Рішення

від 26.12.2016 по справі 922/3680/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2016 р.Справа № 922/3680/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

при секретарі судового засідання Бєсєдіній М.М.

розглянувши справу

за позовом Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Північна електроенергетична система" Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго", м.Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват електро плюс", м.Харків про стягнення 730551,47грн. за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від14.06.2016

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго", м.Київ, в особі Відокремленого підрозділу "Північна електроенергетична система" ДП "НЕК "Укренерго", м.Харків (далі за текстом - позивач), звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват електро плюс", м.Харків (далі за текстом - відповідач), про стягнення 356289,92грн. попередньої оплати, 13895,31грн. індексу інфляції, 31978,24грн. 14% річних за користування грошовими коштами, 220180,16грн. пені, 81207,84грн. штрафу.

На підтвердження своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №80-4/4576-15 від 31.12.2015 щодо своєчасного виконання підрядних робіт в повному обсязі та повернення частини невикористаної попередньої оплати.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в позовній заяві, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач наданим йому правом не скористався, представника в судове засідання не направив, відзиву не надав.

Господарським судом перевірено місцезнаходження відповідача. У відповідності до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресою відповідача є: 61082, м.Харків, пр.Московський, буд.144. Вказані відомості співпадають з відомостями, зазначеними позивачем у позовній заяві.

За вказаною адресою відповідачу направлялись копії ухвал про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи.

Ухвала про порушення провадження у справі повернута до суду з відміткою підприємства зв'язку про закінчення терміну зберігання.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а у разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи приписи чинного законодавства, а також те, що ухвала про відкладення розгляду справи підприємством зв'язку не поверталася, судом здійснено належне повідомлення відповідача про час і місце судового засідання у даній справі.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши представника позивача, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

31 грудня 2015 року між відповідачем, як підрядником, та позивачем, як замовником, укладено договір №80-4/4576-15 (далі за текстом - Договір), за умовами якого замовник доручив, а підрядник прийняв на себе зобов'язання виконати на власний ризик роботи з реконструкції ВРП 330 кВ ПС-330 кВ "Суми" (інв.№10001) шляхом заміни трансформаторів напруги 330кВ 1ФИ ПЛ-330 кВ "Залютино" та 2ФИ ПЛ-330 кВ "Конотоп" на елегазові згідно з Технічними вимогами (Додаток № 1 до даного Договору) та Робочим проектом "Реконструкція ВРП-330 кВ ПС 330 кВ "Суми" (інв.№10001) шляхом заміни трансформаторів напруги 330кВ 1ФИ ПЛ-330 кВ "Залютино" та 2ФИ ПЛ-330 кВ "Конотоп" на елегазові", а саме:

- придбати устаткування згідно із Робочим проектом, технічними вимогами (додаток № 1 до Договору) та локальними кошторисами №№ 2-1-3, 2-1-4, 2-2-2, (Додатки №№ 5,6,8 до Договору);

- виконати будівельно-монтажні роботи (монтажні, будівельні, пусконалагоджувальні роботи) згідно із Робочим проектом, технічними вимогами (додаток № 1 до Договору), та локальними кошторисами №№ 2-1-1, 2-1-2, 2-2-1, 2-3-1, 4-1-1 (Додатки №№3,4,7,9,10 до Договору).

Згідно пункту 3.1 Договору загальна ціна робіт складає 1160112,00грн.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що попередня оплата здійснюється замовником впродовж 30 календарних днів з моменту укладення Договору в розмірі 50% від вартості Договору, що становить 580056,00грн.

Позивач свої зобов'язання за Договром виконав належним чином, сплативши відповідачу попередню оплату в розмірі 580056,00грн. згідно платіжного доручення №6640 від 20.01.2016.

За умовами пункту 5.1 Договору роботи повинні бути виконані підрядником протягом 124 календарних днів з моменту отримання попередньої оплати від замовника.

Відповідно до додаткової угоди №1 від 24.05.2016 до Договору роботи повинні бути виконані підрядником протягом 184 календарних днів з моменту отримання попередньої оплати від замовника.

Отже, відповідач мав виконати підрядні роботи в строк до 22.07.2016 включно, однак свої зобов'язання виконав лише частково та з порушенням даного строку. Так, згідно акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2016 року, підписаного сторонами 05.08.2016, відповідач виконав роботи на суму 223766,08грн.

