Постанова

від 28.09.2016 по справі 808/7907/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2016 року о/об 15 год. 28 хв.Справа № 808/7907/13-а СН/808/49/16 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., за участю секретаря судового засідання Малої Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства Берті до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2 від 31 травня 2013 року,

за участі представників:

від позивача - ОСОБА_1

(діє на підставі довіреності № 897 від 05.07.2016 року)

від відповідача - ОСОБА_2

(діє на підставі довіреності № 130/С/08-22-10 від 06.01.2016 року)

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного акціонерного товариства Берті до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2 від 31 травня 2013 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на безпідставність висновків податкового органу про непідтвердженість реальності господарських операцій позивача з контрагентом, оскільки за даними операціями товар був поставлений, оплату здійснено в повному обсязі, господарські операції відображені в первинних документах бухгалтерського та податкового обліку, відбулись реально і спричинили зміни у стані та структурі активів учасників таких операцій, товар використовується в межах господарської діяльності платника податків. Також зазначає, що посилання податкового органу в акті перевірки на постанову Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05 серпня 2011 року по справі № 1-301/11 щодо розгляду обвинувачення гр. ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого частиною 2 статті 205, частиною 3 статті 28, частиною 1 статті 364, частиною 3 статті 38, частиною 1 статті 36 КК України, в якій встановлено факт створення підсудним, в якості організатора злочинного групування, ряду фіктивних підприємницьких структур, в т.ч. ПП Спецстанкострой жодним чином не може бути доказом нереальності взаємовідносин ПрАТ Берті з ПП Спецстанкострой , оскільки такий висновок може бути зроблений лише на підставі рішення або вироку суду, яким встановлені відповідні факти складання фіктивних документів, на підтвердження здійснення операцій ПрАТ Берті з ПП Спецстанкострой та зроблені висновки про наявність вини посадових осіб платників податків. З урахуванням вище зазначеного позивач вважає винесені податкові повідомлення - рішення №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2 від 31 травня 2013 року протиправними та просить їх скасувати.

В судовому засіданні представник позивача просив суд адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у письмових заперечення (вих. № 1657/08-0-10-02 від 11 липня 2016 року), відповідно до яких зазначає, що в ході проведення перевірки встановлено, що первинні документи, складені від імені Приватного підприємтва Спецстанкострой та надані до перевірки ПрАТ Берті , не відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996 та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку від 24 травня 1995 року № 88, оскільки, складені на підставі неіснуючих господарських операцій, та підписані не уповноваженими особами, що визнанні винними у скоєні фіктивного підприємництва.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та просив суд відмовити у його задоволенні у повному обсязі.

Відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) 28 вересня 2016 року сторонам проголошено вступну та резолютивну частину постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Вислухавши пояснення представника позивача, заперечення та пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, суд з'ясував наступне.

Відповідно до свідоцтва серія А01 №694334 про державну реєстрацію юридичної особи, Приватне акціонерне товариство Берті , 12 лютого 1997 року зареєстроване за адресою:71100, Запорізька область, м. Бердянськ, Франка-Новоросійська, буд. 2/40, ідентифікаційний код:00152359.

В період з 29 квітня 2013 року по 07 травня 2013 року фахівцями Бердянської ОДПІ, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1,підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України та відповідно до наказу №734 від 24 квітня 2013 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності ПрАТ Берті (код ЄДРПОУ 00152359) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП Спецстанкострой (код ЄДРПОУ 36841879) за березень 2011 року.

За результатами перевірки складено Акт перевірки № 072/22.14-08/00152359 від 15 травня 2013 року Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки Приватного акціонерного товариства Берті (код ЄДРПОУ 00152359), з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП Спецстанкострой (код ЄДРПОУ 36841879) за березень 2011 року.

Відповідно до змін до акту Приватне акціонерне товариство Берті №072/22.14-08/00152359 від 15 травня 2013 року висновки акту перевірки викладені в наступній редакції: позапланової невиїзною документальною перевіркою встановлені наступні порушення Приватного акціонерного товариства Берті :

- пункт 5.1, підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток у розмірі до сплати за 1 квартал 2011 року на суму176 622 грн.;

- пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 розділу V Податкового кодексу України в результаті чого занижено суму податку на додану вартість до сплати за березень 2011 року у розмірі 141 297 грн.

На підставі акту перевірки № 072/22.14-08/00152359 від 15 травня 2013 року винесено податкове повідомлення-рішення форми Р № НОМЕР_2 від 31 травня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток (доходи) приватних підприємств всього на суму 176 623 грн. в т.ч. за основним платежем - 176 622 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн. та податкове повідомлення-рішення форми Р №0000092214 від 31 травня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього у суму 141 298 грн., у т.ч. за основним платежем - 141 297 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.

Не погоджуючись з висновками викладеними в акті перевірки, позивачем до ГУ Міндоходів у Запорізькій області подана скарга №373 від 13 червня 2013 року на податкові повідомлення-рішення №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2 від 31 травня 2013 року.

За результатами розгляду скарги ГУ Міндоходів у Запорізькій області прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги №1517/10/08-07-10-07-20 від 13 серпня 2013 року, яким скаргу Приватне акціонерне товариство Берті залишено без задоволення, податкові повідомлення-рішення від №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2 від 31 травня 2013 року без змін.

Не погоджуючись з висновками викладеними в рішенні про результати розгляду первинної скарги, позивачем до Міністерства доходів і зборів України подана повторна скарга вх. №13585/6 від 30 серпня 2013 року на податкові повідомлення-рішення №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2 від 31 грудня 2013 року.

За результатами розгляду скарги Міністерством доходів і зборів України прийнято рішення про результати розгляду повторної скарги №11194/5/999910-01-15 від 17 вересня 2013 року, яким скаргу Приватного акціонерного товариства Берті залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2 від 31 травня 2013 року та рішення ГУ Міндоходів у Запорізькій області про результати розгляду первинної скарги №1517/10/08-07-10-07-20 від 13 серпня 2013 року - без змін.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2 від 31 травня 2013 року позивач звернувся до суду.

Так, постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року, адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2014 року, апеляційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області - залишено без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року - залишено без змін.

17 червня 2016 року з Верховного суду України надійшла адміністративна справа №808/7907/13-а, постановою якого, ухвали Вищого адміністративного суду України від 02 жовтня 2014 року, Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2014 року та постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа автоматизованою системою документообігу суду 17 червня 2016 року передана на розгляд судді Татаринова Д.В.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Запорізький окружний адміністративний суд вважає, що позов підлягає повному задоволенню з наступних підстав.

Приватне акціонерне товариство Берті зареєстровано 12 лютого 1997 року за № 10991200000000844 Виконавчим комітетом Запорізької міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи від 12.02.1997 №220951, взято на облік в органах державної податкової служби 13 липня 1997 року за № 57, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №11413303 від 17 серпня 2006 року.

01 березня 2011 між ЗАТ Берті (покупець) ПП Спецстанкострой (постачальник) укладено Договір поставки №1-03/11.

Згідно умов договору, постачальник зобов'язується поставити та передати покупцю у власність, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити матеріали та устаткування (товар) в кількості, за ціною та вартістю згідно Специфікацій, що є невід'ємною частиною договору. Якість та комплектність товару повинні відповідати технічним умовам, вимогам державних стандартів України (ДСТУ, ГОСТ). Строк поставки товару протягом 15 робочих днів від дня оплати платежу. Право власності на товар переходить від постачальника покупцеві з часу підписання товаросупроводжуючих документів. Постачальник для прийняття товару покупцем зобов'язаний надати документи, відповідно до розділу 2 Договору, накладні та податкові накладні. Оплата за договором здійснюється покупцем у розмірі 100 % передплата. Цей договір набуває чинності з моменту підписання сторонами та діє до 31 грудня 2011 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань за договором.

На виконання вимог зазначеного договору ПП Спецстанкострой по ставило на адресу позивача наступну продукцію: тканина пропитана ТЛК-200 шир. 101 см, гумова суміш 371-30, гумова суміш сквідж 0000-10, каучук RSS-1, каніфоль талова, сажа БС-120, тканина ТК-200 шир. 91 см, тканина ТК-200 шир. 101 см, тканина ТК-200 шир. 119 см всього на суму 847784,02 грн., у т.ч. ПДВ 141297,34 грн., відповідно до специфікації №1 від 22 березня 2011 року до договору поставки №1-03/11 від 01 березня 2011 року.

На підтвердження виконання умов договору поставки №1-03/11 від 01 березня 2011 року, позивачем надані суду специфікацію №1 від 22 березня 2011 року до договору поставки №1-03/11 від 01 березня 2011 року, видаткову накладну №3103 від 31 березня 2011 року, рахунок-фактура №310311 від 31 березня 2011 року, податкову накладну №69 від 31 березня 2011 року, приходні ордери, картки складського обліку матеріалів, товарно-транспортна накладна від 31 березня 2011 року.

Надаючи оцінку описаним вище первинним документам, суд виходить з такого.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язані з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України № 996-IV від 16 липня 1999 року Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-IV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-IV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пунктом 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до частини 2 статті 9 вказаного Закону та пункту 2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.15 та пунктом 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документа на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як зазначалося вище, всі придбані ТМЦ були своєчасно та в повному обсязі оприбутковані Приватним акціонерним товариством Берті на підставі накладних, оплачені, та в подальшому використані у власній господарській діяльності, що в свою чергу призвело до змін в активах підприємства та його зобов'язаннях і реально спричинило зміни майнового стану платника податків.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.

Документи, які надані позивачем суд вважає достатніми та такими, що підтверджують факт придбання товару у Приватного підприємства Спецстанкострой .

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Так, постановою Верховного суду України від 29 березня 2016 року зроблено висновок про те, що у матеріалах справи є копія постанови Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 05 серпня 2011 року, відповідно до якої організатора злочинного групування ОСОБА_3 обвинуваченого у скоєнні злочину, передбаченого частиною другою статті 205, частиною третьою статті 28, частиною першою статті 364 та частиною першою статті 366 КК (створення ряду фіктивних підприємницьких структур, у тому числі ПП Спецстанкострой ), звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із застосуванням Закону України від 08 липня 2011 року № 3680 - VI Про амністію .

Верховний суд України зазначає, що ця обставина не може залишатися неврахованою судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

На виконання постанови Верховного суду України судом досліджено вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05 серпня 2011 року по справі №1-301/11 та встановлено наступне.

Так, вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05 серпня 2011 року по справі №1-301/11 встановлено, що в період з 17 жовтня 2005 року по 01 березня 2011 року ОСОБА_3 мав під особистим контролем суб'єкт підприємницької діяльності ПП Спецстанкострой та використовував підприємство для здійснення незаконної діяльності по переведенню грошових коштів з безготівкових в готівкову форму.

Суд дослідивши постанову Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05 серпня 2011 року по справі №1-301/11 дійшов висновку, що зміст укладених між ПрАТ Берті та ПП Спецстанкострой правочинів не суперечить актам цивільного законодавства, відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків не свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо, оскільки вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська охоплює період діяльності ПП Спецстанкострой лише до 01 березня 2011 року.

Суд звертає увагу відповідача на те, що документальна перевірка Приватного акціонерного товариства Берті (код ЄДРПОУ 00152359), з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП Спецстанкострой проводилась за березень 2011 року, тобто в період, в якому вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05 серпня 2011 року по справі №1-301/11 не встановлювалось фактів злочинної діяльності ПП Спецстанкострой .

Тобто, на підставі викладеного суд приходить до висновку, що вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05 серпня 2011 року по справі №1-301/11 не може бути доказом в адміністративній справі, оскільки не стосується періоду проведення перевірки Приватного акціонерного товариства Берті .

Підпунктом 1.32 статті 1 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28 грудня 1994 №334/94-ВР визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2. статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) платника, з урахуванням обмежень, передбачених пунктами 5.3 - 5.7 статті 5 цього Закону.

