ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Кіровоградської області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 січня 2017 рокуСправа № 912/2569/16 Господарський суд Кіровоградської області у складі колегії суддів: Наливайко Є.М. - головуючого, суддів Макаренко Т.В. та Шевчук О.Б. розглянув справу № 912/2569/16
за первісним позовом Бобринецького районного споживчого товариства
до Бобринецької міської ради
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача за первісним позовом:
Колективного підприємства "Ринок" Бобринецького районного споживчого товариства,
фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
Комунального підприємства "Комунальник" Бобринецької міської ради
про визнання незаконними та скасування рішень
та за зустрічним позовом Бобринецької міської ради
до Бобринецького районного споживчого товариства
про визнання припиненим права постійного користування земельною ділянкою,
за участю представників:
від позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом: адвоката Балюри С.В., договір про надання правової допомоги від 06.04.2016;
від відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом: Яриша Д.В., довіреність № 2375 від 31.12.2016,
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача за первісним позовом (Колективного підприємства "Ринок" Бобринецького районного споживчого товариства) - не був присутнім;
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача за первісним позовом (фізичної особи - підприємця ОСОБА_2) - ОСОБА_2 особисто;
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача за первісним позовом (фізичної особи - підприємця ОСОБА_1) - ОСОБА_5, довіреність № 194 від 10.05.2016.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини прийнятого рішення.
Бобринецьке районне споживче товариство (надалі - Бобринецьке РСТ, первісний позивач) звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Бобринецької міської ради (надалі - Міськрада, первісний відповідач) про визнання незаконними та скасування двох рішень, а саме:
- № 86 від 29.01.2016 "Про припинення Бобринецькому споживчому товариству права постійного користування земельною ділянкою, наданою для розміщення колгоспного ринку, на підставі державного акту на право постійного користування землею НОМЕР_1 виданого 05.06.1997 Бобринецькою міською радою та вилучення земельної ділянки",
- № 259 від 30.03.2016 "Про внесення змін до рішення Бобринецької міської ради № 86 від 29.01.2016 "Про припинення Бобринецькому споживчому товариству права постійного користування земельною ділянкою, наданою для розміщення колгоспного ринку, на підставі державного акту на право постійного користування землею НОМЕР_1 виданого 05.06.1997 Бобринецькою міською радою та вилучення земельної ділянки".
Позовні вимоги мотивовані такими обставинами:
- Бобринецькому РСТ земельну ділянку площею 12298 кв.м надано в постійне користування у повній відповідності до вимог чинного на час прийняття Міськрадою рішення №168 законодавства;
- таке право посвідчене державним актом, який зареєстровано у встановленому порядку;
- від свого права на постійне користування вказаною земельною ділянкою позивач не відмовлявся, що свідчить про відсутність підстав для припинення права користування земельною ділянкою, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України;
- при винесенні оскаржуваного рішення № 86 в частині визнання недійсним державного акта на право постійного користування землею НОМЕР_1 Міськрада перевищила свої повноваження, передбачені Конституцією та законами України, взявши на себе функції і компетенцію суду;
- земельні ділянки площею 0,0105га, 0,0185га, 0,0222га, 0,0108га, які, як зазначено Міськрадою у мотивувальній частині рішення від 29.01.2016 №86, входять до складу земельної ділянки, що знаходиться у постійному користуванні позивача, і відомості про які ним не внесені до Державного акта, були вилучені відповідачем у позивача з грубим порушенням вимог частини 2 статті 149 Земельного кодексу України, без згоди землекористувача;
- твердження Міськради про наявність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про реєстрацію Бобринецького РСТ лише 07.09.2001, тобто після видачі Державного акта, і відповідний висновок про припинення права постійного користування земельною ділянкою в силу приписів пункту 3 частини 1 статті 27 Земельного кодексу України 1990 року, статті 37 Цивільного кодексу УРСР, статті 34 Закону України "Про підприємства в Україні" не відповідають дійсності, оскільки Бобринецьке РСТ зареєстровано у Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 19.05.1984, а 07.09.2001 реєструвалися лише зміни до статуту товариства;
- записи стосовно припинення чинності Державного акта на право постійного користування землею НОМЕР_1 від 05.06.1997 відсутні, що підтверджується довідкою Відділу Держгеокадастру в Бобринецькому районі від 25.03.2016 №32-28-99.5-292/15-16;
- відповідно до пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.
Ухвалою господарського суду від 08.07.2016 зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у даній справі, розгляд якої призначено у судовому засіданні на 27.07.2016 о 14 год. 30 хв., від сторін витребувано необхідні для вирішення спору докази, явку повноважних представників сторін у судове засідання визнано обов'язковою.
