Рішення

від 22.12.2016 по справі 573/2670/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №573/2670/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1 Номер провадження 22-ц/788/1857/16 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 30

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Лузан Л. В.,

суддів - Рибалки В. Г. , Ткачук С. С.

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 29 вересня 2016 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна", ОСОБА_3

про відшкодування майнової шкоди

в с т а н о в и л а :

18 грудня 2014 року ДП "Південна залізниця" звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з відповідачів у солідарному порядку 128099 грн. 97 коп. майнової шкоди.

Ухвалою суду від 29 вересня 2016 року були роз'єднані позовні вимоги ПАТ "Українська залізниця" до ПАТ "Страхова компанія "Провідна", ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди на два окремих провадження :

1) про відшкодування майнової шкоди, заподіяної ДП "Південна залізниця" пошкодженням головного моторвагону ДР1А-288-3 дизель-поїзда ДР1А-288 під час ДТП, яка мала місце 04.02.2014 р., та

2) про відшкодування майнової шкоди, заподіяної ПАТ "Південна залізниця" пошкодженням пристроїв СЦБ під час ДТП, яка мала місце 04.02.2014 р.

Ухвалою Білопільського районного суду Сумської області від 15 серпня 2016 року задоволене клопотання позивача і залучено до участі у справі правонаступника ДП " Південна залізниця" - Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця".

Суд також постановив, що всі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив; сторонами у даній справі вважати : позивача - Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" та відповідачів: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" та ОСОБА_3.

Рішенням суду від 29 вересня 2016 року позовні вимоги задоволені частково.

Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" 5856,53 грн. майнової шкоди та 412,21 грн. судових витрат.

Стягнуто з ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" на користь ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" 49500 грн. майнової шкоди та 3458,95 грн. судових витрат.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено у зв'язку з їх необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі ставиться питання про часткове скасування рішення суду і постановлення нового рішення про задоволення позовних вимог з тих підстав, що у справі не були доведені обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, що висновки суду не відповідають обставинам справи та що судом були порушені норми матеріального і процесуального права .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.

Вироком Білопільського районного суду Сумської області від 30 травня 2014 року встановлено, що 04 лютого 2014 року, о 14 год. 52 хв., ОСОБА_4, керуючи технічно справним автомобілем марки СПВ 20 "Рута" СПГ, реєстр. номер НОМЕР_1, який належав ПП ОСОБА_3, з якою він перебував у трудових відносинах, слідуючи маршрутом "Суми-Ганнівка-Вирівська-Суми", при забороняючому показанні переїзної світлофорної сигналізації, коли світлова та звукова сигналізація працювали справно, при проїзді залізничного переїзду 22 км + 463 м (23 км) перегону "Амбари-Віри" Сумської дирекції залізничних перевезень ДП "Південна залізниця", розташованого у с. Вири, Білопільського району, порушив вимоги пунктів 8.7.6 (а), 20.2, 20.3 та 20.5 (в,г) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Так, ОСОБА_4, під'їжджаючи до залізничного переїзду, не зважаючи на дорожні знаки, сигнали звукової та світлової сигналізації, не переконався в тому, що до переїзду не наближається потяг і, незважаючи на те, що увімкнено заборонний сигнал світлофора та звуковий сигнал і до переїзду в межах видимості наближається потяг, не вжив заходів, спрямованих на зупинку керованого ним транспортного засобу, та виїхав на залізничний переїзд у той час, коли до переїзду зі швидкістю 82 км/год. наближався дизель-потяг "ДР1А" № 288 сполученням "Харків-Ворожба".

Внаслідок порушення ОСОБА_4 Правил дорожнього руху України при виїзді автомобіля марки СПВ 20 "Рута" СПГ, реєстр. номер НОМЕР_1 на залізничний переїзд сталося зіткнення вказаного транспортного засобу та дизель-потягу "Др1А" № 288, який належить ДП "Південна залізниця".

Названим вироком, який набув чинності, ОСОБА_4 був визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.286 КК України і засуджений до покарання у виді 10 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки

В результаті вищеназваного ДТП був пошкоджений головний вагон № 288-3 дизель-потягу "ДР1А" № 288; перелік пошкоджень був зафіксований у протоколі огляду поїзду від 06 лютого 2014 року, який знаходиться в матеріалах кримінального провадження № 1-кп/573/43/14 відносно ОСОБА_4 (том №1, а.с. 140-160),

Згідно з інвентарною карткою обліку основних засобів № 058003 Відокремленого підрозділу "Моторвагонного депо Полтава" ДП "Південна залізниця" дизель-поїзд "ДР1А" № 288 перебуває на балансі вказаного Відокремленого підрозділу ( а.с.14).