Пунктами 5.3 - 5.7 статті 5 України Про оподаткування прибутку підприємств не встановлено жодних обмежень щодо віднесення витрат з поставки товарів до складу валових витрат.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Позивачем надані всі необхідні документи (специфікація №1 від 22 березня 2011 до договору поставки №1-03/11 від 01 березня 2011, видаткова накладна №3103 від 31 березня 2011 року, рахунок-фактура №310311 від 31 березня 2011 року, податкова накладна №69 від 31 березня 2011 року, приходні ордери, картки складського обліку матеріалів, товарно-транспортна накладна від 31 березня 2011 року) на підставі яких у позивача виникло право на формування валових витрат та були сформовані валові витрати.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, статті 198 Податкового кодексу України ПрАТ Берті як платник податку має право на віднесення сум податкового кредиту, при цьому право на віднесення сум податкового кредиту у відповідності з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

При цьому пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України містить норму, за якою не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документа ми, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У відповідності до пунктів 201.1, 201.4, 201.7, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України:

Пунктом 201.1 платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

201.4. Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

201.7. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

201.10. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суми податку на додану вартість за податковою накладною №69 від 31 березня 2011 року, отриманою від ПП Спецстанкострой включено ПрАТ Берті до податкового кредиту відповідного податкового періоду та відображено в реєстрі отриманих податкових накладних.

З урахуванням вищезазначеного суд приходить до висновку, що позивачем не допущені жодні порушення вимог податкового законодавства, Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21 грудня 2010 року № 969 при складанні податкових накладних та в ній наявні всі передбачені законодавством реквізити.

Позивачем надані всі необхідні документи (специфікація №1 від 22 березня 2011 року до договору поставки №1-03/11 від 01 березня 2011 року, видаткова накладна №3103 від 31 березня 2011 року, рахунок-фактура №310311 від 31 березня 2011 року, податкова накладна №69 від 31 березня 2011 року, приходні ордери, картки складського обліку матеріалів, товарно-транспортна накладна від 31 березня 2011 року), на підставі яких позивачу дозволяється формувати податок на додану вартість.

В той же час, суд зазначає, що чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням постачальниками вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту та визначення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування згідно із Податковим кодексом України.

Зокрема, статтею 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

В свою чергу Податковий кодекс України не ставить право платника податку на віднесення до складу податкового кредиту в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання контрагентом податкових зобов'язань, дотримання правил ведення господарської діяльності тощо.

Крім того, рішеннями Європейського Суду від 09 січня 2007 року у справі Інтерсплав проти України та від 22 січня 2009 року Булвес АД проти Болгарії, які згідно статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права, вказано на те, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Отже, обставини, які стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень знаходяться поза межами вимог податкового законодавства щодо визначення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та умов формування податку на додану вартість, яке не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

З урахуванням вище зазначеного позивачем доведено правомірність формування валових витрат та податкового кредиту по господарським операціям з ПП Спецстанкострой .

Щодо твердження податкового органу стосовно відсутності в товарно-транспортній накладній обов'язкових реквізитів для її заповнення суд вважає за необхідне зазначити, що за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, навіть відсутність обов'язкових реквізитів для заповнення товарно-транспортної накладної, не може бути підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

Представником позивача в судове засідання надано копії документів, щодо складського обліку та використання придбаних матеріалів.

Отже, встановлені обставини судами попередніх інстанцій не ставились під сумнів, а направлення адміністративної справи на новий розгляд зумовило лише дослідження вироку Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05 серпня 2011 року по справі №1-301/11.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини 3 статті 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено законність висновків зроблених в акті перевірки та обґрунтованість податкових повідомлень-рішень №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2 від 31 травня 2013 року, тому позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до частни 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 86, 94, 158, 160, 162, 163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області №0000082214 та №0000092214 від 31 травня 2013 року.

Присудити на користь Приватного акціонерного товариства Берті за рахунок бюджетних асигнувань Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області судові витрати, у вигляді судового збору у сумі 2294,00 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні 00 копійок.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини 1 статті 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами встановленими статтями 185-186 КАС України.

Суддя Д.В. Татаринов