Ухвала

від 27.12.2016 по справі 28/230

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, телефон 096-068-16-02

У Х В А Л А

27.12.2016 Справа № 28/230

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.

розглянувши матеріали скарги Публічного акціонерного товариства „Перший Український Міжнародний банк» , м. Київ

на дії ВПВР Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області

по справі за позовом: Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк", м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкорд LTD» , м. Донецьк

про стягнення заборгованості в розмірі 5848272,07 грн.

За участю представників сторін:

від позивача (стягувача, скаржника): ОСОБА_1 - за довіреністю

від відповідача (боржника): не з'явились

від ВПВР УДВС ГТУЮ у Донецькій області: не з'явились

22.11.2016 на адресу господарського суду Донецької області надійшла скарга Публічного акціонерного товариства „Перший Український Міжнародний банк» , м. Київ вих.КНО-61-05-704 від 15.11.2016 на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, в якій скаржник (позивач) просить визнати протиправними та скасувати повідомлення ВПВР Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 24.10.2016 за вих.№387/3-16П 7283 та зобов`язати ВПВР Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області відкрити виконавче провадження з примусового з примусового виконання наказу від 18.01.2011 у справі №28/230.

Виходячи зі змісту скарги, позивач (скаржник) стверджує про неправомірність дій Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області щодо винесення повідомлення від 24.10.2016 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, оскільки виконавчий документ було направлено органу ДВС поштою 04.10.2016, тобто до набрання чинності 05.10.2016 Законом України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016. Таким чином, за поясненнями позивача, в даному випадку державним виконавцем повинні вчинятися виконавчі дії відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 22.11.2016 скарга прийнята до розгляду.

29.11.2016 через канцелярію суду від Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області надійшов відзив №387/3-16П/8037 від 24.11.2016, в якому орган виконавчої служби просить суд відмовити в задоволенні скарги у повному обсязі та слухати справу без участі представника ВПВР УДВС ГТУЮ у Донецькій області. Суд задовольняє клопотання органу виконавчої служби щодо розгляду скарги без участі їх представника.

27.12.2016 через канцелярію суду від Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» надійшли пояснення вих.КНО-61-05-771 від 27.12.2016, в яких стягувач виклав свої заперечення на відзив Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Донецькій області.

Представники відповідача (боржника) в судові засідання не з'явились, пояснень по суті скарги не надали, про час та місце розгляду скарги були повідомлені належним чином, виходячи з наступного:

За змістом наявного у матеріалах справи Безкоштовного витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 83095, м. Донецьк, вул. Вузлова, б.12.

У відповідності до листа Харківської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» відділення поштового зв'язку призупинили приймання та пересилання поштових відправлень на адресу населених пунктів Донецької та Луганської областей, у т.ч. м.Донецьк у зв'язку з чим ухвали суду були розміщені на сторінці господарського суду Донецької області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет, відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.2014 №01-06/2052/14, про що свідчать відповідні копії витягів з сайту.

Таким чином, господарським судом було вжито всіх можливих та залежних від суду заходів для повідомлення відповідача про наявність судових засідань (про день, місце та час кожного судового засідання).

Розгляд скарги відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали скарги та надані документи, заслухавши представника скаржника господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 05.01.2011 по справі № 28/230 було задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Донгорбанк» , м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкорд LTD» , м. Донецьк; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкорд LTD» на користь Публічного акціонерного товариства «Донгорбанк» заборгованість за кредитом в розмірі 4000000,00 грн., суму простроченої заборгованості за процентами в розмірі 1842570,37грн., неустойку (пеню) в розмірі 5701,70грн, судові витрати по сплаті державного мита в сумі 25500,00грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

На виконання рішення по справі №28/230 видано відповідний наказ від 18.01.2011.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 22.12.2011 змінено позивача по справі №28/230 - стягувача за наказом №28/230 від 18.01.2011 Публічне акціонерне товариство "Донгорбанк" його правонаступником - Публічним акціонерним товариством "Перший Український міжнародний банк".