21 липня 2014 року ОСОБА_3 припинила підприємницьку діяльність, про що було внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців.

Встановлено, що ОСОБА_4 скоїв ДТП під час знаходження в трудових відносинах з ПП ОСОБА_3, якій на праві приватної власності належить маршрутний автобус СПВ 20 "Рута" СПГ, реєстр. номер НОМЕР_1, а тому суд прийшов до висновку про те, що саме ОСОБА_3 повинна нести відповідальність перед ПАТ "Українська залізниця" за шкоду, завдану ОСОБА_4, а, враховуючи, що 21 липня 2014 року ОСОБА_3 припинила підприємницьку діяльність, то вона повинна відповідати як фізична особа.

Відповідно до висновку комплексаної судової транспортно-товарознавчої та трасологічної експертизи № 7283/15-54/7284/15-52 від 12.07.2016 р. вартість відновлювального ремонту головного моторвагону ДР1А-288-3 дизель-поїзда ДР1А-288, пошкодженого 04.02.2014 р. під час ДТП, станом на дату події складає 64 948, 46 грн.; вартість матеріального збитку, заподіяного пошкодженням головного моторвагону ДР1А-288-3 дизель-поїзда ДР1А-288 з врахуванням обставин, що викладені в дослідницькій частині висновку, станом на дату події складає 61 507, 26 грн.

Вищенаведені обставини, встановлені постановленим у справі рішенням, визнаються сторонами і в апеляційній скарзі не оспорюються.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що ПАТ "Українська залізниця" не погоджується з рішенням суду в тій частині, що при вирішенні питання відшкодування майнової шкоди суд першої інстанції помилився у застосуванні норм матеріального права, що призвело до ухвалення рішення про відшкодування майнової шкоди не у повному обсязі, а у частці, яка була визначена у кримінальному провадженні при вирішенні питання відповідальності власників джерел підвищеної небезпеки перед третіми особами, які є потерпілими у кримінальній справі. Апелянт посилається на те, що при вирішенні спору, який розглядався у даній справі, мають застосовуватись інші правові підстави відповідальності, ніж ті, які застосовувались кримінальним судом при вирішенні питання відшкодування шкоди третім особам.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, як це передбачено ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Визначаючи розмір суми, який підлягає стягненню в рахунок відшкодування заподіяної ПАТ "Українська залізниця" шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою колегії суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області від 25.09.2014 р. встановлено, що ОСОБА_3 та ДП "Південна залізниця", як володільці джерел підвищеної небезпеки, винні у настанні ДТП у співвідношенні 90% та 10% відповідно.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що ДП "Південна залізниця" підлягає відшкодуванню лише 90% завданої майнової шкоди, тобто 55356 грн. 53 коп. (61 507 грн. 26 коп. х 90%), з яких 49500 грн. необхідно стягнути з ПрАТ "СК"Провідна" як страхове відшкодування за завдану майнову шкоду (страхова виплата мінус франшиза), а решту суми - 5856 грн. 53 коп.(55 356 грн. 53 коп. - 49500 грн.) необхідно стягнути з ОСОБА_3, як різницю між визначеним розміром шкоди і страховим відшкодуванням.

Проте, колегія суддів вважає, що при вирішенні названого питання суд першої інстанції помилився у застосуванні норми матеріального права, а доводи апеляційної скарги з цього приводу заслуговують на увагу. При цьому виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч.2, 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Статтею 1188. 1. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

2. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

З наведених норм права вбачається, що вирішення питання про відшкодування шкоди у випадках її завдання в результаті взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки залежить від того, кому ця шкода має бути відшкодована :

1. володільцю (володільцям) джерела підвищеної небезпеки чи

2. іншим особам (третім особам), які постраждали від взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки.

При цьому законодавець виходить з наступного :

1. у відносинах між володільцями джерел підвищеної небезпеки застосовується принцип вини, тобто шкода відшкодовується на загальних підставах. Іншими словами, кожен з них несе відповідальність перед іншим в залежності від вини у вчиненні ДТП та у заподіянні шкоди ;

2. у відносинах між володільцями кількох джерел підвищеної небезпеки,- з однієї сторони, та третіми особами, яким володільці джерел підвищеної небезпеки спільно завдали шкоди,- з іншої сторони діє принцип відповідальності незалежно від вини (в даному випадку діє презумпція вини володільця джерела підвищеної небезпеки, яка передбачена ч.5 ст. 1187 ЦК).

