Постанова

від 19.07.2017 по справі 2/307

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2017 року Справа № 2/307 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Барицької Т.Л., суддів:Гольцової Л.А., Губенко Н.М., розглянувши касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 15.02.2017 та на ухвалугосподарського суду Донецької області від 27.12.2016 за скаргою Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" в особі Донбаської філії Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі№ 2/307 господарського суду Донецької області за позовомПублічного акціонерного товариства "Родовід Банк" в особі Донбаської філії Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" доТовариства з додатковою відповідальністю "Спільне підприємство з іноземними інвестиціями "Відродження" простягнення заборгованості за кредитним договором в судовому засіданні взяли участь представники: - ПАТ "Родовід Банк" повідомлений, але не з'явився, - ТОВ "СПзІІ "Відродження" повідомлений, але не з'явився, - Департаменту ДВС МЮУ Вербицька М.Л., ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 27.12.2016 у справі №2/307 (суддя: Курило Г.Є.), залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.02.2017 (судді: Агапов О.Л., Будко Н.В., Мартюхіна Н.О.), задоволено скаргу ПАТ "Родовід Банк" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; визнано незаконними дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України при винесенні повідомлення №52661701/20.1/14 від 19.10.2016 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання; визнано недійсним повідомлення №52661701/20.1/14 від 19.10.2016 Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, не погоджуючись із вказаними судовими актами, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу та постанову скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні скарги на дії виконавчої служби відмовити.

Всіх учасників судового процесу належним чином було повідомлено про час та місце розгляду даної справи.

Ознайомившись з матеріалами справи та встановленими судами попередніх інстанцій обставинами, перевіривши повноту їх встановлення та правильність юридичної оцінки судами попередніх інстанцій, дотримання ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, і підтверджується матеріалами справи, рішенням господарського суду Донецької області від 02.11.2009 задоволений позов Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" в особі Донбаської філії Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" до Товариства з додатковою відповідальністю "Спільне підприємство з іноземними інвестиціями "Відродження"; за рішенням стягнуто з відповідача 15 000 000,00 грн. заборгованості, 1 253 424,72 грн. простроченої заборгованості по відсотках, 1 125 068,50 грн. пені за порушення термінів повернення кредиту, 125 340,21 грн. пені за порушення термінів повернення відсотків, 1 223 000 євро прострочену заборгованість по кредиту, 2 166 000,00 грн. прострочену заборгованість по кредиту, 42218,63 євро прострочену заборгованість по відсотках, 103 849,30 грн. прострочену заборгованість по відсотках, 133 390,77 євро пеню за порушення термінів повернення кредиту, 236 242,36 грн. пеню за порушення термінів повернення кредиту, 4 951,62 євро пеню за порушення термінів повернення відсотків, 12 180,01 грн. пеню за порушення термінів повернення відсотків.

На виконання вказаного рішення 23.11.2009 господарським судом Донецької області видано наказ.

З метою виконання вказаного судового рішення позивач (стягувач/банк) 04.10.2016 звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України із заявою за вихідним №13-11-б.б/5071.

Однак, 19.10.2016 державним виконавцем винесено Повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання у зв'язку з несплатою стягувачем авансового внеску згідно з Законом України "Про виконавче провадження", який набрав законної сили 05.10.2016.

Звертаючись зі скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, позивач вважає неправомірними дії щодо винесення вказаного повідомлення.

Суди першої та апеляційної інстанцій задовольнили скаргу позивача виходячи з того, що згідно з реєстром відправлених рекомендованих листів та квитанцією №3708 від 04.10.2016 заява про відкриття виконавчого провадження була подана позивачем до набрання чинності Законом України "Про виконавче провадження" (05.10.2016), а відтак, виконавчій службі слід було керуватися старою редакцією вказаного Закону, яка не передбачала сплату авансового платежу, позаяк, у виконавчої служби були відсутні підстави для винесення повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Так, Закон України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999, чинний до 05.10.2016, у ч.ч. 1, 2 ст. 25 зобов'язував державного виконавця винести постанову про відкриття виконавчого провадження протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Однак з 05.10.2016 набув чинності Закон України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016, який у ч.ч. 1, 5 ст. 26 передбачає, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення; виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Від сплати авансового внеску звільняються стягувачі за рішеннями про: стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин; обчислення, призначення, перерахунок, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи; стягнення аліментів; відшкодування майнової та/або моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Від сплати авансового внеску також звільняються державні органи, інваліди війни, інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп, громадяни, віднесені до категорій 1 та 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у разі їх звернення до органів державної виконавчої служби.

Відповідно до положень ст. 42 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 авансовий внесок стягувача входить до складу коштів виконавчого провадження і за його рахунок здійснюють витрати виконавчого провадження, зокрема: виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження; послуги осіб, залучених до проведення виконавчих дій; проведення розшуку боржника, його майна; послуги перевезення, зберігання арештованого майна тощо (види та розміри витрат виконавчого провадження, затверджені наказом Міністерства юстиції України №2830/5 від 29.09.2016).

У зв'язку з цим у силу п. 8 ч. 4 ст. 4 Закон України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, зокрема, якщо стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим.

З аналізу наведених норм вбачається, що на момент винесення оспорюваного позивачем повідомлення сплата стягувачем авансового внеску забезпечувала реалізацію виконавцем своїх обов'язків з вчинення ефективно, своєчасно і в повному обсязі виконавчих дій, вжиття ним для цього відповідних заходів; а відсутність цього внеску унеможливлювала здійснення виконавчого провадження як сукупності дій, спрямованих на примусове виконання рішення у спосіб визначений Законом України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016.

Водночас відкриття та здійснення виконавчого провадження в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999, після втрати чинності цим законом є неможливим з урахуванням того, що це не передбачено у перехідних положеннях Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 тощо.

Крім того, оскільки Закон України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 не зобов'язує виконавця відкривати виконавче провадження за заявами стягувачів, надісланих до набрання чинності цим Законом, а отриманих виконавчою службою після набрання чинності вказаним Законом в порядку Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999, а починаючи з 05.10.2016 у виконавця були відсутні правові підстави для відкриття виконавчого провадження без сплати стягувачем авансового внеску, за виключенням випадків звільнення стягувачів від його сплати за законом, колегія суддів не вбачає порушення вимог чинного законодавства в діях відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого документу, до якого не додано підтвердження сплати авансового внеску.

З огляду на викладене, суд першої інстанції безпідставно задовольнив скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" в особі Донбаської філії Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Вказане порушення не виправлено судом апеляційної інстанції, у зв'язку з чим оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції не відповідають вимогам процесуального права, тому підлягають скасуванню. У задоволенні скарги слід відмовити.

При цьому, колегія суддів зазначає про те, що посилання судів попередніх інстанцій на рішення Європейського Суду, на рішення Конституційного суду України про обов'язковість виконання виконавчою службою судових рішень є правильними, водночас, в даному випадку, не йдеться про не обов'язковість виконання судового рішення, а лише про дотримання стягувачем положень Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016.

Відносно висновків суду про початок виконавчого провадження з дати надсилання, направлення стягувачем заяви про відкриття виконавчого провадження, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Згідно з ч. 5 ст. 26 вказаного Закону виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей .

Аналогічні положення містилися і в ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999 і відповідно до яких державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення. Згідно з ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999 державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Тобто, наведені положення свідчать про те, що початок виконавчого провадження, як в старій редакції Закону, так і в новій, розпочинається не з дати направлення стягувачем виконавчого документу разом із заявою про відкриття виконавчого провадження, а з відкриття виконавцем виконавчого провадження шляхом винесення відповідної постанови, а тому, висновок судів попередніх інстанцій про початок виконавчого провадження з дати направлення стягувачем заяви про відкриття виконавчого провадження разом із виконавчим документом є невірним, як і є неправильним застосування судами попередніх інстанцій п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 2 ст. 111 13 ГПК України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення (ст. 111 9 ГПК України).

Згідно зі ст. 111 7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене суд першої інстанції безпідставно задовольнив скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" в особі Донбаської філії Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Вказане порушення не виправлено судом апеляційної інстанції, у зв'язку з чим оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції не відповідають вимогам процесуального права, тому підлягають скасуванню; а в задоволенні скарги слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.02.2017 та ухвалу господарського суду Донецької області від 27.12.2016 у справі № 2/307 скасувати.

Скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" в особі Донбаської філії Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т.Л. Барицька

Судді: Л.А. Гольцова

Н.М. Губенко