_7 від 18.11.2016 (а.с. 210), від імені яких було підписано всі первинні бухгалтерські документи з боку контрагентів за спірними господарськими операціями.

За змістом протоколу допиту директора ТОВ "СТС Проект" ОСОБА_7, останній показав, що про те, що являється директором ТОВ "СТС Проект" дізнався від працівників податкової міліції. Також повідомив, що необхідну для ведення фінансово-господарської діяльності документацію від імені ТОВ "СТС Проект" , а саме: договори (договори підряду) та додатки до них, додаткові угоди, накладні, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки (рахунки-фактури), акти прийому виконаних робіт (з додатками до них), договірні ціни, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) або акти прийому-передачі (здачі) виконаних робіт (надання послуг), товарно-транспортні накладні, довіреності, тощо, ОСОБА_7 не складав, не виготовляв та не підписував, розрахунки ні з ким не проводив. Печатки та штампи ТОВ "СТС Проект" не отримував. Будь-які довіреності на право ведення фінансово-господарської діяльності від його імені, як директора, головного бухгалтера та засновника ТОВ "СТС Проект" на інших осіб не виписував та офіційно нікого на вказані дії не уповноважував. Розрахункові рахунки ТОВ "СТС Проект" не відкривав, податкову звітність не складав та не підписував.

З приводу господарських операцій з ПАТ "УМБ №23" повідомив, що назву вказаного підприємства чує вперше, будь-яких взаємовідносин з ПАТ "УМБ №23" (код 04715606) від імені ТОВ "СТС Проект" (код 38775672) не проводив, договори (договори підряду) та додатки до них, додаткові угоди, накладні, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки (рахунки-фактури), акти прийому виконаних робіт (з додатками до них), договірні ціни, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) або акти прийому-передачі (здачі) виконаних робіт (надання послуг), товарно-транспортні накладні, довіреності, тощо, ОСОБА_7 не складав, не виготовляв та не підписував, розрахунки ні з ким не проводив.

Вказував, що договір №236 від 02.11.2015 на виконання робіт, укладений між ПАТ "УМБ №23" та ТОВ "СТС Проект", а також акт №31/12-9 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2015 року та підсумкової відомості ресурсів по об'єкту улаштування системи опалення в адміністративному корпусі за адресою: Полтавська область, с. Терешки, вул. Шевченка, 11 не підписував. Голова правління ПАТ "УМБ №23" ОСОБА_8, бухгалтер ОСОБА_9, ОСОБА_10 свідку не відомі.

Згідно протоколу допиту директора ТОВ "Фавор ОСОБА_3" ОСОБА_6 з'ясовано, що останній деякий час являвся директором вказаного підприємства. На даний час являється директором підприємства ФГ "Раббіт Лайф" (код 36719333). Будь-яких фінансово-господарських операцій від імені ТОВ "Фавор ОСОБА_3" з ПАТ «УМБ №23» не проводив, первинних бухгалтерських та податкових документів в адресу ПАТ «УМБ №23» не складав, не виготовляв та не підписував, товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) не поставляв. Директора вказаного підприємства ОСОБА_8 не знає, з ним не знайомий.

Факти зазначені в протоколах допиту ОСОБА_7 та ОСОБА_6, за кримінальним провадженням, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32016170000000057, свідчать про те, що господарські операції у межах спірних правовідносин не були обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру), а також про відсутність фактичного вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Фавор ОСОБА_3" та ТОВ "СТС Проект" у спірний період.

Факту притягнення ОСОБА_7 та ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності чи засудження за завідомо неправдиве показання (ст. 384 КК) судовим розглядом не встановлено, отже свідчення даних осіб нічим не спростовані та не можуть не бути враховані як доведені обставини у даній справі.

У свою чергу, відповідно до висновку Полтавського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. Проф. ОСОБА_11 (а.с. 191-203) судово-технічної експертизи документів та судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами кримінального провадження №32016170000000057, підписи у фінансово-господарських документах, складених від імені директора ТОВ "Фавор ОСОБА_3" ОСОБА_6 в адресу ПАТ «УМБ №23», зокрема, у договорі поставки №23/11-1 та видаткових, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів не ОСОБА_6, а іншою особою (особами).

Крім того, згідно даного висновку питання належності підпису від імені ОСОБА_7 у договорах виконання робіт від 02.11.2015 №235, №236, актах приймання виконаних робіт за грудень 2015 року, не вирішувалося, оскільки досліджувані підписи нанесені за допомогою копіювально-розмножувального пристрою або багатофункціонального друкуючого пристрою (БФП) з електрофотографічним способом друку, зображення підписів виконані не у рукописний спосіб.

У відповідності до Постанови Верховного Суду України від 20 січня 2016 року по справі № № 21-4953а15, сам факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагента не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність їх пояснень відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

Позивачем, натомість, не роз'яснено та не доведено належними доказами факт отримання та транспортування товарів, виконання будівельних робіт, порядок надання послуг з зазначенням виконавців, за яких обставин і в який спосіб були налагоджені господарські зв'язки між ТОВ "Фавор ОСОБА_3" та ТОВ "СТС Проект", хто персонально брав у цьому участь тощо, з урахуванням того, що в матеріалах справи наявні протоколи допиту директорів контрагентів позивача, в яких вони вказують, що будь-яких документів від імені вказаних товариств не складали та не підписували і будь-яких взаємовідносин із ПАТ "УМБ №23" не мали.

Суд зауважує, що відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

У свою чергу, господарська діяльність за змістом підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) підчас здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Суд враховує, що підприємницька діяльність здійснюється на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику (стаття 44 Господарського кодексу України). Це означає, що здійснення господарських операцій суб'єктом підприємницької діяльності передбачає досягнення певної ділової мети, економічної вигоди. При цьому презюмується отримання вигоди у сфері господарювання, а відтак отримання вигоди у сфері оподаткування не може розцінюватися як самостійна ділова мета підприємницької діяльності.

Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, коли для цілей оподаткування операції враховані на підставі удаваних правочинів (наприклад, у випадках невідповідності дійсному економічному змісту або не обумовленості розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

Так само, економічний ефект відсутній в операціях, які призводять до збільшення задекларованих витрат платника податків та зменшують об'єкт його оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості. При цьому варто виходити з того, якою в тій чи іншій ситуації має бути поведінка добросовісного суб'єкта господарювання, що за звичайних умов ведення господарської діяльності зацікавлений у найбільшому скороченні своїх витрат.

Відповідно, позбавлена розумної економічної причини операція, що збільшує витрати платника податків за наявності об'єктивної можливості до їх скорочення. Різновидом розглядуваних операцій є операції з використанням зайвої ланки. Господарська операція є зайвою ланкою в тому разі, якщо буде встановлено, що без її здійснення економічний ефект є не меншим, ніж за її відсутності.

Зокрема, ділова мета відсутня в операціях, які штучно ускладнюють рух активів до їх справжнього набувача або від постачальника до покупця, у тому числі через низку посередників. При цьому штучність витрат полягає в тому, що у платника податків наявні об'єктивні можливості скоротити ланцюжок постачань активів, але він цією можливістю не користується незалежно від мотивів.

За таких обставин, суд дійшов висновку, про відсутність ділової мети та економічного ефекту у спірних операціях між позивачем та вищевказаними контрагентами, виконання яких полягало лише у документальному оформленні з метою збільшення вартості використаних товарів, робіт та отриманням податкової вигоди всіма контрагентами без реального руху товарів, надання послуг.

Суд враховує, що матеріалами справи підтверджується наявність у позивача певної кількості товарно-матеріальних цінностей та можливість використання їх у господарській діяльності позивача, однак вищенаведене не дозволяє стверджувати, що означені товари та роботи були придбані позивачем саме у ТОВ "Фавор ОСОБА_3" та ТОВ "СТС Проект".

Наведене у свою чергу не надає права позивачу на формування спірного податкового кредиту.

Суд не заперечує наявності у позивача первинних документів бухгалтерського обліку, якими оформлено господарські правовідносини з ТОВ "Фавор ОСОБА_3" та ТОВ "СТС Проект" у листопаді, грудні 2015 року.

Разом з цим, суд зазначає, що доводи про реальність спірних господарських операцій позивач пов'язує з самим лише формальним оформленням цих операцій необхідними первинними документами, що на його думку відповідають вимогам законодавства. В той же час, позивач не надав жодних доказів для спростування висновку від 11.11.2016 №1158/1159 судово-технічної експертизи документів та судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами кримінального провадження № 32015170000000057.

Дослідивши в судовому засіданні отримані письмові докази у їх співвідношенні з поясненнями сторін, суд дійшов висновку про підтвердження доводів контролюючого органу щодо порушення платником податку вимог податкового законодавства.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 12.07.2016. Разом з цим, позивачем в ході судового розгляду справи не доведено правомірність формування податкового кредиту за рахунок віднесення до його складу сум ПДВ загалом у розмірі 305039 грн, задекларованих за наслідками відображення у обліку господарських правовідносин з ТОВ "Фавор ОСОБА_3" та ТОВ "СТС Проект".

Зважаючи на зазначене, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства "Управління механізації будівництва №23" до Головного управління Державної Фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови складено 26 грудня 2016 року.

Суддя І.Г. Ясиновський