Постанова

від 20.12.2016 по справі 904/5333/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2016 року Справа № 904/5333/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чус О.В. - (доповідача),

судді: Іванов О.Г., Кузнецова І.Л. (зміна складу судової колегії відбулася на підставі протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 19.12.2016 р.)

Секретар судового засідання Логвіненко І.Г.

За участю представників сторін:

представник ліквідатора: Мандрика Я.А., довіреність б/н від 03.10.2016 р.;

інші учасники процесу в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2016р. у справі №904/5333/16

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛЕІМ", м. Дніпро

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛЕІМ", м. Дніпро,

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2016р. у справі №904/5333/16 (суддя Примак С.А.) визнано Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛЕІМ" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 3 місяці до 26.10.16р., ліквідатором призначено арбітражного керуючого Шимана Євгена Олександровича, кандидатуру арбітражного керуючого Макаренко В.А. відхилено. Зобов'язано ліквідатора вчинити певні дії (а.с.65). Призначено судове засідання для розгляду вимог кредиторів.

Не погодившись із вказаною постановою, Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м.Києва подала апеляційну скаргу, оскільки боржник перебуває на податковому обліку як платник податків за неосновним місцем обліку.

В апеляційній скарзі ДПІ просить скасувати постанову господарського суду, припинити провадження по справі. Вважає, що постанову прийнято з порушенням норм матеріального права (ст..11 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом") та норм процесуального права (ст..ст.33,34 ГПК України).

Скаржник вважає, що при зверненні до господарського суду із заявою про визнання банкрутом ТОВ "ФЛЕІМ" не було дотримано вимог ст..ст.33,34 ГПК України та не надано достатніх доказів відсутності платоспроможності боржника, заявлених кредиторських вимог, а судом не було об'єктивно оцінено всі матеріали справи.

Крім того, ДПІ зауважено, що визнання боржника банкрутом унеможливлює проведення перевірки останнього та встановлення обсягу податкових зобов'язань по сплаті податків, а також порушують права ДПІ як контролюючого органу.

Крім того податковою в апеляційній скарзі заявлено про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на постанову господарського суду у даній справі.

Колегія суддів вважає за необхідне залити вказане клопотання без розгляду, оскільки приписами ст..4 Законом України "Про судовий збір" не передбачено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на постанову місцевого господарського суду про визнання боржника банкрутом.

Ліквідатор боржника у відзиві на апеляційну скаргу просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову господарського суду залишити без змін. Вважає, що податкова не є стороною у даній справі про банкрутство, оскільки не зверталась з грошовими вимогами до божника у визначені законодавством строки. Крім того, ліквідатор посилається на не доведення податковою на порушення її прав та інтересів оскаржуваною постановою. Отже, податкова не має право на апеляційне оскарження відповідно до положень ст..91 ГПК України.

Від скаржника 20.12.16р. до апеляційного суд надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв язку з тим, що останньою не було отримано ухвалу суду щодо дати і часу призначення судового засідання, про дату та час розгляду справи податковій стало відомо з Єдиного реєстру судових рішень, що позбавило податкову вчасно підготувати та подати необхідні документи до судового засідання.

Колегія суддів вважає за необхідне залишити без задоволення вказане клопотання скаржника, оскільки з матеріалів справи вбачається отримання 01.12.16р. копії ухвали апеляційного суду щодо призначення справи до розгляду на 13.12.16р. (а.с. 186).

Заслухавши пояснення представника ліквідатора, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на викладене нижче.

Провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛЕІМ" порушено ухвалою господарського суду 14.07.16р. відповідно до процедури, передбаченої ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду від 26.07.2016р. визнано Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛЕІМ" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 3 місяці до 26.10.16р., ліквідатором призначено арбітражного керуючого Шимана Є.О., кандидатуру арбітражного керуючого Макаренко В.А. відхилено. Зобов'язано ліквідатора вчинити певні дії (а.с.65). Призначено судове засідання для розгляду вимог кредиторів.

Розглядаючи доводи апеляційної скарги щодо відповідності закону та обґрунтованості прийнятої судом першої інстанції постанови, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Згідно із пунктом 1-1 Прикінцевих та перехідних положень (Х розділ) Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон) (в редакції з 19.01.2013 року) положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Відповідно до статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом .

За вимогами частини 1 статті 2 Закону провадження у справі про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до статті 9 Закону справи про банкрутство юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Як вбачається із матеріалів справи, 29.06.2016 року голова ліквідаційної комісії (ліквідатор) ТОВ "ФЛЕІМ" Шиман Є.О. звернулась до господарського суду Дніпропетровської області із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку статті 95 Закону (а.с. 5-46).

У вказаній заяві викладено обставини, пов'язані із неможливістю боржника в процедурі добровільної ліквідації задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі. Так, в заяві про порушення справи ТОВ "ФЛЕІМ" посилається на те, що 29.03.16 р. загальними зборами товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛЕІМ" прийнято рішення про припинення діяльності підприємства шляхом ліквідації та призначено голову ліквідаційної комісії.

Про що в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 29.06.16 р. №1001072696 внесено дані про початок процедури припинення товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛЕІМ", 49008, м. Дніпро, вул. Робоча, 148, код ЄДРПОУ 39384738.

В газеті "Голос України" №66 (6320) 12.04.16р. здійснено публікацію оголошення про припинення діяльності товариства.

Протоколом №132016-Ч від 13.06.16 р. проміжний ліквідаційний баланс затверджено загальними зборами ТОВ "ФЛЕІМ", відповідно до якого кредиторська заборгованість становить 691764,50 грн.; дебіторська заборгованість, основні засоби, товарно - матеріальні цінності, нематеріальні активи - відсутні, грошові кошти - 16 854,30 грн.

З урахуванням наданих боржником доказів, господарський суд першої інстанції встановив недостатність вартості майна ТОВ "ФЛЕІМ" для задоволення вимог кредиторів, наявність підстав для визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Проте, такий висновок суду першої інстанції на думку колегії суддів апеляційного господарського суду не відповідає фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до частини 5 статті 11 Закону боржник зобов'язаний звернутись до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство у разі, зокрема, якщо під час ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі.

Згідно із частиною 1 статті 95 Закону якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи. Обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

Такий порядок передбачений нормами частини 3 статті 110, статтею 111 Цивільного кодексу України, норми яких містять загальні положення про ліквідацію юридичної особи (суб'єкта господарювання).

Особлива процедура, що передбачена статтею 95 Закону, випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.

У зв'язку з цим, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку статті 95 Закону є дотримання вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи.

Такі передумови полягають у наступному: прийняття рішення власником майна (або органом, уповноваженим управляти майном) боржника про звернення боржника до господарського суду із заявою; проведення аналізу активів боржника у вигляді проведення інвентаризації наявного майна (у тому числі переданого у заставу майна), його належної оцінки та оцінки грошових коштів на рахунках боржника; аналіз пасивів боржника шляхом публікації оголошення згідно з вимогами частин 1, 5, 6 статті 105 Цивільного кодексу України; проведення аналізу активів та пасивів боржника, що є підставою складення проміжного ліквідаційного балансу, який додається до заяви боржника відповідно до пункту 3 статті 11 Закону; повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства відповідно до частини 7 статті 111 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вимоги частин 1, 4, 8 статті 111 Цивільного кодексу України, ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки; вжити заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, а також майна її філій та представництв, дочірніх підприємств, господарських товариств, а також майна, що підтверджує її корпоративні права в інших юридичних особах, виявити та вжити заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб; після закінчення строку на пред'явлення вимог кредиторами скласти проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду.

Дотримання зазначених вимог та сукупність вказаних дій із доданням відповідних доказів їх проведення є підставою для звернення ліквідатора (ліквідаційної комісії) із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку статті 95 Закону, а докази на підтвердження всіх цих передумов для порушення провадження у справі в порядку даної статті подаються саме на момент звернення боржника із відповідною заявою.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону до заяви боржника про порушення справи додаються: бухгалтерський баланс боржника на останню звітну дату; перелік кредиторів боржника, вимоги яких визнаються боржником із зазначенням загальної суми грошових вимог усіх кредиторів, а також щодо кожного кредитора - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків (за наявності), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором; перелік майна боржника із зазначенням його балансової вартості та місцезнаходження, а також загальна балансова вартість майна; перелік майна, що перебуває в заставі або є обтяженим у інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кредиторів, на користь яких вчинено обтяження майна боржника, їх ім'я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційні коди юридичних осіб або реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), суми їх грошових вимог, підстави виникнення зобов'язань, а також строки їх виконання згідно із законом або договором; перелік осіб, що мають невиконані зобов'язання перед боржником, із зазначенням вартості таких зобов'язань, терміну виконання та підстав виникнення; відомості про всі рахунки боржника, відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах, їх реквізити; відомості про рахунки, на яких обліковуються цінні папери, що належать боржнику, їх реквізити; рішення власника майна (органу, уповноваженого управляти майном) боржника про звернення до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство; інші документи, які підтверджують неплатоспроможність боржника.

Постанова господарського суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є, за своєю правовою природою, судовим рішенням, яке повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Статтями 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (стаття 43 Господарського процесуального кодексу України). Проте, господарський суд першої інстанції вищенаведене не врахував та не дослідив дотримання боржником під час досудової ліквідації приписів статті 111 Цивільного кодексу України.

Частиною 4 статті 111 Цивільного кодексу України встановлено, що ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, а також майна її філій та представництв, дочірніх підприємств, господарських товариств, а також майна, що підтверджує її корпоративні права в інших юридичних особах, виявляє та вживає заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб. У випадках, встановлених законом. ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує проведення незалежної оцінки майна юридичної особи, що припиняється.

Складенню проміжного ліквідаційного балансу боржника передує проведення інвентаризації.

Відповідно до пункту 5 Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 879 від 02.09.2014 року, інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов'язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка.

Згідно з інвентаризації проведеної ліквідатором встановлено, що боржник не має будь-яких основних засобів, незавершеного будівництва та дебіторської заборгованості, кредиторська заборгованість становить 691764,50 грн. (акт інвентаризації розрахунків з дебіторами та кредиторами від 13.06.16р.), грошові кошти - 16 854,30 грн. на рахунку в АТ ОТП Банк (акт про результати інвентаризації грошових коштів від 123.06.16р.) - а.с. 34-41.

У розділі ІІ Положення про інвентаризацію зазначено, що для проведення інвентаризації на підприємстві розпорядчим документом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія з представників апарату управління підприємства, бухгалтерської служби (представників аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах) та досвідчених працівників підприємства, які знають об'єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери). Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства. У таких випадках, коли бухгалтерський облік ведеться безпосередньо керівником підприємства, інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства самостійно. Інвентаризація проводиться повним складом інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) та у присутності матеріально відповідальної особи.

Проте, інвентаризація майна боржника була проведена ліквідатором одноособово, без створення інвентаризаційної комісії та без участі матеріально відповідальної особи, про що свідчить наказ №1306/1 від 13.06.2016р. (а.с.33), протокол інвентаризаційної комісії від 13.06.16р. (а.с.32).

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, інвентаризація майна боржника проводилась не належним чином. Крім цього, в матеріалах справи відсутні відомості щодо проведення оцінки майна боржника. Аудиторська перевірка щодо фінансового стану ТОВ "ФЛЕІМ" із складанням аудиторського висновку також не проводилась.

Матеріали справи на час звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство не містять інформації щодо наявності або відсутності зареєстрованого за ТОВ "ФЛЕІМ" нерухомого майна. До заяви про порушення справи про банкрутство ліквідатором не було надано запити та отримані відповіді відповідних реєструючих органів.

Господарським судом першої інстанції не було надано належної правової оцінки тому факту, що ліквідатором на час звернення із заявою про порушення справи про банкрутство не було зроблено запиту до державних органів, які реєструють обтяження (заборону відчуження) майна, зокрема, нерухомого, внаслідок чого неможливо погодитись з тим, що ліквідатором було вжито всіх заходів по виявленню заставних кредиторів боржника та можливих активів боржника, які можуть перебувати в заставі.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2016 року (а. с. 1-2) про прийняття до розгляду заяви про порушення справи про банкрутство суд зобов'язав голову ліквідаційної комісії надати: оригінали документів, доданих до заяви про порушення справи про банкрутство (для огляду у підготовчому засіданні), аудиторський висновок за результатами фінансово - господарської діяльності, документальні докази недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів, документальні докази дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України, відомості щодо організаційних та технічних можливостей виконувати обов'язки ліквідатора та інші обставини, які свідчать про здатність голови ліквідаційної комісії (ліквідатора) належним чином виконувати передбачені Законом обов'язки.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази того, що оригінали документів надавались до суду та були досліджені господарським судом першої інстанції в судовому засіданні.

Крім того в матеріалах справи відсутній установчий документ боржника - юридичної особи відповідно до вимог ст.11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Слід звернути увагу що документи, які підтверджують наявність або відсутність майна та майнових активів боржника не можуть бути надані суду після порушення справи, оскільки на відміну від позовного провадження, порушення справи про банкрутство тягне за собою ряд правових наслідків.

Відповідна правова позиція підтверджується судовою практикою, викладеною, зокрема в постановах Вищого господарського суду України від 27.10.2015 року у справі №904/1491/15, від 06.04.2016 року у справі № 908/4115/15.

Проміжний ліквідаційний баланс складено станом на 13.06.16 р., протоколом №132016-Ч від 13.06.16 р. проміжний ліквідаційний баланс затверджено загальними зборами ТОВ "ФЛЕІМ". Згідно цього балансу кредиторська заборгованість становить 691 764,50 грн.; дебіторська заборгованість, основні засоби, товарно - матеріальні цінності, нематеріальні активи - відсутні, грошові кошти - 16 854,30 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 10.11.2016 року, тобто після прийняття оскаржуваної постанови, ліквідатором надано місцевому господарському суду дані про банківські рахунки та дані про банківські рахунки у цінних паперах станом на 16.08.2016 року. Вказані дані містять інформації про закриття банківських рахунків в чотирьох банківських установах з п'яти. Рахунок в АТ ОТП Банк залишено відкритим, залишок коштів на якому станом на 08.06.16р. становив - 16 584, 30 грн. (довідка банку - а.с.42).

Відповідно до змісту довідки ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області зазначені відомості про те, що по підприємству ТОВ "ФЛЕІМ" наявні відкриті 2 банківських рахунки у цінних паперах у ТОВ СТ КОМ-БРОК дата відкриття рахунку 17.04.2015 р., ТОВ АСТРУМ КАПІТАЛ дата відкриття 25.03.2015 р. (а. с. 115). Згідно зі ст.. 5 Закону України Про депозитарну систему України - рахунок у цінних паперах депонента відкривається депозитарною установою на підставі договору про обслуговування рахунка в цінних паперах власнику цінних паперів, співвласникам цінних паперів або нотаріусу, на депозит яких внесено цінні папери. Проте, у проміжному ліквідаційному балансі станом на 13.06.2016 року Товариства з обмеженою відповідальністю ФЛЕІМ дані про наявність цінних паперів не відображені.

Крім того, довідка із Єдиного державного реєстру підприємств, установ, організацій України, яка є підтвердженням, що боржник є засновником (учасником) інших господарських товариств та має відповідну частку в статутному фонді останніх на час звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство в матеріалах справи відсутня.

Необхідно зауважити, що частиною 3 статті 111 Цивільного кодексу України встановлено, що під час проведення заходів щодо ліквідації юридичної особи до завершення строку пред'явлення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) закриває рахунки, відкриті у фінансових установах, крім рахунка, який використовується для розрахунків з кредиторами під час ліквідації юридичної особи. При цьому, чинне законодавство не містить в собі будь-яких виключень щодо вчинення таких дій ліквідатором в досудовій процедурі ліквідації боржника.

Однак, місцевий господарський суд не дослідив факту закриття рахунків боржника у цінних паперах в установах банків, як це передбачено частиною 3 статті 111 Цивільного кодексу України, а також про те, що ліквідатором не визначений рахунок, який буде використовуватись для розрахунків з кредиторами під час ліквідації юридичної особи.

Згідно з пунктом 11.16 "Порядку обліку платників податків та зборів", затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України № 1588 від 09.12.2011 року, належним доказом наявності відкритих /закритих рахунків у боржника є Довідка ДПІ по розрахункових рахунках боржника в банківських установах, розміру залишку коштів та їх закриття. Проте, докази звернення головою ліквідаційної комісії (ліквідатором) до відповідного контролюючого органу щодо отримання переліку рахунків юридичної особи боржника та відомостей про їх закриття в матеріалах справи відсутні.

