Постанова

від 29.12.2016 по справі 816/2303/16

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2016 року м. ПолтаваСправа № 816/2303/16

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді - Бойка С.С., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Селянського (фермерського) господарства "Берест" до Державного реєстратора - приватного нотаріусу Хорольського районного нотаріального округу ОСОБА_1, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Господар", ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

14 грудня 2016 року Селянське (фермерське) господарство "Берест" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного реєстратора - приватного нотаріусу Хорольського районного нотаріального округу ОСОБА_1, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Господар", ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування рішень:

- індексний номер 16111652 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки на підставі укладеного договору оренди земельної ділянки між ТОВ "Господар" та гр. ОСОБА_2 (кадастровий номер земельної ділянки 5320280300:00:001:0101);

- індексний номер 16111791 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, на підставі укладеного договору оренди земельної ділянки між ТОВ "Господар" та гр. ОСОБА_3 (кадастровий номер земельної ділянки 5320280300:00:001:0100).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на протиправність оспорюваних рішень, з огляду на наявність чинних договорів оренди земельних ділянок, укладених між С(Ф)Г "Берест" та зазначеними вище громадянами.

Відповідач позов не визнала, у наданих до суду письмових запереченнях просила в задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що приймаючи спірні рішення приватний нотаріус ОСОБА_1 як державний реєстратор діяла у відповідності до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" і Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Стверджувала, що нею отримано витяги з Державного земельного кадастру, відповідно до яких не встановлено наявності відомостей про вже зареєстровані права на означені вище земельні ділянки. У зв'язку з чим вважає, що станом на серпень 2016 року були відсутні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права користування земельними ділянками за ТОВ "Господар".

Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися надали до суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності у порядку письмового провадження.

Відповідачка в судове засідання не з'явилась надала до суду заяву про розгляд справи без її участі. Крім того, у вказаній заяві у вирішенні позову відповідачка покладалась на розсуд суду.

Треті особи в судове не засідання не з'явилися будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи достатність наданих сторонами доказів та відсутність потреби допитати свідка чи експерта, суд, зважаючи на положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 27 грудня 2016 року перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Зважаючи на неявку в судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, відповідно до приписів частини першої статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

22 грудня 2012 року між Селянським фермерським господарством "Берест" (орендар) та гр. ОСОБА_4 (орендодавець) укладено договір оренди земельної ділянки б/н, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, що знаходиться на території Якимівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, загальною площею 2,69 га (кадастровий номер 5320280300:00:001:0101). Пунктом 8 зазначеного договору передбачено, що його укладено строком дії на 10 років /а.с. 10-11/.

На останньому аркуші договору міститься напис про те, що договір зареєстрований у Великобагачанському відділі Полтавської регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 22 жовтня 2007 року №040755100142 /а.с. 11 - зворот/.

22 грудня 2006 року між Селенським фермерським господарством "Берест" (орендар) та гр. ОСОБА_5 (орендодавець) укладено договір оренди земельної ділянки б/н, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, що знаходиться на території Якимівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, загальною площею 2,69 га (кадастровий номер 5320280300:00:001:0100). Пунктом 8 зазначеного договору передбачено, що його укладено строком дії на 10 років /а.с. 17-18/.

На останньому аркуші договору міститься напис про те, що договір зареєстрований у Великобагачанському відділі Полтавської регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 23 жовтня 2007 року №04075510143 /а.с. 18 - зворот/.

Водночас у грудні 2016 року позивачем отримано відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зі змісту яких встановлено, що приватним нотаріусом Хорольського районного нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_1 29 серпня 2016 року проведено державну реєстрації іншого речового права - права оренди зазначених вище земельних ділянок за ТОВ "Господар", на підставі укладених останнім із згаданими громадянами договорів оренди землі / а.с. 30, 31/.

Зокрема, відповідачем 29 серпня 2016 року прийнято такі рішення:

- індексний номер 31129067 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, на підставі укладеного договору оренди земельної ділянки від 17 серпня 2016 року між ТОВ "Господар" та гр. ОСОБА_2 (кадастровий номер земельної ділянки 5320280300:00:001:0101) /а.с. 30/;

- індексний номер 31129184 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, на підставі укладеного договору оренди земельної ділянки від 17 серпня 2016 року між ТОВ "Господар" та гр. ОСОБА_3 (кадастровий номер земельної ділянки 5320280300:00:001:0100) /а.с. 31/.

Не погодившись з переліченими рішеннями державного реєстратора, позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

Суд враховує, що спірні відносини урегульовано Законом України від 01.07.2004 №1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", яким визначено правові, економічні, організаційні засади створення у складі державного земельного кадастру єдиної системи державної реєстрації речових прав на земельні ділянки та інше нерухоме майно, обмежень цих прав, а також Порядком державної реєстрації договорів оренди землі затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року №2073, Тимчасовим порядком ведення державного реєстру земель затвердженим Наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 02 липня 2003 року № 174.

За приписами статті 2 названого Закону (тут та надалі - в редакції, чинній на дату прийняття відповідачем оспорюваних рішень), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною першою статті 3 згаданого Закону визначено, що державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

А відповідно до статті 6 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України та його територіальні органи; суб'єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитовані суб'єкти; державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).

Згідно з положеннями статей 9 та 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації.

У відповідності до положень частини першої статті 18 названого Закону, державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації; 6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником; 8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

При цьому, частиною четвертою статті 18 названого Закону визначено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

В силу положень пункту 1 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

У свою чергу, як визначено пунктами 3, 4, 5 частини першої статті 24 згаданого Закону, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Суд враховує, що відповідно до пункту 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 11.02.2010 №1878-VI "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" встановлено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно в порядку, визначеному цим Законом, здійснюється з 1 січня 2013 року.

А згідно з пунктом 3 Прикінцевих і перехідних положень названого Закону, до 1 січня 2013 року державна реєстрація права власності, права користування (сервітут) земельними ділянками, права постійного користування земельними ділянками, договорів оренди земельних ділянок; права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); права забудови земельної ділянки (суперфіцій) проводиться територіальними органами земельних ресурсів.

В силу положень статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з частиною п'ятою статті 126 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на дату укладення позивачем договорів оренди землі) право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

Таким чином, до 01 січня 2013 року право оренди земельних ділянок виникало з моменту реєстрації територіальними органами земельних ресурсів договорів оренди земельних ділянок та з огляду на приписи ч. 3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" таке право оренди на земельні ділянки, що виникло до набрання чинності цим Законом, визнається дійсним.

Суд зауважує, що у 2006-2007 роках повноваженнями щодо проведення державної реєстрації договорів оренди землі були наділені структурні підрозділи Центру ДЗК, така реєстрація здійснювалась відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року за №2073 "Про затвердження Порядку державної реєстрації договорів оренди землі", що втратила чинність від 20 липня 2011 року та Наказу Державного Комітету України по земельних ресурсах Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель від 02 липня 2003 року N 174 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 липня 2003 року за N 641/7962 втратив чинність від 07 липня 2012 року.

Суд враховує, що надані С(Ф)Г "Берест" копії договорів оренди земельних ділянок містять відмітки про проведення їх державної реєстрації Великобагачанському відділі Полтавської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" /а.с. 11, 18 - зворот/.

З урахуванням вищевикладеного, дослідивши в судовому засіданні копії договорів оренди землі з відмітками про проведення їх державної реєстрації, суд дійшов висновку, що матеріалами справи у їх сукупності підтверджено факт укладення між позивачем та громадянами ОСОБА_6, ОСОБА_2 у 2016 році договорів оренди земельних ділянок строком дії 10 років та проведення їх державної реєстрації у встановленому порядку.

За відсутності відомостей про розірвання договорів оренди землі у встановленому законом порядку, такі договори є чинними.

