Ухвала

від 14.12.2016 по справі 752/17889/14-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала іменем україни 14 грудня 2016 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючогоЧервинської М.Є., суддів: Завгородньої І.М., Коротуна В.М., Писаної Т.О., Попович О.В., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» Київ-Московської філії, третя особа - ОСОБА_7, про поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» Київ-Московської філії на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 04 лютого 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що з 01 вересня 2011 року він працював старшим майстром ремонтно-механічної дільниці приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» (далі - ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ») Київ-Московська філія. 26 вересня 2014 року його було звільнено із займаної посади у зв'язку зі скороченням штату працівників на підстав п. 1 ст. 40 КЗпП України, видано трудову книжку із записом про звільнення та проведено повний розрахунок. Вважав своє звільнення незаконним, оскільки фактично на підприємстві не було змін в організації виробництва та праці, а також профспілковим органом не надавалась згода на його звільнення.

Ураховуючи наведене, позивач просив поновити його на роботі, стягнути на його користь з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та 3 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 04 лютого 2016 року, позов задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_6 на посаді старшого майстра ремонтно-механічної дільниці Київ-Московської філії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ»».

Стягнуто з ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» Київ-Московської філії на користь ОСОБА_6 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 72 161,98 грн.

Стягнуто з ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» Київ-Московської філії на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 1 000 грн.

На підставі п. 2, 4 ч. 1 ст. 367 ЦПК України допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати в частині платежу за один місяць в розмірі 5 608 грн 44 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі представник ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» Київ-Московської філії,посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі ст. 213 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК Українипід час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що скорочення на підставі ч. 1 ст. 40 КЗпП України може бути проведено виключно в межах підприємства, установи, організації в цілому як юридичної особи, а не в межах окремої філії.

Однак з такими висновками не можна повністю погодитись, оскільки суд дійшов їх при неповному з'ясуванні обставин у справі.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 з 01 вересня 2011 року працював старшим майстром ремонтно-механічної дільниці ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» Київ-Московська філія.

Згідно з наказом від 26 червня 2014 року № 91 «Про зміни в штатному розписі працівників» з 26 вересня 2014 року зі штатного розпису було виведено штатну одиницю - старшого майстра ремонтно-механічної дільниці, у зв'язку з тим, що на філії значно зменшився обсяг перевезень, з метою зменшення загальногосподарських виробничих витрат за рахунок більш продуктивної роботи працівників філії та враховуючи потреби виробництва.

Відповідно до попередження про наступне вивільнення від 18 липня 2014 року № 540 ОСОБА_6 був попереджений 18 липня 2014 року під особистий підпис про заплановане звільнення із займаної посади за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України та повідомлено про відсутність на підприємстві вакантних посад.

З наказу (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) від 26 вересня 2014 року № 148/ос вбачається, що ОСОБА_6 було звільнено у зв'язку зі скороченням штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України з 26 вересня 2014 року.

Відповідно до статуту ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» підприємство, на якому працював ОСОБА_6, є філією і діє на підставі положення про Київ-Московську філію (далі - Положення), затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 29 квітня 2011 року № 96.

Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз'яснено, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Зі змісту подання директора філії голові первинної профспілкової організації та протоколу № 2 засідання комітету первинної профспілкової організації Київ-Московської філії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» від 19 вересня 2014 року, вбачається, що рішення про виведення із шатного розпису філії посади старшого майстра ремонтно-механічної дільниці було прийняте адміністрацією філії. При цьому у попередженні, направленому позивачу ОСОБА_6, зазначено, що вакантних посад, які б можна було запропонувати відповідно до його кваліфікації та стану здоров'я, на підприємстві немає (а. с. 12, 13, 30 т. 1).

При цьому директор філії діяв на підставі повноважень, наданих йому головою правління ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», що підтверджується листом від 03 червня 2014 року № 1689 зі змісту якого вбачається, що головою правління товариства погоджено внесення змін та наділено повноваженнями на внесення змін до штатного розпису Київ-Московської філії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» директора філії.

За таких обставин з висновком суду про відсутність повноважень у директора філії на скорочення чисельності працівників філії погодитись неможливо.

Власник є таким, що належно виконав вимоги ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення (правова позиція, висловлена Верховним Судом України у постанові від 01 квітня 2015 року, справа № 6-40цс15).

Із наданих суду відповідачем письмових пояснень вбачається, що у тексті направленого позивачеві попередження вказувалось про відсутність саме у філії вакансій, які йому можна було б запропонувати.

Однак при цьому судом не встановлено та не перевірено, чи були наявні інші вакантні посади в цілому по товариству, які б відповідали кваліфікації позивача та його стану здоров'я, тому висновки суду про часткове задоволення позову, поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу без з'ясування вказаних обставин є передчасними.

Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції у порушення вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України, обставини у справі в повному обсязі не встановив, не перевірив наявність вакантних посад (іншої роботи), які з'явилися на підприємстві з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору і які існували на день звільнення.

Апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 303, 316 ЦПК України вказаних порушень не усунув.

Таким чином, рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду в силу ст. 338 ЦПК України підлягають скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 336, п. 2 ч. 1 ст. 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» Київ-Московської філії задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 04 лютого 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий М.Є. Червинська Судді: І.М. Завгородня В.М. Коротун Т.О. Писана О.В. Попович