Згідно пункту 12.1 Договору строк його дії закінчився 31.08.2016.

Сторонами було узгоджено, що у разі порушення встановленого строку виконання зобов'язань підрядник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% вартості простроченого зобов'язання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів підрядник повинен сплатити замовнику штраф у розмірі 7% від вказаної вартості (пункт 9.2 Договору).

Також, згідно пункту 9.5 Договору у разі невиконання зобов'язань підрядник повертає замовнику попередню оплату протягом 3-х робочих днів з дати вимоги замовника з урахуванням індексу інфляції та 14% річних за увесь час користування грошовими коштами замовника.

Позивач направляв відповідачу вимоги про повернення попередньої оплати з урахуванням індексу інфляції та 14% річних №377/42 від 09.09.2016 та про стягнення штрафних санкцій №378/42 від 09.09.2016.

Дані вимоги повернуті підприємством зв'язку за закінченням терміну зберігання, що фактично свідчить про ухилення відповідача від обов'язку отримувати поштові відправлення, що надходять на його адресу.

Враховуючи викладені обставини, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь 356289,92грн. попередньої оплати, 13895,31грн. індексу інфляції, 31978,24грн. 14% річних за користування грошовими коштами, 220180,16грн. пені, 81207,84грн. штрафу.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності до статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплати виконану роботу.

В силу статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи підтверджують факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо виконання підрядних робіт в обсязі та у строк, що встановлені Договором, у зв'язку з чим розмір невикористаної суми попередньої оплати складає 356289,92грн.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів виконання своїх зобов'язань за Договором суду не надав, у зв'язку з чим, суд, враховуючи положення пункту 9.5 Договору, вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення сплаченої позивачем суми попередньої оплати в розмірі 356289,92грн.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Сторони узгодили в пункті 9.5 Договору обов'язок відповідача повернути попередню оплату з урахуванням 14% річних за весь час користування грошовими коштами.

У зв'язку із цим позивач правомірно заявив вимогу про стягнення з відповідача 31978,24грн. 14% річних за період з 20.01.2016 по 09.09.2016, а тому позов в даній частині підлягає задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача індекс інфляції в розмірі 13895,31грн. за період з 20.01.2016 по 09.09.2016.

Суд зазначає, що дана вимога ґрунтується на пункті 9.5 Договору, який прямо передбачає обов'язок відповідача повернути суму попередньої оплати з урахуванням індексу інфляції за весь час користування грошовими коштами.

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, позивач обґрунтовано заявляє до стягнення суму інфляційних втрат. Однак, перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд встановив, що в ньому застосовано невірний показник індексу інфляції - 1,039, в той час як за вказаний позивачем період даний показник складає 1,036. У зв'язку з цим, позовна вимога про стягнення інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню у розмірі 12815,02грн. (356289,92грн. х 1,036).

Згідно статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, зокрема, у таких розмірах за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Аналогічні положення передбачені в пункті 9.2 Договору.

Отже, відповідач правомірно здійснив нарахування відповідачу пені та штрафу.

Перевіривши розрахунки вказаних сум, суд вважає розрахунок пені обґрунтованим, а тому задовольняє дану вимогу в сумі 220180,16грн.

Щодо розрахунку штрафу суд зазначає, що відповідач мав виконати підрядні роботи в строк до 22.07.2016, а тому 30 денний строк, передбачений пунктом 9.2 Договору, сплив 22.08.2016. Станом на вказану дату розмір вартості невиконаних підрядних робіт становив - 936345,92грн. (1160112,00грн. - 223766,08грн.). Отже, розмір штрафу, що підлягає стягненню, складає 65544,21грн. (936345,92 х 7%). У зв'язку з цим, позовна вимога про стягнення штрафу підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват електро плюс" (61082, м.Харків, пр.Московський, буд.144, код 38635140) на користь Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м.Київ, вул.С.Петлюри, 25, код 00100227) в особі відокремленого підрозділу "Північна електроенергетична система" Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (61003, м.Харків, вул.Кооперативна, 12/14, код 00131624) 356289,92грн. попередньої оплати, 12815,02грн. індексу інфляції, 31978,24грн. 14% річних за користування грошовими коштами, 220180,16грн. пені, 65544,21грн. штрафу, 10302,12грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в установленому законодавством порядку.

Повне рішення складено 03.01.2017 р.

Суддя ОСОБА_2