Ухвалою господарського суду Донецької області від 27.09.2016 по справі №28/230 задоволено частково заяву Публічного акціонерного товариства „Перший Український Міжнародний банк» , м. Київ про видачу дубліката наказу та відновлення строку на його пред`явлення по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкорд LTD» , м. Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 5848272,07 грн та видано стягувачу Публічному акціонерному товариству "Перший Український Міжнародний банк", м. Київ дублікат наказу від 18.01.2011 про примусове виконання рішення від 05.01.2011 у справі №28/230

Загальна заборгованість за виконавчим документом складає 5874008,07 грн.

04.10.2016 Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк» направило через поштове відділення зв'язку УДППЗ «Укрпошта» , що підтверджується описом вкладення до конверта та фіскальним чеком, на адресу Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Донецькій області заяву вих.№КНО-61.1.3/109 від 04.10.2016 про відкриття виконавчого провадження у справі №28/230, долучивши до заяви оригінал судового наказу. Звертаючись з виконавчим документом для виконання, стягувач керувався нормами Закону України "Про виконавче провадження" в редакції Закону від 21.04.1999 № 606-XIV (зі змінами), яка діяла станом на 04.10.2016 (дата направлення заяви з наказом на адресу виконавчої служби).

02.11.2016 на адресу Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» надійшло повідомлення від Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Донецькій області про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 24.10.2016 №387/3-16П7283. При винесенні повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання державний виконавець керувався Законом України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 (п. 10 ч. 4 ст. 4, відповідно до змісту якого виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю), який набрав чинності 05.10.2016 та Інструкцією з організації примусового виконання рішень (п. 4 розділу І), затвердженою Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 в редакції від 29.09.2016, яка також набрала чинності 05.10.2016. Так, відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. №512/5 (в редакції від 29.09.2016, яка набрала чинності 05.10.2016) відділу примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підвідомчі рішення, за якими: сума зобов'язання становить від шести до двадцяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Стягувач, Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк» звернувся до суду зі скаргою дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, посилаючись на незаконність дій органу виконавчої служби.

Дослідивши матеріали скарги і матеріали виконавчого провадження в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

Як передбачено ст.ст. 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» , як спеціальний нормативний акт, що регулює порядок здійснення виконавчого провадження.

Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 року набрав чинності 05.10.2016.

Відповідно до частини 2 Прикінцевих та перехідних положень до Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 визнано такими, що втратили чинність з дня набрання чинності цим Законом, зокрема, Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999, крім статті 4, яка втрачає чинність через три місяці з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність.

В силу вимог ч.3 ст. 5 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Крім того, пунктом 7 перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VІІІ встановлено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Отже, за загальним правилом, новий акт законодавства застосовується до тих прав та обов'язків, що виникли після набрання ним чинності.

Дані висновки містять рішення Конституційного суду України від 05.04.2001 №3-рп/2001 та від 09.02.1999 №1-рп/99.

Відповідно до ч. 4 ст. 51 ГПК України процесуальна дія, для якої встановлено строк, може бути вчинена до 24-ї години останнього дня строку. Якщо позовну заяву, відзив на позовну заяву, заяву про перегляд рішення та інші документи здано на пошту чи телеграф до 24-ї години останнього дня строку, строк не вважається пропущеним.

У відповідності до ст. 255 Цивільного кодексу України письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

Заперечуючи проти скарги головний державний виконавець зазначає, що ні Законом України «Про виконавче провадження» , ні Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (в редакції 29.09.2016), не передбачено прийняття рішення саме з дати надходження документів до відділення пошти. Як на думку державного виконавця скаржник свідомо підмінює поняття «подання своєчасно» та «подання виконавчого документу на виконання» , вважає, що момент пред'явлення виконавчого документу до виконання, є саме момент надходження цього документу до відділу.

