Постанова

від 28.12.2016 по справі 826/27573/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 грудня 2016 року № 826/27573/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Електро Комплекс Монтаж" доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Електро Комплекс Монтаж" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування наказу від 06.08.2015 № 1537 та податкових повідомлень - рішень від 08.09.2015 № 0003452202, № 0003442202.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказ від 06.08.2015 № 1537 про проведення перевірки є протиправним, оскільки підстави для його винесення у відповідача були відсутні, так як в кримінальному провадженні №32014100080000082 від 29.07.2014 не фігурує ані ПП "Електро Комплекс Монтаж", ані спірний контрагент: ТОВ "Будівельна компанія "Теко Моноліт", крім того, 05.06.2015 дане кримінальне провадження було закрито. Також, позивач не погоджується із податковими повідомленнями - рішеннями від 08.09.2015 № 0003452202, № 0003442202, стверджуючи, що у період, який перевірявся, дійсно мав господарські правовідносини із ТОВ "Будівельна компанія "Теко Моноліт" за договорами, які мають реальний характер, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства та були надані до перевірки.

Позивач подав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду судової справи був повідомлений належним чином, своєї позиції щодо позовних вимог суду не повідомив.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Під час судового розгляду справи, суд,-

В С Т А Н О В И В:

Начальником Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на підставі постанови старшого слідчого СУ ФР ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві старшого лейтенанта податкової міліції Мазура Ю.С., матеріалів кримінального провадження №32014100080000082 від 29.07.2014 було винесено наказ від 06.08.2015 №1537 щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Електро Комплекс Монтаж" (код ЄДРПОУ 34352392) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам із ТОВ "БК "Теко моноліт" (код ЄДРПОУ 38865603) за період з 01.01.2014 по 01.05.2015, з тривалістю перевірки в 10 робочих днів з 06.08.2015.

В період з 06.08.2015 по 19.08.2015 Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на підставі постанови старшого слідчого СУ ФР ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві старшого лейтенанта податкової міліції Мазура Ю.С. від 20.04.2015 по матеріалам досудового розслідування, внесено до ЄДР за №32014100080000082 від 29.07.2014, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП Електро Комплекс Монтаж" (код ЄДРПОУ 34352392) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам із ТОВ "БК "Теко моноліт" (код ЄДРПОУ 38865603) за період з 01.01.2014 по 01.05.2015.

За результатами перевірки складено акт від 27.08.2015 №51/26-57-22-02-10/34352392, яким встановлені наступні порушення:

- пункту 44.1 статті 44, пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 81600,00 грн.;

- пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту в розмірі 90667,00 грн.

На підставі акта перевірки від 27.08.2015 №51/26-57-22-02-10/34352392 відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 08.09.2015:

- № 0003442202, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 102 000,00 грн., у тому числі за основним платежем - 81 600,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 20 400,00 грн.;

- № 0003452202, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 113 333,75 грн., у тому числі за основним платежем - 90 667,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 22 666,75 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку, відповідно до статті 56 Податкового кодексу України.

Рішенням Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 13.11.2015 №17352/10/26-15-10-05-35 залишено без змін податкові повідомлення - рішення, а скаргу ПП Електро Комплекс Монтаж" - без задоволення.

Приватне підприємство "Електро Комплекс Монтаж", не погоджуючись з наказом від 06.08.2015 № 1537 про проведення перевірки та податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернулося з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 62.1.3 пункту 6.2.1 статті 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно з підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Крім того, в пункті 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII, установлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств , установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України .

Отже, нормами чинного законодавства України податковим органам надано право на підставі постанови слідчого, винесеної в порядку Кримінального процесуального кодексу України проводити перевірки суб'єктів господарювання підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік.

Згідно із пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно із пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві саме на підставі постанови старшого слідчого СУ ФР ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві старшого лейтенанта податкової міліції Мазура Ю.С., матеріалів кримінального провадження №32014100080000082 від 29.07.2014, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України було прийнято наказ від 06.08.2015 №1537 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача.

Також, суд встановив, що в наказі від 06.08.2015 №1537 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача зазначено невірно організаційно-правову форму підприємства, а саме: ТОВ замість ПП.

В той же час, у вищенаведеному наказі було правильно зазначено назву товариства ("Електро Комплекс Монтаж" та код ЄДРПОУ (34352392), що надало позивачу можливість ідентифікувати платника податків щодо якого прийнято рішення про проведення перевірки.

Відтак, вищевказане порушення в спірному наказі (ТОВ замість ПП) не вплинуло на можливість позивача захистити свої права під час проведення спірної перевірки (зокрема, щодо надання відомостей про обставини спірних господарських операцій тощо) та відображення господарських операцій у податковому обліку тощо.

Крім того, позивач зазначає, що його не було ознайомлено із постановою старшого слідчого СУ ФР ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві старшого лейтенанта податкової міліції Мазура Ю.С., матеріалів кримінального провадження №32014100080000082 від 29.07.2014, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, який, на думку позивача, діяв не в межах КПК України, так як вчиняв процесуальні дії в закритому кримінальному провадженні, яке сам і закривав.

Суд звертає увагу, що обов'язковою умовою для проведення перевірки є пред'явлення або надіслання (вручення) до її початку платнику податків направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки та пред'явлення службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки, тобто документи, які слугували підставою для призначення перевірки не підлягають обов'язковому врученню платнику податків.

Як вбачається з акта перевірки від 27.08.2015 №51/26-57-22-02-10/34352392, направлення на перевірку від 06.08.2015 №1514/22-02 пред'явлено для ознайомлення та вручено копію наказу від 06.08.2015 №1537 під розписку особисто керівнику ПП "Електро Комплекс Монтаж" ОСОБА_2 06.08.2015 (позивач з даного факту заперечень не висловлював).

Таким чином, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази судового оскарження або скасування постанови старшого слідчого СУ ФР ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві старшого лейтенанта податкової міліції Мазура Ю.С. від 20.04.2015 по матеріалам досудового розслідування, внесено до ЄДР за №32014100080000082 від 29.07.2014, суд приходить до висновку, що дана постанова є чинною, а у відповідача були законні підстави для призначення перевірки позивача.

У зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання протиправним та скасування наказу від 06.08.2015 №1537 є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 08.09.2015 №0003442202, № 0003452202 суд зазначає наступне.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9).

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Отже, об'єктом оподаткування можуть бути операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об'єкт оподаткування.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до підпункту 2.5 пункту 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства. Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відтак, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

В пункті 200.3 статті 200 Податкового кодексу України зазначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг, які відображені в податкових накладних, із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту та валових витрат судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції та отриманих послуг, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

З матеріалів справи вбачається, що між ПП "Електро Комплекс Монтаж" (замовник) та ТОВ "БК "Теко моноліт" (підрядник) в особі директора ОСОБА_3 було укладено договір №25/06-14 від 25.06.2014 , згідно якого підрядник зобов'язується виконати на свій ризик власними та залученими силами всі роботи на об'єкті замовника, згідно проектно-кошторисної документації з дотриманням будівельних норм і правил, а так само умов даного договору, замовник зобов'язується здійснити оплату всіх цих робіт в обсязі, передбаченому проектно-кошторисною документацією.

На підтвердження реальності даного договору позивачем надано:

- податкові накладні від 07.10.2014 №701 на суму 55000,00 грн. (ПДВ - 9166,67 грн.), від 30.09.2014 №3002 на суму 50000,00 грн. (ПДВ - 8333,33 грн.), від 29.09.2014 №2901 на суму 58000,00 грн. (ПДВ - 9666,67 грн.), від 15.09.2014 №1502 на суму 25000,00 грн. (ПДВ - 4166,67 грн.), від 30.07.2014 №3002 на суму 35000,00 грн. (ПДВ - 5833,33 грн.), від 29.07.2014 №2902 на суму 42000,00 грн. (ПДВ - 7000,00 грн.), від 27.06.2014 №2703 на суму 20000,00 грн. (ПДВ - 3333,33 грн.), від 26.06.2014 №2601 на суму 50000,00 грн. (ПДВ - 8333,33 грн.) про надання електромонтажних робіт та за підписом ОСОБА_3;

- договірну ціну на будівництво м. Черкаси, вул. Б.Вишневецька, 47, на будівництво м. Київ, пр-т Маяковського,44-А, на будівництво м. Київ, ТРЦ Гулівер, на будівництво переобладнання приміщень під банківську установу ПАТ Банк Михайлівський в м. Києві, пл. Спортивна, 1А та 12 поверх, на будівництво м. Львів, вул. Городецька, 33

- довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форми КБ-3) будівництва м. Черкаси, вул. Б.Вишневецька, 47 за вересень 2014 року, на будівництво м. Київ, пр-т Маяковського,44-А за вересень 2014 року, будівництво м. Київ, ТРЦ Гулівер за вересень 2014, будівництво переобладнання приміщень під банківську установу ПАТ Банк Михайлівський в м. Києві, пл. Спортивна, 1А та 12 поверх за липень, вересень, жовтень 2014 року, будівництво м. Львів, вул. Городецька, 33 за вересень 2014 року,

- акти приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) будівництва м. Черкаси, вул. Б.Вишневецька, 47 за вересень 2014 року, на будівництво м. Київ, пр-т Маяковського,44-А за вересень 2014, будівництво м. Київ, ТРЦ Гулівер за вересень 2014 року, будівництво переобладнання приміщень під банківську установу ПАТ Банк Михайлівський в м. Києві, пл. Спортивна, 1А та 12 поверх за липень, вересень, жовтень 2014 року, будівництво м. Львів, вул. Городецька, 33 за вересень 2014 року.

Між ПП "Електро Комплекс Монтаж" (замовник) та ТОВ "БК "Теко моноліт" (підрядник) в особі директора ОСОБА_4 було укладено договір №06/15-14 від 05.05.2014 , згідно якого підрядник зобов'язується виконати на свій ризик власними та залученими силами всі роботи на об'єкті замовника, згідно проектно-кошторисної документації з дотриманням будівельних норм і правил, а так само умов даного договору, замовник зобов'язується здійснити оплату всіх цих робіт в обсязі, передбаченому проектно-кошторисною документацією.

На підтвердження реальності даного договору позивачем надано:

- податкові накладні від 30.05.2014 №3001 на суму 120000,00 грн. (ПДВ - 20000,00 грн.), від 22.05.2014 №2201 на суму 59000,00 грн. (ПДВ - 9833,33 грн.), від 21.05.2014 №2101 на суму 30000,00 грн. (ПДВ - 5000,00 грн.) про надання електромонтажних робіт та за підписом ОСОБА_4;

- договірну ціну на будівництво переобладнання приміщень під банківську установу ПАТ Банк Михайлівський в м. Києві, пл. Спортивна, 1А, на будівництво м. Харків, вул. Пушкінська, 56, на будівництво м. Кіровоград, банк Михайлівський;

- довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форми КБ-3) будівництва переобладнання приміщень під банківську установу ПАТ Банк Михайлівський в м. Києві, пл. Спортивна, 1А за липень 2014 року, будівництво м. Харків, вул. Пушкінська, 56 за липень 2014 року, будівництво м. Харків, вул. Пушкінська, 56, на будівництво м. Кіровоград, банк Михайлівський за липень 2014 року;

- акти приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) будівництва переобладнання приміщень під банківську установу ПАТ Банк Михайлівський в м. Києві, пл. Спортивна, 1А за липень 2014 року, будівництво м. Харків, вул. Пушкінська, 56 за липень 2014 року, будівництво м. Харків, вул. Пушкінська, 56, на будівництво м. Кіровоград, банк Михайлівський за липень 2014 року.

В акті перевірки зазначено, що на виконання умов вищезазначених договорів ПП "Електро Комплекс Монтаж" було перераховано грошові кошти на розрахункових рахунок ТОВ "БК "Теко моноліт" у сумі 544000 грн. (в т.ч. ПДВ 90666,66 грн.), тобто відповідач не заперечує факт оплати наданих робіт.

