Ухвала від 30.03.2017 по справі п/811/1466/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2017 рокусправа № П/811/1466/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді                    Чередниченка В.Є.

           суддів:                     Іванова С.М. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання:          Яковенко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро адміністративну справу за апеляційною скаргою Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року у справі № П/811/1466/16 за позовом підприємства об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки) «фірма Ласка» громадської організації «Асоціація підтримки вітчизняного товаровиробника» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Підприємство об'єднання громадян (релігійної організації, профспілки) «фірма Ласка» громадської організації «Асоціація підтримки вітчизняного товаровиробника» 21 жовтня 2016 року звернулось до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області, згідно з яким, просить визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення від 10.05.2016 року №0000201404, №0000211404 та від 02.09.2016 року №0000691404, №0000701404.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказані податкові повідомлення-рішення повинні бути скасовані, оскільки висновки відповідача, щодо нереальності господарських операцій позивача з ТОВ «Укрхарчопромсировина», ТОВ «Крона», ТОВ «Паллет-Ресурс» викладені у акті №10/11-23-14-04/39503720 від 20.04.2016 року (далі - акт перевірки) на підставі якого було прийнято оскаржені рішення є необґрунтованими, оскільки ґрунтуються на припущеннях.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року адміністративний позов задоволено частково.

Суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення відповідача від 02.09.2016 року: №0000691404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 77 136,00 грн. та №0000701404, яким до позивача застосовано суму штрафних санкцій з податку на додану вартість у розмірі 1252,00 грн.

У задоволені позову в іншій частині відмовив.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає про безпідставне неврахування судом першої інстанції висновків відповідача викладених в акті перевірки щодо нереальності господарських операцій позивача з ТОВ «Укрхарчопромсировина», ТОВ «Крона», ТОВ «Паллет-Ресурс» та інформації щодо неможливості цими контрагентами придбати товар та в подальшому реалізувати його позивачу.

Згідно з запереченнями на апеляційну скаргу, позивач посилаючись на її необґрунтованість, просить у задоволені скарги відмовити, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення представника позивача який заперечував щодо її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Укрхарчопромсировина» за лютий 2015 року, що відображені в податковій декларації з ПДВ за лютий 2015, з ТОВ «Паллет-Ресурс» за квітень, червень, липень 2015 року, що відображені в податковій декларації з ПДВ за квітень, червень, липень 2015 року та з ТОВ «Крона» за квітень 2015 року, що відображені в податковій декларації з ПДВ за квітень 2015 року, з питань правильності нарахування податку на прибуток при відображенні обсягів зазначених взаємовідносин в декларації з податку на прибуток за 2015 рік.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт №10/11-23-14-04/39503720 від 20.04.2016 р в якому зроблено висновок про порушення позивачем:

- п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. (далі – ПК України) (зі змінами та доповненнями в редакції дії Кодексу до 01.01.2015 р.), в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за 2015 рік в сумі 95 586,00 грн.;

- п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд.19 Декларації з ПДВ) на загальну суму 79017,00 грн., внаслідок чого завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (ряд.24 декларації з ПДВ) станом на 01.07.2015 р. на суму 79017,00 грн. (за лютий 2015 року 23 333,00 грн., квітень 2015 року 43167,00 грн., за червень 2015 року 12517,00 грн.);

- заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (р.18 декларації з ПДВ) за липень 2015 року на загальну суму 27189,00 грн., внаслідок чого завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (р.24 декларації з ПДВ) на суму 27189,00 грн. (т. 1, а.с. 23-46).

На підставі висновків, викладених в акті відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.05.2016 року: №0000201404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 95 586,00 грн.; №0000211404, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення на суму податку на додану вартість у розмірі 1252,00 грн. (т.1, а.с.56-54).

За результатами адміністративного оскарження вказаних податкових рішень до Головного управління ДФС у Кіровоградській області (т.1, а.с.57-73), податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.09.2016 року: №0000691404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 77 136,00 грн.; №0000701404, яким позивачем застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 1252,00 грн. (т.1, а.с.74-75).

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов частково, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення позову частково, оскільки спірні рішення відповідача від 02.09.2016 року №0000691404, №0000701404 було прийнято за наслідками адміністративного оскарження ППР від 10.05.2016 року №0000201404, №0000211404, отже останні вже скасовано.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскарженої постанови, виходить з наступного.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі – Закон № 996-ХIV)

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.

