Постанова

від 03.10.2018 по справі 759/18370/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

03 жовтня 2018 року

м. Київ

справа №759/18370/15-ц

провадження № 61-20899св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Крата В. І,. Курило В. П. ,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача - ОСОБА_5,

відповідач - державне підприємство Луганськвугілля ,

третя особа - Міністерство енергетики та вугільної промисловості України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 07 грудня 2016 року в складі судді Борденюка В. В. та на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 22 березня 2017 року в складі колегії суддів: Пікуль А. А., Борисової О. В., Гаращенка Д. Р.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до державного підприємства Луганськвугілля (далі - ДП Луганськвугілля ), третя особа - Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, про стягнення заборгованості з виплати заробітної платі.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 26 вересня 2014 року він був звільнений з посади підземного гірничого майстра з повним робочим днем під землею ВП Шахта Вергелівська ДП Луганськвугілля . При звільненні йому не було виплачено заробітну плату у розмірі 27 311 грн за період з 01 червня 2014 року до 01 вересня 2014 року. При зверненні до суду з позовом розрахунків також проведено не було. Уточнивши позовні вимоги позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість із виплати заробітної плати у розмірі 27 311 грн, 200 983,92 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, 6 241, 54 грн компенсації за порушення строків виплати заробітної плати та 15 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 07 грудня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з ВП Шахта Вергелівська ДП Луганськвугілля на користь ОСОБА_4 нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з 01 червня 2014 року до 01 вересня 2014 року в сумі 27 311 грн; компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати в сумі 6 241,54 грн та 15 000 грн моральної шкоди. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю підстав для стягнення з відповідача на користь позивача нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, компенсації за порушення строків виплати заробітної плати та моральної шкоди. Відмовляючи у задоволення позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд першої інстанції виходив із того, що на момент звільнення позивача у ВП Шахта Вергелівська ДП Луганськвугілля існували форс-мажорні обставини, а саме проведення антитерористичної операції на території місцезнаходження відповідача, що свідчить про відсутність вини відповідача у несвоєчасній виплаті заробітної плати. Оскільки обставини проведення антитерористичної операції в Донецькій, Луганській областях є загально відомим фактом, підтвердження відповідачем вказаних форс-мажорних обставин сертифікатом Торгово-промислової палати в Україні про форс-мажорні обставини є необов'язковим.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 22 березня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

У квітні 2017 року ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови в позові про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та передати справу в цій частині на новий розгляд. Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач не підтвердив відсутність своєї вини у наявності форс-мажорних обставин, оскільки не отримав сертифікат Торгово-промислової палати в Україні про форс-мажорні обставини. Крім того, згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач зареєстрований у м. Києві, а тому висновки судів про те, що відповідач територіально знаходиться в Луганській області, є помилковим.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту першого Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України передбачено, щокасаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

24 квітня 2017 року вказану справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недоведеність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Предметом касаційного перегляду є рішення судів попередніх судових інстанцій в частині відмови у задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. В іншій частині судові рішення не оскаржуються та не переглядаються в касаційному порядку.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що 02 грудня 2008 року ОСОБА_4 прийнятий на посаду підземного гірничого майстра з повним робочим днем під землею ВП Шахта Вергелівська ДП Луганськвугілля . 26 вересня 2014 року ОСОБА_4 звільнений за власним бажанням за статтею 38 КЗпП України.

Заборгованість ДП Луганськвугілля перед ОСОБА_4 із виплати заробітної плати за період з червня 2014 по вересень 2014 року складає 27 311,00 грн, що підтверджується довідкою № 416 від 12 жовтня 2015 року, за підписом директора та головного бухгалтера ДП Луганськвугілля .

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно зі статтею 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та відворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна загроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами. військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії. оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили як надзвичайної або невідворотної за даних умов події. Отже, непереборною силою є надзвичайна або невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до частини другої статті 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно з нормами статті 10 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , сертифікат ТПП України є єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань.

Відповідно до статті 60 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суди попередніх судових інстанцій не взяли до ваги, що сертифікат ТПП України є єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань.

Суд першої інстанції не встановив обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, а апеляційний суд допущені судом першої інстанції порушення не усунув і передчасно дійшов висновку про відсутність вини відповідача у невиплаті заробітної плати. За таких обставин судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до цього суду.

Ураховуючи, що апеляційний суд помилково погодився з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, а відповідно до положень статті 307 ЦПК України (чинних на час розгляду справи) він має право скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалили нове рішення або змінити його, то ухвалу апеляційного суду слід скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом (частина 4 цієї статті).

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 подану в інтересах ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 22 березня 2017 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_6 до Державного підприємства Луганськвугілля про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні скасувати, передати справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді Н. О. Антоненко

В.І. Журавель

В.І. Крат

В.І. Курило