Постанова

від 28.12.2018 по справі 759/18370/15-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 759/18370/15-ц головуючий у суді І інстанції Борденюк В.В.

провадження № 22-ц/824/3888/18 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції ФінагеєвВ.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

28 грудня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Фінагеєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря Ткаченка І.В.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 07 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до відокремленого підрозділу Шахта Вергелівська державного підприємства Луганськвугілля , третя особа - Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом та з урахуванням уточнених позовних вимог просив стягнути з відповідача нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з 01 червня 2014 року по 01 вересня 2014 року включно у розмірі 27 311 грн., середній заробіток за період затримки розрахунку за період з 26 вересня 2014 року по 12 вересня 2016 року у розмірі 200 983 грн. 92 коп., компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати в сумі 6 241 грн. 54 коп. та 15 000 грн. в якості відшкодування за спричинену моральну шкоду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02 грудня 2008 року ОСОБА_3 був прийнятий на роботу на посаду підземного гірничого майстра з повним робочим днем під землею відокремленого підрозділу Шахта Вергелівська державного підприємства Луганськвугілля . 26 вересня 2014 року позивач був звільнений з роботи за власним бажанням. При звільненні з позивачем не було проведено повний розрахунок та не виплачено усіх належних до виплати сум.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 07 грудня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з відокремленого підрозділу Шахта Вергелівська державного підприємства Луганськвугілля на користь ОСОБА_3 нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з 01 червня 2014 року по 01 вересня 2014 року в сумі 27 311 грн.; компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати в сумі 6 241 грн. 54 коп. та моральну шкоду у розмірі 15 000 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині незадоволених позовних вимог через порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП. При ухваленні рішення суд порушив статті 15, 16 ЦК України, статті 212, 213, 360-7 ЦПК України, статті 47, 116, 117 КЗпП.

Отже, рішення суду першої інстанції переглядається в частині відмови у стягненні середнього заробітку за період затримки розрахунку.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 02 грудня 2008 року ОСОБА_3 прийнятий на посаду підземного гірничого майстра з повним робочим днем під землею відокремленого підрозділу Шахта Вергелівська державного підприємства Луганськвугілля .

26 вересня 2014 року ОСОБА_3 звільнений за власним бажанням за статтею 38 КЗпП України.

Заборгованість ДП Луганськвугілля перед ОСОБА_3 по заробітній платі за період з червня 2014 по вересень 2014 року складає 27 311 грн., що підтверджується довідкою № 416 від 12 жовтня 2015 року, підписаною директором та головним бухгалтером ДП Луганськвугілля (а.с.11).

Ухвалюючи рішення про відмову у стягненні середнього заробітку за період затримки розрахунку, суд першої інстанції керувався вимогами статей 263, 617 ЦК України.

Однак, апеляційний суд не може погодитися з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 працював у відокремленого підрозділу Шахта Вергелівська державного підприємства Луганськвугілля , та 26 вересня 2014 року був звільнений з роботи за власним бажанням. У день звільнення позивачу не була виплачена заробітна плата, про що свідчить наявна у матеріалах справи довідка про наявну заборгованість.

Відповідно до зазначеної довідки заробітна плата позивача за липень та серпень, тобто останні два повних місяці роботи , складала 8439 грн. та 7069 грн. відповідно.

Згідно з вимогами Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року - у випадках збереження середньої заробітної плати

середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за

останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою

пов'язана відповідна виплата.

Отже середня заробітна плата ОСОБА_3буде складати (8439 + 7069) : 2 = 7754 грн., а не 8374.33 грн., як помилково вважає позивач.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

У пункті 20 постанови Пленуму ВСУ Про практику застосування судами законодавства про оплату праці № 13 від 24 грудня 1999 року роз'яснено судам, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Відповідно до статті 117 КЗпП України підставою відповідальності власника за затримку розрахунку при звільненні є склад правопорушення, який включає два юридичних факти: порушення власником строку розрахунку при звільненні та вина власника.

Згідно вимог ст. 617 ЦПК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.

Відповідно до статті 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні , торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Однак, у матеріалах справи відсутній сертифікат торгово-промислової палати України, який засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), внаслідок яких відповідач не зміг своєчасно провести виплату заробітної плати позивачу при звільненні.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції в частині відмови у стягненні середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні не відповідають фактичним обставинам справи, що відповідно до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення в цій частині з ухваленням нового рішення по суті вимог позивача.

В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалося, а, відтак, апеляційним судом не переглядається.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Позивач ОСОБА_3 звільнений від сплати судового збору, а тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача у дохід держави. При подачі позовної заяви та апеляційної скарги сплаті підлягав судовий збір у загальному розмірі 6 082 грн. 35 коп.

На підставі викладеного та керуючись статтями 47, 116, 117 КЗпП, статтями 263, 617 ЦК України, статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 07 грудня 2016 року в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та в частині розподілу судових витрат скасувати та прийняти в цій частині постанову.

Позов ОСОБА_3 до відокремленого підрозділу Шахта Вергелівська державного підприємства Луганськвугілля , третя особа - Міністерство енергетики та вугільної промисловості України про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з відокремленого підрозділу Шахта Вергелівська державного підприємства Луганськвугілля , місце знаходження - провулок Приладний, 2-А, м. Київ, ЄДРПОУ 32473323, на користь ОСОБА_3, місце проживання - АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 186 096.00 (сто вісімдесят шість тисяч дев'яносто шість) гривень, 00 копійок.

Стягнути з відокремленого підрозділу Шахта Вергелівська державного підприємства Луганськвугілля , місце знаходження - провулок Приладний, 2-А, м. Київ, ЄДРПОУ 32473323, у дохід держави судовий збір у розмірі 6 082 (шість тисяч вісімдесят дві) гривні, 35 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовити.

В іншій частині рішення Святошинського районного суду міста Києва від 07 грудня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повне судове рішення складено 28 грудня 2018 року.

Головуючий Фінагеєв В.О.

Судді Кашперська Т.Ц.

ЯворськийМ.А.