Постанова

від 14.05.2007 по справі 16/88

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/88

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 14.05.2007                                                                                           № 16/88

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Капацин  Н.В.

 суддів:                                           

 при секретарі:                       

 За участю представників:

 від позивача – Олексієнко О.П. (дов. №49 від 14.05.07);

від відповідача 1 –  Асаулко О.О. (дов. №03-395/844 від 06.03.2007);

від відповідача 2 – не з'явився;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закрите акціонерне товариство "Кінотехпром"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 02.04.2007

 у справі № 16/88  

 за позовом                               Закрите акціонерне товариство "Кінотехпром"

 до                                                   Відділення фонду соціального захисту інвалідів в Чернігівській області

                                                  Головне управління Державного казначейства України в Чернігівській області

 про                                                  відшкодування збитків у розмірі 11336 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 02.04.2007 відмовлено в задоволенні позову Закритого акціонерного товариства “Кінотехпром” (далі - позивач) до Відділення фонду соціального захисту інвалідів в Чернігівській області (далі-відповідач 1) та Головного управління Державного казначейства України  (далі-відповідач 2) в Чернігівській області про відшкодування збитків у розмірі 11336,00грн.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на недоведеності  позивачем  неправомірності  дій відповідача в розумінні положень Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та безпідставності  заявленої до стягнення суми  судових витрат, які позивачем було понесено в процесі розгляду інших справ, оскільки  питання щодо відшкодування  судових витрат повинно  розглядатися в межах тієї справи, з якою пов'язані  такі витрати та не може  бути предметом окремого провадження.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням Господарського суду Чернігівської області, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.04.2007, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю та стягнути з  відповідача 1 на користь позивача  збитки в сумі 11336,00грн.  та судові витрати, які пов'язані з розглядом даної справи.

           В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що висновки, викладені в рішенні від 02.04.2007 суперечать нормам ЦК України, а також, що суд помилково дійшов висновку про  те, що звернення відповідача  1 до суду з позовом до позивача  не можна вважати неправомірними діями, оскільки, саме такі безпідставні звернення є зловживанням правами та спричинило  для  позивача негативні наслідки у вигляді збитків.

          Ухвалою від 28.04.2007 року Київським апеляційним господарським судом прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 14.05.2007 року.

Представники позивача та відповідача 1 в судове засідання з'явилися.

Представник відповідача 2 не з'явився. Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце судового засідання по розгляду апеляційної скарги, явка представників сторін у засіданні апеляційної інстанції не визнана обов'язковою, колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення Господарського суду Чернігівської області за наявними у справі матеріалами без представника відповідача 2.

          Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, колегія суддів встановила наступне:

Господарським судом Чернігівської області прийнято рішення від 06.10.2005 у справі №18/244, яким позовні вимоги задоволено повністю та  стягнуто  з ЗАТ „Кінотекпром” на користь  Фонду  соціального захисту  інвалідів 4968,42грн. штрафних санкцій.  

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.12.2005 рішення від 06.10.2005 залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.04.2006, рішення та ухвала судів першої та другої інстанцій скасовані, а справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді Господарським судом Чернігівської області справі було присвоєно номер 16/134 та прийнято  постанову від 31.05.2006, якою у позові було відмовлено та стягнуто з державного бюджету на користь Закритого акціонерного товариства “Кінотехпром” 100,68грн. державного мита.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2006 постанову від 31.05.2006 у справі № 16/134 залишено без змін.

          Позивач 23.02.2007 звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Фонду соціального захисту інвалідів Чернігівській області про відшкодування витрат, пов'язаних з розглядом вищезазначених справ, у сумі 11336,00грн., в тому числі: витрати на правову допомогу у сумі 10500,00грн., за відрив від звичайних занять у сумі 428,00грн., переїзд до інших населених пунктів та вартості використаного палива у сумі 598,50грн.

          В доповненні до позовної заяви позивач просив замінити слово “витрати” на “збитки”.

          Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 21.03.2007 року було залучено до участі у справі в якості другого відповідача Головне управління державного казначейства в Чернігівській області.

          В обґрунтування своїх  вимог позивач посилається на те, що між позивачем (замовник) та Приватним підприємцем Шипотіло С.О. (виконавець) було укладено договір від  28.09.2005 №Р-25/05-01 про надання виконавцем замовнику правової допомоги по справі №18/244 (далі - Договір), визначивши вартість послуг у розмірі 750,00грн. в місяць.

На підставі вищевказаного договору, 30.11.2006 сторони склали акт №11-09Р здачі – прийняття виконаних робіт, визначивши загальну вартість наданої правової допомоги у розмірі 10500,00грн.

Приватне підприємство “Кінотехпром - Авто” на підставі договору поруки від 01.12.2006 № П-25/05-02 платіжним дорученням №202 від 04.12.2006 перерахувало суму 10500,00грн. Приватному підприємцю Шипотіло С.О.

Як вбачається з наданого позивачем свідоцтва про сплату єдиного податку № 471428 (серія В) від 01.07.2005, Шипотіло С.О. мав право займатися таким видом діяльності як “дослідження ринку та вивчення суспільної думки (маркетингові послуги), консультації з питань комерційної діяльності та управління”, а лише 01.01.2006 були внесені зміни в свідоцтво № 024780 про сплату єдиного державного податку, де зазначалось, що Шипотіло С.О. має право надавати послуги, діяльність у сфері права (юридичні послуги).

Оскільки маркетингові послуги та консультації з питань комерційної діяльності та управління не можна розцінювати як правові послуги або послуги надані фахівцем у галузі права, свідоцтво № 471428 (серія В) від 01.07.2005  не надавало право  Приватному підприємецю      Шипотіло С.О.  до 01.01.2006 надавати правову допомогу позивачеві, який за договором  є замовником саме юридичних послуг.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату  стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законом та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Повноваження сторони або третьої особи, від імені юридичної особи, може здійснювати відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами.

Громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю. Тобто, вказана норма не обмежує юридичних осіб чи громадян у виборі осіб, які будуть здійснювати їх представництво в господарському суді, що знайшло своє підтвердження в рішенні Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року за номером 13-рп/2000.

Проте, відповідно до частини 3 статті 48 ГПК України, витрати що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України “Про адвокатуру”. Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України “Про адвокатуру”, яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

У зв'язку з вищезазначеним,  судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що втрати  пов'язані  з наданням  Приватним підприємцем Шипотіло С.О. правової  допомоги ЗАТ “Кінотехпром”,  за договором від 28.09.2005 №Р-25/05-01  не підлягають стягненню.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача 1 грошові кошти за відрив від звичайних занять на підготовку, яка здійснювалася протягом 16 днів, але розрахунку суми 370, 00 грн. апеляційному суду не було надано. Також ні суду першої інстанції ні апеляційному суду позивачем не надано доказів, які підтвердили б перебування службової особи в судових засіданнях, саме при використанні службового автомобіля при переїзді до інших населених пунктів, в зв'язку з розглядом справ у суді.

          Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

          Фонд соціального захисту інвалідів є органом владних повноважень, який реалізує функції держави, зокрема, працевлаштування інвалідів, у зв'язку з чим має право звертатись до суду з позовами про стягнення штрафних санкцій з підприємств, установ, організацій, які не забезпечили виконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів.

          Відповідно до ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні ним своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цього органу.

          Відповідно до п.5 листа Вищого господарського суду України від 29.12.2000 року № 01-8/795 суд розглядаючи справи про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями державних і громадських організацій, повинні враховувати наявність таких умов відповідальності як безпосередній причинний зв'язок між згаданими діями (бездіяльністю) і шкодою та виною відповідача.

          Якщо з поданих позивачем матеріалів неможливо зробити висновок про те, чи є у даному випадку згадані умови відповідальності, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

          На думку позивача, неправомірність дій  відповідача 1 полягає в тому, що він звернувся до суду з позовною заявою про стягнення штрафних санкцій за відсутності, на думку позивача у даній справі, обов'явзку ЗАТ “Кінотехпром” сплачувати такі санкції і таке  звернення спричинило збитки у вигляді витрат, пов'язаних з розглядом судової справи.          

Обов'язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України,  розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується і  позивача, який повинен був довести, що  відповідачем 1   позивачеві  було завдано шкоду незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю  відповідача 1, а також наявність  причинного зв'язку між  правопорушеннями,   завданою шкодою та  наявністю вини  відповідача 1.

          Позивачем не доведено, що звертаючись до суду  з позовною заявою про стягнення з позивача  штрафних санкцій  відповідач 1 мав на меті завдати шкоди позивачеві,  а не звертався до суду з метою  захисту  свого порушеного права.

Право на звернення до суду  гарантовано Конституцією України та може бути реалізоване, коли особа вважає,  що її  права порушені. Особа, зазвичай не є такою, що  діє неправомірно і тоді, коли суд відмовляє їй в задоволенні позову. Негативні наслідки для такої особи у наведених випадках охоплюються  покладенням на неї  судових витрат, відповідно до вимог  процесуального законодавства. Правомірна поведінка особи, не може бути підставою для задоволення позову  про відшкодування нею  шкоди.

          Відповідно до абз.2 п.1 Листа Вищого господарського суду України від 29.12.2000 р. № 01-8/795 шкода, заподіяна правомірними діями державних і громадських організацій, відшкодуванню не підлягає.

          Як вбачається з матеріалів справи,  позивач просив суд   відшкодувати йому   збитки у вигляді судових витрат, які  пов'язані з розглядом  інших судових  справ  (№16/134 та №18/244).  Проте, питання відшкодування судових витрат  не може бути предметом  окремого провадження, а повинно бути  розглянуто в межах  тієї справи, з якою пов'язані такі витрати.

          Відповідно до ст. 34 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Оскільки, позивачем не доведено належними засобами доказування, у розумінні статті 34 ГПК України, що дії відповідача  1 є неправомірними   у розумінні положень  ЦК України, а правомірна поведінка особи  не може бути підставою  для задоволення позовних вимог про відшкодування  збитків, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню у повному обсязі.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.04.2007 року по справі № 16/88 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається

Керуючись ст. ст. 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

 1.Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Кінотехпром” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Чернігівської області від 02.04.2007 року залишити без змін.

2.Матеріали справи №16/88 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 18.05.07 (відправлено)