Постанова

від 15.02.2017 по справі 2/307

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

15.02.2017 справа №2/307

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: суддіОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 при секретарі судового засідання за участю представників сторін: від позивача від відповідача від ВДВС розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_4 не з'явились не з'явились ОСОБА_5 (довіреність від 29.12.16 №795/20.3-09) Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ на ухвалу господарського суду Донецької області від 27.12.16р. у справі за скаргою на дії №2/307 (суддя Курило Г.Є.) Публічного акціонерного товариства Родовід Банк , м. Київ в особі Донбаської філії ПАТ Родовід Банк , м. Донецьк Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ за позовом до про Публічного акціонерного товариства Родовід Банк , м. Київ в особі Донбаської філії ПАТ Родовід Банк , м .Донецьк Товариства з додатковою відповідальністю Спільне підприємство з іноземними інвестиціями Відродження , м.Донецьк стягнення заборгованості за кредитним договором ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Донецької області від Публічного акціонерного товариства Родовід Банк , м. Київ в особі Донбаської філії ПАТ Родовід Банк , м. Донецьк на підставі ст. 121 2 ГПК України подана скарга №16-11-б.б/5770 від 11.11.2016р. на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ в якій скаржник просив визнати незаконними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_6 при винесенні повідомлення №52661701/20.1/4 від 19.10.2016р про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, скасувати повідомлення №52661701/20.1/4 від 19.10.2016 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

Скарга обґрунтована тим, що 19.10.2016 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_6 винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, яке на думку скаржника, є неправомірним з огляду на те, що державний виконавець під час надходження до нього на виконання наказу господарського суду Донецької області від 23.11.2009р. у справі №2/307 та прийняття рішення за результатами розгляду заяви про відкриття виконавчого провадження, повинен був застосовувати норми ОСОБА_7 України Про виконавче провадження від 21.04.1999 №606-ХІV, що діяла станом на 04.10.2016, з огляду на те, що виконавчий документ, як вказував скаржник, був пред'явлений до виконання 04.10.2016, а не норми ОСОБА_7 України Про виконавче провадження від 02.06.2016 №1404-VIII, який був чинний з 05.10.2016р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 27.12.2016 року скаргу Публічного акціонерного товариства Родовід Банк , м. Київ на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задоволено.

Визнані незаконними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України при винесенні повідомлення №52661701/20.1/4 від 19.10.2016 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

Визнане недійсним повідомлення №52661701/20.1/4 від 19.10.2016 Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

Відділом примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ , подана апеляційна скарга, в якій скаржник просить скасувати судову ухвалу через порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для вирішення спору, невідповідність висновків суду обставинам справи, відмовити у задоволені скарги.

Апелянт зазначає, що відповідно до п. 7 ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону Про виконавче провадження від 02.06.2016 №1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим законом, завершується у порядку, що діяв до набрання чинності цим ОСОБА_7. Після набрання чинності цим ОСОБА_7, виконавчі дії здійснюються відповідно до цього ОСОБА_7.

Пунктом 4 розділу І Інструкції з примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.12 №512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 29.09.2012 №489/20802 ( в редакції наказу від 29.09.2016 №2832/5) визначено, що Відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, зокрема, сума зобов'язань становить двадцять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Таким чином, державним виконавцем були дотримані норми чинного законодавства при винесені повідомлення від 19.10.2016р. про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

Публічним акціонерним товариством Родовід Банк надане клопотання про відкладення розгялду скарги. Враховуючи скорочений строк розгляду скарг на ухвали господарських судів, клопотання відхилене.

Представник банку в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився.

Дослідивши матеріали справи, пояснення представника виконавчої служби, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного .

Рішенням господарського суду Донецької області № 2/307 від 02.11.2009р. позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Родовід Банк м. Київ в особі Донбаської філії Публічного акціонерного товариства Родовід Банк м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство з іноземними інвестиціями Відродження , м. Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 1 403561,02 євро та 20 022 105,10 грн. задоволені в повному обсязі.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство з іноземними інвестиціями Відродження на користь Публічного акціонерного товариства Родовід Банк в особі Донбаської філії ПАТ Родовід Банк прострочену заборгованість за кредитним договором в розмірі 15 000 000,00грн., прострочену заборгованість по відсотках 1 253 424,72грн., пеню за порушення термінів повернення кредиту 1 125 068,50грн., пеню за порушення термінів повернення відсотків 125 340,21 грн., прострочену заборгованість по кредиту в розмірі 1 223 000 євро, прострочену заборгованість по кредиту 2 166 000,00грн., прострочену заборгованість по відсотках 42 218,63 євро, прострочену заборгованість за відсотками 103 849,30 грн., пеню за порушення термінів повернення кредиту 133 390,77 євро, пеню за порушення термінів повернення кредиту 236 242,36 грн., пеню за порушення термінів повернення відсотків 4 951,62 євро, пеню за порушення термінів повернення відсотків 12 180,01 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство з іноземними інвестиціями Відродження на користь Державного бюджету України державне мито в розмірі 25 500,00 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство з іноземними інвестиціями Відродження на користь Державного бюджету України 236,00 грн. - плати за інформаційне - технічне забезпечення судового процесу.

04.10.2016р Публічне акціонерне товариство ОСОБА_8 м. Київ направило через поштове відділення зв'язку УДППЗ Укрпошта , що підтверджується реєстром відправлених рекомендованих листів та квитанцією №3708 від 04.10.2016, на адресу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України заяву №13-11-б.б/5071 від 04.10.2016 про примусове виконання рішення господарського суду Донецької області у справі № 2/307, долучивши до заяви оригінал судового наказу.

