Постанова

від 26.12.2016 по справі 910/23333/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2016 р. Справа№ 910/23333/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Суліма В.В.

Гаврилюка О.М.

при секретарі судового засідання Куценко К.Л.,

за участю представників сторін:

від позивача 1: не з'явились;

від позивача 2: Дацюк І.І. - представник за довіреністю б/н від 12.09.2016;

від відповідача: Сергієнко С.В. - представник за довіреністю б/н від 07.11.2016; Кравець Д.М. - ордер, серія КС № 192304 від 18.09.2015;

від прокуратури: Колодчина Р.В. - посвідчення № 041222 від 08.02.2016;

розглянувши апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Механізатор-5"

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2016

у справі № 910/23333/15 (суддя: Мандриченко О.В.),

за позовом першого заступника прокурора Дніпровського району міста Києва в інтересах держави в особі Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (позивач 1) та Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міст Києва (позивач 2)

до Житлово-будівельного кооперативу "Механізатор-5"

про стягнення 1 112 434,17 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора Дніпровського району міста Києва звернувся в інтересах держави в особі Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (надалі - позивач 1) та Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міст Києва (надалі - позивач 2) до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Механізатор-5" про стягнення 1 112 434,17 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/23333/15 від 06.09.2016 (повний текст складено 21.09.2016) позов задоволено повністю. Стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Механізатор-5" на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва 681 131,92 грн., - заборгованості, 387 621, 11 грн. - інфляційних втрат та 43 681,14 грн. - 3% річних; стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Механізатор-5" в доход Державного бюджету України 16 686,51 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Житлово-будівельний кооператив "Механізатор-5" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог. При цьому зазначив, що судом першої інстанції не було досліджено, що комунальні послуги надавались за вказаною адресою до будинку, який складається з семи під'їздів, разом з цим, позивач 2 не надав доказів споживання відповідачем комунальних послуг за всіма під'їздами. Також зазначив, що висновок судового експерта у даній справі було розраховано за період більший, ніж було заявлено позивачами у даній справі, окрім цього, розрахунок суми заборгованості було здійснено експертом виходячи із споживання послуг за всіма під'їздами, тоді як, як зазначає відповідач, останній споживав надані послуги лише за декількома із них. А тому просив рішення суду першої інстанції скасувати.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2016 апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Механізатор-5" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2016 у справі № 910/23333/15 було прийнято до провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2016 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство "Київенерго" та відкладено розгляд апеляційної скарги на 26.12.2016.

У зв'язку з перебування судді Майданевича А.Г. у відпустці, відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 26.12.2016, для розгляду апеляційної Житлово-будівельного кооперативу "Механізатор-5" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2016 по справі № 910/23333/15 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Гаврилюк О.М., Сулім В.В., вказана судова колегія прийняла апеляційну скаргу у даній справі до свого провадження, розглянула апеляційну скаргу спочатку та ухвалила постанову у даній справі.

В судовому засіданні 26.12.2016 представник відповідача апеляційну скаргу у даній справі підтримав, просив її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати. Окремо зазначив, що ні прокуратурою, ні позивачами ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанцій не було обґрунтовано в порядку ст. 24 ЗУ Про прокуратуру наявність підстав для здійснення представництва позивачів при зверненні з позовом у даній справі.

Представник позивача 2 та прокуратури в судовому засіданні 26.12.2016 проти задоволення апеляційної скарги заперечили, просили залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. На питання суду апеляційної інстанції щодо наявності доказів неможливості самостійного представництва позивачів у даній справі, зазначили, що таких доказів надати не можуть.

Представник позивача 1 в судове засідання 26.12.2016 не з'явився, про час та судового розгляду повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення 19.12.2016 ухвали суду від 12.12.2016. Жодних клопотань, заяв, від останнього не надходило.

Враховуючи те, що явка представників учасників апеляційного провадження судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість здійснення перевірки рішення Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності представника позивача 1, який був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, докази по справі, розглянувши доводи апеляційної скарги, оглянувши оригінали документів, заслухавши пояснення присутність представників апеляційного провадження, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

25.10.2002 між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва та Житлово-будівельним кооперативом Механізатор-5 було укладено договір № 411-6к посередництва на надання послуг водопостачання та водовідведення, електропостачання та теплопостачання, відповідно до умов якого посередник, згідно укладених договорів з відповідними комунальними підприємствами приймає на себе зобов'язання з надання послуг по транспортуванню холодної і гарячої води, стоків, теплової та електричної енергії до споживача. Споживач, в своє чергу, зобов'язався здійснювати оплату за комунальні послуги на умовах договору. (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 2.1. споживач повинен до 1-го числа наступного місяця сплачувати комунальні послуги з холодного водопостачання, водовідведення, гарячого водопостачання, центрального опалення та електроенергії згідно платіжних доручень посередника.

Пунктом 3.1. договору визначено, що даний договір укладається на один рік та вважається подовженим на наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії одною із сторін не буде заявлене про протилежне.

Прокурор у своїй позовній заяві зазначає, що внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за договором в частині оплати за комунальні послуги за період з 01.08.2012 по 01.08.2015, у останнього виникла заборгованість перед позивачем 2 у розмірі 681 131,92 грн.

Договір № 411-6к посередництва на надання послуг водопостачання та водовідведення, електропостачання та теплопостачання від 25.10.2002 є договором про надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Заперечуючи проти позовних вимог, представник відповідача посилався на те, що право господарського відання по житловому будинку № 48 по бульвару Перова (сім під'їздів) з 02.09.2013 року передано від КП УЖГ Дніпровського району міста Києва до КП Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва , у зв'язку з чим КП УЖГ Дніпровського району міста Києва не мало технічної можливості з 02.09.2013 р. виконувати спірний договір про надання комунальних послуг.

Судом було встановлено, що станом на день розгляду справи договір № 411-6к посередництва на надання послуг водопостачання та водовідведення, електропостачання та теплопостачання від 411-6к є чинним, жодних доказів розірвання чи визнання спірного договору недійсним матеріали справи не містять. Також матеріали справи не містять доказів на підтвердження укладання відповідачем договорів з іншими постачальниками комунальних послуг.

Розглядаючи спір у даній справі, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задовольнив позовні вимоги Першого заступника прокурора Дніпровського району міста Києва в інтересах держави в особі Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації; Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва до Житлово-будівельного кооперативу "Механізатор-5" у повному обсязі. При цьому судом першої інстанції було задоволено позовні вимоги повністю (тоді як у справі беруть участь два позивача), а стягнуто кошти лише на користь позивача 2 в повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції вважає такий висновок суду першої інстанції передчасним з урахуванням наступного.

Відповідно до ст.ст. 99, 101 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 121 Конституції України (в редакції, яка діяла до 30.09.2016 року) було передбачено, що одним із завдань прокуратури України є представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

15.07.2015 набрав чинність розділ IV Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII, що визначає повноваження прокурора з виконання покладених на нього функцій, в тому числі, ст. 23, що встановлює підстави представництва інтересів громадянина або держави в суді. Цим законом було внесено також зміни до ГПК України, зокрема до статей 2 та 29.

Відповідно до чинної редакції ст.ст. 2, 29 ГПК України прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 25 Закону України "Про прокуратуру". Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви (заяви, скарги) у порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу.

У ч. 3 та ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора України або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

У п. 3 постанови "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" від 23 березня 2012 року № 7 (із змінами) Пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави. При цьому слід звертати увагу на те, що згідно з абзацом третім частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній.

Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором. Звертаючись до суду, прокурор повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва у порядку, передбаченому частиною другою або третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Слід враховувати, що прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду із представництвом інтересів держави або громадянина, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. Зазначені обставини повинні перевірятися судом при зверненні прокурора з відповідною заявою або скаргою до суду. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Отже, після 15.07.2015, прокурор звертаючись до суду з позовом в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва у порядку, передбаченому частиною другою або третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

При цьому, прокурор має право подавати позов в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, не в будь-якому випадку, а лише, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Відповідно до абз. 2 та 3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Тобто, суди повинні обов'язково перевіряти доводи прокурора щодо правових підстав його пред'явлення на предмет їх відповідності вимогам чинного законодавства.

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 65 ГПК України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках такі дії по підготовці справи до розгляду вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи.

Отже, на стадії підготовки справи до судового розгляду суд першої інстанції має перевірити наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, і відповідно до ст. ст. 65, 86 та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" в ухвалі про порушення провадження у справі повинен підтвердити ці підстави з наведенням відповідного обґрунтування. Прийняття судом позову прокурора до розгляду без перевірки наявності у нього підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді є порушенням вимог ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ч. 3 ст. 2 та ч. 1 ст. 29 ГПК України. Таке порушення не є істотним і не може мати наслідки скасування прийнятого у справі рішення, якщо такі підстави будуть обґрунтовані безпосередньо у рішенні.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у даній справі позов було подано 02.09.2015 Першим заступником прокурора Дніпровського району міста Києва, тобто, після набрання чинності Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VII.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що у позовній заяві (абз. 8 ст. 6) прокурор визначив, що Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району міст Києва знаходиться в край важкому фінансовому становищі та на всі рахунки підприємства накладено арешт, в результаті чого останнє не в змозі сплати судовий збір (без додання жодних доказів на підтвердження вказаних обставин) для прийняття позовної заяви для розгляду було недостатньо. В такому разі, прокурор повинен був надати належні та допустимі докази в розумінні ст.ст. 32, 33, 34, 43 ГПК України (зокрема, банківські виписки по рахунках позивача 2, постанови про накладення арештів на рахунки, тощо).

При цьому суд апеляційної інстанції зазначає про те, що, зокрема, позивач 2 (як єдина сторона, чиї права могли бути порушені виходячи з у мов договору, на відмінно від позивача 1) не був позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати в порядку ст. 8 ЗУ Про судовий збір з доданням необхідних документів в підтвердження знаходження підприємства в край важкому фінансовому становищі.

Також заявляючи позов у даній справі прокурор необґрунтовано визначив Дніпровську районну в місті Києві державну адміністрацію (позивач 1). У позовній заяві не викладено жодних вимоги, які необхідно задовольнити на користь позивача 1. Як вже зазначалось, позовна заява містить лише вимоги на користь позивача 2 (Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міст Києва), який є самостійним господарюючим суб'єктом, і звернення прокурора з позовом в інтересах цього суб'єкта в даному випадку є необґрунтованим в розумінні наведених норм права (в редакції на момент звернення прокуратури з позовом у даній справі).

Суд першої інстанції, прийнявши до розгляду цей позов та вирішивши спір по суті, ні в ухвалі про порушення, ні в рішенні не обґрунтував підстави для представництва прокурором інтересів держави у цій справі.

Такий висновок суду першої інстанції є помилковим, оскільки у ст.ст. 2, 29 ГПК України чітко передбачено, що невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви (заяви, скарги) у порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу.

У разі ж коли суд у зазначених випадках помилково порушив провадження у справі за позовом прокурора, відповідний позов залишається без розгляду згідно з п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України. Про необхідність вчинення таких дій роз'яснено також і в абз. 7 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" від 23 березня 2012 року № 7 (із змінами).

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приймає доводи відповідача щодо того, що прокурор при зверненні з позовом у даній справі не обґрунтував (з посиланням на конкретні докази) неможливості подання такої позовної заяви позивачами самостійно, а тому такий позов не міг бути прийнятий судом до розгляду і його слід було залишити без розгляду відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги частково, скасування рішення першої інстанції та залишенню позову без розгляду в порядку ст. п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 32-34, 36, 43, 81, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Механізатор-5" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2016 у справі № 910/23333/15 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2016 у справі № 910/23333/15 - скасувати.

3. Матеріали справи № 910/23333/15 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у встановленому законодавством порядку.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді В.В. Сулім

О.М. Гаврилюк