Ухвала

від 27.12.2016 по справі 201/7098/15-ц

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/7098/15-ц

Провадження № 4-с/201/125/2016

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2016 року Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська в складі:

головуючого - судді Ходаківського М.П.,

за участі секретаря судового засідання - Максимової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Дніпропетровську скаргу ОСОБА_1 про скасування постанови державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби міста Дніпропетровська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 03 жовтня 2016 року про відкриття виконавчого провадження, про арешт та оголошення заборони відчуження майна від 03 жовтня 2016 року, визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,-

В С Т А Н О В И В:

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 10 листопада 2016 року надійшла скарга ОСОБА_1 (далі -ОСОБА_1О.) про скасування постанови державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби міста Дніпропетровська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 03 жовтня 2016 року про відкриття виконавчого провадження, про арешт та оголошення заборони відчуження майна від 03 жовтня 2016 року, визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування даної скарги заявник зазначив, що 03 грудня 2015 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська у цивільній справі № 201/7098/15-ц ухвалено рішення, яким стягнуто солідарно із Зіва ОСОБА_2, Приватного підприємства Зів , ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства УкрСиббанк заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11032729000 від 28 срепня 2006 року у розмірі 1 067 090, 74 грн. (один мільйон шістдесят сім тисяч дев'яносто грн. 74 коп), з яких 998 698,65 грн. - сума кредитної заборгованості, 68 392,09 грн. - сума заборгованості за процентами за користування кредитом та пеню за несвоєчасне погашення заборгованості у розмірі 40 782,38 грн. (сорок тисяч сімсот вісімдесят дві грн. 38 коп.), з яких 34 661, 16 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту, 6 121,22 грн. - пеня за прострочення сплати процентів.

Апеляційним судом Дніпропетровської області 26 квітня 2016 року було винесено рішення, яким рішення суду першої інстанції в частині стягнення коштів із указаних фізичних осіб залишено без змін, а в частині ПП Зів провадження у справі припинено.

Державним виконавцем Жовтневого відділу державної виконавчої служби міста Дніпропетровська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_3 03 жовтня 2016 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № ВП 52480456.

Заявник посилається на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження та постанова про арешт майна боржника та оголошення його відчуження є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, а дії державного виконавця із їх винесення вчинені з порушенням вимог чинного законодавства. Окрім того, виконавчий лист виданий на підставі зазначеного рішення суду підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

У судові засідання, призначені судом на 24 листопада 2016 року, 08 грудня 2016 року, 12 грудня 2016 року, 27 грудня 2016 року, скаржник та його представник, інші учасники судового провадження жодного разу не з'явилися, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлялися належним чином, докази чого наявні у матеріалах справи.

Державний виконавець Жовтневого відділу державної виконавчої служби міста Дніпропетровська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлявся належним чином, докази чого наявні у матеріалах справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 27 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) імперативно визначено, що особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Частиною 1 ст. 386 ЦПК України передбачено, що скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах рівності та змагальності сторін, особа на власний розсуд здійснює своє право на захист і розпоряджається своїми цивільними та процесуальними правами, зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, повинна діяти добросовісно, розумно, передбачаючи наслідки, зобов'язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки, зловживання правом не допускається (положення статей 11-14, ст. 5, ст. 10, ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 2 ст.ст. 27, 31 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19.06.2001 у справі Креуз проти Польщі (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України (п.п. 40, 41, 42 та ін.).

Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 11 Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних і справ про адміністративні правопорушення строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов'язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02 вересня 2010 року, "Смірнова проти України" від 08 листопада 2005 року, "Матіка проти Румунії" від 02 листопада 2006 року, "Літоселітіс проти Греції" від 05 лютого 2004 року та інші).

При направленні судових повісток сторонам роз'яснювалися наслідки неявки у судове засідання, у тому числі приписи ст. 169 ЦПК України.

Частиною 3 статті 169, пунктом 3 частини 1 статті 207 ЦПК України передбачено, що у разі повторної неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає заяву без розгляду.

При цьому причини повторної неявки процесуального правового значення не мають, оскільки це положення закону (ч. 3 ст. 169 ЦПК України) направлено на дотримання розумних строків розгляду справи і на недопущення зловживання своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які з'являються до суду.

Аналогічного правового висновку дійшов Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 31 серпня 2015 року у справі № 6-24063ск15.

Зважаючи на те, що приписи ЦПК України не передбачають можливості розгляду скарги на дії державного виконавця без участі скаржника, від нього не надходило заяв про розгляд справи за його відсутності, а він у жодне із судових засідань не з'явився, суд вважає за доцільне застосувати до спірних правовідносин аналогію закону і на підставі положень ч. 3 ст. 169, п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України скаргу залишити без розгляду.

Ураховуючи викладене, за відсутності визначеного процесуальним законом обов'язку суду вчергове відкладати судовий розгляд у справі, оскільки справа не може бути розглянута за відсутності скаржника, а він та його представник за викликом суду не з'явилися, повідомлені про розгляд справи, від нього не надходило заяв про розгляд справи за його відсутності, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення скарги без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 169, 207, 386, суд, -

У Х В А Л И В:

Скаргу ОСОБА_1 про скасування постанови державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби міста Дніпропетровська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 03 жовтня 2016 року про відкриття виконавчого провадження, про арешт та оголошення заборони відчуження майна від 03 жовтня 2016 року, визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню залишити без розгляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'яти днів з дня її проголошення. Особи, які не брали участь в судовому засіданні, можуть подати апеляційну скаргу на ухвалу суду протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя М.П.Ходаківський