Постанова

від 29.06.2017 по справі 910/23333/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2017 р. Справа№ 910/23333/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Дикунської С.Я.

Мальченко А.О.

за участю секретаря судового засідання Костяк В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу Механізатор-5 на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2016

у справі №910/23333/15 (суддя: Мандриченко О.В.)

за позовом Першого заступника прокурора Дніпровського району міста Києва в інтересах держави в особі 1) Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації

2) Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва

до Житлово-будівельного кооперативу Механізатор-5

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство Київенерго

про стягнення 1 112 434,17 грн

за участю представників сторін:

від прокуратури - Греськів І.І., посвідчення №041072 від 03.02.2016

від позивача 1) - не з'явились

від позивача 2) - Мохонько О.А., довіреність №43-1386 від 24.11.2016

від відповідача - Кравець Д.М., орден серія КС №192304 від 18.09.2015

від третьої особи - не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора Дніпровського району міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (позивач-1) та Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва (позивач-2) з позовом до Житлово-будівельного кооперативу Механізатор-5 (відповідач у справі) про стягнення 1 112 434,17 грн.

В обґрунтування позову Перший заступник прокурора посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором посередництва на надання послуг водопостачання та водовідведення, електропостачання та теплопостачання від 25.10.2002 №411-6к в частині оплати за комунальні послуги за період з 01.08.2012 по 01.08.2015, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість перед Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва у розмірі 681 131,92 грн. У зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, відповідно до ст. 625 ЦК України до стягнення з відповідача також заявлено 3% річних у розмірі 43 681, 14 грн та інфляційних втрат у розмірі 387 621, 11 грн за період з 01.08.2012 по 01.08.2015.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/23333/15 від 06.09.2016 позов задоволено повністю. Стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу Механізатор-5 на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва 681 131,92 грн, - заборгованості, 387 621,11 грн - інфляційних втрат та 43 681,14 грн - 3% річних. Стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу Механізатор-5 в доход Державного бюджету України 16 686,51 грн витрат по сплаті судового збору.

Приймаючи рішення у справі, місцевий господарський суд встановив порушення Житлово-будівельним кооперативом Механізатор-5 своїх договірних зобов'язань перед позивачем-2, та враховуючи висновки судово-економічної експертизи, дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог, при цьому вказав, що такі вимоги заявлені в межах строку позовної давності.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач, Житлово-будівельний кооператив Механізатор-5 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2016 у справі №910/23333/15 та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог задовольнити частково, а саме стягнути суму основного боргу у розмірі 362 850,60 грн, а в іншій частині позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскільки згідно Розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації №335 від 17.06.2013 Про організаційно-правові заходи щодо обслуговування житлового та нежитлового фонду територіальної громади міста Києва, переданого до сфери управління Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації з 02.09.2013 житловий та нежитловий фонд (в тому числі і будинок, що знаходиться по бульвару Перова, 48) переданий від позивача-2 до Комунального підприємства Керуюча дирекція Дніпровського району м.Києва на праві господарського відання, то з 02.09.2013 Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва втратило право на підставі договору виступати виконавцем послуг та право здійснювати будь-які нарахування за комунальні послуги. Враховуючи зазначене, відповідач стверджує про необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва комунальних послуг за період з 02.09.2013 по заявлений 01.08.2015, та відповідно безпідставність нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2016 (а.с. 86-89 т. 3) залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство Київенерго .

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2016 у справі №910/23333/15 апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу Механізатор-5 на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2016 у справі №910/23333/15 задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2016 у справі №910/23333/15 скасовано.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.03.2017 у справі №910/23333/15 касаційну скаргу Прокуратури міста Києва задоволено частково. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2016 скасовано, справу направлено до Київського апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги Житлово-будівельний кооператив Механізатор-5 по суті апеляційних вимог.

Повертаючи справу на розгляд до суду апеляційної інстанції, Вищий господарський суд України зазначив про те, що прокурором при зверненні до суду з даним позовом мотивовано наявність підстав для здійснення представництва у порядку, передбаченому ст. 23 Закону України Про прокуратуру , наведено обставини, які свідчать про наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в особі позивачів, а відтак зазначив, що прокурор обґрунтовано звернувся з даним позовом до суду. Також суд касаційної інстанції вказав на необхідність при новому розгляді апеляційної скарги врахування вимог ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, зокрема щодо розгляду судом апеляційної інстанції та прийняття відповідного рішення щодо заявлених позовних вимог по суті.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2017 апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу Механізатор-5 на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2016 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Жук Г.А., судді - Мальченко А.О., Дикунська С.Я. та призначено справу №910/23333/15 до розгляду на 24.05.2017.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2017 у зв'язку з неявкою у судове засідання представника позивача-1 та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача,, розгляд апеляційної скарги Житлово-будівельного кооперативу Механізатор-5 на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2016 було відкладено на 14.06.2017 в межах строку вирішення спору, який було продовжено судом відповідно до ст. 69 ГПК України.

09.06.2017, через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду, від позивача-2 - Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва подані письмові пояснення, які долучені судом до матеріалів справи.

14.06.2017 відповідач - Житлово-будівельний кооператив Механізатор-5 , подав письмові пояснення та контррозрахунки на позовні вимоги позивача з урахуванням Заяви про застосування строку позовної давності та з урахуванням Розпорядження Дніпровської РДА №335 від 17.06.2013.

У зв'язку з повторною неявкою у судове засідання представників позивача-1 та третьої особи розгляд справи відповідно до ст. 77 ГПК України був відкладений на 29.06.2017, про що судом винесено ухвалу.

23.06.2017 через канцелярію Київського апеляційного господарського суду від Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва надійшли додаткові пояснення по суті спору (вх. №09-11/12072/17), які долучені судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 29.06.2017 представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2016 у справі №910/23333/15 та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити частково, а саме стягнути суму основного боргу у розмірі 362 850,60 грн, а в іншій частині позову відмовити.

Прокурор та представник Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва у судовому засіданні 29.06.2017 заперечили проти задоволення вимог апеляційної скарги, просять рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2016 у справі №910/23333/15 залишити без змін з підстав, викладених у відзивах та поясненнях наданих до суду.

У судове засідання, 29.06.2017, представник позивача-1 та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, направленого відповідно до ст. 98, 64 ГПК України.

Суд апеляційної інстанції, враховуючи належне повідомлення учасників про дату і час розгляду справи, з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення суду, враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на відсутність клопотань про відкладення розгляду справи з поданням відповідних доказів, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача-1 та третьої особи.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників учасників судового процесу, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

25.10.2002 між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (посередник за договором, позивач-2 у справі) та Житлово-будівельним кооперативом Механізатор-5 (споживач за договором, відповідач у справі) було укладено договір № 411-6к посередництва на надання послуг водопостачання та водовідведення, електропостачання та теплопостачання (а.с. 24-25 том 1), відповідно до п. 1-2 якого посередник, згідно укладених договорів з відповідними комунальними підприємствами прийняв на себе зобов'язання з надання послуг по транспортуванню холодної і гарячої води, стоків, теплової та електричної енергії до споживача, а споживач зобов'язався здійснювати оплату за комунальні послуги на умовах договору.

Згідно з п. 2.1. договору споживач повинен до 1-го числа наступного місяця сплачувати комунальні послуги з холодного водопостачання, водовідведення, гарячого водопостачання, центрального опалення та електроенергії згідно платіжних доручень посередника.

Договір відповідно до п. 3.1. укладений на один рік та вважається подовженим на наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії одною із сторін не буде заявлене про протилежне.

Дія даного договору може бути припинена за письмовою згодою сторін та за умов відсутності заборгованості (п. 3.6. договору).

Сторонами не надано до суду доказів припинення дії договору чи відмови від продовження на наступний рік, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що договір від 05.10.2002 №411-6к є чинним на момент розгляду справи у суді.

Предметом спору у даній справі є вимога першого заступника прокурора про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу Механізатор-5 заборгованості за послуги, спожиті на підставі договору у період з 01.08.2012 по 01.08.2015 років, у розмірі 681 131,92 грн.

Звертаючись до суду із позовом в інтересах держави, у порядку, передбаченому частиною другою або третьою статті 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор обґрунтував своє представництво і зазначив, що відповідач порушив інтереси держави в особі Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації та Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва.

Відповідно до рішення Київської міської ради від 01.12.2011 №758/6994 КП по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва передано до сфери управління Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації.

Засновником і власником підприємства згідно його статуту є територіальна громада міста Києва.

Несплата відповідачем заборгованості за житлово-комунальні послуги призводить до недоотримання коштів бюджетом Дніпровського району міста Києва, чим порушуються інтереси держави.

Прокурором вказано підстави визначення позивачем Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації.

З огляду на викладене прокурором мотивовано наявність підстав для здійснення представництва у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру , наведено обставини, які свідчать про наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в особі позивачів, а відтак правомірно подано позов до Житлово-будівельного кооперативу Механізатор-5 .

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Місцевий господарський суд вірно встановив, що договір № 411-6к посередництва на надання послуг водопостачання та водовідведення, електропостачання та теплопостачання від 25.10.2002 є договором про надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що предметом посередництва, яке здійснював позивач-2 у справі, були послуги водопостачання та водовідведення, електропостачання та теплопостачання, тобто відносини у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг, які регулюються також спеціальними законами України Про житлово-комунальні послуги , Про теплопостачання та іншими.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги суб'єктами у сфері житлово-комунальних послуг є виробник та виконавець послуг, балансоутримувач, власник та споживач житлово-комунальних послуг. Балансоутримувачем будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд є власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом. Виконавцем є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги в редакції, яка діяла у спірний період, особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Згідно п. 1.1., 1.4. Статуту Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (в редакції, яка була чинною у спірний період а.с. 16-23 том 1), останнє створене відповідно до рішення ІІ(ХХ) сесії ХХІІ скликання Дніпровської районної у м. Києві ради депутатів від 01.10.2001 №17 та належить до сфери управління Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації.

Як визначено у п. 3.2.1., 3.2.2, 3.2.3 Статуту Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва предметом діяльності комунального підприємства є серед іншого надання споживачам комунальних послуг з холодного, гарячого водопостачання та водовідведення, центрального опалення та газопостачання на підставі укладених договорів з виробниками/постачальниками послуг, а також збір платежів від споживачів на користь виробників/постачальників; організація нарахувань та обліку надходження коштів від плати за надання комунальних послуг; укладення з орендарями, власниками нежилих приміщень договорів на збір комунальних платежів.

На виконання своїх завдань позивачем-2 було укладено ряд договорів з виробниками/постачальниками комунальних послуг, зокрема на відпуск теплової енергії в гарячій воді, на постачання електричної енергії, на водопостачання та водовідведення (а.с. 34-58 том 1).

Київським апеляційним господарським судом встановлено, що на час укладання договору № 411-6к від 25.10.2002 Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва було балансоутримувачем житлового та нежитлового фонду Дніпровського району міста Києва, зокрема, житлового будинку за адресою місто Київ бульвар Перова 48, у кількості під'їздів 7, що підтверджується представленими позивачем-2 документами, зокрема і наданими в суді апеляційної інстанції копіями довідки №588 від 17.06.2013, витягу із Інвентаризаційного опису станом на 01.12.2012. (а.с. 37-39 том 4).

Дослідивши наявні в матеріалах справи договори, які укладались Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва, як балансоутримувачем будинку та прибудинкової території з виробниками/постачальниками комунальних послуг, судом апеляційної інстанції встановлено, що такі договори укладались щодо надання послуг на відпуск теплової енергії в гарячій воді, на постачання електричної енергії, на водопостачання та водовідведення щодо всього будинку №48 за адресою м. Київ, бульвар Перова без визначення лише певної частини даного будинку.

Окрім того, згідно письмових пояснень ЖБК Механізатор-5 прямих договорів на постачання електричної енергії, на водопостачання та водовідведення з виробниками/постачальниками таких послуг ним не укладалось.

Як передбачено ст. 24 Закону України Про житлово-комунальні послуги балансоутримувач має право: 1) здійснювати функції утримання на балансі переданого йому за договором з власником майна та управляти їм чи передавати за договором повністю або частково функції управління управителю; 2) визначати порядок утримання, експлуатації та ремонту майна; 3) укладати договори на надання житлово-комунальних послуг; 4) приймати рішення щодо використання коштів на виконання капітального та поточного ремонтів; 5) здійснювати господарську діяльність у порядку, визначеному законом; 6) звертатися до суду про звернення стягнення на майно осіб, які відмовляються оплачувати рахунки за споживання житлово-комунальних послуг або відшкодовувати завдані збитки майну, що перебуває в нього на балансі.

Балансоутримувач зобов'язаний: 1) укладати договір з власником (співвласниками) на утримання на балансі відповідного майна; 2) утримувати на балансі майно, визначене договором з власником (співвласниками); 3) вести бухгалтерську, статистичну та іншу, передбачену законодавством, звітність відповідно до законодавства; 4) забезпечувати управління майном власними силами або укладати договір з юридичною особою на управління майном; 5) забезпечити умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил; 6) забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.

Відтак, враховуючи приписи наведені вище, колегія суддів зазначає, що ЖБК Механізатор-5 , в спірних правовідносинах виступає саме споживачем послуг, які зобов'язане було надавати Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва, яке було посередником у наданні комунальних послуг всім споживачам будинку №48 по бульвару Перова.

Враховуючи встановлені законодавчо та статутом комунального підприємства повноваження, беручи до уваги те, що щодо всього будинку саме комунальним підприємством укладені договори з безпосередніми виробниками/постачальниками комунальних послуг, які споживались споживачами будинку за адресою м. Київ, бульвар Перова, 48, в тому числі ЖБК Механізатор-5 , то колегія суддів зазначає, що саме Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва, як посередник, в силу закону повинно було здійснювати нарахування комунальних платежів, їх виставлення для оплати безпосереднім споживачам.

Разом з тим, з представлених до справи документів, судом встановлено, що 17 червня 2013 року Дніпровською РДА м. Києва прийнято розпорядження № 335 Про організаційно-правові заходи щодо обслуговування житлового та нежитлового фонду територіальної громади міста Києва, переданого до сфери управління Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - Розпорядження № 335 а.с. 233-236 том 2), відповідно до якого з 2 вересня 2013 року на праві господарського відання закріплено за Комунальним підприємством Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва об'єкти житлового та нежитлового фонду територіальної громади м. Києва, переданого до сфери управління Дніпровської РДА м. Києва. В Додатку №1 до даного розпорядження будинок №48 по бульвару Перова у місті Києві закріплено на праві господарського відання за Комунальним підприємством Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва (а.с. 236 том 2). При цьому, згідно додатку №1 до Розпорядження № 335 будинок закріплено вцілому, і не визначено, які саме під'їзди, чи квартири закріплювались за новим комунальним підприємством.

Таким чином, оскільки позивач-2 у справі як балансоутримувач будинку №48, за адресою м. Київ, бульвар Перова, уклав з виробниками/постачальниками комунальних послуг відповідні договори, та відповідно виступав посередником в наданні таких послуг з безпосередніми споживачами: виставляв рахунки для оплати комунальних платежів та здійснював збір таких платежів, то слід вважати, що після передання даного будинку на баланс іншому суб'єкту, а саме Комунальному підприємству Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва , яке відповідно в силу приписів Закону України Про житлово-комунальні послуги отримав всі права попереднього балансоутримувача, в тому числі і щодо виставлення та збору платежів за комунальні послуги, спожиті споживачами, то відповідно у Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва відсутні правові підстави виставляти споживачам будь-які рахунки на оплату комунальних платежів, посередником в яких він вже не виступав.

Відтак, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у період заявлений прокурором з 01.08.2012 по 01.09.2013 Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва згідно покладених на нього Законом, Статутом та договором обов'язків був належним суб'єктом надання споживачу - ЖБК Механізатор-5 посередництва на надання комунальних послуг, та відповідно на виставлення відповідних рахунків на оплату таких послуг та на збір платежів від споживачів на користь виробників/постачальників. В той час, як після 01.09.2013 (а саме з 02.09.2013 після закріплення прав балансоутримувача будинку за іншим суб'єктом господарювання) Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва вже не було ані балансоутримувачем будинку №48 по бульвару Перова в місті Києві, ані виконавцем послуг, ані посередником та відповідно не міг здійснювати нарахування кінцевим споживачам за спожиті послуги.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що 26 квітня 2014 року набрав чинності Закон України від 10 квітня 2014 року № 1198-VII Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії , яким було внесено зміни до Закону України Про житлово-комунальні послуги та встановлено, що виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація), який зобов'язаний укласти прямі договори на послуги з центрального опалення та гарячого водопостачання із безпосередніми споживачами цих послуг або балансоутримувачами відповідно до вимог цього Закону.

Відтак, з внесенням відповідних змін до Закону Комунальне підприємство (позивач-2 у справі) не міг виконувати зобов'язання згідно договору №411-6к, враховуючи законодавчу заборону укладення зі споживачами послуг договорів про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за відсутності відповідної ліцензії.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що, починаючи з 02.09.2013 в силу обставин передання спірного будинку на баланс іншої організації у Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва, як посередника, відсутні правові підставі здійснювати нарахування комунальних послуг та утримувати платежі від їх споживачів, зокрема, від ЖБК Механізатор-5 , а починаючи з 26.04.2014 заборона отримувати платежі за послуги централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води була також встановлена і Законом України № 1198-VII Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії .

Беручи до уваги вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прокурором правомірно заявлені до стягнення платежі, які були нараховані за період з 01.08.2012 по 01.09.2013.

В обґрунтування розміру стягуваних сум, до матеріалів справи були надані копії облікових карток (табуляграм) та розробок по груп рахункам (а.с. 139-202 том1), платіжні вимоги на оплату спожитих ЖБК Механізатор-5 послуг (а.с. 238-262 том 1), рахунки-розшифровки (а.с. 57-93 том 2).

На підставі наявних матеріалів справи, згідно висновку судово-економічної експертизи, призначеної під час розгляду справи у суді першої інстанції (а.с. 207-219 том 2), розрахунки, які були наведені прокурором і надані до позовної заяви, відповідають тим даним, які були встановлені експертом під час проведення експертизи.

Відтак, враховуючи вищенаведені висновки, апеляційний господарський суд встановив, що за період з 01.08.2012 по 01.09.2013 Житлово-будівельному кооперативу Механізатор-5 було надано послуг на суму 367 983,14 грн, з яких ним оплачено лише 5 131,64 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що заборгованість Житлово-будівельного кооперативу Механізатор-5 перед Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва, право на стягнення якої існує у комунального підприємства (позивача-2 у справі), становить 362 851,50 грн. Вказаний розмір заборгованості визнається і самим відповідачем у справі.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу підлягають задоволенню частково, а саме в сумі 362 851,50 грн.

Щодо заявленої відповідачем строку позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 3 ст. 267 ЦК України встановлено правило, згідно якого позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Так, згідно ст 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно до частини 5 ст. 261 ЦК за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 2.1. договору, споживач оплачує послуги до першого числа наступного місяця, оскільки позовні вимоги стосуються послуг, наданих за період з 01.08.2012, то суд зазначає, що послуги, спожиті у серпні 2012, повинні бути оплачені до 01.09.2012, а тому у випадку невиконання в зазначений строк свого зобов'язання з 02.09.2012 починається прострочка виконання і відповідно починає свій перебіг строк позовної давності, який обраховується щодо кожного місяця оплати окремо. Так, за спожиті послуги у серпні 2012 строк позовної давності спливає 02.09.2015, і так далі щодо кожного місяця споживання.

Однак, як свідчать матеріали справи заступник прокурора звернувся з даним позовом до суду 31.08.2015 згідно календарного кліше штемпелю відділення поштового зв'язку на конверті, в якому було направлено позовну заяву (а.с. 114 том ), що свідчить що позовні вимоги заявлені в межах строків позовної давності, відтак підстав для відмови в їх задоволенні немає.

Також Першим заступником прокурора заявлено до стягнення з ЖБК Механізатор-5 3% річних у розмірі 43 681, 14 грн та інфляційних втрат у розмірі 387 621, 11 грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Задовольняючи позовні вимоги в цій частині Господарський суд міста Києва не вказав, за які саме періоди і на яку суму боргу позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що у відповідності до п. 5) ч. 2 ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.

Господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати перерахунок замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги ч. 1 ст. 4-7 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум.

З доданого до позовної заяви розрахунку інфляційних втрат та 3% річних (а.с. 26-33 том 1) вбачається, що прокурор нараховує інфляційні втрати та 3% річних однак, не наводить чітких періодів, за які здійснюється відповідне нарахування, враховуючи, що платежі повинні здійснюватися до першого числа наступного місяця, в розрахунку не вказано дат проведених відповідачем оплати суми боргу, її зменшення. Враховуючи відсутність обґрунтованого розрахунку стягуваних сум згідно ст. 625 ЦК України (з зазначенням конкретного періоду нарахування, враховуючи положення договору, який визначає строки оплати, дат сплачених відповідачем коштів та порядок їх зарахування комунальним підприємством), суд апеляційної інстанції вважає безпідставними та необґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

З урахуванням вищевикладеного, Київський апеляційний господарський суд дійшов виснвоку, що позов підлягає задоволенню частково - у сумі 362 851,50 грн основного боргу, а тому вважає необгрунтованим висновок Господарського суду міста Києва про стягнення з відповідача на користь позивача 318 280,42 грн основного боргу, 43 681, 14 грн - 3% річних та 387 621, 11 грн - інфляційних втрат, у зв'язку з чим скасовує рішення суду в цій частині з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Згідно ст. 49 ГПК України, судовий збір за розгляд позовної заяви покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Колегія суддів зазначає, що правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України Про судовий збір .

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 5 Закону (в редакції,яка була чинною під час звернення Першого заступника прокурора з позовом до суду) від сплати судового збору звільняються органи прокуратури при здійснення своїх повноважень.

Згідно з п. 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України №7 від 21.02.2013 року (в редакції, яка діяла на момент звернення з даним позовом до суду) приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор.

Таким чином, враховуючи, що позовні вимоги були задоволені частково, то судовий збір, який підлягав сплаті при зверненні з позовом, суд апеляційної інстанції покладає пропорційно розміру задоволених позовних вимог на відповідача та позивачів у справі.

Відповідно до ст. 4 Закону (в редакції, яка була чинної станом на 31.08.2015 - дату звернення прокурора з позовом) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір підлягає сплаті у розмірі 2% від ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1827 грн, враховуючи встановлений ст.8 Закону України Про Державний бюджет на 2015 рік місячний розмір мінімальної заробітної плати).

З урахуванням вищенаведеного, а також того, що при зверненні заступника прокурора (який був звільнений від сплати судового збору) до суду з позовом про стягнення 1 112 434,17 грн, до сплати підлягав судовий збір у розмірі 22 248,68 грн (2% від ціни позову), то, враховуючи часткове задоволення позову у сумі 362 851,50 грн, апеляційний господарський суд зазначає, що з Житлово-будівельного кооперативу Механізатор-5 в доход спеціального фонду Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір у розмірі 7 257,03 грн, а інша частина судового збору покладається на позивачів порівну, зокрема на Дніпровську районної в місті Києві державної адміністрації у розмірі - 7 495,83 грн та на Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва у розмірі - 7 495,83 грн.

Як вбачається з апеляційної скарги Житлово-будівельного кооперативу Механізатор-5 , вона була подана 03.10.2016 та надійшла до суду апеляційної інстанції 12.10.2016, згідно вхідного штампу канцелярії суду.

Відповідно до підпункту 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 (в редакції згідно із Законом України Про внесення змін до Закону України Про судовий збір від 3 вересня 2015 року N 670-VIII) за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду встановлено ставку судового збору 110 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви.

Таким чином, за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2016 у справі №910/23333/15, згідно з п.п.4 п.2 ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір (в редакції, що діяла на момент звернення апелянта з апеляційною скаргою) апелянт мав сплатити судовий збір в розмірі 24 473,55 грн (22 248,68 грн * 110% /100). Проте, Житлово-будівельний кооператив Механізатор-5 за подання апеляційної скарги сплатив 18 355,16 грн згідно платіжного доручення №841 від 30.09.2016 (а.с. 56 том 3), тобто судовий збір сплачено в розмірі, меншому, ніж встановлено п.п.4 п.2 ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір .

Відповідно до п. 2.23. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року Про деякі питання практики застосування розділу IV Господарського процесуального кодексу України якщо факт недоплати судового збору з'ясовано судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд може стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів ст. 49 ГПК України.

Таким чином, за подання апеляційної скарги з Житлово-будівельного кооперативу Механізатор-5 в доход Державного бюджету України підлягає стягненню недоплачена сума судового збору у розмірі 6 118,39 грн.

Разом з тим, враховуючи, що апеляційна скарга відповідача задоволена повністю, сплачений Житлово-будівельним кооперативом Механізатор-5 судовий збір підлягає стягненню з Прокуратури міста Києва, яка на момент звернення з апеляційною скаргою та на момент винесення постанови виключена з переліку осіб звільнених згідно ст. 5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що згідно з абз. 1 п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України №7 від 21.02.2013 року у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Колегія суддів звертає увагу, що Прокуратурою міста Києва була подана касаційна скарга, за результатами розгляду якої, Вищий господарський суд України направив дану справу №910/23333/15 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При поданні касаційної скарги, прокуратурою було сплачено судовий збір у розмірі 87 696,00 грн згідно платіжного доручення №12 від 13.01.2017 (а.с. 199 том 3). Однак, відповідно до ст. 4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду до стягнення підлягає судовий збір у розмірі 120 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви і в даному випадку становить 26 698,42 грн (22 248,68 грн - судовий збір за подання позову * 120 /100).

Відтак, з урахуванням часткового задоволення позову, беручи до уваги вимоги ст. 49 ГПК України, з Житлово-будвельного кооперативу Механізатор-5 на користь Прокуратури міста Києва підлягає стягненню 8 708,44 грн судового збору за подання касаційної скарги - пропорційно розміру задоволених позовних вимог з врахуванням належного розміру судового збору за подання касаційної скарги.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що за подання касаційної скарги Прокуратурою міста Києва було сплачено судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено Законом.

Разом з тим, як визначено п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотання особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Отже, надмірно сплачений судовий збір може бути повернуто Прокуратурі міста Києва ухвалою суду касаційної інстанції за клопотанням.

Керуючись ст. 49, 99, 101, 102, п.2 ч. 1 ст. 103, п.1, 3, 4 ч.1 ст. 104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу Механізатор-5 на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2016 у справі №910/23333/15 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2016 у справі №910/23333/15 скасувати частково та прийняти нове рішення:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу Механізатор-5 (02183, м. Київ, бульвар Перова, 48, ідентифікаційний код 22907505) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва (02002, м.Київ, вул. Челябінська, 9-Г, ідентифікаційний код 03366612) 362 851 (триста шістдесят дві тисячі вісімсот п'ятдесят одну) грн 50 коп суми основного боргу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу Механізатор-5 (02183, м. Київ, бульвар Перова, 48, ідентифікаційний код 22907505) в доход спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач коштів - Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві, код отримувача - 37993783, банк отримувача - Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві, код банку отримувача 820019, рахунок отримувача 31215206783001, класифікація доходів бюджету 22030101) 7 257 (сім тисяч двісті п'ятдесят сім) грн 03 коп судового збору.

5. Стягнути з Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (02094, м. Київ, бульвар Праці, 1/1, ідентифікаційний код 37203257) в доход спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач коштів - Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві, код отримувача - 37993783, банк отримувача - Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві, код банку отримувача 820019, рахунок отримувача 31215206783001, класифікація доходів бюджету 22030101) 7 495 (сім тисяч чотириста дев'яносто п'ять) грн 83 коп судового збору.

6. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва (02002, м.Київ, вул. Челябінська, 9-Г, ідентифікаційний код 03366612) в доход спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач коштів - Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві, код отримувача - 37993783, банк отримувача - Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві, код банку отримувача 820019, рахунок отримувача 31215206783001, класифікація доходів бюджету 22030101) 7 495 (сім тисяч чотириста дев'яносто п'ять) грн 83 коп судового збору .

3. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу Механізатор-5 (02183, м. Київ, бульвар Перова, 48, ідентифікаційний код 22907505) в доход спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач коштів - Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві, код отримувача - 37993783, банк отримувача - Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві, код банку отримувача 820019, рахунок отримувача 31216206782001, класифікація доходів бюджету 22030101) 6 118 (шість тисяч сто вісімнадцять) грн 39 коп недоплаченої суми судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Стягнути з Прокуратури міста Києва (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9 ідентифікаційний код 02910019) на користь Житлово-будівельного кооперативу Механізатор-5 (02183, м. Київ, бульвар Перова, 48, ідентифікаційний код 22907505) 24 473 (двадцять чотири тисячі чотириста сімдесят три) грн 55 коп витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу Механізатор-5 (02183, м. Київ, бульвар Перова, 48, ідентифікаційний код 22907505) на користь Прокуратури міста Києва (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9 ідентифікаційний код 02910019) 8 708 (вісім тисяч сімсот вісім) грн. 44 коп витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду.

7. Справу №910/23333/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді С.Я. Дикунська

А.О. Мальченко