Звертаючись з виконавчим документом для виконання, стягувач керувався нормами ОСОБА_7 України Про виконавче провадження в редакції ОСОБА_7 від 21.04.1999 №606-ХІV (зі змінами), яка діяла станом на 04.10.2016 (дата направлення заяви на адресу виконавчої служби).

19.10.2016 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_6Є винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання №52661701/20.1/4, з посиланням на п.8 ч.4 ст. 4 закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 №1404-VIII, відповідно до змісту якого виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску.

Стягувач, Публічне акціонерне товариство ОСОБА_8 м. Київ звернувся до суду зі скаргою дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, посилаючись на незаконність дій органу виконавчої служби.

Як передбачено ст.ст. 115.116 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому ОСОБА_7 України Про виконавче провадження . Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України Про виконавче провадження , як спеціальний нормативний акт, що регулює порядок здійснення виконавчого провадження.

ОСОБА_7 України Про виконавче провадження від 02.06.2016р №1404-VIII, що стосуються спірних відносин, набрали чинності 05.10.2016.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність.

В силу вимог ч.3 ст. 5 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Крім того, пунктом 7 перехідних положень ОСОБА_7 України Про виконавче провадження від 02.06.2016 №1404-VIII встановлено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим ОСОБА_7, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим ОСОБА_7.

Отже, за загальним правилом, новий акт законодавства застосовується до тих прав та обов'язків, що виникли після набрання ним чинності.

Дані висновки містять рішення Конституційного суду України від 05.04.2001 №3-рп/2001 та від 09.02.1999 №1-рп/99.

Відповідно до ч. 4 ст. 51 ГПК України процесуальна дія, для якої встановлено строк, може бути вчинена до 24-ї години останнього дня строку. Якщо позовну заяву, відзив на позовну заяву, заяву про перегляд рішення та інші документи здано на пошту чи телеграф до 24-ї години останнього дня строку, строк не вважається пропущеним.

У відповідності до ст. 255 Цивільного Кодексу України письмові заяви та повідомлення, здані до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

Судом першої інстанції правомірно зазначено, що здача до установи зв'язку документів є юридично значимою дією і є пред'явленням наказу до виконання. Даний спосіб пред'явлення виконавчого документу не протиричить вимогам ОСОБА_7 України Про виконавче провадження або Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Відповідно до реєстру відправлених рекомендованих листів та квитанції №3708 від 04.10.2016 на адресу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України стягувачем 04.10.2016 направлено заяву №13-11-б.б/5071 від 04.10.2016 про примусове виконання рішення господарського суду Донецької області у справі № 2/307 з наказом, коли діяв Закон України Про виконавче провадження в редакції від 21.04.1999, відповідно до якого, сплата авансу щодо виконавчого провадження не вимагалося, тому державним виконавцем помилково було застосовано положення ОСОБА_7 України Про виконавче провадження від 02.06.2016 №1404-VIII ОСОБА_7 України Про виконавче провадження від 02.06.2016 №1404-VIII та повернуто стягувачу виконавчий документ.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно ст. 129 Конституції України одним із засад судочинства є обов'язковість рішень суду. Статтею 13 ОСОБА_7 України Про судоустрій та статус суддів визначено поняття обов'язковість судових рішень, яке полягає в тому, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами на всій території України.

Відповідно до ст. 17 ОСОБА_7 України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішення Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", згідно якого Європейський суд наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду". Європейський суд також зазначив, що адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або неспроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 стороні на судовому етапі, втрачають свою мету.

За таких обставин, та враховуючи конституційний принцип доступності до правосуддя всіх осіб, застосовану у цій справі практику Європейського суду з прав людини щодо недопустимості ухилення адміністративних органів від виконання судових рішень, яка є обов'язковою для національних судів згідно ОСОБА_7 України Про виконання рішень та застосування практики європейського суду з прав людини , враховуючи справедливий баланс інтересів стягувача та боржника, а також принцип незворотності дії закону в часі, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 19.10.2016 №52661701/20.1/4 є незаконними.

Відповідно до положень постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 року, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Враховуючи приписи Господарського процесуального кодексу України, пункту 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України , у суду відсутні повноваження скасовувати рішення органів Державної виконавчої служби. Натомість встановивши обґрунтованість доводів заявника, суд може визнати постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною. Як зазначено в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 29.06.201 №01-08/369 Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України , вимога скаржника щодо скасування постанови чи іншого акта органу Державної виконавчої служби за своєю правовою природою тотожна вимозі про визнання їх недійсними. Тому у господарського суду відсутні правові підстави для відмови в задоволенні скарги лише з тієї причини, що в ній зазначається про скасування відповідної постанови (акта), а не про визнання його недійсним.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення вимог скаржника про визнання недійсним повідомлення Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 19.10.2016 №52661701/20.1/4 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

Враховуючи вищевказане, судова колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. 99, 101-103, 105, 106, 121-2 ГПК України Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Ухвалу господарського суду Донецької області від 27.12.2016 року у справі № 2/307 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова Донецького апеляційного господарського суду набирає законної сили в день її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у 20-ти денний строк.

Головуючий суддя О.Л. Агапов

Судді: Н.В. Будко

ОСОБА_3