Постанова

від 26.10.2017 по справі 910/23333/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2017 року Справа № 910/23333/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіХодаківської І.П., суддівЯценко О.В., Бакуліної С.В., розглянувши касаційну скаргуЗаступника прокурора міста Києва на постанову від 29.06.2017 Київського апеляційного господарського суду у справі№910/23333/15 господарського суду міста Києва за позовомПершого заступника Дніпровського району міста Києва в інтересах держави в особі: 1. Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, 2. Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Житлово-будівельного кооперативу "Механізатор-5" Публічне акціонерне товариство "Київенерго" простягнення 1 112 434,17 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача 1 - не з'явились

Від позивача 2 - Мохонько О.А. (дов. від 24.11.16)

Від відповідача - Сергієнко С.В. (дов. від 31.03.15)

Від 3-ї особи - не з'явились

Від Генеральної прокуратури України - Клюге Л.М.

У зв'язку з перебуванням судді Мачульського Г.М. у відпустці, справа слухається колегією суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді - Яценко О.В., Бакуліна С.В. (протокол автоматичної зміни складу колегії суддів від 03.10.2017).

ВСТАНОВИЛА:

Перший заступник прокурора Дніпровського району міста Києва звернувся до господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (позивач-1) та Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва (позивач-2) з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Механізатор-5" про стягнення 1 112 434,17 грн.

В обґрунтування позову Перший заступник прокурора посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором посередництва на надання послуг водопостачання та водовідведення, електропостачання та теплопостачання від 25.10.2002 №411-6к в частині оплати за комунальні послуги за період з 01.08.2012 по 01.08.2015, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість перед Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва у розмірі 681 131,92 грн. У зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, відповідно до ст. 625 ЦК України до стягнення з відповідача також заявлено 3% річних у розмірі 43 681, 14 грн та інфляційних втрат у розмірі 387 621, 11 грн за період з 01.08.2012 по 01.08.2015.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.09.2016 (суддя Мандриченко О.В.) позов задоволено, стягнуто з ЖБК "Механізатор-5" на користь КП по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва 681 131,92 грн, - заборгованості, 387 621,11 грн - інфляційних втрат та 43 681,14 грн - 3% річних. Рішення мотивовано доведенням порушення ЖБК "Механізатор-5" своїх договірних зобов'язань перед позивачем-2.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2016 (судді: Коротун О.М. - головуючий, Сулім В.В., Гаврилюк О.М.) рішення місцевого господарського суду скасовано. Апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що прокурор при зверненні із позовом у даній справі не обґрунтував (з посиланням на конкретні докази) неможливості подання позовної заяви позивачами самостійно, а тому такий позов слід залишити без розгляду відповідно до п.1 ч.1 ст. 81 ГПК України.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.03.2017 постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2016 скасовано, справу направлено до Київського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.

Постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2017 у складі: Жук Г.А., Дикунської С.Я., Мальченко А.О. рішення господарського суду міста Києва від 06.09.2016 скасовано частково, прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково, стягнуто з ЖБК "Механізатор-5" на користь КП по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва 362 851 грн 50 коп суми основного боргу. В іншій частині позову відмовлено.

Прокуратура міста Києва у касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції скасувати, рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням апеляційним господарським судом норм чинного законодавства, зокрема, ст.ст.384, 509, 625, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

ЖБК "Механізатор-5" у відзиві просить постанову апеляційної інстанції залишити без змін.

Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація звернулась із клопотання про розгляд справи без участі її повноважних представників.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.10.2002 між КП по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (посередник) та ЖБК "Механізатор-5" (споживач) укладено договір № 411-6к посередництва на надання послуг водопостачання та водовідведення, електропостачання та теплопостачання, відповідно до п. 1-2 якого посередник, згідно укладених договорів з відповідними комунальними підприємствами прийняв на себе зобов'язання з надання послуг по транспортуванню холодної і гарячої води, стоків, теплової та електричної енергії до споживача, а споживач зобов'язався здійснювати оплату за комунальні послуги на умовах договору.

Згідно з п. 2.1. договору споживач повинен до 1-го числа наступного місяця сплачувати комунальні послуги з холодного водопостачання, водовідведення, гарячого водопостачання, центрального опалення та електроенергії згідно платіжних доручень посередника.

Договір відповідно до п. 3.1. укладений на один рік та вважається подовженим на наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії одною із сторін не буде заявлене про протилежне.

Дія даного договору може бути припинена за письмовою згодою сторін та за умов відсутності заборгованості (п. 3.6. договору).

Судами встановлено, що на момент розгляду справи що договір від 05.10.2002 за №411-6к є чинним.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, Перший заступник прокурора Дніпровського району міста Києва звернувся до господарського суду.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" суб'єктами у сфері житлово-комунальних послуг є виробник та виконавець послуг, балансоутримувач, власник та споживач житлово-комунальних послуг. Балансоутримувачем будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд є власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом. Виконавцем є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у відповідній редакції) особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно п. 1.1., 1.4. Статуту Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (в редакції, яка була чинною у спірний період), останнє створене відповідно до рішення ІІ(ХХ) сесії ХХІІ скликання Дніпровської районної у м. Києві ради депутатів від 01.10.2001 за №17 та належить до сфери управління Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації.

Відповідно до п. 3.2.1., 3.2.2, 3.2.3 Статуту Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва предметом діяльності комунального підприємства є серед іншого надання споживачам комунальних послуг з холодного, гарячого водопостачання та водовідведення, центрального опалення та газопостачання на підставі укладених договорів з виробниками/постачальниками послуг, а також збір платежів від споживачів на користь виробників/постачальників; організація нарахувань та обліку надходження коштів від плати за надання комунальних послуг; укладення з орендарями, власниками нежилих приміщень договорів на збір комунальних платежів.

На виконання своїх завдань позивачем-2 було укладено ряд договорів з виробниками/постачальниками комунальних послуг, зокрема на відпуск теплової енергії в гарячій воді, на постачання електричної енергії, на водопостачання та водовідведення.

Судами також встановлено, що на час укладання договору № 411-6к від 25.10.2002 Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва було балансоутримувачем житлового та нежитлового фонду Дніпровського району міста Києва, зокрема, житлового будинку за адресою місто Київ бульвар Перова 48, у кількості під'їздів 7, що підтверджується представленими позивачем-2 документами, а саме копічми довідки №588 від 17.06.2013, витягу із Інвентаризаційного опису станом на 01.12.2012.

Вищезгадані договори укладались щодо надання послуг на відпуск теплової енергії в гарячій воді, на постачання електричної енергії, на водопостачання та водовідведення щодо всього будинку №48 за адресою м.Київ, бульвар Перова. Прямих договорів на постачання електричної енергії, на водопостачання та водовідведення з виробниками/постачальниками таких послуг ЖБК "Механізатор-5" не укладалось.

Згідно ст. 24 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач має право: 1) здійснювати функції утримання на балансі переданого йому за договором з власником майна та управляти їм чи передавати за договором повністю або частково функції управління управителю; 2) визначати порядок утримання, експлуатації та ремонту майна; 3) укладати договори на надання житлово-комунальних послуг; 4) приймати рішення щодо використання коштів на виконання капітального та поточного ремонтів; 5) здійснювати господарську діяльність у порядку, визначеному законом; 6) звертатися до суду про звернення стягнення на майно осіб, які відмовляються оплачувати рахунки за споживання житлово-комунальних послуг або відшкодовувати завдані збитки майну, що перебуває в нього на балансі.

Балансоутримувач зобов'язаний: 1) укладати договір з власником (співвласниками) на утримання на балансі відповідного майна; 2) утримувати на балансі майно, визначене договором з власником (співвласниками); 3) вести бухгалтерську, статистичну та іншу, передбачену законодавством, звітність відповідно до законодавства; 4) забезпечувати управління майном власними силами або укладати договір з юридичною особою на управління майном; 5) забезпечити умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил; 6) забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.

Враховуючи встановлені законодавчо та статутом комунального підприємства повноваження, беручи до уваги те, що щодо всього будинку саме комунальним підприємством укладені договори з безпосередніми виробниками/постачальниками комунальних послуг, які споживались споживачами будинку за адресою м. Київ, бульвар Перова, 48, в тому числі ЖБК "Механізатор-5", суди правильно зазначили, що саме Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м.Києва, як посередник, в силу закону повинно було здійснювати нарахування комунальних платежів, їх виставлення для оплати безпосереднім споживачам.

17 червня 2013 року Дніпровською РДА м. Києва прийнято розпорядження № 335 "Про організаційно-правові заходи щодо обслуговування житлового та нежитлового фонду територіальної громади міста Києва, переданого до сфери управління Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації", відповідно до якого з 2 вересня 2013 року на праві господарського відання закріплено за Комунальним підприємством "Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва" об'єкти житлового та нежитлового фонду територіальної громади м. Києва, переданого до сфери управління Дніпровської РДА м. Києва. В Додатку №1 до розпорядження будинок №48 по бульвару Перова у місті Києві закріплено на праві господарського відання за Комунальним підприємством "Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва".

Таким чином, після передання даного будинку на баланс іншому суб'єкту, а саме Комунальному підприємству "Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва", яке відповідно в силу приписів Закону України "Про житлово-комунальні послуги" отримало всі права попереднього балансоутримувача, в тому числі і щодо виставлення та збору платежів за комунальні послуги, спожиті споживачами, у Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва відсутні правові підстави виставляти споживачам будь-які рахунки на оплату комунальних платежів, посередником в яких він вже не виступав.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов обгрунтвоаного висновку, що у заявлений прокурором період з 01.08.2012 по 01.09.2013 Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва згідно покладених на нього Законом, Статутом та договором обов'язків був належним суб'єктом надання споживачу - ЖБК "Механізатор-5" посередництва на надання комунальних послуг, та відповідно на виставлення відповідних рахунків на оплату таких послуг та на збір платежів від споживачів на користь виробників/постачальників.

26 квітня 2014 року набрав чинності Закон України від 10 квітня 2014 року № 1198-VII "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії", яким внесено зміни до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та встановлено, що виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація), який зобов'язаний укласти прямі договори на послуги з центрального опалення та гарячого водопостачання із безпосередніми споживачами цих послуг або балансоутримувачами відповідно до вимог цього Закону.

З внесенням відповідних змін до Закону Комунальне підприємство (позивач-2 у справі) не могло виконувати зобов'язання згідно договору №411-6к, враховуючи законодавчу заборону укладення зі споживачами послуг договорів про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за відсутності відповідної ліцензії.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції правомірно зазначив, що починаючи з 02.09.2013 в силу обставин передання спірного будинку на баланс іншої організації у Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва, як посередника, відсутні правові підставі здійснювати нарахування комунальних послуг та утримувати платежі від їх споживачів, зокрема, від ЖБК "Механізатор-5", а починаючи з 26.04.2014 заборона отримувати платежі за послуги централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води була також встановлена і Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії".

Беручи до уваги вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що прокурором правомірно заявлені до стягнення платежі, які були нараховані за період з 01.08.2012 по 01.09.2013.

За період з 01.08.2012 по 01.09.2013 Житлово-будівельному кооперативу "Механізатор-5" було надано послуг на суму 367 983,14грн, з яких ним оплачено 5 131,64 грн.

Таким чином, апеляційний господарський суд правомірно задовольнив позов в частині стягнення 362 851,50 грн.

Що стосується заявлених до стягнення з ЖБК "Механізатор-5" 3% річних у розмірі 43 681, 14грн та інфляційних втрат у розмірі 387 621, 11грн колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що доданий до позовної заяви розрахунок інфляційних втрат та 3% річних не містить не наводить чітких періодів, за які здійснюється відповідне нарахування, враховуючи, що платежі повинні здійснюватися до першого числа наступного місяця, в розрахунку не вказано дат проведених відповідачем оплати суми боргу, її зменшення. Враховуючи відсутність обґрунтованого розрахунку стягуваних сум згідно ст.625 ЦК України (з зазначенням конкретного періоду нарахування, враховуючи положення договору, який визначає строки оплати, дат сплачених відповідачем коштів та порядок їх зарахування комунальним підприємством), суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо необґрунтованості позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних, та відповідно правомірно відмовив у їх задоволенні.

Відповідно до приписів статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують зазначених вище висновків та пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова апеляційної інстанції про часткове задоволення позову відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення.

Постанову від 29.06.2017 Київського апеляційного господарського суду у справі №910/23333/15 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді О. Яценко

О. Бакуліна