Ухвала

від 22.03.2017 по справі 759/18370/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

Справа № 22-2281 Головуючий у1-й інстанції - Борденюк В.В.

Унікальний № 759/18370/15-ц Доповідач - Пікуль А.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2017 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого Пікуль А.А.

суддів Борисової О.В.

ГаращенкаД.Р.

секретар Пузикова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 7 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до відокремленого підрозділу "Шахта "Вергелівська" державного підприємства "Луганськвугілля", третя особа - Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, про стягнення заборгованості по заробітній платі,-

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2015 року ОСОБА_5 пред'явив позов в суд до ВП "Шахта "Вергелівська" ДП "Луганськвугілля", третя особа - Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, про стягнення заборгованості по заробітній платі.

З урахуванням уточнених позовних вимог позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 27 311 грн., 200 983 грн. 92 коп. середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні, 6 241 грн. 54 коп. компенсації за порушення строків виплати заробітної плати та 15 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Заочним рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 7 грудня 2016 року позовні вимоги задоволено частково.

Суд стягнув з ВП "Шахта "Вергелівська" ДП "Луганськвугілля" на користь ОСОБА_5 нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з 1 червня 2014 року по 1 вересня 2014 року в сумі 27 311 грн.; компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати в сумі 6 241 грн. 54 коп.; моральну шкоду у розмірі 15 000 грн.

Судом стягнуто з відокремленого підрозділу "Шахта "Вергелівська" державного підприємства "Луганськвугілля" в дохід держави судовий збір у розмірі 689 грн.

У задоволенні позовної вимоги про стягнення з ВП "Шахта "Вергелівська" ДП "Луганськвугілля" на користь ОСОБА_5 середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні у розмірі 200 983 грн. 92 коп. судом відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні, ОСОБА_5 через свого представника ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення, просить рішення суду в цій частині скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні (а.с.69-73).

Рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, компенсації за порушення строків виплати заробітної плати та відшкодування моральної шкоди відповідачем не оскаржується, а тому в апеляційному порядку у цій частині не перевіряється.

В суд апеляційної інстанції ВП "Шахта "Вергелівська" ДП "Луганськвугілля" та Міністерство енергетики та вугільної промисловості України явку своїх представників не забезпечили, про місце та час апеляційного розгляду повідомлені належним чином.

Суд ухвалив розглядати справу у відсутність представника відповідача та представника третьої особи, оскільки відповідно до положень ч.2 ст. 305 ЦПК неявка сторони, належним чином повідомленої про час і місце розгляду справи, не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді Пікуль А.А., пояснення представника позивача, ОСОБА_4, який підтримав подану ним апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

При ухваленні рішення суд першої інстанції вважав встановленими наступні обставини.

ОСОБА_5 2 грудня 2008 року прийнятий на посаду підземного гірничого майстра з повним робочим днем під землею відокремленого підрозділу "Шахта "Вергелівська" ДП "Луганськвугілля".

26 вересня 2014 року ОСОБА_5 звільнено за власним бажанням за статтею 38 КЗпП України.

Заборгованість ДП "Луганськвугілля" перед ОСОБА_5 по заробітній платі за період з червня 2014 по вересень 2014 року складає 27 311 грн.

За встановлених обставин суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині вимог про стягнення заробітної плати, компенсації за порушення строків виплати заробітної плати відшкодування моральної шкоди.

Відмовляючи у задоволення позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні, районний суд виходив з того, що на момент звільнення позивача у відокремленого підрозділу "Шахта "Вергелівська" державного підприємства "Луганськвугілля" існували форс-мажорні обставини, а саме проведення антитерористичної операції на території місцезнаходження відповідача, що свідчить про відсутність вини відповідача у несвоєчасній виплаті заробітної плати.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи доведені.

Висновки суду щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_5 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Всі висновки суду першої інстанції, мотиви, з яких суд вважав встановленою відсутність правових підстав для задоволення цієї частини позову, нормативно-правові акти, якими керувався суд при ухваленні рішення, повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення (а.с.64-67).

Обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування висновків районного суду про те, що на території місцезнаходження ВО "Шахта "Вергелівська" ДП "Луганськвугілля" існували форс-мажорні обставини, а саме проведення антитерористичної операції, апеляційна скарга представника ОСОБА_5 не містить, в ході апеляційного розгляду представник позивача, ОСОБА_4, також не навів таких обставин.

Надані в ході апеляційного розгляду справи пояснення ОСОБА_4 про те, що місцезнаходженням відповідача є м. Київ також не спростовують правильності указаних висновків районного суду, оскільки в період з моменту звільнення позивача (26 вересня 2014 року) і принаймні до його звернення до суду у листопаді 2015 року, ВО "Шахта "Вергелівська" ДП "Луганськвугілля" територіально знаходилось в смт. Вергулівка, м. Брянка, Луганської області.

Указана обставина підтверджується відтиском печатки ВО "Шахта "Вергелівська" ДП "Луганськвугілля" на копії сторінок 26-27 Трудової книжки ОСОБА_5 та довідкою № 416 від 12 жовтня 2015 року (а.с.10=11), відповідно до яких місцезнаходженням ВО "Шахта "Вергелівська" ДП "Луганськвугілля" є смт. Вергулівка, м. Брянка Луганської області.

Інших доводів щодо неправильності оскаржуваного рішення апеляційна скарга позивача не містить.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що підстав для скасування оскаржуваного рішення з мотивів, викладених у апеляційній скарзі, немає.

Керуючись ст.303, 307-308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 відхилити.

Заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 7 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: А.А. Пікуль

Судді: О.В. Борисова

Д.Р. Гаращенко