ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 червня 2017 року Справа № 921/610/16-г/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоКролевець О.А. (доповідач у справі), суддів:Євсікова О.О., Малетича М.М., розглянувши касаційну скаргуОСОБА_4 на рішенняГосподарського суду Тернопільської області від 14.12.2016 та постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 27.02.2017 у справі№921/610/16-г/14 за позовомОСОБА_5 доСпільного малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Залозецький цегельний завод" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, 1. ОСОБА_4 2. ОСОБА_6 провизнання недійсними рішень загальних зборів за участю представників сторін від позивача:не з'явився від відповідача:не з'явився від третьої особи-1:не з'явився від третьої особи-2:не з'явився
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_5 звернулась до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Спільного малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Залозецький цегельний завод" (далі - Товариство) за участю в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 про визнання недійсними рішень загальних зборів Товариства, оформлених протоколом №2 від 10.07.2010.
Позов мотивовано тим, що в порушення вимог ст. 61 Закону України "Про господарські товариства" позивача не було повідомлено про дату, час і місце проведення спірних загальних зборів, а також не було ознайомлено з порядком денним таких зборів.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 14.12.2016 (суддя Руденко О.В.), яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.02.2017 (колегія суддів у складі: Орищин Г.В., Галушко Н.А., Данко Л.С.), позов задоволено, визнано недійсним оспорювані рішення загальних зборів Товариства.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 111 4 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористалась передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 111 7 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, згідно з п.п. 1.2, 4.2 статуту Спільного малого підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Залозецький цегельний завод" (в редакції чинній станом на 10.07.2010) засновниками (учасниками) цього товариства були 26 фізичних осіб, 23 з яких (у томі числі ОСОБА_5.) володіють частками в розмірі 1,12% статутного капіталу, 1 - в розмірі 3,12% статутного капіталу, 1 - в розмірі 6,24% статутного капіталу і 1 - в розмірі 67,5% статутного капіталу.
10.07.2010 відбулися загальні збори учасників Товариства, за результатами яких оформлено протокол №2 від 10.07.2010. Вказаними зборами прийнято рішення про: виведення зі складу засновників Товариства ОСОБА_10 та ОСОБА_11; введення до складу засновників ОСОБА_4 з часткою в статутному фонді 66950 грн., що становить 71,83% статутного фонду; затвердження Статуту товариства у новій редакції; призначення на посаду директора цього товариства ОСОБА_4 та доручення йому провести державну реєстрацію статуту товариства в новій редакції згідно з чинним законодавством. Протокол підписаний головою зборів ОСОБА_11 та секретарем зборів ОСОБА_12 і містить відбиток печатки Товариства.
За даними протоколу №2 від 10.07.2010 на загальних зборах були присутні 16 із 26 учасників Товариства без зазначення прізвищ усіх присутніх учасників та розмірів належних їм часток у статутному капіталі. При цьому в протоколі вказано, що всі рішення на загальних зборах приймались одноголосно 16-ма учасниками, які володіють 88,63% голосів, з приводу питань порядку денного виступали ОСОБА_11 і ОСОБА_10
Однак реєстр учасників Товариства, присутніх на загальних зборах 10.07.2010, під час розгляду справи не надано, тоді як в результаті арифметичного підрахунку суми часток 16 учасників Товариства за будь-яких варіантів їхньої участі на спірних загальних зборах загальна кількість їх голосів не може становити 88,63%.
Також учасниками судового процесу не надано жодних доказів повідомлення учасників Товариства про проведення зборів 10.07.2010. Водночас на підставі пояснень голови зборів судом першої інстанції з'ясовано, що про проведення загальних зборів учасники Товариства інформувалися шляхом розміщення оголошення на території Товариства. Однак у вказаний час ОСОБА_5 працівником Товариства не була, а відтак не могла бути обізнана про існування вказаного оголошення.
Крім того наявні в матеріалах справи копії заяв ОСОБА_10 та ОСОБА_11 про їх вихід зі складу учасників Товариства, про розгляд яких вказано в протоколі №2 від 10.07.2010, датовані та нотаріально посвідчені лише 30.07.2010.
Звертаючись з позовом у даній справі, ОСОБА_5 заявила вимоги про визнання вказаних рішень загальних зборів учасників Товариства недійсними, посилаючись на їх незаконність та порушення її корпоративних прав як учасника товариства.
Частиною 1 ст. 167 Господарського кодексу України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Право учасника господарського товариства брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом, закріплено у ч. 1 ст. 116 ЦК України, ч. 1 ст. 88 ГК України та ч. 1 ст. 10 Закону України "Про господарські товариства".