Позивачем також було надано до суду виписку з ЄДР щодо ТОВ "БК "Теко Моноліт" (види діяльності, зокрема: організація будівництва будівель, будівництво водних споруд, знесення, підготовчі роботи на будівельному майданчику), витяг з ЄДРПОУ щодо ТОВ "БК "Теко Моноліт", ліцензію ТОВ "БК "Теко Моноліт" серія АЕ №289053 (будівельні та монтажні роботи, монтаж інженерних споруд), витяг з реєстру платників податку на додану вартість щодо ТОВ "БК "Теко Моноліт" (дата реєстрації платником ПДВ з 28.01.2014).

Згідно із актом перевірки, основним видом діяльності ПП "Електро Комплекс Монтаж" є електромонтажні роботи, тобто виконання ТОВ "БК "Теко Моноліт" та замовлення ПП "Електро Комплекс Монтаж" послуг щодо надання електромонтажних робіт узгоджується із господарською діяльністю даних суб'єктів господарювання.

Позиція відповідача в акті перевірки ґрунтується на протоколі допиту свідка (ОСОБА_3) від 20.01.2015 наданого до постанови старшого слідчого СУ ФР ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві старшого лейтенанта податкової міліції Мазура Ю.С. від 20.04.2015 по матеріалам досудового розслідування, внесено до ЄДР за №32014100080000082 від 29.07.2014, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, згідно якого в ході досудового слідства було допитано директора ТОВ "БК "Теко моноліт" ОСОБА_3, який повідомив, що не має відношення до фінансово-господарської діяльності даного товариства, оскільки лише за грошову винагороду погодився зареєструвати на власне ім'я дане товариство.

Відповідно до частини четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно із частиною четвертою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відтак, посилання відповідача на матеріали досудового розслідування, внесеного до ЄДР за №32014100080000082 від 29.07.2014, зокрема, на допит директора ТОВ "БК "Теко моноліт" ОСОБА_3 судом приймається критично, оскільки вказані відповідачем відомості та обставини, встановлені в ході досудового слідства, повинні бути підтверджені виключно судовим рішенням, винесеним в порядку Кримінального процесуального кодексу України з перевіркою і підтвердженням їх відповідності фактам та вимогам процесуального законодавства, однак такого рішення суду надано не було.

Більш того, позивачем надано копію постанови старшого слідчого СУ ФР ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві старшого лейтенанта податкової міліції Мазура Ю.С. від 05.06.2015 про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄДР за №32014100080000082 - у зв'язку з відсутністю в діях службових осіб ТОВ "Ланет Україна" (код ЄДРПОУ 36547435) складу кримінального правопорушення (дана постанова вже була винесена до початку проведення перевірки позивача).

Крім того, позивачем надано заяву ОСОБА_3 від 07.07.2015 щодо підтвердження законної діяльності ТОВ "БК "Теко моноліт", яка була посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрована в реєстрі за № 995.

Також, з акта перевірки вбачається, що відповідач дійшов висновку про нереальність надання ТОВ "БК "Теко моноліт" на користь ПП Електро Комплекс Монтаж" послуг (монтажні роботи), у зв'язку із відсутністю у ТОВ "БК "Теко моноліт" власних трудових і виробничих ресурсів.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, до суду не надано.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що інших доказів та обґрунтувань, крім зазначених, на підтвердження відсутності у позивача прав на формування валових витрат та податкового кредиту за фінансово - господарськими відносинами з ТОВ "БК "Теко моноліт" суду не надано та не зазначено про причини неможливості їх надання, суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ "БК "Теко моноліт" мали реальний товарний характер.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд встановив, що матеріалами справи спростовуються висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України, що призвели до заниження податку на прибуток та завищення суми податкового кредиту.

З огляду на викладене, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов - задовольнити частково .

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 08.09.2015 № 0003452202, № 00034422023.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов