Ухвала

від 03.04.2017 по справі 807/3600/13-а

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

3 квітня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідачаКривенди О.В., суддів:Прокопенка О.Б., Самсіна І. Л., -

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_7 до управління містобудівного комплексу та земельних ресурсів Ужгородської міської ради, Ужгородської міської ради, управління Держземагенства в Ужгородському районі Закарпатської області, третя особа: ОСОБА_6, про визнання недійсними висновків та скасування рішення Ужгородської міської ради,

в с т а н о в и л а:

Закарпатський окружний адміністративний суд постановою від 15 вересня

2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року, позов задовольнив частково.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 14 грудня 2016 року рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позову скасував, провадження у справі в цій частині закрив, у решті - залишив без змін. Ухвалюючи таке рішення, суд касаційної інстанції виходив із того, що даний спір не належить до юрисдикції адміністративних судів і підлягає розгляду в порядку цивільного (господарського) судочинства, оскільки виникає спір про цивільне право.

Не погоджуючись із цією ухвалою, ОСОБА_4 подала заяву про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статей 2, 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) та статті 15 Цивільного процесуального кодексу України.

На обґрунтування заяви додано копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 23 березня, 28 квітня, 19 травня 2011 року, 19 грудня 2013 року, 9 жовтня 2014 року (справи №№ К-32114/09, К-4155/10, К-4448/10, К/800/20233/13, К/800/28226/13 відповідно), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права.

Верховний Суд України вже вирішував питання усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом норм права у спорах цієї категорії і, зокрема, у постанові від 29 вересня 2015 року (справа № 21-345а15) зазначив, що позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав щодо неї, не може бути розглянуто за правилами КАС.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Отже, ухвала Вищого адміністративного суду України від 14 грудня 2016 року, про перегляд якої подано заяву, відповідає правовому висновку, висловленому Верховним Судом України.

Наведене свідчить про необґрунтованість поданої ОСОБА_4 заяви.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску справи за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_7 до управління містобудівного комплексу та земельних ресурсів Ужгородської міської ради, Ужгородської міської ради, управління Держземагенства в Ужгородському районі Закарпатської області, третя особа: ОСОБА_6, про визнання недійсними висновків та скасування рішення Ужгородської міської ради за заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 14 грудня 2016 року.

Суддя-доповідач О.В. Кривенда Судді: О.Б. Прокопенко І.Л. Самсін