Постанова
від 11.06.2020 по справі п/811/1466/16
КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 червня 2020 року

Київ

справа №П/811/1466/16

адміністративне провадження №К/9901/32894/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду у складі судді Жука Р.В. від 26 грудня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Чередниченка В.Є., суддів Іванова С.М., Панченко О.М. від 30 березня 2017 року у справі за позовом Підприємства об`єднання громадян (релігійної організації, профспілки) фірма Ласка Громадської організації Асоціація підтримки вітчизняного товаровиробника до Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2016 року Підприємство об`єднання громадян (релігійної організації, профспілки) фірма Ласка громадської організації Асоціація підтримки вітчизняного товаровиробника (далі - позивач, Підприємство) звернулось до суду з позовом до Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі - відповідач, Інспекція), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10 травня 2016 року №0000201404, №0000211404 та від 02 вересня 2016 року №0000691404, №0000701404.

Предметом перевірки судів у цій справі були рішення податкового органу щодо правильності визначення грошових зобов`язань зі сплати податку на прибуток та податку на додану вартість (далі - ПДВ) за наслідками господарської діяльності Підприємства з ТОВ Укрхарчопромсировина у лютому 2015 року, з ТОВ Паллет-Ресурс у квітні, червні, липні 2015 року та з ТОВ Крона у квітні 2015 року.

Підприємство не погодилось із рішеннями Інспекції про заниження податкових зобов`язань за господарськими операціями із зазначеними контрагентами і послалося на необґрунтованість висновків акту перевірки, на підставі якого прийняті оскаржені податкові повідомлення-рішення.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року позов задоволено частково; визнано неправомірними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 02 вересня 2016 року №0000691404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 77136,00 грн., та №0000701404, яким до позивача застосовано суму штрафних санкцій з ПДВ у розмірі 1252,00 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду в частині задоволених позовних вимог обґрунтовано тим, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, які підтверджують здійснення операцій між Підприємством та його контрагентами (ТОВ Укрхарчопромсировина , ТОВ Паллет-Ресурс та ТОВ Крона ) щодо поставки останніми відповідно стабілізатора АЙС-5, піддонів дерев`яних та паличок для морозива й подальше використання придбаного товару у власній господарській діяльності платника, тому позивач, включивши до складу податкового кредиту суми ПДВ та зменшивши оподатковуваний дохід на суму валових витрат за наслідком таких відносин, дотримався передбачених законодавством умов для формування податкової вигоди. Зазначив, що відповідачем не наведено, а судом не встановлено підстав, що дозволяли б дійти висновку про фактичне невиконання контрагентами своїх зобов`язань за угодами, укладеними із позивачем, а доводи контролюючого органу про порушення позивачем правил оподаткування ґрунтуються лише на інформації, отриманій за результатами здійснених заходів з податкового контролю контрагентів й на недоведених обставинах.

Водночас, за висновком суду, позовні вимоги в частині визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень - рішень від 10 травня 2016 року №0000201404 та №0000211404 задоволенню не підлягають з підстав їх скасування за наслідками адміністративного оскарження та прийняття нових податкових повідомлень - рішень від 02 вересня 2016 року №0000691404 та №0000701404, які також є предметом розгляду у справі.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 30 березня 2017 року постанову суду першої інстанції залишив без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. По суті ж, як вбачається із змісту касаційної скарги, Інспекція не погоджується із рішеннями судів попередніх інстанцій лише в частині задоволених позовних вимог.

В касаційній скарзі посилається на обставини, викладені у акті перевірки Підприємства, у відповідності до яких товарність розглядуваних господарських операцій не підтверджена належними і допустимими доказами, адже за результатами здійснених заходів з податкового контролю по контрагентам та аналізу їх податкової звітності не встановлено реальності господарської діяльності останніх та наявності у них необхідних ресурсів і умов для здійснення спірних операцій, можливості виготовлення чи придбання контрагентами товарно-матеріальних цінностей та подальшої їх поставки позивачу тощо.

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу Інспекції проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи її безпідставною. На думку позивача, рішення судів першої та апеляційної інстанцій є обґрунтованими та законними.

Справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вказує на таке.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування податкових зобов`язань та податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ Укрхарчопромсировина за лютий 2015 року, з ТОВ Паллет-Ресурс за квітень, червень, липень 2015 року, з ТОВ Крона за квітень 2015 року, з питань правильності нарахування податку на прибуток при відображенні обсягів зазначених взаємовідносин в декларації з податку на прибуток за 2015 рік, за результатами якої складено акт №10/11-23-14-04/39503720 від 20 квітня 2016 року, в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог: підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за 2015 рік в сумі 95586,00 грн.; пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, внаслідок чого позивачем завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд.19 декларації з ПДВ) на загальну суму 79017,00 грн., завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (ряд.24 декларації з ПДВ) на суму 79017,00 грн., занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (р.18 декларації з ПДВ) за липень 2015 року на загальну суму 27189,00 грн., завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (р.24 декларації з ПДВ) на суму 27189,00 грн.

Встановлені порушення мотивовані формуванням позивачем валових витрат та податкового кредиту з ПДВ за операціями із ТОВ Укрхарчопромсировина , ТОВ Паллет-Ресурс та ТОВ Крона без дотримання відповідних законодавчих підстав, оскільки, на думку відповідача, такі відносини не мали реального характеру, що обґрунтовується посиланням на ті ж обставини, що наведені й у касаційній скарзі.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 10 травня 2016 року: №0000201404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 95586,00 грн.; №0000211404, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення ПДВ на 106206,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1252,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень рішенням Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 19 липня 2016 року скасовано податкове повідомлення-рішення від 10 травня 2016 року №0000201404 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 18450,00 грн., а податкове повідомлення-рішення від 10 травня 2016 року №0000211404 в частині зменшення розміру від`ємного значення ПДВ на 20500,00 грн. Підставою для цього стало визнання висновків контролюючого органу про нездійснення операцій із ТОВ Крона щодо поставки останнім паличок для морозива такими, що спростовуються наявною інформацією та документами, доданими підприємством до своєї скарги.

У зв`язку із наведеним Інспекцією прийнято податкові повідомлення-рішення від 02 вересня 2016 року: №0000691404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 77136,00 грн.; №0000701404, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення ПДВ на 85706,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1252,00 грн.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд виходить з наступного.

Так, згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Таким чином фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а ).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Як встановлено судами та не спростовується відповідачем у касаційній скарзі, основним видом діяльності Підприємства є виробництво морозива.

Позивачем як покупцем у межах своєї господарської діяльності укладено договори поставки товару, зокрема: в лютому 2015 року в усній формі з ТОВ Укрхарчопромсировина (постачальник) на поставку стабілізатора АЙС-5; 19 березня 2015 року з ТОВ Крона (постачальник) на поставку паличок для морозива; 10 квітня 2015 року з ТОВ Паллет-Ресурс (постачальник) на поставку піддонів дерев`яних. За умовами цих угод постачальники зобов`язувались передати у власність покупця товар, що належить їм на праві власності, а покупець - прийняти та оплатити товар.

За висновком судів поставка контрагентами обумовлених договорами товарно-матеріальних цінностей підтверджується залученими до матеріалів справи документами: податковими накладними; видатковими накладними; товарно-транспортними накладними; платіжними дорученнями.

Вказані документи, як зазначено судами, містять всі необхідні реквізити, відповідають вимогам Закону №996-XIV, тобто є первинними документами у розумінні цього Закону. Виписані контрагентами податкові накладні містять усі обов`язкові реквізити, передбачені пунктом 201.1 статті 201 ПК України, й на момент їх складення контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ.

З`ясовано, що товарно-матеріальні цінності, які поставлені контрагентами, були використані в оподатковуваних операціях позивача як у власній господарській діяльності, так і з метою подальшої реалізації, а у Підприємства та його контрагентів були в наявності матеріально-технічні ресурси, економічно необхідні для здійснення діяльності, що підтверджується відповідними доказами, залученими до матеріалів справи.

Як зазначили суди, досліджені у ході розгляду справи документи спростовують висновок контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту та витрат за господарськими операціями із зазначеними вище контрагентами, оскільки такі реально проведені, а витрати з придбання товарно-матеріальних цінностей відповідають господарській меті Підприємства.

Слід погодитися й з посиланням судів на те, що інформація, отримана за результатами податкового контролю контрагентів, у даному випадку, не є такою, що може свідчити про безтоварність господарських операцій.

Відтак, оцінивши повноту, характер, об`єктивність та юридичне значення установлених конкретних фактичних обставин справи, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про помилковість тверджень відповідача щодо нереального характеру правовідносин позивача із згаданими контрагентами, підставою для яких стали лише припущення контролюючого органу та недоведені обставини.

Доводи ж касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень, дублюють аргументи акту перевірки та апеляційної скарги, належна правова оцінка яким була надана судами першої та апеляційної інстанцій. Відповідач на обґрунтування своїх вимог не зазначив, у чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права (неправильно розтлумачено закон або застосовано закон, який не підлягав застосуванню, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню) чи порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій, що призвело до постановлення незаконних судових рішень.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи те, що обставини неправильного застосування судами норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм не підтвердилися, підстави для задоволення касаційної скарги відповідача відсутні.

Щодо позовних вимог, рішення про відмову у задоволенні яких прийнято судом першої інстанції, яке підтримано апеляційним судом, то в цій частині, враховуючи положення частини першої статті 341 КАС України, судові рішення касаційним судом не переглядаються.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду

СудКасаційний адміністративний суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення11.06.2020
Оприлюднено15.06.2020
Номер документу89793049
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —п/811/1466/16

Постанова від 11.06.2020

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Пасічник С.С.

Ухвала від 10.06.2020

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Пасічник С.С.

Ухвала від 25.04.2017

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Веденяпін О.А.

Ухвала від 30.03.2017

Адміністративне

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

Чередниченко В.Є.

Ухвала від 02.03.2017

Адміністративне

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

Чередниченко В.Є.

Ухвала від 02.03.2017

Адміністративне

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

Чередниченко В.Є.

Ухвала від 17.02.2017

Адміністративне

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

Чередниченко В.Є.

Ухвала від 02.02.2017

Адміністративне

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

Чередниченко В.Є.

Ухвала від 02.02.2017

Адміністративне

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

Чередниченко В.Є.

Постанова від 26.12.2016

Адміністративне

Кіровоградський окружний адміністративний суд

Р.В. Жук

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні