Ухвала

від 27.12.2016 по справі 2/307

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, телефон 096-068-16-02

У Х В А Л А

27.12.2016 Справа № 2/307

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.

розглянувши матеріали скарги Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» , м.Київ

на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

у справі за позовом: Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» м. Київ в особі Донбаської філії Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Спільне підприємство з іноземними інвестиціями „Відродження» м. Донецьк

про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 34817468,60грн.

За участю представників сторін:

від позивача (скаржника): не з'явились

від відповідача (боржника): не з'явились

від ВДВС: ОСОБА_1 - за довіреністю

22.11.2016 на адресу господарського суду Донецької області надійшла скарга Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» м. Київ № 16-11-б.б/5770 від 11.11.2016 на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якій скаржник просить визнати незаконними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 при винесенні повідомлення №52661701/20.1/4 від 19.10.2016 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, скасувати повідомлення №52661701/20.1/4 від 19.10.2016 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання. Скаржником заявлено клопотання про витребування копій матеріалів виконавчого провадження, яке судом було задоволено.

Виходячи зі змісту скарги, позивач стверджує про неправомірність дій Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до примусового виконання №52661701/20.1/4 від 19.10.2016, оскільки виконавчий документ було направлено органу ДВС поштою 04.10.2016, тобто до набрання чинності 05.10.2016 Законом України Про виконавче провадження № 1404-VIII від 02.06.2016. Таким чином, за поясненнями позивача, в даному випадку державним виконавцем повинні вчинятися виконавчі дії відповідно до Закону України Про виконавче провадження від 21.04.1999 № 606-XIV, який не передбачав сплату авансового внеску та повернення виконавчого документу без прийняття до виконання з вказаної ДВС підстави.

У зв`язку з активною фазою проведення антитерористичної операції в Донецькій області матеріали справи №2/307 втрачено. Ухвалою господарського суду Донецької області від 22.11.2016 судом призначено до розгляду скаргу та відновлено наступні документи втраченої справи №2/307: ухвала про порушення провадження по справі від 21.08.2009, ухвала про відкладення розгляду справи від 03.09.2009, ухвала про відкладення розгляду справи від 29.09.2009, ухвала про відкладення розгляду справи від 20.10.2009, ухвала від 20.10.2009, рішення господарського суду Донецької області від 02.11.2009, ухвала Донецького апеляційного господарського суду від 12.11.2009, ухвала Вищого господарського суду України від 29.04.2010, ухвала Вищого господарського суду України від 08.09.2010.

Представник Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в судовому засіданні проти задоволення скарги заперечив.

Представники стягувача та боржника не скористались своїм законним правом на участь в судовому засіданні, про час і місце якого повідомлені належним чином.

Приймаючи до уваги, що відповідно до п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 №01-06/1290/14 ухвали господарського суду розміщені в мережі Інтернет за адресою http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі Судова влада України, тому відповідач вважається належним чином повідомленим про час і місце розгляду судом справи.

Все вказане вище свідчить про те, що господарським судом було вжито всіх можливих та залежних від суду заходів для повідомлення відповідача (боржника) про день, місце та час судового засідання.

Розглянувши матеріали справи та надані документи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд ,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області № 2/307 від 02.11.2009 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» м. Київ в особі Донбаської філії Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Спільне підприємство з іноземними інвестиціями „Відродження» м.Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 1403561,02євро та 20022105,10грн задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Спільне підприємство з іноземними інвестиціями „Відродження» на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» в особі Донбаської філії АТ «Родовід Банк» прострочену заборгованість за кредитним договором в розмірі 15000000,00грн., прострочену заборгованість по відсотках 1253424,72грн., пеню за порушення термінів повернення кредиту 1125068,50грн., пеня за порушення термінів повернення відсотків 125340,21грн., прострочену заборгованість по кредиту в розмірі 1223000євро, прострочену заборгованість по кредиту 2166000,00грн., прострочену заборгованість по відсотках 42218,63 євро, прострочену заборгованість за відсотками 103849,30грн., пеню за порушення термінів повернення кредиту 133390,77євро, пеню за порушення термінів повернення кредиту 236242,36грн., пеню за порушення термінів повернення відсотків 4951,62євро, пеню за порушення термінів повернення відсотків 12180,01грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Спільне підприємство з іноземними інвестиціями „Відродження» на користь Державного бюджету України державне мито в розмірі 25500,00грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Спільне підприємство з іноземними інвестиціями „Відродження» на користь Державного бюджету України 236,00грн - плати за інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.

04.10.2016 Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» м. Київ направило через поштове відділення зв'язку УДППЗ Укрпошта , що підтверджується реєстром відправлених рекомендованих листів та квитанцією №3708 від 04.10.2016 на адресу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України заяву №13-11-б.б/5071 від 04.10.2016 про примусове виконання рішення господарського суду Донецької області у справі № 2/307, долучивши до заяви оригінал судового наказу. Звертаючись з виконавчим документом для виконання, стягувач керувався нормами Закону України "Про виконавче провадження" в редакції Закону від 21.04.1999 № 606-XIV (зі змінами), яка діяла станом на 04.10.2016 (дата направлення заяви на адресу виконавчої служби).

19.10.2016 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання №52661701/20.1/4, з посиланням на п.8 ч.4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", № 1404- VIII від 02.06.2016, відповідно до змісту якого виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску.

Стягувач, Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» м. Київ звернувся до суду зі скаргою дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, посилаючись на незаконність дій органу виконавчої служби.

Дослідивши матеріали скарги і матеріали виконавчого провадження в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як передбачено ст.ст. 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» , як спеціальний нормативний акт, що регулює порядок здійснення виконавчого провадження.

Закон України Про виконавче провадження № 1404-VIII від 02.06.2016 року набрав чинності 05.10.2016.

Відповідно до частини 2 Прикінцевих та перехідних положень до Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 визнано такими, що втратили чинність з дня набрання чинності цим Законом, зокрема, Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999, крім статті 4, яка втрачає чинність через три місяці з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність.

В силу вимог ч.3 ст. 5 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Крім того, пунктом 7 перехідних положень Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 №1404-VІІІ встановлено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Отже, за загальним правилом, новий акт законодавства застосовується до тих прав та обов'язків, що виникли після набрання ним чинності.

Дані висновки містять рішення Конституційного суду України від 05.04.2001 №3-рп/2001 та від 09.02.1999 №1-рп/99.

Відповідно до ч. 4 ст. 51 ГПК України процесуальна дія, для якої встановлено строк, може бути вчинена до 24-ї години останнього дня строку. Якщо позовну заяву, відзив на позовну заяву, заяву про перегляд рішення та інші документи здано на пошту чи телеграф до 24-ї години останнього дня строку, строк не вважається пропущеним.

У відповідності до ст. 255 Цивільного кодексу України письмові заяви та повідомлення, здані до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

Суд вважає, що здача до установи зв'язку документів є юридично значимою дією і є пред'явленням наказу до виконання. Даний спосіб пред'явлення виконавчого документу не протиричить вимогам Закону України «Про виконавче провадження» або Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Відповідно до реєстру відправлених рекомендованих листів та квитанції №3708 від 04.10.2016 на адресу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України стягувачем 04.10.2016 направлено заяву №13-11-б.б/5071 від 04.10.2016 про примусове виконання рішення господарського суду Донецької області у справі № 2/307 з наказом, коли діяв Закон України Про виконавче провадження в редакції від 21.04.1999, відповідно до якого, сплата авансу щодо виконавчого провадження не вимагалося, тому державним виконавцем помилково було застосовано положення Закону України Про виконавче провадження № 1404-VIII від 02.06.2016 та повернуто стягувачу виконавчий документ.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно ст. 129 Конституції України одним із засад судочинства є обов'язковість рішень суду. Статтею 13 Закону України Про судоустрій та статус суддів визначено поняття обов'язковість судових рішень, яке полягає в тому, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами на всій території України.

Згідно з вимогами ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд вважає за необхідне застосувати до спірних відносин Рішення Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", згідно якого Європейський суд наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду". Європейський суд також зазначив, що адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або неспроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 стороні на судовому етапі, втрачають свою мету.

За таких обставин, та враховуючи конституційний принцип доступності до правосуддя всіх осіб, застосовану у цій справі практику Європейського суду з прав людини щодо недопустимості ухилення адміністративних органів від виконання судових рішень, яка є обов'язковою для національних судів згідно Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , враховуючи справедливий баланс інтересів стягувача та боржника, а також принцип незворотності дії закону в часі, суд приходить до висновку про визнання дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 19.10.2016 №52661701/20.1/4 незаконними.

Відповідно до положень постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 року, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Враховуючи приписи Господарського процесуального кодексу України, пункту 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України , у суду відсутні повноваження скасовувати рішення органів Державної виконавчої служби. Натомість встановивши обґрунтованість доводів заявника, суд може визнати постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною. Як зазначено в інформаційному листі Вищого господарського суду України №01-08/369 від 29.06.2010 Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України , вимога скаржника щодо скасування постанови чи іншого акта органу Державної виконавчої служби за своєю правовою природою тотожна вимозі про визнання їх недійсними. Тому у господарського суду відсутні правові підстави для відмови в задоволенні скарги лише з тієї причини, що в ній зазначається про скасування відповідної постанови (акта), а не про визнання його недійсним.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення вимог скаржника про визнання недійсним повідомлення Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 19.10.2016 №52661701/20.1/4 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

При цьому суд зауважує, що при новому пред'явленні виконавчого документа датою такого пред'явлення, у зв'язку зі визнанням недійсним Повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 19.10.2016 №52661701/20.1/4, слід вважати 04.10.2016, та питання про прийняття наказу до виконання слід вирішувати згідно з положеннями законодавства, яке діяло станом на 04.10.2016.

27.12.2016 через канцелярію суду від позивача, Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» м. Київ, надійшло клопотання №16-11-б.б/6526 від 21.12.2016 про участь у судовому засіданні в режимі відоконференції. В клопотанні позивач зазначає, що не може прибути до господарського суду Донецької області через відсутність коштів на переїзд та просить забезпечити участь його представника у режимі відеоконференції через Апеляційний суд Київської області.

Відповідно до ст.74-1 ГПК України, господарський суд за власною ініціативою або за клопотанням сторони, третьої особи, прокурора, іншого учасника судового процесу може постановити ухвалу про їх участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. У клопотанні про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в обов'язковому порядку зазначається суд, в якому необхідно забезпечити її проведення. Таке клопотання може бути подано не пізніш як за сім днів до дня проведення судового засідання, в якому відбуватиметься така участь. Питання про участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції вирішується господарським судом за наявності відповідного клопотання або за власною ініціативою не пізніш як за п'ять днів до дня проведення такого судового засідання. Ухвала суду, прийнята за наслідками вирішення цього питання, оскарженню не підлягає.

Разом з тим, в порушення вимог частини 1 статті 74-1 ГПК України, клопотання позивача (скаржника) про участь у судовому засіданні в режимі відоконференції надійшло до суду в день проведення засідання, що унеможливлює проведення такого засідання в режимі відеоконференції, а отже у задоволенні клопотання позивача (скаржника) про забезпечення проведення судового засіданні у справі № 2/307 в режимі відеоконференції слід відмовити.

На підставі Закону України Про виконавче провадження в редакції від 21.04.1999, керуючись ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

Скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» м. Київ на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити.

Визнати незаконними дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України при винесенні повідомлення №52661701/20.1/4 від 19.10.2016 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

Визнати недійсним повідомлення №52661701/20.1/4 від 19.10.2016 Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

Ухвала господарського суду набирає чинності в день її винесення судом.

Ухвалу може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду у порядку, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України через господарський суд Донецької області.

Суддя Г.Є. Курило