Постанова

від 28.03.2017 по справі 20/267-09

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2017 року Справа № 20/267-09

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О. - головуючого (доповідач), Ковтонюк Л.В., Карабаня В.Я., розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Унірем-Ойл-Плюс" на ухвалу та постановуГосподарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2016 Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.12.2016 у справі№ 20/267-09 Господарського суду Дніпропетровської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Декорцветграніт" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Унірем-Агро" про за участю від скаржника: від позивача: від відповідача:стягнення 301182 грн., Тимків Д. В., не з'явились, Шевченко Т. М.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Унірем-Ойл-Плюс" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про заміну сторони її правонаступником, якою просить замінити відповідача (боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Унірем-Агро") у справі № 20/267-09 на Товариство з обмеженою відповідальністю "Унірем-Ойл-Плюс".

Заяву обґрунтовано тим, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2016 у справі № 20/267-09 (суддя Євстигнеєва Н. М.) поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Декорцветграніт" строк пред'явлення наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2009 у справі № 20/267-09 до виконання, видано Товариству з обмеженою відповідальністю "Декорцветграніт" дублікат наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2009 у справі № 20/267-09.

На виконання зазначеної ухвал місцевого господарського суду державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Кравцовою О.С. 23.08.2016 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 52011990 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2009 у справі № 20/267-09 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Унірем-Агро" на користь ТОВ "Декорцветграніт" 304508,82 грн.

Відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Унірем-Агро" № 4 від 08.07.2016 утворено нове Товариство з обмеженою відповідальністю "Унірем-Ойл-Плюс" (код ЄДРПОУ 40659218) шляхом виділу частини майна, прав та обов'язків від ТОВ "Унірем-Агро" (код ЄДРПОУ 31329842) затверджено розподільчий баланс та передавальний акт, які подано комісією з виділу.

Відповідно до акта приймання-передачі майна, прав та обов'язків на баланс ТОВ "Унірем-Ойл Плюс" від 08.07.2016 ТОВ "Унірем-Агро" (код ЄДРПОУ 31329842) передано, а ТОВ "Унірем-Ойл-Плюс" (код ЄДРПОУ 40659218) прийнято на баланс права та обов'язки, що виникають з наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2009 у справі № 20/267-09 та виконавчих проваджень, відкритих на виконання цього рішення.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2016 у справі № 20/267-09 (суддя Євстигнеєва Н.М.) в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Унірем-Ойл-Плюс" про заміну сторони її правонаступником відмовлено.

Ухвалу мотивовано тим, що боржником передано новоствореній юридичній особі ТОВ "Унірем-Агро" права на майно, на яке ТОВ "Унірем - Агро" станом на дату складання акта права власності або права вимоги не мало. Заявником не надано доказів на підтвердження вартості майна, переданого за актом прийому-передачі; довідку про відсутність заборон та арештів щодо отриманого за актом приймання - передачі на баланс майна; довідку про перебування майна, переданого за актом прийому-передачі, на балансі Товариства за підписом керівника та головного бухгалтера на час розгляду заяви. У зв'язку з чим, місцевий господарський суд дійшов до висновку, що правонаступництво у даній справі є таким, що не відбулось.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.12.2016 у справі № 20/267-09 (у складі колегії суддів: Іванова О.Г. - головуючого, Кузнецової І.Л., Сизько І.А.) ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2016 у справі № 20/267-09 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.12.2016 у справі № 20/267-09, Товариство з обмеженою відповідальністю "Унірем-Ойл-Плюс" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.12.2016 у справі № 20/267-09, і прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Унірем-Ойл-Плюс" про заміну сторони її правонаступником.

У касаційній скарзі скаржник посилається на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права судами.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників скаржника та відповідача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2009 (суддя Пархоменко Н. В.) позов задоволено повністю. Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю "Унірем-Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Декорцветграніт" 298200,00 грн. попередньої оплати, 2982,00 грн. штрафу, 3011,82 грн. витрат з оплати державного мита, 315,00 грн. витрат за інформаційно - технічне забезпечення процесу.

На виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2009, яке набрало законної сили 17.08.2009, 17.08.2009 видано наказ № 20/267-09 про примусове стягнення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Декорцветграніт" 25.08.2009 звернулось із заявою про примусове виконання рішення суду до Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції.

Постановою державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції (далі - ВДВС) Вишняковим С.В. від 28.08.2009 відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 20/267-09, виданого 17.08.2009 про стягнення з ТОВ "Унірем-Агро" 298200 грн. боргу, 2982 грн. штрафу, 3011,82 грн. державного мита, 315 грн. витрат на ІТЗ на користь ТОВ "Декорцветграніт".

Постановою державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції (далі - ВДВС) Вишняковим С.В. від 24.12.2009 виконавче провадження зупинено у зв'язку з порушенням ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2009 провадження у справі № Б38/124-09 про банкрутство ТОВ "Унірем-Агро".

Оригінал виконавчого листа з виконавчого провадження за наказом Господарського суду Дніпропетровської області № 20/267-09, виданого 17.08.2009, направлений на адресу ліквідатора ТОВ "Унірем-Агро", до відділу не повернуто, повторно не пред'явлено до виконання, що підтверджується довідкою Заводського ВДВС Дніпродзержинського міського управління юстиції від 03.12.2015 № 04-14/22234.

Листом від 01.02.2016 № 02-11/08/09 арбітражним керуючим Морозов І. А. на запит ТОВ "Декорцветграніт" щодо надання оригіналу судового наказу № 20/267-09, виданого 17.08.2009 повідомлено, що будь-яких документів щодо діяльності арбітражного керуючого при банкрутстві ТОВ "Унірем-Агро" у нього не залишено, оскільки їх зберігання та передача до архівних установ чинним законодавством та іншими нормативними документами Мінекономіки не передбачено.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2016 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Декорцветграніт" строк пред'явлення наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2009 у справі № 20/267-09 до виконання та видано дублікат наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2009 у справі № 20/267-09.

На виконання зазначеної ухвали місцевого господарського суду державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Кравцовою Оленою Сергіївною 23.08.2016 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 52011990 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2009 у справі № 20/267-09 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Унірем-Агро" на користь ТОВ "Декорцветграніт" 304508,82 грн.

Загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Унірем-Агро", на яких були присутні ОСОБА_1, з часткою у статутному капіталі Товариства 99,0 % та ОСОБА_2, з часткою у статутному капіталі Товариства 1 %, з наступним порядком денним: про затвердження розподільчого балансу та передавального акта, відбулись 08.07.2016.

Відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Унірем-Агро" № 1 від 08.07.2016 утворено нове Товариство з обмеженою відповідальністю "Унірем-Ойл-Плюс", шляхом виділу частини майна, прав та обов'язків від ТОВ "Унірем-Агро". Статутний (складений) капітал Товариства у розмірі 16000000,00 грн. сформовано за рахунок вкладів засновників - ОСОБА_1 розмір частки у грошовому виразі становить 15840000,00 грн. та ОСОБА_2, з часткою у статутному капіталі Товариства 160000,00 грн.

Загальними зборами учасників Товариства "Унірем-Агро" від 08.07.2016 прийнято рішення: затвердити розподільчий баланс та передавальний акт, що подано комісією з виділу; зобов'язано комісію з виділу передати документи, права та обов'язки до новоутвореного Товариства з обмеженою відповідальністю "Унірем-Ойл-Плюс".

Відповідно до акта приймання-передачі майна, прав та обов'язків на баланс ТОВ "Унірем-Ойл Плюс" від 08.07.2016, ТОВ "Унірем-Агро" передано, а ТОВ "Унірем-Ойл-Плюс" прийнято на баланс права та обов'язки, що виникають з наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2009 у справі № 20/267-09 та виконавчих проваджень, відкритих на виконання цього рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Унірем-Ойл-Плюс" 13.09.2016 звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про заміну сторони її правонаступником, якою просить замінити відповідача (боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Унірем-Агро") у справі № 20/267-09 на Товариство з обмеженою відповідальністю "Унірем-Ойл-Плюс" та вважати його належним відповідачем.

Відповідно до статті 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Виконання рішення суду є невід'ємною стадією господарського процесу, тому заміна сторони на цій стадії може відбуватись не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному ГПК України та Законом України "Про виконавче провадження", який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають обов'язковому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до частини 1 статті 25 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Частиною 5 статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, яка діяла станом на дату виникнення спірних відносин) передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутись до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив. При цьому, питання заміни сторони її правонаступником, у тому числі і в разі заміни кредитора у зобов'язанні, вирішуються виключно судом у порядку, передбаченому статтею 25 ГПК України.

Частиною 1 ст. 25 ГПК України передбачено виключний перелік випадків процесуального правонаступництва у разі реорганізації суб'єкта господарювання, а саме у випадку злиття, приєднання, поділу, перетворення.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до матеріалів справи реорганізація ТОВ "Унірем-Агро" відбулась не шляхом злиття, приєднання, поділу або перетворення, а шляхом виділу, тобто створення нової юридичної особи (ТОВ "Унірем-Ойл-Плюс") та передачі їй лише частини майна, прав та обов'язків ТОВ "Унірем-Агро".

Доказів припинення діяльності суб'єкта господарювання - Товариства з обмеженою відповідальністю "Унірем-Агро" шляхом реорганізації скаржником не надано.

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку щодо відсутності підстав для процесуального правонаступництва, оскільки відбулась реорганізація боржника.

Пунктом 1.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 роз'яснено, що статтею 25 ГПК України передбачено процесуальне правонаступництво у зв'язку зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб'єкта господарювання, а також в інших передбачених законом випадках, у тому числі заміни кредитора або боржника у зобов'язанні (статті відповідно 512 та 520 ЦК України); процесуальне правонаступництво в розумінні цієї норми ГПК України допускається на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ст. 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Під час вирішення питання щодо заміни сторони (боржника) у справі іншою особою необхідно належним чином з'ясувати фактичні обставини щодо заміни відповідної особи як боржника у спірному матеріальному правовідношенні на певного правонаступника з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що з матеріалів справи вбачається, що договір переведення боргу не укладався.

Скаржник наполягає на тому, що процесуальне правонаступництво відбулось через заміну особи у відносинах щодо яких виник спір, що передбачено ч. 1 ст. 25 ГПК України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 109 ЦК України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс.

Відповідно до роз'яснення Вищого Арбітражного Суду України від 12.09.1996 № 02-5/334, вирішуючи питання про правонаступництво, необхідно мати на увазі, що запис в установчих документах про правонаступництво має істотне значення для визнання правонаступництва. Проте суттєве значення мають також фактично здійснені організаційно-економічні перетворення, з якими чинне законодавство пов'язує перехід майнових прав та обов'язків, а саме: рішення власника (власників), підписання передаточного або розподільного акта чи балансу. У разі виникнення питань, пов'язаних з правонаступництвом, слід здійснювати аналіз документів, що стосуються переходу прав і обов'язків на майно (майнові права) чи його відповідну частину.

Скаржник вважає, що передача прав та обов'язків Товариству з обмеженою відповідальністю "Унірем-Ойл-Плюс" відбулась на підставі акта приймання-передачі від 08.07.2016, складеного між ТОВ "Унірем-Агро" та ТОВ "Унірем-Ойл-Плюс" і розподільчого балансу, затвердженого протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Унірем-агро" № 4 від 08.07.2016.

Додатками до цього акта приймання-передачі майна, прав та обов'язків на баланс є розподільчий баланс та документи, що підтверджують виконання зобов'язання та статті балансу.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що ним надано господарському суду та долучено до матеріалів справи документи, що у сукупності є достатніми доказами, які підтверджують перехід майна, прав та обов'язків від ТОВ "Унірем-Агро" до ТОВ "Унірем-Ойл-Плюс" що, як наслідок, є достатньою підставою для заміни сторони її правонаступником.

Судом апеляційної інстанції встановлено: в акті приймання-передачі від 08.07.2016 зазначено, що Товариству з обмеженою відповідальністю "Унірем-Ойл-Плюс" у зв'язку з виділом частини прав та обов'язків від Товариства з обмеженою відповідальністю "Унірем-Агро" передано права на майно, на яке в подальшому ТОВ "Унірем - Агро" набуде права власності або права вимоги, серед іншого на урожай зернових культур 2009 року.

Тобто боржником (відповідачем у даній справі) передано новоствореній юридичній особі ТОВ "Унірем-Ойл-Плюс" права на майно, на яке ТОВ "Унірем - Агро" станом на час складання цього акта не мало права власності або права вимоги. Крім цього, з наданого заявником акта приймання-передачі майна, прав та обов'язків на баланс ТОВ "Унірем-Ойл-Плюс" від 08.07.2016 не вбачається вартість переданого майна.

За визначенням, наведеним в розділі 1 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів від 07.02.2013 № 73 баланс (звіт про фінансовий стан) - звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал; зобов'язання - заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди; активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому; власний капітал - частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.

В розподільчому балансі зазначено суму 16000000,00 грн., яка дорівнює сумі статутного капіталу Товариства. Права та обов'язки на загальну суму 3319508,82 грн., що передано за актом приймання-передачі майна, прав та обов'язків на баланс заявника, не знайшли свого відображення в балансі ТОВ "Унірем-Ойл-Плюс". З наданого розподільчого балансу не вбачається станом на яку дату його складено.

Крім цього, ТОВ "Унірем-Ойл-Плюс" не надано жодних доказів на підтвердження направлення розподільчого балансу до органів державної статистики і державної фіскальної служби та прийняття такого балансу ними відповідно до п. 4 Порядку подання фінансової звітності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 419 від 28.02.2000.

З метою перевірки доводів заявника про фактичну передачу обов'язків, майна та прав, ухвалою від 24.10.2016 місцевий господарський суд зобов'язав ТОВ "Унірем-Ойл-Плюс" надати: докази на підтвердження вартості майна, переданого за актом прийому-передачі; довідку про відсутність заборон та арештів щодо отриманого за актом приймання - передачі на баланс майна; довідку про перебування майна, переданого за актом прийому-передачі, на балансі Товариства за підписом керівника та головного бухгалтера станом на час розгляду заяви.

ТОВ "Унірем-Ойл-Плюс" 08.11.2016 подано заяву про роз'яснення зазначеної ухвали суду, в якій заявник просив суд роз'яснити, які документи та з якою метою від нього витребує суд.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2016 у справі № 20/267-09 повернуто заяву без розгляду про роз'яснення ухвали суду і додані до неї документи.

ТОВ "Унірем-Ойл-Плюс" 22.11.2016 подано до місцевого господарського суду заяву про зупинення розгляду справи № 20/267-09 у зв'язку з подачею апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2016.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, правомірно вважає ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2016 про витребування доказів зрозумілою та такою, що не потребує роз'яснення, а подачу ТОВ "Унірем-Ойл-Плюс" заяви про роз'яснення зазначеної ухвали суду та заяви про зупинення розгляду справи № 20/267-09 у зв'язку з подачею апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2016 - зловживанням своїми процесуальними правами.

У господарського суду не було підстав для зупинення провадження у справі відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України.