До судового засідання Міськрадою надано відзив на позов, у якому просить відмовити Бобринецькому РСТ у задоволенні позовних вимог. Підставами, що підтверджують таку позицію первісного відповідача, на його думку, є:
- встановлена судовими рішеннями у справі № 912/372/15-г недоведеність Бобринецьким РСТ права користування земельною ділянкою площею 12298 кв.м, незважаючи на наявність у нього Державного акта НОМЕР_1 від 05.06.1997, внаслідок перебування частини зазначеної земельної ділянки у третіх осіб на праві власності;
- право постійного користування земельною ділянкою площею 12298 кв.м відповідно до вимог чинного законодавства у Бобринецького РСТ припинилося задовго до прийняття Боринецькою міською радою оскаржуваних рішень;
- судовими рішеннями від 26.11.2014 і 04.08.2015 у справах № 383/1340/14-к та №912/2743/15 встановлено, що Бобринецька міська рада на сесії не розглядала заяву Голови правління Бобринецького РСТ про відмову від земельної ділянки, тому відповідач вважає, що саме оскаржуваними рішеннями вказана заява була ним розглянута у порядку, встановленому статтями 141, 142, 149 Земельного кодексу України;
- дії Бобринецької міської ради в частині зміни оскаржуваного рішення №86 від 29.01.2016 відповідають вимогам пункту "б" статті 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", оскільки на підставі постанови Вищого господарського суду України від 15.03.2016 у справі №912/372/15-г встановлено невідповідність окремих пунктів власного рішення вимогам законодавства;
- відповідно до частин 3, 4 статті 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки; власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації. Відносно спірної земельної ділянки Бобринецька міська рада є її власником, проте вона не приймала рішення про надання цієї земельної ділянки у користування позивачу;
- відповідно до приписів пункту б частини 1 статті 141 та статті 149 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою площею 1,2298 га Бобринецькому РСТ було припинено у зв'язку з набуттям права власності на частини цієї спірної земельної ділянки третіми особами, що підтверджується Державними актами на право власності на землю НОМЕР_5 площею 0,0105 га, НОМЕР_2 площею 0,0108 га, НОМЕР_3 площею 0,0222 га, НОМЕР_4 площею 0,0185 га;
- вирішення питання про належність оформлення заяви про добровільну відмову від земельної ділянки та достатність її змісту для прийняття відповідного рішення є компетенцією Бобринецької міської ради, оскільки чинним законодавством не встановлено форми такої заяви, а також не віднесено до повноважень суду розглядати питання припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови від неї землекористувача.
27.07.2016 до господарського суду Бобринецькою міською радою (позивач за зустрічним позовом) подана зустрічна позовна заява до Бобринецького РСТ (відповідач за зустрічним позовом) про визнання припиненим для Бобринецького районного споживчого товариства права постійного користування земельною ділянкою площею 12298 кв.м за адресою Кіровоградська обл., м. Бобринець, Базарна площа, 11, для розміщення колгоспного ринку, оформленого Державним актом на право постійного користування землею ІІ-КР № 000300 від 05.06.1997, виданим на підставі рішення № 168 від 29.05.1997 Бобринецької міської ради та зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 86.
Мотивуючи подання вказаного зустрічного позову Бобринецька міська рада, посилаючись на норми статей 120, 141 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, стверджує, що з моменту державної реєстрації в органах БТІ за КП "Ринок" (1998 рік) права власності на нерухоме майно колгоспного ринку в м.Бобринець, а також на нерухоме майно ОСОБА_2 та ОСОБА_1, що знаходиться на спірній земельній ділянці, припинилося право постійного користування земельною ділянкою Бобринецького РСТ в силу приписів закону, а не з моменту прийняття Бобринецькою міською радою рішення №86 від 29.01.2016, як то зазначає позивач за первісним позовом. На думку позивача за зустрічним позовом, до нових власників нерухомого майна (КП "Ринок", ОСОБА_2, ОСОБА_1.) з моменту його державної реєстрації перейшло право користування даною земельною ділянкою.
З огляду на вказані обставини Бобринецька міська рада вважає, що відповідно до вимог статей 15,16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, статті 152 Земельного кодексу України має право звернутися до суду за захистом порушеного права та інтересу шляхом подання позову про визнання права, що в рівній мірі означає як його наявність, так і його відсутність. Крім того, посилаючись на положення статей 55,124 Конституції України, статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, правову позицію Верховного Суду України, висловлену у постанові від 21.05.2012 у справі №6-20цс11, Міськрада у зустрічному позову вказує, що має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права чи інтересу і у спосіб, не передбачений безпосередньо статтею 16 Цивільного кодексу України, статтею 20 Господарського кодексу України, статтею 152 Земельного кодексу України, але який є ефективним, тобто є таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру порушення та наслідків, спричинених цим порушенням. Позивач за зустрічним позовом вважає, що вимога про визнання припиненим права постійного користування земельною ділянкою, оформленого Державним актом на право постійного користування землею НОМЕР_1 від 05.06.1997, по суті та своєму змісту є вимогою про визнання припиненим відносин між Бобринецьким РСТ, як землекористувачем, та Бобринецькою міською радою, як власником земельної ділянки, щодо користування спірною земельною ділянкою.
Також Бобринецькою міською радою подано клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Колективного підприємства "Ринок" Бобринецького районного споживчого товариства, фізичну особу - підприємця ОСОБА_1, фізичну особу - підприємця ОСОБА_2. Обґрунтовуючи дане клопотання Бобринецька міська рада посилається на постанову Вищого господарського суду України від 15.03.2016 у справі № 912/372/15-г, у якій зазначено, що господарськими судами встановлено згідно схеми розміщення земельних ділянок інших землевласників та землекористувачів, що межують або/та входять до земельної ділянки за адресою: Базарна площа, 11, м. Бобринець, площею 1,2298 га, на яку видано державні акти Бобринецькому РСТ та Колективному підприємству "Ринок", що до її складу входить частина земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 згідно з державним актом НОМЕР_5 площею 0,0105 га (показник на плані 3); земельна ділянка, яка належить ОСОБА_2 згідно державного акта НОМЕР_6 площею 0,0108 га (показник на плані 4); земельна ділянка, яка належить ОСОБА_2 згідно державного акта НОМЕР_3 площею 0,0222 га (показник на плані 5); земельна ділянка, яка належить фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 згідно державного акта НОМЕР_7 площею 0,0185 га (показник на плані 6). Крім того в пункті 4 оскаржуваного позивачем рішення Бобринецької міської ради № 86 від 29.01.2016 міститься посилання на рішення міської ради, що приймалися відносно вищезазначених третіх осіб. Ці ж особи брали участь у розгляді взаємопов'язаних справ № 383/77/16-а та №912/372/15-г.
До судового засідання 27.07.2016 представником Бобринецької міської ради подано незавірені ксерокопії документів, що, на думку відповідача, підтверджують його позицію, викладену у відзиві на позов та зустрічному позові. Представником позивача також до судового засідання 27.07.2016 подано для долучення до матеріалів справи редакції статуту Бобринецького РСТ, починаючи з 19.05.1994.
У судовому засіданні 27.07.2016 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 12 год. 00 хв. 29.07.2016.
Представником відповідача у клопотанні від 29.07.2016 повідомлено, що відповідно до рішень Господарського суду Кіровоградської області у справах №912/1875/16 та №912/1928/16 встановлена недоведеність у Бобринецького РСТ права постійного користування спірною земельною ділянкою та викладено заяву про долучення до матеріалів справи копій рішень суду у вказаних справах.
Представником фізичної особи ОСОБА_1 ОСОБА_5 через канцелярію господарського суду подано клопотання від 29.07.2016 про залучення ОСОБА_1 до розгляду справи №912/2569/16, оскільки при скасуванні рішення Бобринецької міської ради №86 від 29.01.2016 будуть порушені права ОСОБА_1, як законного власника земельною ділянкою площею 0,0105га, що підтверджується рішенням Бобринецької міської ради №814 від 02.08.2005, договором купівлі-продажу земельної ділянки від 09.08.2005, зареєстрованого в реєстрі за №899, державним актом на право власності на земельну ділянку від 16.02.2006 серії КР№043087.
Представник позивача у судовому засіданні 29.07.2016 усно заперечив клопотання відповідача про залучення до участі у даній справі третіх осіб, а також просив, посилаючись на вимоги статей 60, 63 Господарського процесуального кодексу України, не приймати зустрічний позов відповідача, оскільки вважає, що у ньому не вказано норм чинного законодавства і обставин, на яких ґрунтується заявлена в ньому вимога, та доказів, що могли б підтверджувати ці обставини.
Господарський суд з огляду на приписи статей 22, 60 Господарського процесуального кодексу України визнав зустрічний позов Бобринецької міської ради таким, що поданий до початку розгляду справи по суті з дотриманням загальних вимог для подання позову, є взаємно пов'язаний з первісним, та ухвалою від 29.07.2016 прийняв вказаний позов Бобринецької міської ради для спільного розгляду з первісним позовом.
Відповідно до положень статті 27 Господарського процесуального кодексу України господарський суд задовольнив клопотання Бобринецької міської ради про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - фізичних осіб - підприємців ОСОБА_1, ОСОБА_2 та Колективне підприємство "Ринок", залучивши їх до участі у справі у статусі третіх осіб ухвалою від 29.07.2016.
Також цією ухвалою від 29.07.2016 господарський суд задовольнив клопотання Бобринецької міської ради та на підставі статті 38 Господарського процесуального кодексу України витребував у відділу Держгеокадастру Бобринецькому районі книгу записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею на території Бобринецької районної ради - оригінал для огляду у судовому засіданні, копію для долучення до матеріалів справи; технічну документацію по складанню державного акта на право постійного користування землею НОМЕР_1 від 05.06.1997 - оригінал для огляду у судовому засіданні, копію для долучення до матеріалів справи; технічну документацію по складанню державного акта на право постійного користування землею НОМЕР_8 від 31.12.2001 - оригінал для огляду у судовому засіданні, копію для долучення до матеріалів справи та від Бобринецької дільниці ОКП Кіровоградського ООБТІ інвентарну справу на об'єкт нерухомого майна за адресою: Базарна площа, 11, м. Бобринець, Бобринецького району Кіровоградської області, що належить Бобринецькому районному споживчому товариству згідно свідоцтва про право власності від 02.03.2006 № 11 - оригінал для огляду у судовому засіданні, копію для долучення до матеріалів справи; інвентарну справу на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 що належить ОСОБА_2 - оригінал для огляду у судовому засіданні, копію для долучення до матеріалів справи; інвентарну справу на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_4 що зареєстрований за Бобринецьким районним споживчим товариством - оригінал для огляду у судовому засіданні, копію для долучення до матеріалів справи; інвентарну справу на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 що належить ОСОБА_1 - оригінал для огляду у судовому засіданні, копію для долучення до матеріалів справи; інвентарну справу на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_3, що належить ОСОБА_1 - оригінал для огляду у судовому засіданні, копію для долучення до матеріалів справи.
За результатами судового засідання 29.07.2016 господарським судом у зв'язку з прийняттям зустрічного позову, залученням до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача за первісним позовом, необхідністю витребування нових доказів, задоволено клопотання позивача, продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів, відкладено розгляд справи до 11год.00хв. 20.09.2016, зобов'язано учасників судового процесу до дня судового засідання подати необхідні докази.
Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача за первісним позовом - ОСОБА_1, подано письмові пояснення щодо заявленого первісного позову, в яких стверджується, що Бобринецьке РСТ не має правових підстав мати у своєму користуванні земельну ділянку, яка зазначена у Державному акті від 05.06.1997, оскільки Вищим господарським судом України при винесенні постанови у справі №912/372/15-г відмовлено у задоволенні вимог Бобринецькому РСТ щодо визнання за ним права постійного користування земельною ділянкою внаслідок перебування частини цієї земельної ділянки у третіх осіб.
Крім того, у поясненні третя особа зазначає, що Бобринецьке РСТ у січні 2002 року здійснило продаж ОСОБА_1 нерухомого майна - ларька "Пиво", що підтверджується нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 11.01.2002 №72, зареєстрованому в БТІ, технічним паспортом, планом схемою земельної ділянки під торговим павільйоном, рішенням Бобринецької міської ради від 03.12.2012 №211 та свідоцтвом про право власності від 14.12.2012.
Оскільки до ОСОБА_1 перейшло право власності на нерухоме майно, то відповідно з нормами Земельного кодексу України до покупця переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані відчужені будівлі чи споруди. Відповідно до вказаних приписів ОСОБА_1 отримав в оренду земельну ділянку площею 0,0105га, що підтверджується рішенням Бобринецької міськради від 07.02.2001 №243, договором оренди землі від 24.02.2005. В подальшому дана земельна ділянка згідно вимог статей 127, 128 Земельного кодексу України була придбана ОСОБА_1 у власність на підставі рішення Боринецької міської ради №814 від 02.08.2005, договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09.08.2005, зареєстрованого в реєстрі за №899 з видачею Державного акта на право власності на земельну ділянку від 16.02.2006 НОМЕР_5.
Стосовно іншої земельної ділянки площею 0,0185га, належній Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 на підставі Державного акта на право приватної власності НОМЕР_4, то третя особа наголошує, що рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 11.07.2016 у справі №912/1875/16 відмовлено Бобринецькому РСТ у задоволенні позову про визнання недійсним цього акта та скасування його державної реєстрації.
У поданому третьою особою ФОП ОСОБА_1 письмовому поясненні ним заявлено клопотання про залишення первісного позову у даній справі без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, так як у провадженні Вищого господарського суду України знаходиться на розгляді справа №К/800/18258/16 про визнання незаконним та скасування рішення Бобринецької міської ради №86 від 29.01.2016.
19.09.2016 позивач за первісним позовом подав заяву про забезпечення позову шляхом заборони на вчинення будь-яких реєстраційних дій Бобринецькій міській раді, здійснювати передачу в оренду, продаж земельних ділянок, кадастрові номери НОМЕР_9 площею 0,6747 га та НОМЕР_10 площею 0,4555 га, на яких розташований ринок м.Бобринець до винесення рішення у даній справі.
З метою розгляду вказаної заяви, господарський суд визнав за необхідне витребувати додаткові (нові) докази від сторін. Крім того до судового засідання 20.09.2016 учасниками судового процесу не повністю виконані вимоги господарського суду, викладені в ухвалі від 29.07.2016, не подані витребувані докази.
Враховуючи викладені обставини, що унеможливлювали вирішення спору за первісним і зустрічним позовами, розгляду заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, спливом строку розгляду справи відповідно до вимог статті 69 Господарського процесуального кодексу України, складністю справи, господарський суд керуючись статтями 4-6, 86 Господарського процесуального кодексу України продовжив розгляд даної справи колегією у складі трьох суддів під головуванням судді Наливайко Є.М., про що виніс ухвалу за результатами судового засідання 20.09.2016.
Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 20.09.2016 в автоматичному режимі сформовано колегію у складі: головуючого судді Наливайко Є.М., суддів Глушкова М.С., Шевчук О.Б.
Вказаною колегією суддів ухвалою від 20.09.2016 справу №912/2569/16 прийнято до свого провадження, розгляд справи призначено на 10год.30хв. 19.10.2016, від учасників судового процесу та інших осіб витребувані необхідні матеріали, явку повноважних представників учасників судового процесу визнано обов'язковою.
19.10.2016 від позивача за первісним позовом надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комунального підприємства "Комунальник". Своє клопотання позивач за первісним позовом обґрунтував тим, що земельна ділянка, яка знаходиться в його постійному користуванні станом на 19.10.2016 згідно Інформаційних довідок належить Комунальному підприємству "Комунальник" Бобринецької міської ради на праві постійного користування.
Від представників позивача, відповідача за первісним позовом та третьої особи надійшли клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.
У судовому засіданні 19.10.2016 у зв'язку з невиконанням сторонами у повному обсязі вимог ухвали господарського суду від 20.09.2016, а також з огляду на подання клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунального підприємства "Комунальник", господарський суд відклав розгляд справи на підставі пунктів 2, 3 частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України до 15год. 30хв. 08.11.2016, витребував від сторін, інших осіб докази, явку повноважних представників учасників судового процесу до судового засідання визнав обов'язковою.
У зв'язку з перебуванням судді Глушкова М.С. на підставі наказу голови суду від 25.10.2016 №320 у відпустці для догляду за дитиною до досягненню нею трирічного віку у період з 26.10.2016 по 07.09.2019 розпорядженням № 446 від 08.11.2016 керівника апарату господарського суду призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи. Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів сформовано колегію у складі: головуючого судді Наливайко Є.М., суддів Макаренко Т.В. та Шевчук О.Б.
Ухвалою від 08.11.2016 вказаною колегією прийнято справу №912/2569/16 до свого провадження.
У судовому засіданні третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні первісного відповідача - ФОП ОСОБА_2 подано письмово викладену позицію щодо первісного та зустрічного позовів у даній справі. Проте за змістом вказаний письмовий документ містить позицію лише стосовно первісного позову, у якому третя особа просить відмовити повністю з огляду на те, що він є надуманим та необґрунтованим. Оскільки до складу земельної ділянки, яка передана позивачу за первісним позовом у постійне користування згідно Державного акта №000300 від 05.06.1997, входять земельні ділянки площею 108,0кв.м та 222кв.м, які належать ФОП ОСОБА_2 на праві власності, позивач за первісним позовом не має права, на думку третьої особи, бути користувачем земельної ділянки загальною площею 12298 кв.м. Крім того третя особа -ФОП ОСОБА_2 стверджує, що в ході розгляду цивільних, господарських та адміністративних справ встановлено, що в період з 2001 по 2015 роки земельною ділянкою в розмірі 12298 кв.м володіло КП "Ринок" Бобринецького РСТ на підставі Державного акта на право постійного користування землею НОМЕР_8 від 31.12.2001, який в подальшому господарськими судами у справі №912/372/15-г було визнано недійсним. Враховуючи позицію Вищого господарського суду України, викладену у постанові від 15.03.2016 у справі №912/372/15-г Бобринецькою міськрадою прийнято рішення №260 від 30.03.2016, яким земельну ділянку орієнтовною площею 11675кв.м, що перебувала у користуванні КП "Ринок" Бобринецького РСТ згідно визнаного недійсним у судовому порядку Державного акта, було вилучено і зараховано до земель запасу Бобринецької міської ради. Відповідно до вимог статті 83 Земельного кодексу України землі запасу є комунальною власністю Бобринецької міської ради.
Під час судового розгляду господарський суд задовольнив клопотання позивача за первісним позовом про залучення на підставі статті 27 Господарського процесуального кодексу України до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача за первісним позовом-Комунального підприємства "Комунальник" Бобринецької міської ради.
Розгляд справи у судовому засіданні було відкладено до 9год. 00хв. 09.12.2016, витребувано від учасників судового процесу неподані та нові докази, явку їх повноважних представників визнано обов'язковою.
У судовому засіданні 09.12.2016 розпочато розгляд справи по суті.
У відповідності до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено перерву до 9год. 00хв. 04.01.2017.
Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив відмовити у зустрічному позові; представник відповідача первісний позов заперечив, зустрічний позов підтримав і просив його задовольнити; представники третіх осіб ФОП ОСОБА_1 і КП "Комунальник" та ФОП ОСОБА_2 надали пояснення, у яких позовні вимоги за первісним позовом вважають безпідставними, зустрічний позов обґрунтованим. Представник третьої особи - КП "Ринок" письмових пояснень щодо заявлених первісного та зустрічного позовів не надав, у судовому засідання 09.12.2016 усно заявив про задоволення первісного позову.
Представник КП "Комунальник" Бобринецької міської ради у судовому засідання, яке відбулося 04.01.2017, прийняв участь не з його початку у зв'язку із запізненням.
Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні 04.01.2017 не наполягав на задоволенні заяви про забезпечення первісного позову, просив її не розглядати, представники відповідача за первісним позовом та третіх осіб - ФОП ОСОБА_1 і КП "Комунальник" та ФОП ОСОБА_2 - заперечили її задоволення. За результатами розгляду вказаної заяви господарський суд у її задоволенні відмовив, про що виніс відповідну ухвалу від 04.01.2017.
Дослідивши подані сторонами документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу , всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Статтею 21 Цивільного кодексу України встановлено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Враховуючи таку норму чинного законодавства для скасування акта індивідуальної дії органу місцевого самоврядування необхідні дві умови, які мають одночасно виконуватись: 1) такий акт суперечить актам цивільного законодавства; 2) акт порушує цивільні права або інтереси.
Відповідно до приписів статті 1 Господарського процесуального кодексу України особи мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Статтею 4-2 цього кодексу встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Виходячи із змісту наведених норм права у судовому порядку захисту підлягають порушене право і охоронювані законом інтереси, або таке право, що не визнається чи оспорюється.
29 січня 2016 року на пленарному засіданні шостої сесії Бобринецької міської ради сьомого скликання прийнято рішення за №86 "Про припинення Бобринецькому районному споживчому товариству права постійного користування земельною ділянкою, наданою для розміщення колгоспного ринку, на підставі державного акту на право постійного користування землею НОМЕР_1 виданого 05.06.1997 року Бобринецькою міською радою та вилучення земельної ділянки". Згідно вказаного рішення міською радою:
- скасовано рішення виконавчого комітету Бобринецької міської ради народних депутатів №168 від 29 травня 1997 року "Про підтвердження права постійного користування землею", як незаконне (пункт 1 рішення);
- припинено Бобринецькому районному споживчому товариству право постійного користування земельною ділянкою, наданою для розміщення колгоспного ринку, на підставі Державного акту на право постійного користування землею НОМЕР_1, виданого 05.06.1997 року Бобринецькою міською радою та вилучено дану земельної ділянки, що перебуває у комунальній власності для суспільних та інших потреб (пункт 2 рішення);
- визнано недійсним Державний акт на право постійного користування землею НОМЕР_1, виданий 05.06.1997 року Бобринецькою міською радою Бобринецькому районному споживчому товариству (пункт 3 рішення);
- здійснено вилучення земельної ділянки з урахуванням рішень Бобринецької міської ради №461 від 26.12.2003 року, №499 від 26.12.2003 року, №573 від 10.06.2004 року, №574 від 10.06.2004 року, №558 від 24.02.2012 року та договорів купівлі-продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення: площею 222 кв.м. від 19.04.2012 року посвідченого 19.04.2012 року приватним нотаріусом Бобринецького нотаріального округу Кіріченком Г.М., зареєстрованого у реєстрі за №188; площею 108,0 кв.м. від 26.05.2011 року, посвідченого 26.05.2011 року приватним нотаріусом Бобринецького районного нотаріального округу Кіріченком Г.М., зареєстрованого в реєстрі за №345; площею 105,0 кв.м. від 19.09.2005 року посвідченого приватним нотаріусом Бобринецького районного нотаріального округу Вороненко Л.В., зареєстрованого в реєстрі за №899; площею 185,0 кв.м. від 07.09.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Бобринецького районного нотаріального округу Вороненко Л.В., зареєстрованого в реєстрі за №892, згідно яких земельні ділянки площею 0,0105 га, 01,0185 га, 0,0222 га та 0,0108 га на підставі відповідних державних актів, належить на праві власності іншим особам (пункт 4 рішення);
- вилучену земельну ділянку переведено у землі запасу Бобринецької міської ради (пункт 5 рішення);
- направлено копію даного рішення для відому та виконання до Бобринецького районного споживчого товариства, реєстраційної служби Бобринецького районного управління юстиції, відділу Держгеокадастру у Бобринецькому районі (пункт 6 рішення);
- контроль за виконанням даного рішення покладено на першого заступника міського голови Висоцького В.І. (пункт 7 рішення).
