Постанова

від 26.12.2016 по справі п/811/1466/16

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 40 -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2016 року справа № П/811/1466/16

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Підприємства об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки) «Фірма Ласка» Громадської організації «Асоціація підтримки вітчизняного товаровиробника» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області провизнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В:

Підприємство об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки) «Фірма Ласка» Громадської організації «Асоціація підтримки вітчизняного товаровиробника» (далі - позивач, ПОГ «Фірма Ласка» ГО «Асоціація підтримки вітчизняного товаровиробника» ), звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (далі - відповідач, Кіровоградська ОДПІ) про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.05.2016 року №0000201404, №0000211404 та від 02.09.2016 року №0000691404, №0000701404.

Позивач не погоджується з висновками акту перевірки та прийнятим на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями й мотивує позовні вимоги тим, що вказані рішення порушують його права, суперечать діючому законодавству, прийняті на основі необґрунтованих висновків податкового органу.

Позивач вважає, що висновки Акта перевірки є необґрунтованими і незаконними, та такими, що не відповідають фактичним обставинам, оскільки ґрунтуються лише на припущеннях, що в свою чергу, не підтверджені належними документами. Як наслідок, штрафні (фінансові) санкції застосовані згідно спірних податкових повідомлень-рішень є неправомірними та підлягають скасуванню.

Відповідачем подано письмові заперечення на позов, вимоги не визнаються в повному обсязі та зазначається, що прийняття оскаржуваного рішення обумовлено порушенням податкового законодавства, що виявлені під час перевірки, а тому рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.

За таких обставин, відповідач зазначає, що оскаржувані рішення винесено правомірно та відповідно до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі відповідної ухвали від 22.12.2016 року, керуючись приписами частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Так, відповідно до наказу Кіровоградської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області №379 від 07.04.2016р. та на підставі направлень на перевірку від 07.04.2016р. №393, 394, у період з 07 по 13 квітня 2016 року податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПОГ «Фірма Ласка» ГО «Асоціація підтримки вітчизняного товаровиробника» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Укрхарчопромсировина» за лютий 2015 року, що відображені в податковій декларації з ПДВ за лютий 2015, з ТОВ «Паллет-Ресурс» за квітень, червень, липень 2015 року, що відображені в податковій декларації з ПДВ за квітень, червень, липень 2015 року та з ТОВ «Крона» за квітень 2015 року, що відображені в податковій декларації з ПДВ за квітень 2015 року, з питань правильності нарахування податку на прибуток при відображенні обсягів зазначених взаємовідносин в декларації з податку на прибуток за 2015 рік.

Виявлені податковим органом під час перевірки порушення позивачем податкового законодавства зафіксовані в акті перевірки №10/11-23-14-04/39503720 від 20.04.2016 р., а саме:

- п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. (зі змінами та доповненнями в редакції дії Кодексу до 01.01.2015 р. ), в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за 2015 рік в сумі 95 586,00 грн.;

- п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого ПОГ «Фірма Ласка» ГО «Асоціація підтримки вітчизняного товаровиробника» завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд.19 Декларації з ПДВ) на загальну суму 79017,00 грн., внаслідок чого завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (ряд.24 декларації з ПДВ) станом на 01.07.2015 р. на суму 79017,00 грн. (за лютий 2015 року - 23 333,00 грн., квітень 2015 року - 43167,00 грн.,за червень 2015 року - 12517,00 грн.);

- заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (р.18 декларації з ПДВ) за липень 2015 року на загальну суму 27189,00 грн., внаслідок чого завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (р.24 декларації з ПДВ) на суму 27189,00 грн.(т.1,а.с.23-46).

На підставі висновків, викладених в акті перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 10.05.2016 року №0000201404, яким ПОГ «Фірма Ласка» ГО «Асоціація підтримки вітчизняного товаровиробника» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 95 586,00 грн.;

- від 10.05.2016 року №0000211404, яким ПОГ «Фірма Ласка» ГО «Асоціація підтримки вітчизняного товаровиробника» зменшено розмір від'ємного значення на суму податку на додану вартість у розмірі 1252,00 грн. (т.1,а.с.56-54).

Так, не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем було їх оскаржено до податкового органу з метою врегулювання спору у досудовому порядку (т.1, а.с.57-73).

За результатами адміністративного оскарження вказаних податкових рішень до Головного управління ДФС у Кіровоградській області, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 02.09.2016 року №0000691404, яким ПОГ «Фірма Ласка» ГО «Асоціація підтримки вітчизняного товаровиробника» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 77 136,00 грн.;

- від 02.09.2016 року №0000701404, яким до ПОГ «Фірма Ласка» ГО «Асоціація підтримки вітчизняного товаровиробника» застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 1252,00 грн. (т.1,а.с.74-75).

З огляду на дійсно встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень - рішень Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області від 10.05.2016 року №0000201404, №0000211404, задоволенню не підлягають, оскільки за наслідками адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень прийнято нові податкові повідомлення - рішення від 02.09.2016 року №0000691404, №0000701404.

Згідно з п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

З огляду на пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

При цьому відповідно до п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно з п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Водночас своєчасність, достовірність та повнота сплати податків та зборів підлягає з'ясуванню під час проведення документальної перевірки, вимоги до проведення якої встановлені ст.78 та 79 Податкового кодексу України, зокрема, щодо повідомлення платника податків про дату початку та місце проведення перевірки.

З огляду на правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 27.01.2015 р. у справі №21-425а14, невиконання вимог п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності її правових наслідків.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у Кіровоградської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області були правові підстави для проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Приписами п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За приписами статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу, а також дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Водночас, відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У свою чергу, підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України містить застереження, за яким не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Зокрема, відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) у паперовому вигляді або в електронній формі. При цьому, у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпункту 2.4 пункту 2 Положення «Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку» , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 168/704 від 05.06.1995 року, первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійсненні господарської операції і складання первинного документа.

Що стосується правових підстав для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, суд вважає за необхідне вказати таке.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У свою чергу, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: 1) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 2) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

З аналізу наведених правових норм у їх системному зв'язку, суд дійшов висновку, що необхідною умовою для правомірності формування податкового кредиту та валових витрат, є фактичне здійснення господарської операції платником податків.

У свою чергу, фактичне здійснення господарської операції платником податків посвідчується, зокрема, належно оформленими податковими накладними та іншими первинними бухгалтерськими документами.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (пункт 44.3 статті 44 Податкового кодексу України).

Зазначеному обов'язку платника податків кореспондує визначене п.85.4 ст. 85 Податкового кодексу України право посадових осіб податкового органу при проведенні перевірок отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Пункт 44.4 статті 44 Податкового кодексу України містить застереження, за яким вищезазначені документи, пов'язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Отже, наявність податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, не є єдиною умовою формування податкового кредиту. При цьому будь-які документи, складені на підтвердження факту здійснення окремої господарської операції, набувають статусу документа за своїм суттєвим навантаженням лише у разі фактичності здійснення господарської операції, з приводу якої складається відповідний документ, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи.

Досліджуючи спірні правовідносини, суд встановив, що висновок відповідача, наведений ним в акті перевірки, ґрунтується на встановлених відповідачем фактах, які в цілому свідчать про безтоварність господарських операцій, що здійснювались між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Укрхарчопромсировина» , ТОВ «Паллет-Ресурс» , ТОВ «Крона» .

Судом з'ясовано такі обставини.

Підприємство об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки) «Фірма Ласка» Громадської організації «Асоціація підтримки вітчизняного товаровиробника» зареєстровано як юридична особа 20.11.2014 року та з того часу перебуває на обліку у податковому органі як платник податків (т.1,а.с.11).

Видами діяльності ПОГ «Фірма Ласка» ГО «Асоціація підтримки вітчизняного товаровиробника» за КВЕД є, виробництво морозива (10.52).

Щодо взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Укрхарчопромсировина» судом встановлено наступне.

У лютому 2015 року позивачем було придбано у даного контрагента стабілізатор АЙС-5, що посвідчується видатковою накладною (т.1,ас.87) та податковою накладною (т.1,а.с.89) на суму 140000,00 грн. (із них ПДВ - 23 333,33 грн. ).

Оплата з даним контрагентом за придбання вказаного стабілізатору була здійснена безготівковим шляхом, що посвідчується відповідним платіжним дорученням (т.1,а.с.88).

Щодо взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Крона» судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що 19.03.2015р. між позивачем (покупець за договором) та ТОВ «Крона» (Постачальник), укладено договір поставки №1903 за змістом якого, постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар (палички для морозива) в узгодженій кількості, асортименті і вартості (т.1,а.с.90-91).

Факт поставки вказаного товару посвідчується наявними в матеріалах справи видатковою накладною (т.1,а.с.92), податковою накладною (т.1,а.с.95) на загальну суму 123 000,00 грн. (із них ПДВ - 20 500,00 грн.) .

Оплату вартості придбаного товару позивачем здійснено в повному обсязі безготівковим шляхом, що підтверджується платіжним дорученням (т.1,а.с.94).

На посвідчення транспортування придбаного товару позивачем надано відповідну товарно-транспортну накладну (т.1,а.с.93).

Щодо взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Паллет-Ресурс» судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що 10.04.2015р. між позивачем (покупець за договором) та ТОВ «Паллет-Ресурс» (Продавець), укладено договір поставки №100415, предметом якого, є поставка продавцем піддонів дерев'яних, у власність покупця (т.1,а.с.96-97).

Факт поставки вказаного товару посвідчується наявними в матеріалах справи видатковими накладними (т.1,а.с.98,100,102,104,106,108,110,112,114,116,118,120,122,), податковими накладними (т.1,а.с.134) на загальну суму 374 301,33 грн. (із них ПДВ - 62 372, 99 грн. ).

Оплату вартості придбаного товару позивачем здійснено в повному обсязі безготівковим шляхом, що підтверджується платіжними дорученнями (т.1,а.с.124-133).

На посвідчення транспортування придбаного товару позивачем надано відповідну товарно-транспортну накладну (т.1,а.с.99,101,103,105,107,109,111,113,115,117,119,121,123,).

В матеріалах справи наявні докази того, що вказаний товар придбавався з метою використання у власній господарській діяльності так і з метою його подальшої реалізації (т.1,а.с.150-188).

Судом встановлено, що позивачем до податкового кредиту в лютому, квітні, червні, липні 2015 року віднесено відповідні суми податку на додану вартість за податковими накладними (т.1,а.с.229-253;т.2,а.с.1-10), виданими ТОВ «Укрхарчопромсировина» , ТОВ «Паллет-Ресурс» , ТОВ «Крона» з вищевказаного товару на підставі договорів поставки.

При цьому, договори, податкові накладні, якими оформлювався факт прийняття позивачем товару, містить всі обов'язкові реквізити, що передбачені для оформлення первинних документів: назву товару, його вартісне вираження, одиницю виміру, місце та дату складання, підписи уповноважених осіб.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Тобто, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг. При цьому, результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Крім того, матеріали справи місять докази наявності у позивача та його контрагентів матеріально-технічної бази, які економічно необхідні для здійснення відповідних видів діяльності (т.1,а.с.189-204;т.2,а.с.28-66).

За таких обставин, суд погоджується з позицією позивача про наявність у нього відповідної матеріальної бази, виробничих потужностей, виробничих ресурсів для зберігання придбаного товару.

Натомість, відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у підприємства ПОГ «Фірма Ласка» ГО «Асоціація підтримки вітчизняного товаровиробника» умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб, на момент укладення і вчинення спірних правочинів.

Системний аналіз вищезазначених правових норм, дослідження наявних в матеріалах справи договорів, податкових накладних, видаткових накладних, свідчить про те, що документи, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, відповідають критеріям первинного документу, а відтак - дії позивача щодо формування податкового кредиту є правомірними; подані позивачем банківські документи, за якими здійснювалася оплата товарів, є достовірними доказами виконання контрагентом позивача зобов'язань, обумовлених договорами поставки.

У зв'язку з викладеним, суд резюмує правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту за вказаними податковими накладними, виданими ТОВ «Укрхарчопромсировина» , ТОВ «Паллет-Ресурс» , ТОВ «Крона» .

Даючи правову оцінку наведеним доказам, суд вважає, що ними підтверджується реальний характер господарських операцій ПОГ «Фірма Ласка» ГО «Асоціація підтримки вітчизняного товаровиробника» та ТОВ «Укрхарчопромсировина» , ТОВ «Паллет-Ресурс» , ТОВ «Крона» , а відтак - і правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

Як вбачається з акту перевірки позивача, відповідачем у ході перевірки встановлено відсутність поставок товарі та укладення угод без мети настання реальних наслідків. У зв'язку з цим, податковим органом визнано угоди поставки нікчемними, в тому числі, укладені з позивачем.

Разом з тим, Податковий кодексу України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов'язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов'язань контрагентом. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбання товару (послуги) не безпосередньо до бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товару (послуг), який у складі вартості придбаного товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобов'язання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника.

Дана позиція відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах (постанова від 11.12.2007 р., справа № 21-137во06 ), де ВСУ дійшов висновку про те, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Разом з тим, під час розгляду даної справи суд враховує положення статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Нормами частини 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006р. № 3477-IV визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, при розгляді Європейським судом з прав людини податкових спорів в мотивувальній частині рішення найчастіше застосовується стаття 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року. Даною статтею гарантується право на мирне володіння своїм майном. У ній, зокрема, визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У контексті податкових спорів (в т.ч. даного конкретного спору) позбавлення права отримати податкову вигоду (податковий кредит) розглядається як позбавлення власності.

