Рішення

від 07.12.2016 по справі 759/18370/15-ц

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/18370/15-ц

пр. № 2/759/1331/16

07 грудня 2016 року 7 грудня 2016 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Борденюка В.В.,

при секретарі - Трегубенку М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до відокремленого підрозділу «Шахта «Вергелівська» державного підприємства «Луганськвугілля», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, про стягнення заборгованості по заробітній платі,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2015 року представник ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнути з відокремленого підрозділу «Шахта «Вергелівська» державного підприємства «Луганськвугілля» заборгованість по заробітній платі у розмірі 27 311,00 гривень, 200 983,92 гривні середнього заробітку за період затримки розрахунку, 6 241,54 гривню компенсації за порушення строків виплати заробітної плати і 15 000,00 гривень моральної шкоди.

В обґрунтування вимог позовної заяви посилається на те, що 26.09.2014 року позивач був звільнений з посади підземного гірничого майстра з повним робочим днем під землею відокремленого підрозділу «Шахта «Вергелівська» державного підприємства «Луганськвугілля». При звільненні позивачу не було виплачено заробітну плату у розмірі 27 311,00 гривень за період з 01.06.2014 року по 01.09.2014 року. При зверненні до суду з позовом розрахунків також проведено не було.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та день розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомляв, а тому суд, вважає за можливе розглядати справу у його відсутність та ухвалити у справі заочне рішення.

Представник Міністерства енергетики та вугільної промисловості України проти задоволення позову не заперечував.

Вивчивши зміст позовної заяви, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення даного позову, виходячи із такого.

Як встановлено у судовому засіданні, згідно відомостей трудової книжки, ОСОБА_1 прийнятий 02.12.2008 року на посаду підземного гірничого майстра з повним робочим днем під землею відокремленого підрозділу «Шахта «Вергелівська» державного підприємства «Луганськвугілля». 26.09.2014 року ОСОБА_1 звільнено за власним бажанням за статтею 38 КЗпП України.

Заборгованість ДП «Луганськвугілля» перед ОСОБА_1 по заробітній платі за період з червня 2014 по вересень 2014 року складає 27 311,00 грн., що підтверджується довідкою № 416 від 12.10.2015 року, підписаною директором та головним бухгалтером ДП «Луганськвугілля».

Відповідно до статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується регулярно, але не рідше двох разів на місяць.

Таким чином, вимога позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 27 311,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата

У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника Заробітна плата працівникам за весь час щорічної вiдпустки виплачується не пiзнiше нiж за три днi до початку вiдпустки.

Позивачу, згідно Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» №2050-111 від 19.10.2000 року та Постанови КМ України «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» від 21.02.2001 р. №159, належить тільки право на компенсацію втрати частини заробітку.

Оскільки відповідач порушив строки виплати розрахунку з позивачем, з нього на користь відповідача підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Компенсація у зв'язку із порушенням встановлених строків їх виплати у розмірі 6 241,54 гривня, що підтверджується розрахунком позивача.

Згідно з частиною 1 статті 237-1 КЗпП України у разі, якщо порушення законних прав працівника призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний відшкодувати йому моральну шкоду.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей або позбавлення його можливостей їх реалізації, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Так, вирішуючи питання про стягнення з відповідача моральної шкоди суд приймає до уваги те, що позивач дійсно пережив моральні страждання внаслідок неправомірних дій відповідача по невиплаті заробітної плати, оскільки її неотримання не могло не позначитися негативно на його звичайному способі життя та вимагало додаткових зусиль для його організації.

Тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог щодо її відшкодування та, враховуючи характер перенесених позивачем моральних страждань, істотність вимушених змін у його життєвих і соціальних стосунках, час та зусилля необхідні для їх відновлення, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає, що розмір моральної шкоди, яка підлягає до відшкодування позивачу у розмірі 15 000,00 гривень.

Разом із тим, позовні вимоги у частині стягнення з відповідача 200 983,92 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 26.09.2014 року по 12.09.2016 року задоволенню не підлягають, виходячи із такого.

Так, згідно з ч.1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, за положеннями ст. 117 КЗпП України, обов'язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини у невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Згідно зі ст. 4 КЗпП України, законодавство про працю складається із цього Кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до ч.1 ст. 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання, зокрема, трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Враховуючи позовні вимоги у даній справі, зокрема, вимоги щодо виплати компенсації у зв'язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум, та виплати середнього заробітку за затримку виплати заробітної плати при звільненні, тобто свого роду відшкодування завданої майнової шкоди, що регулюються главою 82 ЦК України, застосуванню підлягають положення цивільного законодавства.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України, наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.

Вказана правова позиція була висловлена Верховним Судом України в постановах №6-2159цс15 від 11 листопада 2015 року та №6-364цс16 від 25 березня 2016 року.

Наказом Антитерористичного центру при СБУ від 07 жовтня 2014 року № 33/6/а визначено райони та термін проведення антитерористичної операції Донецької і Луганської області з 07 квітня 2014 року.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року №1275-р, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Згідно додатку до вказаного Переліку - м. Брянка, Луганської області, в яких знаходилося місцезнаходження відповідача у 2014-2015 роках, входять до території, де здійснювалася антитерористична операція.

Згідно із статтею 14 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» від 20 березня 2003 року №638-ІУ, постанови Правління НБУ «Про призупинення здійснення фінансових операцій» від 06 серпня 2014 року №466, доручень Президента України, рішень Ради національної безпеки і оборони України, доручень Кабінету Міністрів України у 2014 році було призупинено казначейське обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів на території, яка не контролюється українською владою.

Пунктом 7 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік» зупинено дію статті 1 Закону України від 13 січня 2015 року № 85-УІІІ «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси», щодо погашення вказаним громадянам заборгованості по заробітній платі до 31 грудня 2015 року.

При цьому, обставини проведення антитерористичної операції в Донецькій, Луганській областях є загально відомим фактом, а тому підтвердження відповідачем вказаних форс-мажорних обставин сертифікатом Торгово-промислової палати в Україні про форс-мажорні обставини є необов'язковим.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення вимог про стягнення з відповідача 200 983,92 гривні середнього заробітку за затримку виплати заробітної плати при звільненні.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, а також Закону України «Про судовий збір» з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави, від сплати якого позивач звільнений, пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 689,00 гривень.

Керуючись ст.ст. 115, 117, 221, 231, 233 КЗпП України, Рішенням Конституційного Суду України №9рп/2013 від 15.10.2013р.,Законом України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078, ст.34 Закону України «Про оплату праці», Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 169 ч.4, 212-215, 223-228, 367 ЦПК України, Законом України «Про судовий збір», суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з відокремленого підрозділу «Шахта «Вергелівська» державного підприємства «Луганськвугілля» (03680, м.Київ, провулок Приладний, 2-А; код ЄДРПОУ 32473323)на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з 01.06.2014 року по 01.09.2014 року в сумі 27 311,00 ( двадцять сім тисяч триста одинадцять) гривень.

Стягнути з відокремленого підрозділу «Шахта «Вергелівська» державного підприємства «Луганськвугілля» (03680, м.Київ, провулок Приладний, 2-А; код ЄДРПОУ 32473323)на користь ОСОБА_1 компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати в сумі 6 241,54 ( шість тисяч двісті сорок одна) гривні.

Стягнути з відокремленого підрозділу «Шахта «Вергелівська» державного підприємства «Луганськвугілля» (03680, м.Київ, провулок Приладний, 2-А; код ЄДРПОУ 32473323)на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 15 000,00 ( п'ятнадцять тисяч ) гривень.

Стягнути з відокремленого підрозділу «Шахта «Вергелівська» державного підприємства «Луганськвугілля» (03680, м.Київ, провулок Приладний, 2-А; код ЄДРПОУ 32473323)на користь держави 689,00 грн. судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: