Рішення

від 02.12.2016 по справі 756/2450/16-ц

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

02.12.2016 Справа № 756/2450/16-ц

Справа № 756/2450/16-ц

Провадження № 2/756/2605/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2016 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Шумейко О.І.,

за участю секретарів - Алфьорової С.В., Гончаренка О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Марвелос», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єгорової Марини Євгенівни, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, про витребування майна з чужого володіння та скасування рішення про державну реєстрацію права власності,

в с т а н о в и в:

У лютому 2016 року позивач звернулася до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до ТОВ «Марвелос», приватного нотаріуса КМНО Єгорової М.Є., треті особи: ТОВ «Вектор Плюс», Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, про витребування майна з чужого володіння та скасування рішення про державну реєстрацію права власності.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у жовтні 2003 року позивач придбала у власність квартиру, розташовану по АДРЕСА_1 У 2007 році між позивачем та АКБ «ТАС-Комерцбанк» був укладений кредитний договір, в порядку забезпечення виконання зобов'язань за яким в іпотеку банку передано вищевказану квартиру. За умовами іпотечного договору за вибором іпотекодержателя звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснено згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким вважається застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, викладене у п. 12.3.1, 12.3.2 договору. У березні 2015 року позивач дізналася про відступлення банком прав вимоги за кредитним договором на користь ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс». 10 лютого 2016 року позивачу стало відомо про державну реєстрацію права власності на зазначену квартиру за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та подальший продаж такої квартири на користь ТОВ «Марвелос». Позивач вказує, що передача права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя в рахунок виконання основного зобов'язання у позасудовому порядку можлива лише на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, але ніяк не на підставі застереження в іпотечному договорі. Посилаючись на положення ст. 388 ЦК України, позивач вважає, що спірна квартира підлягає витребуванню з володіння ТОВ «Марвелос», оскільки останній не є добросовісним набувачем з огляду на те, що квартира вибула з володіння позивача не з її волі.

За таких обставин, позивач просить витребувати від ТОВ «Марвелос» на користь ОСОБА_1 нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 скасувати рішення приватного нотаріуса КМНО Єгорової М.Є. від 09 червня 2015 року № 21940409 про державну реєстрацію за ТОВ «Марвелос» права власності на спірну квартиру. (а.с. 93-98)

Позивач та її представник у судовому засіданні підтримали позовні вимоги, просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач ТОВ «Марвелос» явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідач приватний нотаріус КМНО Єгорова М.Є. у судове засідання не з'явилася, явку свого представника у судове засідання не забезпечила, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Представник третьої особи ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що наявність у позивача заборгованості за кредитним договором є підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на квартиру. Підписавши договір іпотеки, позивач підтвердила свою волю на вибуття з її володіння квартири в разі виникнення заборгованості по кредиту.

Третя особа Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві явку свого представника у судове засідання не забезпечило, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Заслухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд встановив наступне.

20 жовтня 2003 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу квартири, за яким позивач набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 Договір укладений у письмовій формі, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Стець Н.М., реєстровий № 1-3208. Державна реєстрація права власності на квартиру здійснено в КП Київське міське БТІ 22 жовтня 2003 року.

25 травня 2007 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2709/0507/88-141, за умовами якого позивач отримала в кредит грошові кошти у сумі 80000 доларів США, строком до 25 травня 2017 року під 14% річних. Кредитні кошти призначені на споживчі цілі.

В порядку забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та позивачем укладено іпотечний договір, відповідно до якого в іпотеку АКБ «ТАС-Комерцбанк» передано належну позивачу на праві власності квартиру АДРЕСА_1

Відповідно до п. 12 іпотечного договору за вибором іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя: - за рішенням суду; - у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; - згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким вважається застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, викладене в п.п. 12.3.1 та 12.3.2 договору.

За умовами п.п. 12.3.1 договору іпотеки задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку». Відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» у випадку задоволення вимог іпотекодержателя шляхом використання процедури, передбаченої в цьому підпункті п. 12.3 договору, договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений шляхом здійснення цього застереження, є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки. Сторони з розумінням змісту статті 37 Закону України «Про іпотеку» свідчать, що право іпотекодержателя зареєструвати право власності на предмет іпотеки на підставі положень цього підпункту п. 12.3 цього договору є безумовним, тобто підлягає реєстрації незалежно від претензій іпотекодавця, а рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки може бути оскаржене іпотекодавцем в судовому порядку лише у випадку, якщо він доведе, що повністю виконав основне зобов'язання.

Договір іпотеки укладений між сторонами у письмовій формі та нотаріально посвідчений приватним нотаріусом КМНО Морозовою С.В., реєстровий № 3336.

На підставі договору факторингу від 28 листопада 2012 року № 15 та договору про відступлення прав за іпотечними договорами від 28 листопада 2012 року ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс»набуло право вимоги до позивача за кредитним та іпотечним договорами.

У відповідності до положень ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Положеннями статті 346 ЦК України встановлено, що право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника; тощо.

За правилами ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №21939924, прийнятого 09 червня 2015 року державним реєстратором прав на нерухоме майно - приватним нотаріусом КМНО Єгоровою М.Є. про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна: квартиру АДРЕСА_1, ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» набуло право власності на спірну квартиру.

За правилами ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса КМНО Єгорової М.Є., за участю третіх осіб - ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс», ТОВ «Марвелос», Реєстраційної служби ГУЮ у м. Києві, про визнання протиправним та скасування рішення, визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №21939924, прийняте 09 червня 2015 року державним реєстратором прав на нерухоме майно - приватним нотаріусом КМНО Єгоровою М.Є. про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна - спірну квартиру за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс». (а.с. 113-119, 131-135)

Під час розгляду вказаної адміністративної справи судами встановлено, що в оскаржуваному рішенні приватного нотаріуса підставою для проведення державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «ФК «Вектор плюс» з метою забезпечення виконання зобов'язань вказано саме договір іпотеки від 26 липня 2007 року №2709/0507/89-141-2-1. При цьому, жодна нотаріальна дія з приводу набуття права власності на зазначений об'єкт нерухомого майна під час проведення державної реєстрації такого права приватним нотаріусом КМНО Єгоровою М.Є., як спеціальним суб'єктом державної реєстрації, не вчинялась.

За таких обставин, суд доходить висновку, що іпотечне майно було відчужено на користь ТОВ «ФК «Вектор плюс» без відома та згоди позивача, власника спірної квартири.

Після внесення до державного реєстру прав на нерухоме майно запису про право власності ТОВ «ФК «Вектор плюс» на спірну квартиру 09 червня 2015 року між ТОВ «ФК «Вектор плюс» та ТОВ «Марвелос» укладено договір купівлі-продажу квартири, відповідно до якого відповідач набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 Договір укладений в письмовій формі та посвідчений приватним нотаріусом КМНО Єгоровою М.Є. (а.с. 13-15)

Відповідно до ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Статтею 386 ЦК України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

За приписами ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За роз'ясненнями Верховного Суду України, викладеними у листі від 01 квітня 2014 року «Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України», згідно зі ст. 204 ЦК правочин вважається правомірним не лише у разі, якщо він не визнаний судом недійсним, але й у тому випадку, коли його недійсність прямо не встановлена законом. Реституція як спосіб захисту цивільного права (ч. 1 ст. 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.

За загальним правилом ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 216 ЦК у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно зі ст. 330 ЦК, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Право особи, яка вважає себе власником майна, не підлягає захистові шляхом задоволення позову до чергового добросовісного набувача з використанням правового механізму, установленого ст. ст. 215, 216 ЦК. Норма ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

Під час розгляду справи судом встановлено, що належна позивачу на праві власності спірна квартира була зареєстрована за ТОВ «ФК «Вектор Плюс» з порушенням вимог закону, рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на квартиру скасовано в судовому порядку.

Оцінюючи встановлені обставини у їх сукупності, суд доходить висновку, що відповідач не може вважатися добросовісним набувачем спірного нерухомого майна, оскільки вказана квартира вибула з володіння позивача поза її волею. ОСОБА_1 під час укладення договору іпотеки надала свою згоду лише на можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом досудового врегулювання. Окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя, як того вимагає закон, позивач не укладала. В цій частині заперечення відповідача проти задоволення позову не знайшли свого підтвердження матеріалами справи.

Враховуючи вищенаведене, спірна квартира підлягає витребуванню з чужого незаконного володіння в порядку, встановленому ст. 388 ЦК України, на користь позивача.

Вимоги позивача в частині скасування рішення приватного нотаріуса КМНО Єгорової М.Є. про реєстрацію права власності від 09 червня 2015 року, індексний номер 21940409, щодо реєстрації права власності за ТОВ «Марвелос» на спірну квартиру також підлягають задоволенню з огляду на те, що така позовна вимога є похідною від витребування спірної квартири з володіння ТОВ «Марвелос». Крім того, наявність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності на спірну квартиру за ТОВ «Марвелос» порушує право власності позивача.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд присуджує до стягнення на користь позивача з відповідача ТОВ «Марвелос» судовий збір у сумі 6890 грн. та з відповідача приватного нотаріуса КМНО Єгорової М.Є. судовий збір у сумі 551,20 грн. пропорційно до розміру заявлених вимог.

Керуючись ст.ст.4, 10, 11, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Марвелос», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єгорової Марини Євгенівни, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, про витребування майна з чужого володіння та скасування рішення про державну реєстрацію права власності - задовольнити.

Витребувати з володіння товариства з обмеженою відповідальністю «Марвелос», код ЄДРПОУ 39735269, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 44,8 кв.м., жилою площею 26,9 кв.м.

Скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єгорової Марини Євгенівни про реєстрацію права власності від 09 червня 2015 року, індексний номер 21940409, щодо реєстрації права власності за товариством з обмеженою відповідальністю «Марвелос», код ЄДРПОУ 39735269, на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 44,8 кв.м., жилою площею 26,9 кв.м.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Марвелос», код ЄДРПОУ 39735269, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, судовий збір у сумі 6890 (шість тисяч вісімсот дев'яносто) гривень.

Стягнути з приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єгорової Марини Євгенівни на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, судовий збір у сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) гривня 20 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Києва через Оболонський районний суд міста Києва шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.І. Шумейко