Управління діяльністю господарського товариства згідно з ч. 1 ст. 89 ГК України здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 58, ч.ч. 1, 2 ст. 60, ч. 5 ст. 61 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів. Учасники зборів, які беруть участь у зборах, реєструються з зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник. Цей перелік підписується головою та секретарем зборів.
Про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.
Пленум Верховного Суду України у п.п. 17, 18, 19 постанови від 24.10.2008 за №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" роз'яснив, що підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: - порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; - позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; - порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.
Зокрема, безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації. При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.
Суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.
Пленум Вищого господарського суду України у п. 2.13 постанови від 25.02.2016 за №4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" також роз'яснив, що безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з порушенням прямих вказівок закону є, зокрема, прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму.
Дослідивши надані сторонами докази, суди першої та апеляційної інстанцій встановили наявність безумовної підстави для визнання недійсними спірних рішень загальних зборів учасників товариства, оскільки з протоколу №2 від 10.07.2010 неможливо встановити, які саме учасники були присутні на загальних зборах та якими частками у статутному капіталі вони володіли, а за відсутністю реєстру учасників Товариства, присутніх на спірних загальних зборах, або інших достатніх і допустимих доказів встановити наявність кворуму на цих зборах достеменно неможливо.
Разом з тим суди також встановили наявність інших порушень вимог закону та установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства у зв'язку з відсутністю доказів належного повідомлення всіх учасників Товариства, зокрема позивача, про час і місце проведення спірних загальних зборів, а також надіслання їм порядку денного цих зборів.
При чому таке недотримання порядку скликання загальних зборів потягло за собою порушення корпоративних прав позивача, який був позбавлений можливості брати участь в управлінні господарським товариством, знайомитися з порядком денним зборів, впливати на прийняття рішень зборів, а також реалізувати своє переважне право на придбання часток у осіб, які вибули (чи мали намір вибути) з числа учасників Товариства, обирати органи управління Товариства тощо.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 проти вказаного висновку заперечує, наголошуючи на тому, що ОСОБА_5 належало на момент прийняття оскаржуваного рішення загальних зборів 1,12% статутного капіталу, тому змінити результат голосування, виходячи виключно з розміру своєї частки, вона не могла.
Однак вплив учасника товариства на прийняття загальними зборами рішень не вичерпується лише голосуванням, оскільки у випадку своєчасного повідомлення позивача він мав би можливість реалізувати своє право на визначення кандидатур до органів управління товариством та внести пропозиції щодо доповнення порядку денного загальних зборів іншими питаннями, пропозиції якого відповідно до Закону України "Про господарські товариства" підлягали б обов'язковому включенню. До того ж неповідомлення позивача про проведення спірних загальних зборів, як вже зазначалось, перешкодило йому належним чином реалізувати інші свої права як учасника Товариства.
З огляду на викладене вказані доводи скаржника підлягають відхиленню. Решта ж викладених у касаційній скарзі доводів щодо неправильного застосування судами норм матеріального права по суті зводяться до переоцінки судом касаційної інстанції наданих сторонами доказів та встановлення інших обставин, ніж встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, що не входить до меж перегляду справи в касаційній інстанції.
Водночас безпідставним є посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права у зв'язку з неналежним повідомленням ОСОБА_4 про час і місце розгляду справи - отриманням ним копії ухвали суду від 16.02.2017 після того, як судове засідання вже відбулося. Адже з матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог п. 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 за №28, на звороті у лівому нижньому куті оригіналу ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 16.02.2017, якою призначено судове засідання у справі на 27.02.2017, наявна відмітка про направлення копій цієї ухвали учасникам судового процесу 17.02.2017, а згідно з приєднаним до матеріалів справи (а.с. 176) повідомленням про вручення вказане поштове відправлення отримано ОСОБА_4 25.02.2017. Жодних доказів на спростування вказаного скаржником не надано.
Отже, скаржниками не доведено порушення або неправильне застосування судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови певних норм матеріального чи процесуального права щодо обставин, встановлених судами під час розгляду справи.
Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111 5 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у судових рішеннях попередніх інстанцій, колегія суддів дійшла висновку, що судами у порядку ст.ст. 43, 101, 103 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст.ст. 32, 33, 34, 35 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.02.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.02.2017 у справі №921/610/16-г/14 залишити без змін.
Головуючий суддя О.Кролевець
Судді О.Євсіков
М.Малетич
Суд | Вищий господарський суд України |
Дата ухвалення рішення | 12.06.2017 |
Оприлюднено | 19.06.2017 |
Номер документу | 67195924 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Вищий господарський суд України
Кролевець O.A.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні