Рішення

від 14.12.2016 по справі 921/610/16-г/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" грудня 2016 р.Справа № 921/610/16-г/14 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В.

за позовом ОСОБА_1, вул. Цегольна, 74, смт.Залізці, Зборівський район, Тернопільська область, 47234

до відповідача ОСОБА_2 малого підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Залозецький цегельний завод", вул. Набережна, 65,смт. Залізці, Зборівський район, Тернопільська область, 47234

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору 1 ОСОБА_3 (вул.Дж.Ленона,25/12, м. Львів, 79059)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору 2 ОСОБА_4 (вул. Григоренка, 6, м. Сокаль, Львівська обл., 80000).

про визнання недійсними рішень загальних зборів.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_5, довіреність №б/н від 26.10.2016 р.,

відповідача та третьої особи 2: ОСОБА_6, довіреність № б/н від 24.04.15 р.,

третьої особи 1: ОСОБА_7, довіреність, №НАІ623608 від 14.04.2016 р.

Суть справи:

ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_2 малого підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Залозецький цегельний завод" про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ТОВ, оформлених протоколом №10 від 10.07.2010 р.

В обґрунтування заявлених вимог, які підтримані у судовому засіданні повноважним представником, позивач посилається на недотримання товариством вимог ст.61 Закону України "Про господарські товариства" при скликанні та проведенні 10.07.2010 р. загальних зборів учасників, щодо належного повідомлення про дату та час загальних зборів. ОСОБА_4 того, ОСОБА_1 вказує на відсутність кворуму при проведені оспорюваних зборів та прийняття на них учасниками рішень, що не відповідають законодавству у сфері корпоративних правовідносин.

У свою чергу відповідач, згідно відзиву на позов та наданих у процесі розгляду справи пояснень, зазначає, що належних доказів на підтвердження проведення загальних зборів у товаристві немає, про порядок їх скликання йому невідомо, оскільки колишнім директором товариства ОСОБА_3 вимогу директора ОСОБА_4 про передачу установчих та бухгалтерських документів виконано не було.

Згідно письмових пояснень третя особа 1 вважає позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення. За твердженням представника ОСОБА_3 прийняття 10.07.2010 р. загальними зборами відповідних рішень відбулося за наявності кворуму. При цьому неналежне повідомлення учасника про збори, а також відсутність переліку учасників загальних зборів товариства, як окремого документа, передбаченого ч.2 ст.60 Закону України "Про господарські товариства", не могло вплинути на результати голосування, а відтак не може бути підставою для визнання їх недійсними.

Третя особа 2 - ОСОБА_4 також надав суду письмові пояснення про те, що на момент проведення зборів від 10.07.2010 р. останній учасником товариства не був, жодних документів на підтвердження проведення таких зборів надати не може.

Незважаючи на вимоги щодо явки у судове засідання для дачі пояснень по суті спору особисто позивача та третьої особи 1, останні до суду не прибули. При цьому слід зазначити, що в силу статті 32 ГПК України фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін встановлюються, поряд із іншим, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. Таким чином процесуальне законодавство передбачає можливість використання як засобу установлення фактичних обставин у справі усних пояснень фізичних осіб, яким відомі відповідні дані (обставини). Аналогічна правова позиція щодо цього міститься і в листі ВГСУ від 18.03.2008 р. № 01-8/164. З наведеного суд констатує, що невиконання фізичними особами без поважних причин своїх процесуальних обов'язків не сприяє всебічному з'ясуванню всіх обставин по справі, однак і не являється перешкодою для вирішення даного спору по суті.

Учасникам судового процесу належні їм права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20,22,81-1 ГПК України, роз'яснено.

У відповідності до ст. 81-1 ГПК України запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Документообіг господарського суду".

Розгляд справи неодноразово відкладався та у судовому засіданні оголошувалась перерва з підстав, викладених у відповідних ухвалах та формулярі (протоколі) судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення учасників спору, судом встановлено наступне.

Відповідно до п.4 ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

Згідно ч.3 ст.167 ГК України, під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав, під якими розуміються права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Як слідує із матеріалів справи, зокрема, статуту ТОВ "Залозецький цегельний завод", затвердженого загальними зборами учасників, що оформлене протоколом №1, ОСОБА_1 на час проведення оспорюваних зборів була учасником господарського товариства із часткою у статутному капіталі останнього 1,12%, що еквівалентно сумі 1050,00 грн. ОСОБА_4 цього, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ця фізична особа являється носієм корпоративних прав господарюючого суб'єкта і на час вирішення даного спору господарським судом.

Таким чином, спір є таким, що випливає із корпоративних правовідносин, а отже вирішується із врахуванням законодавчих приписів, які дані відносини регулюють.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, 10.07.2010р. відбулися загальні збори учасників ТОВ "Залозецький цегельний завод", на порядок денний яких винесено наступні питання:

1. Розгляд заяв ОСОБА_8 і ОСОБА_9 про вихід зі складу засновників.

2. Про введення в склад засновників нових членів ОСОБА_3.

3. Затвердження Статуту ОСОБА_2 малого підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Залозецький цегельний завод" в новій редакції.

4. Розгляд питання про призначення директора ОСОБА_2 малого підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Залозецький цегельний завод".

За даними протоколу №1 від 30.10.2015р., що був оформлений за наслідками проведення зазначених зборів, на останніх були присутні 16 із 26 учасників господарського товариства.

Так, по першому питанню порядку денного було прийнято рішення про виведення зі складу засновників товариства ОСОБА_8 та ОСОБА_9.

По другому питанню порядку денного учасники господарського товариства вирішили ввести в склад засновників ОСОБА_3 з часткою в статутному фонді 66950 грн., що становить 71,83 % статутного фонду.

По третьому питанню порядку денного загальні збори учасників ТОВ затвердили Статут ОСОБА_2 малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Залозецький цегельний завод" у новій редакції.

По четвертому питанню порядку денного учасники загальних зборів призначили на посаду директора ОСОБА_2 малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Залозецький цегельний завод" - ОСОБА_3 та доручили директору товариства провести державну реєстрацію статуту товариства в новій редакції згідно чинного законодавства. Рішення прийнято одноголосно.

Позивач вважає такі рішення незаконними та такими, що порушують його корпоративні права як учасника товариства, з огляду на що просить суд останні визнати недійсними.

Дослідивши правові норми, що регламентують спірні правовідносини, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі, виходячи з наступних міркувань.

Предметом розгляду у даній справі є відповідність вимогам чинного законодавства рішень позачергових загальних зборів учасників господарського товариства, що оформлені протоколом №2 від 10.07.2010 р.

Згідно п. 17 постанови Пленуму ВСУ від 24 жовтня 2008 року № 13 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" судам необхідно враховувати, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути:

- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства;

- позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах;

- порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Разом з тим, не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень.

З точки зору закону та за правовими позиціями, що містяться у п.2.13 постанови Пленуму ВГСУ від 25.02.2016 року № 4 безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів є прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (статті 59, 60 Закону про господарські товариства), або у разі неможливості встановлення наявності кворуму.

Досліджуючи питання пов'язані із наявністю кворуму, суд враховує, що згідно із ч.1 ст.60 Закону України "Про господарські товариства", в редакції, що діяла на дату прийняття спірних рішень, загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.

Аналогічні за змістом положення містяться і у Статуті господарського товариства. При цьому у пункті 9.8 даного локального акту обумовлено, що учасники, які беруть участь у зборах, реєструються із зазначенням кількості голосів, які має кожен учасник. Цей перелік підписується Головою та секретарем зборів. Наведені вказівки Статуту кореспондуються із законодавчими приписами, що містяться у ч.2 ст.60 Закону України "Про господарські товариства".

В ході судового розгляду судом встановлено, що перед початком оспорюваних зборів реєстр прибулих на них учасників не складався. Про наведене в своїх поясненнях у судовому засіданні повідомив голова зборів ОСОБА_10 Суд зважає і на те, що даний перелік відсутній як в учасників спору так і у матеріалах реєстраційної справи СМП ТОВ "Залозецький цегельний завод" (п.1 ст.29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин).

У протоколі № 2 вказано лише про те, що на збори прибуло 16 із 26 - ти учасників господарського товариства без зазначення їхніх прізвищ та кількості голосів, які вони мають.

Посилання третьої особи на те, що вказані особи сукупно володіли 88,63 відсотками голосів, оскільки це випливає із результатів голосування, судом оцінюється критично. Так, за даними Статуту ТОВ 23 його учасники володіли 1,12 відсотків статутного капіталу, а три особи були власниками 3,12 %, 6.24, та 67,5 %, відповідно. Арифметичний підрахунок часток 16- ти учасників за будь - яких варіантах не становить 88,63 відсотка.

Зі змісту протоколу №2 слідує, що ОСОБА_8 виступав на вказаних зборах одночасно як директор та учасник господарського товариства.

Для того, щоб встановити чи вказана особа дійсно була присутня на зборах, у якості кого брала на них участь, судом ОСОБА_8 викликався для дачі ним пояснень, однак в судове засідання останній не з'явився.

Водночас, голова зборів ОСОБА_10 пояснив, що дані збори організаторами скликалися неодноразово, однак не проводились через низьку явку на них учасників товариства. В той же час, прізвищ осіб, які прибули 10.07.2010 року голова зборів назвати не зміг.

За законодавчими приписами суд не вправі будувати свої висновки на підставі припущень та здогадок. Так, згідно до постанови Пленуму ВГСУ від 23.03.2012р. №6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

Ґрунтувати своє рішення щодо наявності кворуму на зборах 10.07.2010 р. лише на неповних та суперечливих відомостях, що відображені у протоколі № 2 суд не може, адже такого достеменно в ході судового розгляду не з'ясовано, і з наявних у справі доказів не випливає.

При цьому суд зазначає, що за законодавством у сфері корпоративних правовідносин, неможливість встановлення наявності кворуму є безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів.

Варто, крім цього, зазначити, що відомості протоколу № 2 від 10.07.2010 року містять цілий ряд невідповідностей фактичним обставинам, установчим документам та законодавчим вказівкам.

Зокрема:

- по першому питанню виступив голова Зборів ОСОБА_9, який сказав, що до загальних зборів поступили заяви ОСОБА_8 та ОСОБА_9, про те що вони мають намір вийти зі складу учасників товариства. За приписами п.4.12 Статуту відповідача, учасник вправі в будь-який час вийти із Товариства, повідомивши про це товариство за три місяці. Натомість, заяви ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про вихід зі складу учасників відповідача датовані та нотаріально посвідчені лише 30 липня 2010 року , а відтак розглядатися на зборах, які відбулися 10 липня 2010 року ніяк не могли;

- у заявах від 30.10.2010 року учасники вказали про відступлення належних їм часток на користь ОСОБА_11, у п.1 протоколу вказано, що свої частки вони передають даній особі, а у п.2. зазначено , що ОСОБА_11 придбав спірні частки. У судовому засіданні голова Зборів ОСОБА_9 зазначив, що належні йому частки ОСОБА_11 передані безоплатно , без оформлення будь - якого договору. Натомість, представник третьої особи припустив, що договір про придбання частки все ж укладався, але не зберігся у третьої особи. Подібні довільні записи та твердження суд вважає не припустимими, адже спосіб, за яким відбулась передача часток третім особам, створює ряд правових наслідків, що із цього випливають. Більше того, п.4.9 Статуту містить пряму вказівку на те, що у разі відступлення частки на користь третьої особи, учасник має надати товариству, поряд із іншим, інформацію про умови, на яких частка відступається. У тексті протоколу № 2 цього не зазначено, інших документів, які б давали можливість суду визначити умови відступлення спірних часток третій особі, сторонами не надано. В той же час, відступлення частки на визначених у наведеному вище пункті Статуту умовах, можливе лише за згодою всіх учасників господарського товариства. Хоч ОСОБА_9 у судовому засіданні і вказав, що ним пропонувалось, в тому числі і на зборах , що проводилися раніше , придбати його частку усім учасникам ТОВ, в тому числі і ОСОБА_1, але доказів цього не надав жодних. Водночас, ні в протоколі № 2, ні в жодних інших протоколах, будь-якої інформації з даного приводу не міститься. Більше того, позивач даний факт заперечує. Наведена обставина, безумовно, засвідчує порушення переважного права позивача на придбання частки у статутному капіталі господарського товариства, у встановлених законодавством та п.4.9 Статуту розмірах. ОСОБА_8 того, варто зазначити, що пунктом 4.10 Статуту відповідача передбачено, що у разі відступлення частки на користь третьої особи, остання повинна представити зборам учасників копію документу, що підтверджує набуття частки. Матеріали справи не містять будь - яких доказів не лише того, що такий документ надавався зборам, а й жодних відомостей про те, що між ОСОБА_8, ОСОБА_9Я та ОСОБА_11 він укладався взагалі. Суд звертає увагу і на наявні у протоколі №2 невідповідності щодо розміру придбаної частки ОСОБА_11 у процентному відношенні, а саме 71,83 відсотка у статутному капіталі відповідача, замість 73,74 %.

З наведеного в сукупності, суд погоджується із доводами позивача про те, що оспорювані рішення прийняті за відсутності встановлених на те законодавчих підстав та без врахування положень установчих документів господарського товариства.

У пункті 2.14. постанови №4 від 25.02.2016р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин", Пленум Вищого господарського суду України вказав, що рішення загальних зборів юридичної особи можуть бути визнані недійсними в судовому порядку, у разі недотримання процедури їх скликання, встановленої, зокрема, статтею 61 Закону України "Про господарські товариства".

Права учасника юридичної особи можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

Згідно ч.5 ст.61 Закону України "Про господарські товариства" (у редакції чинній на момент прийняття спірних рішень) про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.

У свою чергу, положеннями п.9.14. статуту господарського товариства передбачено, що про проведення зборів учасників товариства, учасники повідомляються в письмовій або усній формі, із зазначенням часу, місця проведення та порядку денного. Порядок денний розсилається не пізніше ніж за 20 днів до початку зборів. З питань, що не включені до порядку денного, рішення можуть прийматися за згодою всіх учасників товариства, присутніх на зборах.

ОСОБА_1 стверджує, що господарське товариство не повідомляло її про дату, час та місце проведення спірних загальних зборів, а також вона не була ознайомлена з порядком денним таких зборів.

Доказів надіслання порядку денного позивачу матеріали справи не містять. Із пояснень у судовому засіданні голови зборів ОСОБА_9 випливає, що поштовим зв'язком даний документ ОСОБА_1 не направлявся.

Не містять матеріали справи і доказів, які б підтверджували інформування позивача про проведення оспорюваних зборів письмово чи усно.

У судовому засіданні голова зборів пояснив, що про проведення загальних зборів учасники ТОВ інформувалися у оголошенні, що було розміщене на території товариства. Однак, на час проведення спірних зборів, ОСОБА_1 працівником цегельного заводу не була, а відтак їй не могло бути відомо про існування такого оголошення.

З даного приводу суд вважає за необхідне зазначити, що за установчими документами господарського товариства, неважливо яким способом (усно, письмово, за допомогою публікацій, тощо), учасники інформувалися про дату, час та місце проведення загальних зборів. З точку зору закону визначальним є те, що до кожного власника дана інформація має бути доведена, організатори загальних зборів повинні переконатися про її отримання адресатом, та зібрати про це належні докази.

У справі такі докази відсутні.

Таким чином, не повідомивши позивача про дату, час та місце проведення спірних позачергових зборів особи, що їх організували, безумовно порушили корпоративні права ОСОБА_1, позбавивши її можливості управляти господарським товариством, зокрема, знайомитися з порядком денним і належним чином підготуватися до його розгляду, впливати на прийняття рішень, реалізувати своє переважне право на придбання часток у осіб, які вибули з числа учасників ТОВ, обирати органи управління юридичної особи, тощо.