Частиною 7 статті 111 Цивільного кодексу України встановлено, що для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості зі сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку.

Статтею 78 Податкового кодексу України передбачено порядок проведення документальних позапланових перевірок, зокрема, відповідно до підпункту 78.1.7 документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Однак, матеріали справи не містять доказів надання ліквідатором ТОВ "ФЛЕІМ" до органів доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування документів підприємства, у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку, для проведення відповідних перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості зі сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та страхових коштів (а.с.101,102).

В матеріалах справи відсутні належні докази виконання ліквідатором боржника вищевказаних вимог Закону та відсутні докази проведення контролюючим органом відповідних позапланових перевірок боржника.

Згідно з частиною 10 статті 111 Цивільного кодексу України до затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.

До заяви про порушення справи про банкрутство в порушення частини 10 статті 111 Цивільного кодексу України не було додано доказів складання та подання органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітності за останній звітний період.

Зазначене свідчить про недотримання ліквідаційною комісією приписів частин 7 та 10 статті 111 Цивільного кодексу України щодо добровільної ліквідації боржника та позбавило органи державної податкової служби та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування можливості проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості зі сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування та права заявити свої претензії боржнику (за їх наявності) в досудовій процедурі ліквідації боржника.

За наведених обставин, судом першої інстанції належним чином не було перевірено дотримання заявником всіх передбачених законом дій, що передують зверненню до суду із заявою про визнання боржника банкрутом на підставі статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також не проведено аналізу активів і пасивів боржника та належним чином не з'ясовано питання про недостатність вартості майна боржника для задоволення вимог кредиторів.

Таким чином, висновок суду про недостатність майна боржника для задоволення вимог кредиторів не ґрунтується на належних доказах, а тому суд першої інстанції не мав достатніх правових підстав для визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Розглядаючи справу у судовому засіданні господарський суд мав встановити обставини недотримання боржником передбачених законодавством передумов для звернення із заявою про порушення справи про банкрутство та припинити провадження у справі про банкрутство, оскільки надання в подальшому до суду додаткових доказів, пов'язаних із здійсненням процедури добровільної ліквідації законодавством не передбачено.

Оскільки, провадження у даній справі підлягало припиненню, суд першої інстанції не мав правових підстав для призначення ліквідатора у цій справі.

Щодо посилань ліквідатора у відзиві на апеляційну скаргу на відсутність у як контролюючого органу права на апеляційне оскарження у даній справі колегія суддів апеляційного господарського суду вважає необхідним зазначити наступне.

Положенням статті 1 Закону регламентовано, що учасниками провадження у справі про банкрутство визнано таких осіб: сторони (конкурсні кредитори та боржник), забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що вказаний перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників провадження у справі про банкрутство дана стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом, беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Відповідно до частини 1 статті 91 Господарського процесуального кодексу України сторони у справі, прокурор, треті особи та особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення господарського суду, яке не набрало законної сили.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Отже, враховуючи особливості процедури банкрутства в даному випадку (в порядку статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"), правовий статус Державної податкової інспекції як контролюючого органу, передбачений нормами цивільного та податкового законодавства, а також той факт, що ліквідаційна комісія боржника не забезпечила надання документів на перевірку контролюючим органам, в тому числі органам доходів і зборів, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що хоча скаржник на час розгляду справи і не набув статусу кредитора у справі про банкрутство, але його право підлягає судовому захисту.

Відповідна правова позиція підтверджується судовою практикою, викладеною, зокрема, в постанові Вищого господарського суду України від 11.05.2016 року у справі №904/10403/15.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Аналогічні підстави для припинення провадження у справі про банкрутство, передбачені пунктом 9 частини 1 статті 83 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

З урахуванням зазначених норм процесуального права, провадження у справі про банкрутство ТОВ "ФЛЕІМ" підлягає припиненню.

Враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід задовольнити, постанову господарського суду - скасувати, провадження у справі - припинити.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва задовольнити.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2016р. у справі №904/5333/16 скасувати.

Провадження у справі №904/5333/16 про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛЕІМ" банкрутом припинити.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.

Постанова складена в повному обсязі 26.12.2016р.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя О.Г. Іванов

Суддя І.Л. Кузнецова