У справі, що розглядається судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач (покупець) у межах своєї господарської діяльності уклав договори поставки товару:

з ТОВ «Укрхарчопромсировина» (постачальник) в усній формі в лютому 2015 року щодо поставки стабілізатора АЙС-5 (т. 1 а.с. 87);

з ТОВ «Крона» (постачальник) у письмовій формі від 19.03.2015 року – щодо поставки паличок для морозива (т. 1, а.с. 90 - 91);

з ТОВ «Паллет-Ресурс» (постачальник) у письмовій формі від 10.04.2015 року щодо поставки піддонів дерев'яних (т. 1, а.с. 90 - 91).

За умовами вказаних договорів постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, що належить йому на праві власності, а покупець - прийняти та оплатити товар на умовах договору.

При цьому, з врахуванням положень п.п. 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» реальність вчинення зазначених господарських операцій підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, які підтверджують обставини поставки товару, а саме щодо правовідносин з:

ТОВ «Укрхарчопромсировина» - видатковою накладною, яка підтверджує факт передачі та отримання товару (т. 1 а.с. 87); платіжним дорученням, яке підтверджує факт оплати (т. 1 а.с. 88);

з ТОВ «Крона» - видатковою накладною (т. 1 а.с. 92), товарно-транспортною накладною (т. 1 а.с. 93), платіжним дорученням (т.1 а.с. 94);

ТОВ «Паллет-Ресурс» - видатковими накладними (т. 1 а.с. 98,100,102,104,106,108,110,112,114, 116,1118,120,122), товарно-транспортними накладними (т. 1 а.с. 99,101,103,105,107,109,111,113,115, 117,119,121,123), платіжними дорученнями (т.1 а.с. 124 – 133), банківськими виписками (т.1 а.с.147-154, 156-157, 159-161 т.4 а.с.6-10).

ТОВ «Укрхарчопромсировина» виписано податкову накладну (т.1 а.с. 89).

ТОВ «Крона» виписано податкову накладну (т.1 а.с. 95).

ТОВ «Паллет-Ресурс» виписано податкові накладні (т.1 а.с. 134).

Обставини використання придбаного в господарській діяльності позивача підтверджуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами (т.1 а.с. 150 – 188).

Крім того, матеріали справи також місять докази наявності у позивача та його контрагентів матеріально-технічної бази, які економічно необхідні для здійснення відповідних видів діяльності (т.1, а.с.189-204; т.2,а.с.28-66).

Крім того, як вбачається з акта перевірки, відповідачем не спростовується, що на час здійснення господарських операцій зазначені контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість.

Таким чином, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Укрхарчопромсировина», ТОВ «Крона», ТОВ «Паллет-Ресурс» за наслідками яких сформовано спірний податковий кредит, оскільки встановлені обставини справи свідчать про поставку товару, транспортування товару від продавців до покупця, оприбуткування товару покупцем, оплату його вартості, використання у власній господарській діяльності.

Взагалі в акті перевірки відсутність реальності вчинення господарської діяльності пов'язується податковим органом з обставинами діяльності контрагентів, що є неприпустимим як за законодавством України так і міжнародними нормами.

Зокрема, ст. 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

Крім того, рішеннями Європейського Суду від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» та від 22.01.2009 «Булвес» АД проти Болгарії, які згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, вказано на те, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань… Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Отже, виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим відповідач зазначеного обов'язку не виконав.

Отже податкові повідомлення - рішення відповідача від 02.09.2016 року №0000691404, №0000701404 є протиправними та підлягають скасуванню.

Крім того вирішуючи спірні відносини суд першої інстанції вірно зазначив, що позовні вимоги щодо визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень - рішень відповідача від 10.05.2016 року №0000201404, №0000211404, задоволенню не підлягають, оскільки за наслідками адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень прийнято нові податкові повідомлення - рішення від 02.09.2016 року №0000691404, №0000701404.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області - залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року у справі №П/811/1466/16 – без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

                    Повний текст ухвали виготовлений 31 березня 2017 року.

Головуючий:                                                                      В.Є. Чередниченко

           Суддя:                                                                      С.М. Іванов

           Суддя:                                                                      О.М. Панченко