Рішення

від 21.12.2016 по справі 922/3643/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2016 р.Справа № 922/3643/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ольшанченка В.І.

при секретарі судового засідання Черновій В.О.

розглянувши справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Підприємство "Вторсплав" (м. Харків) до Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. Серго Орджонікідзе" (м. Харків) про стягнення 63032,82 грн., за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 11.03.2016 р.),

відповідача - ОСОБА_2 (довіреність №85/1275 від 21.04.2016 р.),

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в сумі 63032,82 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по поставці товару за договором №43000/14/0024 купівлі-продажу брухту і відходів чорних металів від 03.01.2014 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.11.2016 р., зокрема, було задоволено клопотання відповідача про здійснення фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, та розгляд справи був відкладений на 12.12.2016 р. о 12:00 год.

Представник позивача надав клопотання про долучення до матеріалів справи документів, які перелічені в ньому.

Розглянувши це клопотання, суд вважає за можливе задовольнити його.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог та просить відмовити в задоволенні позову повністю, посилаючись на те, що підстави для стягнення грошових коштів відсутні, оскільки відповідач відповідно до умов договору зобов'язався передати у власність позивачу товар та від зобов'язання допоставити позивачу товар на суму 63235,49 грн. відповідач не відмовляється, а позивачем не наведено жодних посилань на умови договору та/або норми діючого законодавства, якими обґрунтовуються його вимоги по стягненню грошових коштів та на теперішній час позивачем не заявлено про відмову від договору.

Позивач надав письмові заперечення на відзив до позовної заяви, в яких просить задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 63032,82 грн., посилаючись на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №43000/14/0024 купівлі-продажу брухту і відходів чорних металів від 03.01.2014 р., а саме ненадання відповідачем товару покупцю протягом 1-го банківського дня з моменту отримання передоплати, як це передбачено п. 3 специфікацій №40 і №41. Також, позивач вказує на невиконання відповідачем вимог претензії від 05.10.2016 р. про надання товару (металобрухту) або повернення грошових коштів, яку відповідач отримав 11.10.2016 р. Тому у позивача є всі підстави для звернення до суду для захисту своїх законних інтересів та стягнення з відповідача суми попередньої оплати за укладеним між сторонами договором.

Представник відповідача в судовому засіданні заявив усне клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні для укладення мирової угоди.

Розглянувши це клопотання та вислухавши міркування представника позивача, суд вважає за можливе задовольнити його.

12.12.2016 р. в судовому засіданні була оголошена перерва для укладення сторонами мирової угоди до 21.12.2016 р. о 12:00 год.

Після перерви представник відповідача повідомив, що сторони не дійшли згоди та не уклали мирову угоду.

Відповідач надав заяву про відстрочення виконання рішення у справі з терміном сплати у квітні 2017 р., посилаючись на значне погіршення фінансового стану; на сезонність виробничої діяльності, яка обумовлена попитом на ринку сільськогосподарської техніки у весняний і осінній періоди; на можливе повноцінне поновлення роботи підприємства та продаж товарної продукції лише у сезоні 2017 р. На даний час відповідачем здійснюються заходи, направлені на фінансове оздоровлення та поновлення виробничої діяльності, припинення провадження у кримінальній справі, що дасть можливість виконувати зобов'язання перед позивачем по виконанню рішення. На погляд відповідача ці обставини є такими, що можуть ускладнити виконання рішення у даній справі.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

03.01.2014 р. між сторонами був укладений договір №43000/14/0024 купівлі-продажу брухту і відходів чорних металів (надалі - договір), за яким постачальник (відповідач) зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець (позивач) зобов'язується прийняти та оплатити на умовах даного договору промисловий брухт і відходи металів, іменовані в подальшому товар, кількісні та якісні показники якого викладені у специфікаціях до договору, що є невід'ємними частинами договору.

Відповідно до п. 2.1 договору поставка товару по часткам (партіями) допускається. Постачальник поставляє товар (партію товару) на умовах поставки - самовивіз.

Умови поставки товару можуть бути змінені сторонами та повинні вказуватися у додаткових угодах або специфікаціях до договору.

Згідно з п. 2.2 цього ж договору, датою поставки вважається дата підписання сторонами приймально-здавальних актів, які сторони зобов'язуються підписати протягом 2-х днів з моменту передачі товару постачальником покупцю.

Пунктом 2.5 договору сторони визначили, що строк поставки товару (партії товару) вказується у специфікаціях до договору.

Відповідно до п. 3.2 даного договору покупець здійснює оплату вартості кожної партії товару, вказаній в специфікаціях до договору, на банківський рахунок постачальника, на умовах передоплати. Умови та порядок оплати можуть бути змінені та повинні вказуватися у специфікаціях або додаткових угодах до договору.

Згідно з п. 4.2 договору приймання товару за кількістю здійснюється у відповідності з приймально-здавальним актом та іншими товарно-транспортними документами.

15.12.2014 р. між сторонами була укладена додаткова угода №1 до договору, в якій сторони виклали п. 8.5 договору у наступній редакції: "Цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2015 р.".

Додатковою угодою №2 від 14.12.2015 р. сторони продовжити строк дії договору до 31.12.2016 р.

15.01.2016 р. між сторонами була підписана специфікація №40 до договору №43000/14/0024 від 03.01.2014 р., за якою відповідач зобов'язався поставити позивачу брухт чорних металів (стружку сталеву в'юноподібну виду №503 (ДСТУ 4121-2002)) в кількості 100 тонни по ціні 1950,00 грн. за тонну на загальну суму 195000,00 грн., позивач сплатити відповідачу за товар 100% вартості товару передоплатою та після отримання грошових коштів на поточний рахунок відповідач зобов'язався протягом 1-го банківського дня надати товар позивачу.

Пунктом 4 вказаної специфікації сторони визначили, що відвантаження (поставка) товару здійснюється постачальником в об'ємах оплати.

В специфікації №41 від 19.02.2016 р. до договору сторони також узгодили найменування товару, одиницю виміру, ціну (1рн./тн) без ПДВ, кількість та суму без ПДВ в грн.

Відповідно до п. 1 і п. 2 зазначеної специфікації за взаємною згодою сторін вартість товару (брухту чорних металів) складає разом 707500,00 грн., та покупець сплачує постачальнику за товар 100% вартості товару передоплатою.

Згідно з п. 3 специфікації №41 від 19.02.2016 р. до договору, після отримання грошових коштів на поточний рахунок постачальник зобов'язується протягом 1-го банківського дня надати товар покупцю.

Пунктом 4 специфікації №41 від 19.02.2016 р. до договору сторони визначили, що відвантаження (поставка) товару здійснюється постачальником в об'ємах оплати.

Позивач здійснив попередню оплату в загальній сумі 150000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №676 від 08.02.2016 р. на суму 50000,00 грн. та №715 від 19.02.2016 р. на суму 100000,00 грн.

Відповідач поставив позивачу брухт на загальну суму 90980,70 грн., що підтверджується копіями актів приймання металів чорних (вторинних) №28/17 від 11.02.2016 р. на суму 24646,05 грн., №34/23 від 18.02.2016 р. на суму 20523,75 грн., №1/27 від 01.03.2016 р. на суму 18570,60 грн. та №3/35 від 10.03.2016 р. на суму 27240,30 грн.

Як свідчать матеріали справи, позивач направив до відповідача для отримання товару згідно з п. 2.1 договору (самовивіз) автомобілі, які не були допущені на територію відповідача без пояснення причин, що підтверджується службовими записками фінансового директора Приватного акціонерного товариства "Підприємство "Вторсплав" №25/02 від 25.02.2016 р. і №22/03 від 22.03.2016 р., та копіями подорожніх листів вантажного автомобіля №34 від 25.02.2016 р., №35 від 25.02.2016 р., №68 від 22.03.2016 р. і №69 від 22.03.2016 р.

Отже, відповідач решту товару не поставив, грошові кошти позивачу не повернув.

Таким чином, відповідач не виконав свої зобов'язання за договором №43000/14/0024 купівлі-продажу брухту і відходів чорних металів від 03.01.2014 р.

Як зазначає відповідач у відзиві на позовну заяву, враховуючи початкове сальдо за договором на користь позивача, заборгованість відповідача становить 63235,49 грн., що зафіксовано у акті звірки взаємних розрахунків станом на 31.07.2016 р.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України встановлює обов'язковість договору для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Наявність заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 63032,82 грн. підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 03.08.2016 р. станом на 31.07.2016 р., підписаним уповноваженими представниками сторін.

В судовому засіданні представник відповідача не заперечує проти існування заборгованості відповідача у розмірі зазначеному у позовній заяві, але просить суд врахувати майновий стан відповідача при винесенні рішення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав суду докази передачі позивачу решти оплаченого товару в строк, встановлений договором №43000/14/0024 купівлі-продажу брухту і відходів чорних металів від 03.01.2014 р., або повернення суми попередньої оплати, або будь-які обґрунтовані заперечення.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Зазначена стаття не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може розстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні розстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 83 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідачем не підтверджено належними доказами не можливість виконання ним судового рішення у разі не надання відстрочки його виконання.

При вирішенні питання щодо доцільності надання відстрочки виконання судового рішення судом враховуються матеріальні інтереси обох сторін.

Судом також, враховується ступінь вини відповідача у виникненні даного спору. Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що даний спір виник саме з вини відповідача.

З урахуванням вищевикладених обставин справи, з огляду на матеріальні інтереси як позивача, так і відповідача та їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, та інші обставини справи, суд приходить до висновку про відсутність у спірних правовідносинах виняткових обставин, які можуть бути підставою для відстрочки виконання судового рішення. З матеріалів справи не вбачається того, що відсутність відстрочки виконання судового рішення унеможливить виконання такого рішення або ускладнить його виконання.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за необхідне відхилити заяву відповідача про відстрочення виконання рішення у справі з терміном сплати у квітні 2017 р.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір.

Керуючись ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 629, 655, 693 ЦК України, ст.ст. 33-35, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" (61007, м. Харків, пр. Московський, буд. 275. Код ЄДРПОУ 05750295) на користь Приватного акціонерного товариства "Підприємство Вторсплав" (61030, м. Харків, вул. Диканівська, буд. 50. Код ЄДРПОУ 22724069) 63032,82 грн. в рахунок повернення попередньої оплати за непоставлений товар по договору №43000/14/0024 купівлі-продажу брухту і відходів чорних металів від 03.01.2014 р. та судовий збір в сумі 1378,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26.12.2016 р.

Суддя ОСОБА_3