Так, у своєму Рішенні від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України" Європейський суд з прав людини зазначає, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

У Рішенні цього ж суду у справі "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) наводяться висновки про те, що позбавлення податковим органом права платників податків ПДВ на податковий кредит/бюджетне відшкодування з причини виявлення зловживань з боку їхніх постачальників є порушенням статті 1 Протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Адже немає доказів залучення платника податку на додану вартість до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників. В цьому випадку недотримується принцип пропорційності, тобто справедливого балансу між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізації яких здійснюється втручання держави.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Судом відхиляються посилання відповідача на інформацію податкового органу про неможливість підтвердження реальності господарських операцій вищевказаного контрагенту, оскільки, як вже вказано було вище, юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

На час вчинення господарських операцій між позивачем та контрагентами, останній мав статус юридичної особи, були зареєстрований відповідно до вимог чинного законодавства України та включені до ЄДРПОУ та відповідно звітували до контролюючих органів, що посвідчується також інформацією податкового органу (т.1.а.с.206-228; т.2,а.с.67-77,85-110,125-129).

Так само, критично суд оцінює посилання відповідача на докази, здобуті у рамках перевірок контрагента позивача, щодо здійснення ними фіктивної підприємницької діяльності.

Згідно частини четвертої статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, відповідно до частини четвертої статті 72 КАС України саме вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відтак, за змістом статті 72 КАС України, преюдиційними обставинами, що звільнені від доказування, є обставини, встановлені безпосередньо: 1) вироком у кримінальній справі; 2) постановою про адміністративний проступок.

Відповідно, висновки, в даному випадку, відсутності об'єктів оподаткування ПДВ, до яких прийшов контролюючий орган через призму ознак фіктивності контрагентів позивача, яка (фіктивність) встановлена в інших процесуальних документах, як-то податкова інформація надана відповідачем, не сприймається судом як преюдиційна обставина, відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, серед іншого, в матеріалах справи наявна постанова Кіровського районного суду м.Кіровограда, з якої вбачається, що судом закрито провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 163-1 КУпАП на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв'язку із відсутністю у діях останнього як директора ПОГ «Фірма Ласка» ГО «Асоціація підтримки вітчизняного товаровиробника» складу адміністративного правопорушення (за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України) (т.1,а.с.56).

Відповідно до частини 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до зазначеної норми, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення податкового органу, яким платнику податків визначені податкові зобов'язання, резюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Кіровоградською ОДПІ не доведено фактів відсутності реального характеру господарських операцій позивача з його контрагентами. Суду не були надані докази про встановлення таких фактів у рішеннях і інших судів.

З огляду на зміст доказів у їх сукупності, а також на відсутність з боку відповідача додаткових аргументів в обґрунтування своєї позиції, у процесі розгляду справи знайшов підтвердження факт реальності господарських операцій між ПОГ «Фірма Ласка» ГО «Асоціація підтримки вітчизняного товаровиробника» і ТОВ «Укрхарчопромсировина» , ТОВ «Паллет-Ресурс» , ТОВ «Крона» , разом з тим, в процесі розгляду справи відповідачем не доведено суду правомірність оскаржуваного рішення, а відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки в процесі розгляду справи відповідачем не доведено суду правомірність винесення оскаржуваних рішення, а відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивачем документально підтверджена сплата судового збору в розмірі 2628,39 грн. за вимоги майнового характеру (т.1,а.с.4,149), а тому сума судового збору відповідно до задоволених вимог майнового характеру (44,73 % від позовних вимог) підлягає стягненню з відповідача на користь Підприємства об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки) «Фірма Ласка» Громадської організації «Асоціація підтримки вітчизняного товаровиробника» .

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області від 02.09.2016 року №0000691404, яким ПОГ «Фірма Ласка» ГО «Асоціація підтримки вітчизняного товаровиробника» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 77 136,00 грн.

3.Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області від 02.09.2016 року №0000701404, яким до ПОГ «Фірма Ласка» ГО «Асоціація підтримки вітчизняного товаровиробника» застосовано суму штрафних санкцій з податку на додану вартість у розмірі 1252,00 грн.

4.В іншій частині позовних вимог - відмовити.

5.Присудити на користь Підприємства об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки) «Фірма Ласка» Громадської організації «Асоціація підтримки вітчизняного товаровиробника» (код ЄДРПОУ - 39503720) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1175,68 грн. (одна тисяча сто сімдесят п'ять гривень шістдесят вісім копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області (код - 39484073).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.В. Жук