Ухвала

від 14.12.2016 по справі 807/3600/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" грудня 2016 р. м. Київ К/800/12880/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Мороз Л.Л.,

Горбатюка С.А.,

Шведа Е.Ю.,

розглянула у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.09.2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2016 року у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Управління містобудівного комплексу та земельних ресурсів Ужгородської міської ради, Ужгородської міської ради, Управління Держземагенства в Ужгородському районі Закарпатської області, третя особа: ОСОБА_3, про визнання недійсними висновків та скасування рішення Ужгородської міської ради,

ВСТАНОВИЛА:

Позивачі звернулись до суду з позовом та просили визнати висновок від 08.04.2009 року № 452 Управління містобудування та архітектури міста Ужгорода Ужгородської міської ради щодо погодження відведення ОСОБА_3 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, та передачі йому земельної ділянки у власність недійсним; визнати висновок від 06.04.2009 року № 544 Відділу Держкомзему в місті Ужгороді Закарпатської області щодо погодження відведення ОСОБА_3 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, та передачі йому земельної ділянки у власність недійсним; скасувати рішення Ужгородської міської ради від 19.06.2009 року № 1144 у частині затвердження проекту відведення ОСОБА_3 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 та передачі йому земельної ділянки у власність; повернути у власність територіальної громади земельну ділянку площею 0,08 га кадастровий номер НОМЕР_1 по АДРЕСА_1.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.09.2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2016 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано пункт 1.4 рішення Ужгородської міської ради від 19.06.2009 року № 1144. У задоволенні позовної заяви в частині решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у частині задоволення позову, ОСОБА_3 подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати вказані судові рішення у частині задоволення позовних вимог та прийняти у цій частині нове рішення, яким у позові відмовити.

Враховуючи зміст касаційної скарги, керуючись частиною 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів переглядає оскаржені судові рішення у межах касаційної скарги, а саме у частині вирішення позовних вимог про скасування рішення Ужгородської міської ради від 19.06.2009 року № 1144 у частині затвердження проекту відведення ОСОБА_3 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 та передачі йому земельної ділянки у власність.

Перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 є співвласником квартири АДРЕСА_3, а ОСОБА_5 квартири АДРЕСА_2.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції зокрема зазначив, що приймаючи рішення від 19.06.2009 року № 1144, Ужгородська міська рада не врахувала, що проект відведення не відповідає матеріалам погодження місця розташування спірної земельної ділянки.

Відтак, суд дійшов висновку про порушення порядку відведення земельної ділянки, який передбачено статтями 118, 151 ЗК України, та визнав протиправним та скасував рішення Ужгородської міської ради від 19.06.2009 року №1144 в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі у власність гр. ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,08 га гр. ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 (пункт 1.4.).

При розгляді адміністративного позову судом першої інстанції було прийнято заяву відповідача - Ужгородської міської ради про визнання адміністративного позову в частині визнання недійсним та скасування рішення Ужгородської міської ради від 19.06.2009 року № 1144.

Вирішуючи спір по суті, суди керувалися тим, що справа, яка розглядається, є адміністративною. Проте цей висновок не можна визнати обґрунтованим.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 КАС (у редакції, чинній на час звернення з позовом) компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Статтею 80 Земельного кодексу України установлено, що суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

За змістом статей 2 та 5 Земельного кодексу України міськрада при здійсненні повноважень власника землі є рівноправним суб'єктом земельних відносин.

Як встановлено, підставою оскарження рішення відповідача є посилання позивачів на те, що вказане рішення порушує їх права, зокрема, право користування земельною ділянкою. Так, позивачі зазначають, що спірна земельна ділянка перебувала в користуванні мешканців будинку АДРЕСА_2, так як на ній знаходяться споруди системи збирання та вивезення відходів, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир і відносяться до єдиного житлового комплексу № 30 .

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Вирішуючи спір по суті, суди залишили поза увагою те, що у відносинах, які склалися між сторонами, відповідач як власник землі вільний у виборі суб'єкта щодо надання йому права власності на земельну ділянку в порядку, встановленому законом, при цьому він не здійснював владних управлінських функцій.

Ураховуючи наведене, суди дійшли помилкового висновку, що позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав щодо неї, може бути розглянуто за правилами КАС.

Таким чином, у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Аналогічна правова позиція була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 11 листопада та 9 грудня 2014 року(справи №№ 21-493а14, 21-308а14 відповідно).

Таким чином, справа у частині вимог про визнання протиправним та скасування пункту 1.4 рішення Ужгородської міської ради від 19.06.2009 року № 1144 має вирішуватися у порядку цивільної юрисдикції, оскільки має місце спір про право користування земельною ділянкою, тому рішення у цій справі підлягають скасуванню у відповідній частині внаслідок неправильного застосування норм процесуального закону.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 157 КАС суд закриває провадження у справі, якщо її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 157, 222, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.09.2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2016 року у цій справі скасувати у частині визнання протиправним та скасування пункту 1.4 рішення Ужгородської міської ради від 19.06.2009 року № 1144 та закрити провадження у справі в цій частині.

У решті постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.09.2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2016 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: