Постанова

від 27.12.2016 по справі 20/267-09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.12.2016 року Справа № 20/267-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Кузнецової І.Л., Сизько І.А.

при секретарі судового засідання : Мацекос І.М.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №2611/2015 від 26.11.2015 р.;

від скаржника: ОСОБА_2, представник, довіреність № б/н від 28.07.2016 р.;

представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Унірем-Ойл-Плюс", м. Київ на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2016 року у справі № 20/267-09

за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Унірем-Ойл-Плюс", м. Київ

про заміну сторони правонаступником

у справі:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Декорцветграніт", с. Самгородок Черкаської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Унірем-Агро", м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

про стягнення 301 182 грн. 00 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2016 року (суддя Євстигнеєва Н.М.) в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Унірем-Ойл-Плюс" про заміну сторони її правонаступником - відмовлено.

Ухвала мотивована тим, що боржником (відповідачем у даній справі) передано новоствореній юридичній особі ТОВ "Унірем-Агро" права на майно, на яке саме ТОВ "Унірем - Агро" станом на час складання цього акту права власності або права вимоги взагалі не мало. Заявником не надано доказів на підтвердження вартості майна, переданого по акту прийому-передачі; довідку про відсутність заборон та арештів щодо отриманого за актом приймання - передачі на баланс майна; довідку про перебування майна, переданого за актом прийому-передачі, на балансі товариства за підписом керівника та головного бухгалтера станом на час розгляду заяви. У зв'язка з чим, господарський суд прийшов до висновку, що правонаступництво у даній справі є таким, що не відбулося.

Не погодившись з даною ухвалою господарського суду Товариства з обмеженою відповідальністю "Унірем-Ойл-Плюс" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Унірем-Ойл-Плюс" про заміну сторони її правонаступником у справі №20/267-09.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що ним було надано господарському суду та долучено до матеріалів справи документи, що у сукупності є достатніми доказами, які підтверджують перехід майна, прав та обов'язків від ТОВ Унірем-Агро до ТОВ Унірем-Ойл-Плюс що, як наслідок, є достатньою підставою для заміни сторони її правонаступником, як це передбачено ст. 25 ГПК України.

Не дивлячись на подачу апеляційної скарги на ухвалу господарського суду від 09.11.2016 року у цій справі, якою повернуто без розгляду заяву скаржника про роз'яснення ухвали суду від 24.10.2016 року про витребування доказів, а також не розглянувши по суті заяву про зупинення розгляду справи №20/267-09, за відсутності в судовому засіданні представників відповідача ТОВ Унірем-Агро та заявника ТОВ Унірем-Ойл-Плюс , господарський суд в порушення ст. 79 ГПК України виніс оскаржувану ухвалу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Декорцветграніт" відзив на апеляційну скаргу не надало, у судовому засіданні представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу - без змін.

В судовому засіданні 27.12.2016 року Дніпропетровським апеляційним господарським судом була оголошена вступна та резолютивна частина постанови у даній справі.

За правилами ст. 102 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступні обставини.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30 липня 2009 року (Суддя Пархоменко Н.В.) позов задоволено повністю, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Унірем-Агро" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Декорцветграніт" - 298 200 (двісті девяносто вісім тисяч двісті) грн. 00коп. попередньої оплати, 2 982 (дві тисячі девятсот вісімдесят дві) грн.00 коп. штрафу, 3 011 (три тисячі одинадцять) грн. 82коп. витрат по сплаті державного мита, 315 (триста п'ятнадцять ) грн. 00 коп. витрат по інформаційно - технічному забезпеченню процесу.

17 серпня 2009 року на виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2009, яке набрало законної сили 17.08.2009, було видано наказ №20/267-09 про примусове стягнення.

25 серпня 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю "Декорцветграніт" звернулося з заявою про примусове виконання рішення суду до Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції.

Згідно з постановою Заводського відділу державної виконавчої служби (далі - ВДВС) Дніпродзержинського міського управління юстиції від 28.08.2009 по примусовому виконанню виданого господарським судом наказу відкрито виконавче провадження (а.с.57).

На підставі постанови Заводського ВДВС від 24.12.2009 виконавче провадження зупинено у зв'язку з порушенням ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2009 провадження у справі №Б38/124-09 про банкрутство ТОВ "Унірем-Агро" (а.с.61).

Згідно з довідкою Заводського ВДВС Дніпродзержинського міського управління юстиції від 03.12.2015 №04-14/22234 попередньо направлений на адресу ліквідатора ТОВ "Унірем-Агро" оригінал виконавчого листа по виконавчому провадженню за наказом господарського суду Дніпропетровської області №20/267-09, виданий 17.08.2009 до відділу не повертався, повторно не пред'являвся.

Листом від 01.02.2016 №02-11/08/09 арбітражний керуючий ОСОБА_3 на запит ТОВ "Декорцветграніт" щодо надання оригіналу судового наказу №20/267-09, виданого 17.08.2009 повідомив, що будь-яких документів стосовно діяльності арбітражного керуючого при банкрутстві ТОВ "Унірем-Агро" у нього не залишилося, оскільки ні їх зберігання, ні їх передача до архівних установ чинним законодавством та іншими нормативними документами Мінекономіки не були передбачені.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04 серпня 2016 року поновлено товариству з обмеженою відповідальністю "Декорцветграніт" строк пред'явлення наказу господарського суду Дніпропетровської області від 17 серпня 2009 року по справі № 20/267-09 до виконання та ухвалено видати дублікат наказу господарського суду Дніпропетровської області від 17 серпня 2009 року по справі № 20/267-09.

На виконання вищезазначеної ухвали господарського суду, державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві ОСОБА_3 23 серпня 2016 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №52011990 з примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 17 серпня 2009 року по справі № 20/267-09 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Унірем-Агро" на користь ТОВ "Декорцветграніт" 304 508,82 грн.

08 липня 2016 року відбулися загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Унірем-Агро", на яких були присутні ОСОБА_4 Майкл, з часткою у статутному капіталі товариства 99,0% та ОСОБА_5, з часткою у статутному капіталі товариства 1%, з наступним порядком денним: про затвердження розподільчого балансу та передавального акту.

Згідно протоколу Загальних зборів учасників ТОВ "Унірем-Агро" № 1 від 08.07.2016 року було утворено нове Товариство з обмеженою відповідальністю "Унірем-Ойл-Плюс", шляхом виділу частини майна, прав та обов'язків від ТОВ "Унірем-Агро". Статутний (складений) капітал товариства у розмірі 16 000 000,00грн. сформований за рахунок вкладів засновників - ОСОБА_4 Майкла розмір частки у грошовому виразі становить 15 840 000,00грн. та ОСОБА_5, з часткою у статутному капіталі товариства 160 000,00 грн. (т. 1 а.с. 148-150).

Загальними зборами учасників товариства "Унірем-Агро" від 08.07.2016 було прийнято рішення:

- затвердити розподільчий баланс та передавальний акт, що подані комісією з виділу;

- зобов'язати комісію з виділу передати документи, права та обовязки до новоутвореного товариства з обмеженою відповідальністю "Унірем-Ойл-Плюс" (т. 1 а.с. 147, 151).

Згідно акту приймання-передачі майна, прав та обов'язків на баланс ТОВ "Унірем-Ойл Плюс" від 08.07.2016, ТОВ "Унірем-Агро" передало, а ТОВ "Унірем-Ойл-Плюс" прийняло на баланс права та обов'язки, що виникають з наказу господарського суду Дніпропетровської області від 17 серпня 2009 року по справі № 20/267-09 та виконавчих проваджень, відкритих на виконання цього рішення (т. 1 а.с. 144-146).

13.09.2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Унірем-Ойл-Плюс" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з заявою про заміну сторони її правонаступником, якою просить замінити відповідача (боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Унірем-Агро") у справі №20/267-09 на Товариство з обмеженою відповідальністю "Унірем-Ойл-Плюс" та вважати його належним відповідачем.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Унірем-Ойл-Плюс" вважає, що є правонаступником ТОВ "Унірем-Агро" у зв'язку з виділом частини майна, прав та обов'язків від Товариства з обмеженою відповідальністю "Унірем-Агро", тому всі обов'язки, які випливають з виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2009 по справі 20/267-09 та виданого на його виконання наказу господарського суду від 17.08.2009 має виконувати ТОВ "Унірем-Ойл-Плюс". Наведені обставини, за доводами заявника, є підставою для заміни сторони у виконавчому провадженні його правонаступником, тобто ТОВ "Унірем-Ойл-Плюс".

Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.

Відповідно до статті 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Оскільки виконання рішення суду є невід'ємною стадією господарського процесу, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватись не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному ГПК України та Законом України "Про виконавче провадження", який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають обов'язковому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до частини 1 статті 25 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Частиною 5 статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, яка діяла станом на дату виникнення спірних відносин) визначено, що у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутись до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив. При цьому, питання заміни сторони її правонаступником, у тому числі і в разі заміни кредитора у зобов'язанні, вирішуються виключно судом у порядку, передбаченому статтею 25 ГПК України.

Таким чином, ч. 1 ст. 25 ГПК України передбачений виключний перелік випадків процесуального правонаступництва у разі реорганізації суб'єкта господарювання, а саме у випадку злиття, приєднання, поділу, перетворення.

В той же час, відповідно до матеріалів справи реорганізація ТОВ "Унірем-Агро" відбулася не шляхом злиття, приєднання, поділу або перетворення, а шляхом виділу, тобто створення нової юридичної особи (ТОВ "Унірем-Ойл-Плюс") та передачі їй лише частини майна, прав та обов'язків ТОВ "Унірем-Агро".

Доказів припинення діяльності суб'єкта господарювання - Товариства з обмеженою відповідальністю "Унірем-Агро" шляхом реорганізації заявником та апелянтом не надано.

У зв'язку з чим, на думку колегії суддів, відсутні підстави для процесуального правонаступництва з причини саме реорганізації боржника.

Пунктом 1.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 роз'яснено, що статтею 25 ГПК України передбачено процесуальне правонаступництво у зв'язку не лише зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб'єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі заміни кредитора або боржника у зобов'язанні (статті відповідно 512 та 520 ЦК України); процесуальне правонаступництво в розумінні цієї норми ГПК України допускається на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ст. 520 Цивільного кодексу України, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

При вирішенні питання щодо заміни сторони (боржника) у справі іншою особою необхідно належним чином з'ясувати фактичні обставини щодо заміни відповідної особи як боржника у спірному матеріальному правовідношенні на певного правонаступника з дотриманням вимог як матеріального, так і процесуального права.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З матеріалів справи вбачається, що договір переведення боргу не укладався.

Скаржник наполягає на тому, що процесуальне правонаступництво відбулося через заміну особи у відносинах, щодо яких виник спір, що також передбачено ч. 1 ст. 25 ГПК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 109 ЦК України, виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс.

Згідно роз'яснення Вищого Арбітражного Суду України від 12.09.1996 року №02-5/334, вирішуючи питання про правонаступництво, потрібно мати на увазі, що запис в установчих документах про правонаступництво має істотне значення для визнання правонаступництва. Однак, суттєве значення мають також фактично здійснені організаційно-економічні перетворення, з якими чинне законодавство пов'язує перехід майнових прав та обов'язків, а саме: рішення власника (власників), підписання передаточного або розподільного акта чи балансу. Отже, у разі виникнення питань, пов'язаних з правонаступництвом, слід здійснювати, аналіз документів, що стосуються переходу прав і обов'язків на майно (майнові права) чи його відповідну частину.

Скаржник вважає, що передача прав та обов'язків Товариству з обмеженою відповідальністю "Унірем-Ойл-Плюс" відбулася на підставі акту приймання-передачі від 08.07.2016 року, складеного між ТОВ "Унірем-Агро" та ТОВ "Унірем-Ойл-Плюс" та розподільчого балансу, затвердженого протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Унірем-агро" №4 від 08.07.2016 року.

Додатками до цього акту приймання-передачі майна, прав та обов'язків на баланс є розподільчий баланс та документи, що підтверджують виконання зобов'язання та статті балансу.

Скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що ним було надано господарському суду та долучено до матеріалів справи документи, що у сукупності є достатніми доказами, які підтверджують перехід майна, прав та обов'язків від ТОВ Унірем-Агро до ТОВ Унірем-Ойл-Плюс що, як наслідок, є достатньою підставою для заміни сторони її правонаступником.

Однак, колегія суддів не погоджується з вищезазначеними доводами апеляційної скарги з огляду на наступне.

Так, в акті приймання-передачі від 08.07.2016 року зазначено, що Товариству з обмеженою відповідальністю "Унірем-Ойл-Плюс" у зв'язку з виділом частини прав та обов'язків від Товариства з обмеженою відповідальністю "Унірем-Агро" передаються права на майно, на яке в подальшому ТОВ "Унірем - Агро" набуде право власності або право вимоги, серед іншого на урожай зернових культур 2009 року (т. 1 а.с. 145 ) .

Тобто, боржником (відповідачем у даній справі) передано новоствореній юридичній особі ТОВ "Унірем-Ойл-Плюс" права на майно, на яке саме ТОВ "Унірем - Агро" станом на час складання цього акту взагалі не мало права власності або права вимоги. Крім того, з наданого заявником акту приймання-передачі майна, прав та обов'язків на баланс ТОВ "Унірем-Ойл-Плюс" від 08.07.2016 не вбачається вартість переданого майна.

За визначенням, наведеним в розділі 1 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затверджене наказом Міністерства фінансів від 07.02.2013, № 73,

- баланс (звіт про фінансовий стан) - звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал.

- зобов'язання - заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди;

- активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому;

- власний капітал - частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.

В розподільчому балансі зазначена лише сума 16 000 000,00 грн., яка дорівнює сумі статутного капіталу товариства. Права та обов'язки на загальну суму 3 319 508,82грн., що були передані по акту приймання-передачі майна, прав та обов'язків на баланс заявника, не знайшли свого відображення в балансі ТОВ "Унірем-Ойл-Плюс". Також, з наданого розподільчого балансу не вбачається станом на яку дату він складений.

Крім того, ТОВ "Унірем-Ойл-Плюс" не надано жодних доказів на підтвердження направлення розподільчого балансу до органів державної статистики і державної фіскальної служби та прийняття такого балансу ними, відповідно до п.4 Порядку подання фінансової звітності, затвердженого Постановою КМУ №419 від 28.02.2000 року.

З метою перевірки доводів заявника про фактичну передачу не лише обов'язків, а й майна та прав, ухвалою від 24.10.2016 року господарський суд зобов'язав ТОВ "Унірем-Ойл-Плюс" надати:

- докази на підтвердження вартості майна, переданого по акту прийому-передачі;

- довідку про відсутність заборон та арештів щодо отриманого за актом приймання - передачі на баланс майна;

- довідку про перебування майна, переданого за актом прийому-передачі, на балансі товариства за підписом керівника та головного бухгалтера станом на час розгляду заяви (т. 1 а.с. 30).

08.11.2016 року ТОВ Унірем-Ойл-Плюс була подана заява про роз'яснення вищезазначеної ухвали суду, в якій заявник просив суд роз'яснити, які саме документи та з якою метою від нього витребує суд (т. 2 а.с. 110).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2016 року у справі №20/267-09 було ухвалено повернути заяву про роз'яснення ухвали суду і додані до неї документи без розгляду (т. 2 а.с. 65).

Апелянтом ТОВ Унірем-Ойл-Плюс 22.11.2016 року господарському суду була подана заява про зупинення розгляду справи №20/267-09 в зв'язку з подачею апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2016 року (т. 2 а.с. 75).

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, вважає ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2016 року про витребування доказів зрозумілою та такою, що не потребує роз'яснення, а подачу ТОВ Унірем-Ойл-Плюс заяви про роз'яснення вищезазначеної ухвали суду та заяви про зупинення розгляду справи №20/267-09 у зв'язку з подачею апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2016 року - зловживанням своїми процесуальними правами.

У господарського суду відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України не було підстав для зупинення провадження у справі.

Оскільки заявником не надано доказів на підтвердження вартості майна, переданого по акту прийому-передачі; довідку про відсутність заборон та арештів щодо отриманого за актом приймання - передачі на баланс майна; довідку про перебування майна, переданого за актом прийому-передачі, на балансі товариства за підписом керівника та головного бухгалтера станом на час розгляду заяви, господарський суд, здійснивши аналіз документів, що стосуються переходу прав і обов'язків на майно (майнові права) чи його відповідну частину, з урахуванням того, що заявником не надано до суду належних та допустимих доказів передачі ТОВ Унірем-Ойл-Плюс не лише обов'язків, а й майна та прав, оскільки боржником (відповідачем у даній справі) передано новоствореній юридичній особі "Унірем-Ойл-Плюс" права на майно, на яке саме ТОВ "Унірем - Агро" взагалі не мало жодних прав власності або вимоги, господарський суд прийшов до правильного висновку, що правонаступництво у даній справі є таким, що не відбулося.

Відповідно до приписів статті 9 Конституції України, статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (далі - Закон) встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Отже, у зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні.

Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на усій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження (ст. 115 ГПК України).

Отже, обов'язковість рішень господарського суду, що набрали законної сили є однім з принципів господарського судочинства.

В той же час, відповідно до матеріалів справи рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2009 у справі № 20/267-09, яке набрало законної сили 17.08.2009 року, на протязі більше ніж семи років залишається невиконаним.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Савіцький проти України, №. 38773/05, від 26.07.2012, зазначено, що Суд повторює, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов'язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов'язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню.

Суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення Суду у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012).

При цьому, виконання судового рішення згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є невід'ємною частиною права особи на справедливий і публічний розгляд її справи (п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004, п. 33 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жовнер проти України" від 29.06.2004).

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що господарський суд на виконання пункту 1 статті 6 Конвенції, який (серед іншого) захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін, прийняв правильне по суті рішення про відмову в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Унірем-Ойл-Плюс" про заміну сторони її правонаступником, оскільки передача новоствореній юридичній особі лише обов'язків без фактичної передачі майна та прав не призведе до виконання остаточного судового рішення, яке не може залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що в силу положень ст. 109 ЦК України для кредиторів при процедурі виділу встановлюється низка гарантій. Так, юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги, що господарський суд розглянув заяву за відсутності в судовому засіданні представників відповідача ТОВ Унірем-Агро та заявника ТОВ Унірем-Ойл-Плюс , оскільки представник відповідача просив суд здійснювати розгляд справи за його відсутності (т.2 а.с. 26-27), а представник заявника був належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, що підтверджується протоколом судового засідання від 08.11.2016 року (т. 2 а.с. 62).

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що заява ТОВ Унірем-Ойл-Плюс про зупинення розгляду справи у зв'язку з подачею апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2016 року жодним чином не відображена в ухвалі господарського суду від 23.11.2016 року, що є порушенням ст. 84 ГПК УКраїни.

В той же час, відповідно до ч. 2 ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, що це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. Оскільки не зазначення судом першої інстанції в оскарженій ухвалі суду про результати розгляду клопотання заявника про зупинення провадження у справі не призвело до прийняття судом невірного рішення, то це порушення процесуального закону не може бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

З огляду на обґрунтованість ухвали господарського суду, відповідність висновків, викладених в ухвалі, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги скаржника про скасування ухвали є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 22, 60, 99, 101, 103-106 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Унірем-Ойл-Плюс", м. Київ - залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2016 року у справі №20/267-09 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 28.12.2016 року.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя І.Л. Кузнецова

Суддя І.А. Сизько