При цьому, суд враховує, що законодавство у сфері корпоративних правовідносин не містить жодної правової норми, яка б встановлювала, що судовому захисту підлягають корпоративні права лише тих власників, частка яких в статутному фонді впливає на результати голосування.

Навпаки, частина третя статті 319 Цивільного кодексу України встановлює, що усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Такої ж правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України. Так, в постанові від 30.09.2011р. по справі №13/56 вказано: "... посилання суду ... на те, що позивач володіє лише незначною кількістю акцій, а тому його присутність на зборах не могла вплинути на прийняті загальними зборами рішення, є помилковим, оскільки участь в управлінні товариством не обмежується лише голосуванням на загальних зборах". Також на дану обставину звертає увагу Вищий господарський суд України в постанові від 30.09.2013р. по справі №5011-41/11204 де зазначає, що права акціонерів є порушеннями у зв'язку з недотриманням порядку скликання зборів, так-як "... вплив акціонера на прийняття загальними зборами рішень не обмежується лише голосуванням, оскільки у випадку своєчасного повідомлення позивача останній мав би можливість реалізувати своє право на визначення кандидатур до органів управління товариством та внести пропозиції щодо доповнення порядку денного загальних зборів акціонерів іншими питаннями…".

Всі учасники - власники часток у статутному фонді товариства, незалежно від їхнього розміру , мають однакові права, обов'язки та рівні перед законом.

Окремо суд звертає увагу на те, що згідно зі ст. 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод", кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

У п. 2.16 постанови № 4 від 25.02.2016 року, Пленум ВГСУ України також зазначив, що позивачеві не може бути відмовлено у задоволені вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів тільки з мотивів недостатності його голосів для зміни результатів голосування з прийнятих загальними зборами учасників (акціонерів, членів) рішень, оскільки вплив учасника (акціонера, члена) на прийняття загальними зборами рішень не вичерпується лише голосуванням.

Вказані положення також наведено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Теліга та інші проти України" (заява № 72551/01) від 21.12.2006р.), котрим визнано прийнятними скарги заявниці, яка володіла незначним процентом акцій акціонерного товариства, зокрема в частині, що стосується відсутності засобів юридичного захисту.

Окрім цього, слід зазначити, що законодавець у відповідних приписах закріпив за власником право самостійно і на власний розсуд приймати участь в управлінні господарською організацією. У спірних правовідносинах організатори проведення позачергових загальних зборів учасників ТОВ позивачу цього не забезпечили, позбавивши останнього можливості реалізувати правомочності, що за ним закріплені законом та статутними документами господарського товариства.

В свою чергу, задоволення потреб третіх осіб за рахунок порушення корпоративних прав учасників господарського товариства, суд вважає неприпустимим.

У п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" вказано на те, що підставами для визнання рішень загальних зборів учасників господарського товариства можуть бути:

- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства;

- позбавлення учасника товариства можливості взяти участь у загальних зборах;

- порушення прав чи законних інтересів учасника товариства рішенням загальних зборів.

Зібраними у справі доказами підтверджується існування у спірних правовідносинах кожного із перелічених вище правопорушень.

Як наслідок, суд вважає обґрунтованими та доведеними належним чином позовні вимоги, які слід задовольнити в повному обсязі.

У відповідності до ст.ст. 44,49 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір відшкодовується останньому за рахунок відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1, 2, 12, 32-34, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати недійсними рішення позачергових загальних зборів учасників ОСОБА_2 малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Залозецький цегельний завод", які оформлені протоколом №2 від 10.07.2010р.

3. Стягнути з ОСОБА_2 малого підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Залозецький цегельний завод" (вул. Набережна, 65, смт. Залізці, Зборівський район, Тернопільська область, 47234, код ЄДРПОУ 21138458) на користь ОСОБА_1 (вул. Цегольна, 74, смт. Залізці, Зборівський район, Тернопільська область, 47234, ід.номер НОМЕР_1) - 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. в рахунок повернення сплаченого судового збору

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено 27.12.2016 р.

Суддя О.В. Руденко