З роз'яснень, наданих в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року N 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" вбачається наступне :

" п. 4. Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (ч.2 ст. 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду …, якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч.5 ст. 1187 ЦК, п. 1 ч.2 ст. 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.

п. 8. Шкода, завдана кількома особами, відшкодовується кожною з них у частці, завданій нею (у порядку часткової відповідальності).

Особи, які спільно завдали шкоди, тобто завдали неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими (статті 543, 1190 ЦК).

У такому самому порядку відповідають особи, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, за шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам.

Спір про відшкодування шкоди, завданої при цьому самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами ст. 1188 ЦК, а саме: шкода, завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного); у разі відсутності вини володільців у взаємному завданні шкоди жоден із них не має права на відшкодування.

Суди мають розрізняти випадки, коли внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки шкоди завдано самим володільцям цих джерел, від випадків, коли шкоди завдано іншим особам (наприклад, пасажирам, пішоходам). У цьому випадку особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини (ч.2 ст. 1188 ЦК) ".

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ПАТ "Українська залізниця" пояснила, що у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася 04.02.2014 р., відсутня вина машиніста дизель-потягу "Др1А" № 288, який прийняв усі, передбачені у даному випадку, заходи для того, щоб уникнути зіткнення транспортних засобів. Також представник пояснила, що єдиною причиною названої ДТП являється порушення Правил дорожнього руху України ОСОБА_4, який керував автомобілем марки СПВ 20 "Рута" СПГ, реєстр. номер НОМЕР_1.

ОСОБА_3 названі пояснення представника ПАТ "Українська залізниця" не спростовувала.

Названі пояснення представника ПАТ "Українська залізниця" повністю підтверджуються висновками суду, зробленими у вироку Білопільського районного суду Сумської області від 30 травня 2014 року та ухвалі Апеляційного суду Сумської області від 25 вересня 2014 року .

Таким чином, вбачається, що вирішуючи питання про відшкодування шкоди, заподіяної третім особам, а саме, потерпілим під час ДТП фізичним особам та їх родичам, колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в ухвалі від 25.09.2014 р. встановила відповідальність ОСОБА_3 та ДП "Південна залізниця", як володільців джерел підвищеної небезпеки, у співвідношенні 90% та 10% відповідно. При цьому керувалась вимогами ч.5 ст. 1187 та ч.2 ст.1188 ЦК, відповідно до яких якщо шкода завдана внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки іншим особам, то особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Іншими словами, покладаючи на ДП "Південна залізниця" 10% відповідальності, колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в ухвалі від 25.09.2014 р. виходила не з наявності вини машиніста дизель-потягу, а з того, що володілець джерела підвищеної небезпеки (ДП "Південна залізниця") несе відповідальність перед іншими особами, які постраждали внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки, навіть за відсутності вини.

В той же час при вирішенні у даній справі позову ПАТ "Українська залізниця" про відшкодування шкоди, пов'язаної з пошкодженням дизель-потягу під час ДТП, слід керуватись іншою нормою права, а саме, ч.1 ст.1188 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана одному з володільців джерела підвищеної небезпеки із вини іншого володільця, відшкодовується винним у повному обсязі на загальних підставах ( тобто в залежності від вини у заподіянні шкоди).

Приймаючи до уваги відсутність вини машиніста дизель-потягу у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася лише з вини водія автомобіля марки СПВ 20 "Рута" СПГ, реєстр. номер НОМЕР_1, ОСОБА_4, слід дійти висновку про те, що ОСОБА_3 в повному обсязі має відшкодувати ПАТ "Південна залізниця" шкоду, пов'язану з пошкодженням під час ДТП дизель-потягу, за виключенням 49500 грн., які стягнуті з ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" :

61 507 грн. 26 коп. - 49500 грн. = 12 007 грн. 26 коп.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України із ОСОБА_3 підлягають стягненню на користь ПАТ "Українська залізниця" 1859 грн. судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору при поданні позову та апеляційної скарги.

Керуючись ст. 303, п.2 ч.1 ст.307, пп.3, 4 ч.1 ст.309, ст.ст.313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" задовольнити.

Рішення Білопільського районного суду Сумської області від 29 вересня 2016 року в частині стягнення із ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" майнової шкоди та судових витрат змінити.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" 12007 грн. 26 коп. (дванадцять тисяч сім грн. 26 коп.) майнової шкоди ( а не 5856,53 грн., як зазначено у рішенні) та 1859 грн. (одна тисяча вісімсот п'ятдесят дев'ять грн.) судових витрат ( а не 412,21 грн., як зазначено у рішенні).

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий -

Судді -