Однак, суд вважає, що здача документів до установи зв'язку є юридично значимою дією і є пред'явленням наказу до виконання, який адресований конкретному органу ДВС. Даний спосіб пред'явлення виконавчого документу не протиричить вимогам Закону України «Про виконавче провадження» або Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Відповідно опису вкладень до конверта заява про відкриття виконавчого провадження №КНО-61.1.3/109 від 04.10.2016 була направлена 04.10.2016 ПАТ «Перший Український Міжнародний банк» через УДППЗ "Укрпошта" на адресу виконавчої служби, коли діяв Закон України «Про виконавче провадження» в редакції від 21.04.1999, відповідно до ст.21 якого, на відділ примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі покладається виконання рішень, за якими: сума зобов'язання становить від трьох до десяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті, а тому державним виконавцем помилково було застосовано положення Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 та Інструкцією з організації примусового виконання рішень в редакції від 29.09.2016 та повернуто виконавчий документ стягувачу.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно ст. 129 Конституції України одним із засад судочинства є обов'язковість рішень суду. Статтею 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» визначено поняття обов'язковість судових рішень, яке полягає в тому, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами на всій території України.

Згідно з вимогами ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд вважає за необхідне застосувати до спірних відносин Рішення Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", згідно якого Європейський суд наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду". Європейський суд також зазначив, що адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або неспроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 стороні на судовому етапі, втрачають свою мету.

Відповідно до положень п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Враховуючи приписи Господарського процесуального кодексу України, пункту 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» , у суду відсутні повноваження скасовувати рішення органів Державної виконавчої служби. Натомість встановивши обґрунтованість доводів заявника, суд може визнати постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною. Як зазначено в інформаційному листі Вищого господарського суду України №01-08/369 від 29.06.2010 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» , вимога скаржника щодо визнання протиправною та скасування постанови чи іншого акта органу Державної виконавчої служби за своєю правовою природою тотожна вимозі про визнання їх недійсними. Тому у господарського суду відсутні правові підстави для відмови в задоволенні скарги лише з тієї причини, що в ній зазначається про визнання протиправною та скасування відповідної постанови (акта), а не про визнання його недійсним.

За таких обставин, та враховуючи конституційний принцип доступності до правосуддя всіх осіб, застосовану у цій справі практику Європейського суду з прав людини щодо недопустимості ухилення адміністративних органів від виконання судових рішень, яка є обов'язковою для національних судів згідно Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» , враховуючи справедливий баланс інтересів стягувача та боржника, а також принцип незворотності дії закону в часі, суд приходить до висновку про визнання недійсним повідомлення Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 24.10.2016 №387/3-16П 7283.

Щодо вимоги про зобов`язання Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області відкрити виконавче провадження, суд зазначає наступне.

Суд може при задоволенні скарги про визнання бездіяльності ДВС протиправною зобов'язати ДВС вчинити певні виконавчі дії, від вчинення яких ДВС ухиляється. Проте у даному випадку скаржником не оскаржується бездіяльність ДВС по не прийняттю наказу господарського суду Донецької області до виконання, оскільки ДВС було вчинено дію - наказ до виконання прийнято не було, а після визнання недійсним Повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 24.10.2016, скаржник до ДВС з заявою про відкриття виконавчого провадження не звертався, тому на даний час бездіяльність ДВС, відсутня. Крім того, відкриття виконавчого провадження можливе лише за умови виконання стягувачем певних дій. Враховуючи, що наказ на теперішній час знаходиться у стягувача, а рішення (ухвала) суду не може бути умовними, суд не вправі зобов'язати державного виконавця відкрити виконавче провадження. Відтак, у задоволенні вимоги про зобов'язання відкрити виконавче виконання суд відмовляє.

При цьому суд зауважує, що при новому пред'явленні виконавчого документа датою такого пред'явлення, у зв'язку з визнанням недійсним Повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 24.10.2016, слід вважати 04.10.2016, та питання про прийняття наказу до виконання слід вирішувати згідно з положеннями законодавства, яке діяло станом на 04.10.2016.

Заперечення відділу ДВС відносно поданої позивачем (стягувачем) скарги не спростовують викладене, а отже судом не беруться до уваги.

На підставі Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 21.04.1999, керуючись ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

Скаргу Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області задовольнити частково.

Визнати недійсним повідомлення Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 24.10.2016 №387/3-16П 7283 наказу про примусове виконання рішення по справі №28/230 від 18.01.2011.

В іншій частині скарги відмовити.

Ухвала господарського суду набирає чинності в день її винесення судом.

Ухвалу може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду у порядку, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України через господарський суд Донецької області.

Суддя Г.Є. Курило