За вищевикладених обставин, суд констатує, що матеріалами справи у їх сукупності підтверджено наявність у позивача належним чином оформленого та зареєстрованого у встановленому порядку права користування (оренди) земельними ділянками з кадастровими номерами 5320280300:00:001:0101, 5320280300:00:001:0100.

У зв'язку з наведеним, суд звертає увагу на положення частини третьої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній на дату прийняття відповідачем спірних рішень), відповідно до пункту 1 якої державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями .

За змістом частин першої та другої статті 27 Закону України "Про оренду землі", орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку на рівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об'єднаннями та організаціями.

А в силу положень пункту 3 частини третьої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень", під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації .

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 29.09.2015 по справі №21-760а15.

Однак, в порушення наведених вимог Закону, відповідач не вчинила дій щодо направлення запитів до компетентних органів (зокрема, відділу Держгеокадастру у Великобагачанському районі Полтавської області) з метою отримання інформації про наявність зареєстрованих до 01 січня 2013 року прав на згадані вище земельні ділянки, що підтверджується листом відділу Держегодакастру у Великобагачаньскому районі Полтавської області від 27 грудня 2016 року №01-01-17/591 /а.с. 44/.

Вказане призвело до безпідставного проведення відповідачем державної реєстрації права користування переліченими вище земельними ділянками за ТОВ "Господар".

Стосовно тверджень відповідача про те, що з метою реєстрації договорів оренди землі ТОВ "Господар" ним одержано витяги з Державного земельного кадастру , відповідно до яких встановлено відсутність відомостей щодо зареєстрованих прав на земельні ділянки третіх осіб, суд зауважує, що відповідно до статті 202 Земельного кодексу України (у редакції, чинній до 01.01.2013 ), державна реєстрація земельних ділянок здійснювалась у складі державного реєстру земель .

Відповідно до Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 №174 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.07.2003 за №641/7962, Державний реєстр земель - це складова частина державного земельного кадастру, який складається з книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок та Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку і формується за допомогою АС ДЗК.

Суд враховує, що на примірниках наданих позивачем договорів оренди землі вказано про проведення їх державної реєстрації саме у Державному реєстрі земель, тобто, відповідно до вимог чинного на той час законодавства.

За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку про протиправність оспорюваних рішень, оскільки відповідачем допущено подвійну державну реєстрацію права оренди означених земельних ділянок за ТОВ "Господар", що призвело до втручання в права оренди С(Ф)Г "Берест", які виникли у зв'язку із належною реєстрацією вищезгаданих договорів оренди землі.

Приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позову, а оскільки у прохальній частині позову позивачем замість індексних номерів спірних рішень вказано номери записів про інше речове право, то суд на підставі ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, та визнати протиправними та скасувати рішення державного реєстратору індексний номер 31129067 від 29 серпня 2016 року та індексний номер 3129184 від 29 серпня 2016 року.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Хорольського районного нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_1: індексний номер: №31129067 від 29 серпня 2016 року про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, на підставі укладеного договору оренди земельної ділянки б/н від 17 серпня 2016 року між ТОВ "Господар" та гр. ОСОБА_7 (кадастровий номер земельної ділянки 5320280300:00:001:0101) номер запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16111652.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Хорольського районного нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_1: індексний номер: №31129184 від 29 серпня 2016 року про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, на підставі укладеного договору оренди земельної ділянки б/н від 17 серпня 2016 року між ТОВ "Господар" та гр. ОСОБА_8 (кадастровий номер земельної ділянки 5320280300:00:001:0100) номер запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16111791.

Стягнути з державного реєстратора - приватного нотаріуса Хорольського районного нотаріального округу ОСОБА_1 на користь Селянського (фермерського) господарства "Берест" (код ЄДРПОУ 31292698) судові витрати у розмірі 2756,00 грн (дві тисяч сімсот п'ятдесят шість гривень).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя С.С. Бойко