Рішення

від 26.12.2016 по справі 910/22893/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.12.2016Справа №910/22893/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Атлантік

До 1. Міністерства оборони України

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Вог Аеро Джет

Про визнання недійсним результатів відбору та визнання недійсним договору

За участю Генеральної прокуратури України

Суддя Ващенко Т.М.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача-1: Кривошия Д.А. представник за довіреністю № 220/325/6 від 30.12.15.

Від відповідача-2: не з'явився

Від прокуратури: Голуб Є.В. Посвідчення № 029151 від 22.09.14.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Атлантік (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю Вог Аеро Джет (далі - відповідач-2) про:

- визнання недійсними результатів відбору учасників для проведення переговорної процедури закупівлі (номер процедури закупівлі в електронній системі UA-2016-11-14-001643-а, опубліковане в електронній системі закупівель 22.11.16.) за рішенням тендерного комітету Міністерства оборони України оформлене Протоколом засідання тендерного комітету Міністерства оборони України щодо прийняття рішення про намір укласти договір за переговорною процедурою закупівлі палива рідинного та газу; олив мастильних (нафта, вугілля і нафтопродукти) від 02.12.16. № 75/469/7, відповідно якого ТОВ Вог Аеро Джет визнано переможцем переговорної процедури на закупівлю палива дизельного ДТ-3-К5, клас 2: за лотом 5 у кількості 4 674,0 тонн за ціною 20 635,50 грн. з ПДВ на загальну вартість товару 96 450 327,00 грн. з ПДВ.

- визнання недійсним Договору щодо закупівлі палива рідинного та газу; олив мастильних (нафта, вугілля і нафтопродукти) сім лотів укладений між Міністерством оборони України з Товариством з обмеженою відповідальністю Вог Аеро Джет за результатами процедури закупівлі (номер процедури закупівлі в електронній системі: UA-2016-11-14-001643-а, опубліковане в електронній системі закупівель 22.11.16.) за лотом 5.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.16. порушено провадження у справі № 910/22893/16 та призначено її до розгляду на 26.12.16.

Позивач в судове засідання 26.12.16. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідач-1 в судовому засіданні 26.12.16. подав письмовий відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві та в усному порядку проти позову заперечував.

Відповідач-2 в судове засідання 26.12.16. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Прокуратура в судовому засіданні 26.12.16. проти позову заперечувала.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представників позивача та відповідача-2 не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/22893/16.

В судовому засіданні 26.12.16 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників відповідача-1 та прокуратури, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.11.16. Міністерством оборони України оприлюднено Оголошення про проведення відбору учасників на предмет закупівлі, код відповідно до державного класифікатора: паливо рідинне та газ; оливи мастильні (нафта, вугілля і нафтопродукти): лот 1 - бензин автомобільний А-95 або еквівалент; лот 2 - бензин автомобільний А-95 або еквівалент; лот 3 - бензин автомобільний А-80 або еквівалент; лот 4 - бензин автомобільний А-80 або еквівалент; лот 5 - паливо дизельне Євро (арктичне) або еквівалент; лот 6 - паливо дизельне Євро (арктичне) або еквівалент; лот 7 - масло суміш СМ-9 або еквівалент.

Згідно відомостей, які містяться на сайті Державні закупівлі Прозорро учасниками відбору стали: ТОВ Пром Гарант Плюс , ПП "ОККО-Бізнес Контракт", ТОВ АВГУСТ ПРОМ , ТОВ "Вог Аеро Джет".

Тендерним комітетом Міністерства оборони України оформлене Протоколом засідання тендерного комітету Міністерства оборони України щодо прийняття рішення про намір укласти договір за переговорною процедурою закупівлі палива рідинного та газу; олив мастильних (нафта, вугілля і нафтопродукти) від 02.12.16. № 75/469/7, відповідно якого ТОВ Вог Аеро Джет визнано переможцем переговорної процедури на закупівлю палива дизельного ДТ-3-К5, клас 2: за лотом 5 у кількості 4 674,0 тонн за ціною 20 635,50 грн. з ПДВ на загальну вартість товару 96 450 327,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до рішення тендерного комітету відповідача-2 15.12.16. між відповідачами було укладено Договір № 286/1/16/35 про постачання для державних потреб палива рідинного та газу; олив мастильних, для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) (далі - Договір)

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що тендерна пропозиція (цінова пропозиція) відповідача, якого визнано переможцем процедури закупівлі не відповідала вимогам ЗУ Про публічні закупівлі та ЗУ Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони, оскільки порушено вимоги приписів ст. 15 ЗУ Про публічні закупівлі , а саме, під час закупівлі усі документи, що готуються замовником, викладаються українською мовою, а також за рішенням замовника одночасно всі документи можуть мати автентичний переклад на іншу мову. Разом з тим, за твердженням позивача, тендерна документація містить Паспорт виданий ВАТ Мозирський нафтопереробний завод № 1516 викладений російською мовою, у зв'язку з чим цінова пропозиція зазначена в оголошенні відповідача-2 не відповідала вимогам відповідача-1 зазначеним в оголошенні та повинна була бути відхилена.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12. Про судове рішення рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

За приписами ч. 6 ст. 2 ЗУ Про публічні закупівлі особливості здійснення закупівель, визначених цим Законом, для гарантованого забезпечення потреб оборони (крім товарів, робіт і послуг, що підлягають закупівлі відповідно до угод у порядку, визначеному абзацом сімнадцятим частини третьої цієї статті) Міністерством оборони України та його розвідувальним органом, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національною гвардією України, Національною поліцією України, Державною прикордонною службою України, Службою зовнішньої розвідки України, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державною спеціальною службою транспорту, Державною службою України з надзвичайних ситуацій, Управлінням державної охорони України та іншими військовими формуваннями та/або частинами в особливий період, у період проведення антитерористичної операції, у період введення надзвичайного стану встановлюються окремим законом.

З преамбули Закону України Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони вбачається, що цей Закон визначає особливості здійснення процедур закупівлі товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони в особливий період, у період проведення антитерористичної операції, у період введення надзвичайного стану.

Відповідно до ст. 4 ЗУ Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони замовник відхиляє цінову пропозицію учасника відбору з таких підстав:

ненадання або несвоєчасне надання учасником одиниці товару на перевірку відповідності зразку-еталону (якщо подання одиниці товару вимагалося в оголошенні про проведення відбору) та/або іншим вимогам замовника до предмета закупівлі, зазначеним в оголошенні про проведення відбору, або документів про підтвердження відповідності товару, роботи чи послуги технічним, якісним та кількісним характеристикам предмета закупівлі, визначеним замовником;

невідповідність товарів, робіт чи послуг учасника технічним, якісним та кількісним характеристикам предмета закупівлі;

відсутність підтвердження подання забезпечення цінової пропозиції (якщо подання забезпечення вимагалося замовником в оголошенні про проведення відбору);

відмова або неучасть учасника відбору в переговорах, призначених замовником, у визначену замовником дату їх проведення;

відмова учасника відбору від участі в переговорах з ціною / приведеною ціною, поданою ним за результатами проведеного аукціону;

невідповідність учасника кваліфікаційним критеріям та вимогам, визначеним у статті 17 Закону України "Про публічні закупівлі";

неусунення учасником недоліків у поданих ним документах протягом наступних 24 годин з моменту ознайомлення учасника з такими недоліками під час проведення переговорів;

якщо учасник протягом одного року до дати проведення електронного аукціону вчинив порушення в одного й того самого замовника:

не брав участі або відмовився від участі в переговорній процедурі закупівлі до оприлюднення повідомлення про намір укласти договір - більше трьох разів;

відмовився від підписання договору про закупівлю у визначені замовником терміни - більше двох разів;

не виконав умови (умов) договору щодо якості та/або терміну поставлених товарів, виконаних робіт, наданих послуг - більше одного разу.

Із вказаного вбачається, що Законом України Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони не передбачено підстави для відхилення цінової пропозиції учасника у випадку якщо така не відповідала вимогам замовника що опубліковано в оголошенні. За твердженням відповідача-1 (Замовника) вимоги щодо усунення недоліків (протягом 24 годин, як це встановлено Законом) ним під час проведення переговорів до учасника не направлялись, тобто, будь-яких недоліків під час проведення переговорів Замовником не виявлено.

Відповідно п. 27 ст. 1 ЗУ Про публічні закупівлі суб'єкт оскарження в органі оскарження (далі - суб'єкт оскарження) - фізична чи юридична особа, яка звернулася до органу оскарження з метою захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів з приводу рішення, дії чи бездіяльності замовника, що суперечать законодавству у сфері публічних закупівель і внаслідок яких порушено право чи законні інтереси такої особи.

Згідно зі ст. 10 Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони скарги, що стосуються результатів визначення переможця переговорної процедури закупівлі, прийнятих рішень, а також дій та/або бездіяльності замовника, що відбулися після закінчення періоду, установленого для подання цінових пропозицій, можуть подаватися до органу оскарження протягом чотирьох робочих днів з дня оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу повідомлення про намір укласти договір про закупівлю, але до дня укладення такого договору.

Судом встановлено, що процедура закупівлі у встановленому порядку не оскаржувалась в Антимонопольному комітеті України, в тому числі позивачем.

З огляду на вказане суд дійшов висновку, що відсутні правові підстави для визнання недійсними результатів відбору учасників для проведення переговорної процедури закупівлі (номер процедури закупівлі в електронній системі UA-2016-11-14-001643-а, опубліковане в електронній системі закупівель 22.11.16.) за рішенням тендерного комітету Міністерства оборони України оформлене Протоколом засідання тендерного комітету Міністерства оборони України щодо прийняття рішення про намір укласти договір за переговорною процедурою закупівлі палива рідинного та газу; олив мастильних (нафта, вугілля і нафтопродукти) від 02.12.16. № 75/469/7, відповідно якого ТОВ Вог Аеро Джет визнано переможцем переговорної процедури на закупівлю палива дизельного ДТ-3-К5, клас 2: за лотом 5 у кількості 4 674,0 тонн за ціною 20 635,50 грн. з ПДВ на загальну вартість товару 96 450 327,00 грн. з ПДВ, а вказані вимоги позивача є такими, що задоволенню не підлягають.

Щодо вимог про визнання недійсним Договору щодо закупівлі палива рідинного та газу; олив мастильних (нафта, вугілля і нафтопродукти) сім лотів укладений між Міністерством оборони України з Товариством з обмеженою відповідальністю Вог Аеро Джет за результатами процедури закупівлі (номер процедури закупівлі в електронній системі: UA-2016-11-14-001643-а, опубліковане в електронній системі закупівель 22.11.16.) за лотом 5, суд відзначає наступне.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 202, частини 2 статті 203, статей 205, 207, 237 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою; представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Загальні підстави визнання недійсними правочинів і настання відповідних наслідків встановлені ст. ст. 215, 216 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків ( п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.13. Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними ).

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

Під час розгляду даної справи судом не встановлено, а позивачем не доведено наявності обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, та настання відповідних наслідків.

Отже, доводи позивача є надуманими та не підтверджуються матеріалами справи, а вимоги про визнання недійсним Договору є такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Аналогічні положення містяться у ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України.

Частиною 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України визначено основні способи захисту цивільних прав та інтересів.

З огляду на положення зазначених норм та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Разом з тим, звертаючись до господарського суду, позивач вказує у позовній заяві предмет та підстави позову, тобто, самостійно визначає, яке його право, на його суб'єктивну думку, є порушеним, та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права.

Натомість, вирішуючи спір, судам належить з'ясувати наявність порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

При цьому, господарський суд зазначає, що під порушенням права слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Проте, обставини, на які посилається позивач, не свідчать про наявність у нього порушеного суб'єктивного права з боку відповідачів.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З наведеного вбачається, що до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення невизнання або оспорювання.

Отже, необхідною умовою для звернення до суду із відповідним позовом є порушення прав та охоронюваних законом інтересів особи - позивача у справі.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивачем належними засобами доказування не доведено суду порушення відповідачами законних та охоронюваних інтересів позивача.

Враховуючи все викладене вище в сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.12.16.

Суддя Т.М. Ващенко