Ухвала

від 22.12.2016 по справі 203/5988/15-к

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

іменем україни

22 грудня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі ОСОБА_4 ,

розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12015040440001528 від 21 липня 2015 року щодо

ОСОБА_5 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця

м. Дніпропетровськ, громадянина України,

зареєстрованого та проживаючого за адресою:

АДРЕСА_1 ,

за ст. 366 ч. 1 КК України,

за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_6 на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2016 року щодо ОСОБА_5 ,

за участю прокурора ОСОБА_7 ,

в с т а н о в и л а :

у касаційній скарзі прокурор просить ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_5 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв`язку із істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону. Вказує на помилковість рішення судів обох інстанцій щодо відсутності у діях ОСОБА_5 складу злочину, передбаченого ст. 366 ч. 1 КК України, та його виправдання. Зазначає, що суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. 419 КПК України обґрунтованих та мотивованих відповідей на доводи апеляційної скарги прокурора не дав та не навів в ухвалі підстав, з яких залишив апеляційну скаргу прокурора без задоволення.

На вказану касаційну скаргу виправданий ОСОБА_5 подав свої заперечення, в яких просить залишити її без задоволення через безпідставність та необґрунтованість.

Вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 січня 2016 року встановлено відсутність в діянні ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366 ч. 1 КК України, та його виправдано на підставі ст. 284 ч. 1 п. 2 КПК України.

Згідно з вироком суду ОСОБА_5 було пред`явлене обвинувачення в тому, що він вніс до офіційних документів завідомо неправдиві відомості, внаслідок чого не представляється можливим закінчити виконавче провадження № 26380152, у якому сума, що підлягає стягненню, складає 56411 гривень 50 копійок, а саме - за те, що він 07 квітня 2015 року о 14:36:29 годині, перебуваючи на своєму робочому місці - у приміщенні кабінету № 207 Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, що розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, 56, будучи відповідно до наказу № 2165-К від 31 липня 2013 року про призначення на посаду, головним спеціалістом відділу Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області за допомогою особистого ключа для здійснення доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна здійснив вхід до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та зробив відмітку про погашення обтяження № 11190695 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, яке розташоване за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Ювілейне, с/т «Ландиш», вул. Лісна, буд. № 1-А в порушення порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, не отримавши у встановленому порядку заяву про зняття майна з-під арешту, постанову ВДВС Дніпропетровського РУЮ у Дніпропетровській області про зняття майна з-під арешту, яка згідно із листом ВДВС Дніпропетровського РУЮ від 16 липня 2015 року на адресу Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області не направлялась, Дніпропетровським районним судом відповідне рішення не виносилось.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2016 року вказаний вирок місцевого суду залишено без зміни, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.

Заслухавши доповідача, доводи прокурора про обґрунтованість касаційної скарги, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Зі змісту положень ст.ст. 418 ч. 2, 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380цього Кодексу. Ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити короткий зміст доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.

Апеляційний суд, розглядаючи кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора, яка за змістом аналогічна касаційній скарзі прокурора, її доводи перевірив та дійшов правильного висновку про законність вироку суду першої інстанції, а рішення про залишення апеляційної скарги без задоволення належним чином мотивував, погодившись із висновками місцевого суду щодо відсутності у діях ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366 ч. 1 КК України.

Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України та на які є посилання в касаційній скарзі, не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.

Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суд дотримався вимог зазначеного закону.

Відповідно до вимог ст. 370 ч. 1 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно зі ст. 374 ч. 3 КПК України мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку мають бути викладені результати дослідження, аналізу та оцінки доказів наявних в матеріалах кримінального провадження, як тих, що були зібрані під час досудового розслідування, так і отриманих судом безпосередньо в процесі здійснення судового провадження. При цьому суд, ухвалюючи виправдувальний вирок, має керуватись положеннями ст. 373 ч. 1 КПК України, яка визначає вичерпний перелік підстав для прийняття такого рішення.

З матеріалів провадження вбачається, що суд належним чином проаналізував докази, на які сторона обвинувачення посилалася на підтвердження пред`явленого ОСОБА_5 обвинувачення, та з дотриманням вимог ст. 374 ч. 3 КПК України вказав у вироку підстави для виправдання ОСОБА_5 із зазначенням мотивів такого рішення.

Висновок суду першої інстанції про відсутність в діях ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366 ч. 1 КК України, є обґрунтованим.

Так, суд першої інстанції, дослідивши матеріали кримінального провадження, вислухавши показання самого ОСОБА_5 , свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які є співробітниками відділу реєстраційної служби ДМУЮ, правильно встановив, що дії ОСОБА_5 з інформацією, яка обробляється на комп`ютері не були самоуправними та безпідставними, оскільки він керувався переданими йому для виконання матеріалами, прямого умислу на перекручення істини в офіційному документі у нього не було, оскільки в програму він вніс ту інформацію, яка містилася в переданих йому для виконання матеріалах.

Апеляційний суд також погодився із вироком місцевого суду в частині того, що органом досудового пред`явлено обвинувачення, яке є суперечливим та незрозумілим, а обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 ч. 5 КПК України, оскільки викладені у ньому фактичні обставини, хоч вказують на можливе порушення процедури припинення обтяження на нерухоме майно, допущене ОСОБА_5 , проте, яке не охоплюється диспозицією частини 1 статті 366 КК України та не утворює складу вказаного злочину, обвинувачення у вчиненні якого було пред`явлене йому.

За таких обставин, висновок суду про виправдування ОСОБА_5 за відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366 ч. 1 КК України, є обґрунтованим, такий висновок зроблений внаслідок повного, всебічного і об`єктивного аналізу наявних у матеріалах провадження доказів, є вмотивованим та відповідає вимогам закону.

Врахувавши усі обставини у їх сукупності, апеляційний суд зробив висновок про безпідставність доводів апеляційної скарги прокурора, з такими висновками апеляційного суду погоджується і колегія суддів. Рішення апеляційного суду належним чином мотивовано, а його ухвала відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про відсутність у діях ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366 ч. 1 КК України, колегія суддів за матеріалами провадження не знаходить і передбачені законом підстави для перевірки цього відсутні.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування ухвали апеляційного суду, також не виявлено.

З огляду на межі касаційного розгляду та його обсяг, а також на положення ст. 62 ч. 2 Конституції України, які встановлюють, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги, скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції не знаходить.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, п. 6 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ, колегія суддів

у х в а л и л а :

ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2016 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої та апеляційної інстанцій, без задоволення.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3