Заявником не надано доказів на підтвердження вартості майна, переданого за актом прийому-передачі; довідку про відсутність заборон та арештів щодо отриманого за актом приймання - передачі на баланс майна; довідку про перебування майна, переданого за актом прийому-передачі, на балансі Товариства за підписом керівника та головного бухгалтера станом на час розгляду заяви, господарський суд, здійснивши аналіз документів, що стосуються переходу прав і обов'язків на майно (майнові права) чи його відповідну частину, з урахуванням того, що заявником не надано до суду належних та допустимих доказів передачі ТОВ "Унірем-Ойл-Плюс" обов'язків, майна та прав, оскільки боржником (відповідачем у даній справі) передано новоствореній юридичній особі "Унірем-Ойл-Плюс" права на майно, на яке ТОВ "Унірем - Агро" не мало прав власності або вимоги, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до правильного висновку, що правонаступництво у даній справі є таким, що не відбулось.

Відповідно до приписів статті 9 Конституції України, статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України", статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (далі - закон) передбачено, що суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

У зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні.

Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на усій території України і виконуються у порядку, встановленому законом України "Про виконавче провадження" (ст. 115 ГПК України).

Тому обов'язковість рішень господарського суду, що набрали законної сили є однім з принципів господарського судочинства.

Відповідно до матеріалів справи рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2009 у справі № 20/267-09, яке набрало законної сили 17.08.2009, протягом семи років не виконується.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Савіцький проти України № 38773/05 від 26.07.2012 зазначено, що суд повторює, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що необґрунтована тривала затримка виконання обов'язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов'язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до зазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню.

Пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, Держава не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення суду у справі Глоба проти України № 15729/07 від 05.07.2012).

При цьому, виконання судового рішення відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є невід'ємною частиною права особи на справедливий і публічний розгляд її справи (п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004, п. 33 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жовнер проти України" від 29.06.2004).

На підставі викладеного, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до правильного висновку про відмову в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Унірем-Ойл-Плюс" про заміну сторони її правонаступником, оскільки передача новоствореній юридичній особі лише обов'язків без фактичної передачі майна та прав не призведе до виконання остаточного судового рішення, яке не може залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін.

Відповідно до ст. 109 ЦК України для кредиторів при процедурі виділу встановлюється низка гарантій. Юридична особа, з якої здійснено виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями, які відповідно до розподільчого балансу перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що місцевим господарським судом розглянуто заяву за відсутності в судовому засіданні представників відповідача ТОВ "Унірем-Агро" та заявника ТОВ "Унірем-Ойл-Плюс", оскільки представник відповідача просив суд здійснювати розгляд справи за його відсутності, а представника заявника належним чином повідомлено про день та час розгляду справи, що підтверджується протоколом судового засідання від 08.11.2016.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що заяву ТОВ "Унірем-Ойл-Плюс" про зупинення розгляду справи у зв'язку з подачею апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2016 не відображено в ухвалі місцевого господарського суду від 23.11.2016, тому суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що це є порушенням ст. 84 ГПК УКраїни.

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що незазначення місцевим господарським судом в оскарженій ухвалі суду про результати розгляду клопотання заявника про зупинення провадження у справі не призвело до прийняття судом неправильного рішення, порушення процесуального закону не може бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

З огляду на обґрунтованість ухвали місцевого господарського суду, відповідність висновків, викладених в ухвалі, обставинам справи та чинному законодавству, суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку про те, що вимоги скаржника про скасування ухвали є необґрунтованими, тому не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 1 статті 111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.12.2016 у справі № 20/267-09 Господарського суду Дніпропетровської області прийнято із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими, і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Таким чином ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2016 та постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.12.2016 у справі № 20/267-09 Господарського суду Дніпропетровської області підлягають залишенню без змін.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Унірем-Ойл-Плюс" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.12.2016 у справі № 20/267-09 Господарського суду Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.12.2016 у справі № 20/267-09 Господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Головуючий, суддя:Корнілова Ж. О. Судді:Ковтонюк Л. В. Карабань В. Я.