Як слідує із змісту мотивувальної частини зазначеного рішення міської ради, підставами для його прийняття слугували такі обставини:
- в порушення положень статті 19 Земельного кодексу України 1990 року Бобринецькою міською радою не приймалося рішення про надання у постійне користування земельної ділянки Бобринецькому РСТ; рішення ж виконавчого комітету Бобринецької міської ради №168 від 29.05.1997 "Про підтвердження права постійного користування землею" прийняте ним за відсутності повноважень, що передбачені статями 31-42 Закону України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", та за своїм змістом не є рішенням про надання земельної ділянки у користування;
- до земельної ділянки площею 1,2298 га, яка перебувала на праві постійного користування у Бобринецького РСТ на підставі Державного акта НОМЕР_1, виданого 05.06.1997, входять земельні ділянки площею 0,0105 га, 01,0185 га, 0,0222 га та 0,0108 га, які на підставі відповідних державних актів, належить на праві власності іншим особам, однак Бобринецьким РСТ не було внесено змін до вищезазначеного правовстановлюючого документа;
- згідно відомостей Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Бобринецьке РСТ зареєстроване лише 07.09.2001, тобто після видачі Державного акта 05.06.1997, з чого слідує, що право постійного користування земельною ділянкою відповідно до Державного акта НОМЕР_1 від 05.06.1997 у Бобринецького РСТ припиняється в силу пункту 3 частини 1 статті 27 Земельного кодексу України 1990 року, статті 37 Цивільного кодексу УРСР та статті 34 Закону України "Про підприємства в Україні".
Поряд з цим обґрунтуванням прийняття міською радою рішення №86 є норми статей 25, 26, 33, 34, 59, 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", пункту б частини 1 статті 141, статті 149 Земельного кодексу України, постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі №912/372/15-г.
В подальшому, 30 березня 2016 року дев'ятою сесією Бобринецької міської ради сьомого скликання прийнято рішення № 259 "Про внесення змін до рішення Бобринецької міської ради №86 від 29.01.2016 року "Про припинення Бобринецькому районному споживчому товариству права постійного користування земельною ділянкою, наданою для розміщення колгоспного ринку, на підставі державного акту на право постійного користування землею НОМЕР_1 виданого 05.06.1997 року Бобринецькою міською радою та вилучення земельної ділянки".
Вказаним рішенням Бобринецька міська рада вирішила внести такі зміни до рішення №86 від 29.01.2016:
- з преамбули рішення виключити слова: "У зв'язку з тим, що 29.05.1997 року Бобринецька міська рада не приймала рішення про надання у постійне користування земельної ділянки Бобринецькому районному споживчому товариству, як це передбачено ст. 19 Земельного кодексу України 1990 року, рішення виконавчого комітету Бобринецької міської ради №168 від 29.05.1997 року "Про підтвердження права постійного користування землею" прийняте за відсутності повноважень, які встановлювались ст.ст. 31-42 Закону України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", та за своїм змістом не є рішенням про надання земельної ділянки у користування";
- преамбулу рішення після слів: "на підставі рішення Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.10.2015 року по справі №912/372/15-г" доповнити словами: "яким встановлено обставину про те, що ОСОБА_10, як голова правління Бобринецького споживчого товариства звернувся до Бобринецького міського голови ОСОБА_11 з проханням припинити право постійного користування земельною ділянкою площею 12 298 кв.м., наданої для розміщення колгоспного ринку, однак, питання щодо припинення користування земельною ділянкою Бобринецького районного споживчого товариства міською радою не розглядалося, що враховуючи те, що Бобринецьке районне споживче товариство припинило користування земельною ділянкою ще у 2002 році, є підставою для прийняття рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою відповідно до п. а) ч.1 ст.141, ч.3,4 ст.142, ст.149 Земельного кодексу України";
- частину 1 рішення виключити;
- частину 3 рішення виключити.
Не погодившись із вказаними рішеннями Бобринецької міської ради Бобринецьке РСТ звернулось із позовом (первісним) у даній справі про визнання цих рішень недійсними.
Розглядаючи вимоги позивача за первісним позовом господарський суд враховує таке.
Відповідно до положень статті 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Виключно на пленарних засіданнях міської ради згідно статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішуються питання, зокрема, скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень (пункт15 частини 1).
Частиною 9 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою.
Тобто вищевказаним Законом передбачено, що рішення виконавчого комітету ради з питань, які належать до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою, і що раді належить право скасовувати акти виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень.
Як убачається із змісту статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" у редакції чинній на день прийняття Бобринецькою міською радою рішення №86, 29.01.2016, до власних (самоврядних) повноважень виконавчого органу міської ради у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища не належать питання підтвердження права постійного користування земельною ділянкою. З чого слідує, що Бобринецька міська рада відповідно до положень пункту 15 частини 1 статті 26, частини 9 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" у кореспонденції із статтею 33 цього Закону не мала права скасовувати рішення виконавчого комітету Бобринецької міської ради №168 від 29.05.1997 "Про підтвердження права постійного користування землею" навіть за умови невідповідності його вимогам чинного законодавства.
Частиною першою статті 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Змісту даної норми Конституції відповідає частина перша статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в України", якою визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти.
За приписами частини 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування (нормативні та інші акти) з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 16.04.2009 №7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) аналізуючи функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією України та іншими законами, дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.
З огляду на вказаний висновок та приписи частини 2 статті 144 Конституції України, частини 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Конституційний суд України у згаданому рішенні від 16.04.2009 за №7-рп/2009 констатував, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб в судовому порядку.
Одночасно, посилаючись на закріплення в Конституції України принципу, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3), зазначення у Законі "Про місцеве самоврядування в Україні" відповідальності органів місцевого самоврядування за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74) Конституційний Суд України зазначив, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення; ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Рішення виконавчого комітету Бобринецької міської ради №168 від 29.05.1997 "Про підтвердження права постійного користування землею" є саме тим ненормативним актом, відповідно до якого виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією Бобринецьким РСТ (позивач за первісним позовом) права щодо постійного користування земельними ділянками під розміщення колгоспного ринку загальною площею 12298 кв.м, в тому числі 1 ділянка - 9215 кв.м, 2 ділянка - 3083 кв.м. На підставі вказаного рішення позивачу 05.06.1997 видано Державний акт на право постійного користування землею НОМЕР_1, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №86.
Як підтверджено протоколом Пленарного засідання шостої сесії Бобринецької міської ради сьомого скликання, 29.01.2016-01.02.2016, присутній на засіданні сесії керівник Бобринецького РСТ Татарова В.І у процесі свого виступу закликала депутатів не приймати спірне рішення, оскільки Бобринецьке РСТ не може нести відповідальність за неналежні дії, вчинені радою чи виконкомом у 1997 році. Тобто позивач заперечував припинення правовідносин, які виникли на підставі рішення виконавчого комітету Бобринецької міської ради №168 від 29.05.1997.
Крім того, зі змісту мотивувальної частини спірного рішення Бобринецької міської ради №86 від 29.01.2016 підставою для скасування рішення виконавчого комітету №168 від 29.05.1997 (пункт 1) слугували саме обставини, які на думку відповідача, свідчать про перевищення виконкомом повноважень, встановлених статями 31-42 чинного на час прийняття цього рішення Закону України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування" та невідповідність цього рішення вимогам статті 19 Земельного кодексу України 1990 року.
Таким чином, відповідач при прийняті 29.01.2016 на пленарному засіданні сесії пункту 1 рішення №86 щодо скасування рішення виконавчого комітету Бобринецької міської ради №168 від 29.05.1997 "Про підтвердження права постійного користування землею" вбачав його незаконним з мотивів невідповідності його нормам Земельного кодексу України та Закону України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування".
Проте, при цьому не врахував тих обставин, що питання щодо підтвердження права постійного користування землею на час прийняття оскаржуваного рішення ради, 29.01.2016, не належать до власних (самоврядних) повноважень виконавчого органу міської ради у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища, рішення виконавчого комітету є ненормативним актом органу місцевого самоврядування одноразового застосування, вичерпує свою дію фактом його виконання, суб'єкт правовідносин, які виникли на підставі цього рішення, заперечує припинення цих правовідносин.
Таким чином, пункт 1 рішення Бобринецької міської ради від 29.01.2016 №86 в частині скасування як незаконного рішення виконавчого комітету Бобринецької міської ради №168 від 29.05.1997 "Про підтвердження права постійного користування землею" є таким, що не відповідає приписам статті 19, 144 Конституції України, статей 25, 26, 33, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рішенню Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) та підлягає визнанню незаконним та скасуванню.
Подальшими своїми діями відповідач за первісним позовом погодився з безпідставністю своїх висновків щодо незаконності рішення виконавчого комітету Бобринецької міської ради №168 від 29.05.1997 з мотивів невідповідності його нормам Земельного кодексу України та Закону України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", виключивши при прийнятті рішення №259 від 30.03.2016 із преамбули рішення №86 від 29.01.2016 слова: "У зв'язку з тим, що 29.05.1997 року Бобринецька міська рада не приймала рішення про надання у постійне користування земельної ділянки Бобринецькому районному споживчому товариству, як це передбачено ст. 19 Земельного кодексу України 1990 року, рішення виконавчого комітету Бобринецької міської ради №168 від 29.05.1997 року "Про підтвердження права постійного користування землею" прийняте за відсутності повноважень, які встановлювались ст.ст. 31-42 Закону України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", та за своїм змістом не є рішенням про надання земельної ділянки у користування".
Пунктом 2 оскаржуваного рішення № 86 від 29.01.2016 Бобринецька міська рада припинила позивачу за первісним позовом право постійного користування земельною ділянкою наданою для розміщення колгоспного ринку на підставі Державного акта НОМЕР_1, виданого 05.06.1997 та вилучила дану земельну ділянку, що перебуває у комунальній власності, для суспільних та інших потреб.
Підстави припинення права користування земельною ділянкою врегульовані статтею 141 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України).
Так відповідно до вказаної статті такими підставами є:
а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;
б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;
в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;
г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;
г) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;
д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;
е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;
є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.
Як убачається із мотивувальної частини спірного рішення відповідач за первісним позовом керувався саме пунктом б) частини 1 статті 141 ЗК України, тобто припинення права постійного користування земельною ділянкою Бобринецькому РСТ здійснювалося шляхом вилучення земельної ділянки.
Порядок вилучення земельних ділянок передбачено статтею 149 ЗК України.
Згідно частини 1 вказаної статті земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських селищних, міських рад відповідно до їх повноважень (частина 2 статті 149 ЗК України).
Відповідно до частини 3 статті 149 ЗК України сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.
Частиною 10 цієї норми Кодексу передбачено, що у разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку.
Аналізуючи зміст зазначеної статті, господарський суд вважає, що для прийняття відповідачем за первісним позовом рішення при припинення права постійного користування земельною ділянкою Бобринецькому РСТ шляхом її вилучення для суспільних та інших потреб Бобринецька міська рада мала отримати від цього землекористувача згоду на таке вилучення спірної земельної ділянки.
Відповідачем за первісним позовом не надано господарському суду такої згоди постійного земелекористувача, із змісту оскаржуваного рішення не убачається наявність такої згоди на момент його прийняття, про існування такої згоди відповідач за первісним позовом у своїх відзиві та додаткових поясненнях і клопотаннях не зазначає.
Положеннями частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже з огляду на приписи частини 2 статті 19 Конституції України, пункту б) частини 1 статті 141, статті 149 ЗК України Бобринецька міська рада на момент прийняття спірного рішення №86 від 29 січня 2016 не мала підстав для припинення Бобринецькому РСТ права постійного користування земельною ділянкою, наданою для розміщення колгоспного ринку, на підставі Державного акту НОМЕР_1, виданого 05.06.1997 Бобринецькою міською раду та вилучення цієї земельної ділянки для суспільних та інших потреб.
Твердження відповідача за первісним позовом та третіх осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про те, що судовими рішеннями господарських судів у справі №912/372/15-г встановлена недоведеність Бобринецьким РСТ права користування земельною ділянкою площею 12298 кв. м, незважаючи на наявність у нього Державного акта НОМЕР_1 від 05.06.1997 внаслідок перебування частини зазначеної земельної ділянки у третіх осіб на праві власності, і ця обставини відповідно до вимог частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, як преюдиційна не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа щодо якої встановлено ці обставини, та відповідно слугує підставою правомірності та законності рішення Бобринецької міської ради №86 в частині припинення права постійного користування землею за вказаним державним актом, господарський суд вважає помилковими з огляду на таке.
Дійсно Господарським судом Кіровоградської області розглянуто справу №912/372/15-г, порушену провадженням за позовом Прокурора Бобринецького району Кіровоградської області в інтересах держави в особі Бобринецької міської ради Кіровоградської області до Колективного підприємства "Ринок" Бобринецького районного споживчого за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акта на право постійного користування землею, зобов'язання повернути земельну ділянку, стягнення 996 215,48 грн та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Бобринецького районного споживчого товариства до Бобринецької міської ради і Колективного підприємства "Ринок" про визнання права постійного користування земельною ділянкою.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 15.05.2015 у вказаній справі, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.10.2015, позов прокурора задоволено частково. Визнано недійсним державний акт на право постійного користування землею НОМЕР_8 від 31.12.2001, що відповідно до рішення Бобринецької міської ради від 27.12.2001 №644 виданий Колективному підприємству "Ринок" Бобринецького районного споживчого товариства на земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_5. Зобов'язано Колективне підприємство "Ринок" Бобринецького районного споживчого товариства повернути Бобринецькій міській раді земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_5, надану в користування відповідно до державного акта на право постійного користування землею НОМЕР_8 від 31.12.2001. У іншій частині позов прокурора залишено без задоволення. Відмовлено повністю у задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Бобринецькому районному споживчому товариству.
За результатами розгляду касаційного скарги Бобринецького районного споживчого товариства Вищим господарським судом України постановою від 15.03.2016 касаційну скаргу задоволено частково. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.10.2015 та рішення Господарського суду Кіровоградської області у справі №912/372/15-г в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Колективного підприємства "Ринок" Бобринецького районного споживчого товариства повернути Бобринецькій міській раді земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_5, надану в користування відповідно до державного акта НОМЕР_8 від 31.12.2001 скасовано. В цій частині прийнято нове рішення про відмову в позові. В іншій частині постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.10.2015 у справі №912/372/15-г залишено без змін.
Так, колегією суддів суду касаційної інстанції у постанові від 15.03.2016 у справі № 912/372/15-г зазначено, що приймаючи рішення про повернення Колективним підприємством "Ринок" спірної земельної ділянки Бобринецькій міській раді, господарські суди попередніх інстанцій не врахували встановлений перелік осіб у яких наявне, не оскаржене право власності на частину вказаної земельної ділянки, яку прокурор просив повернути Бобринецькій міській раді.
Таким чином, задовольняючи позовну вимогу прокурора про зобов'язання Колективного підприємства "Ринок" повернути Бобринецькій міській раді спірну земельну ділянку, місцевий та апеляційний господарські суди не тільки не забезпечили реальний та ефективний судовий захист порушених прав міської ради, а й допустили порушення прав інших осіб, а відтак позовні вимоги прокурора у вказаній частині задоволенню не підлягають.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог третьої особи та вважає за необхідне зазначити наступне.
Звертаючись із позовом, Бобринецьке районне споживче товариство просило визнання за ним право постійного користування земельною ділянкою площею 12298 кв.м згідно з державним актом НОМЕР_1 від 05.06.1997.
У разі звернення до суду з позовом про визнання права власності, в тому числі права постійного користування, без заявлення вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння до третіх осіб, власник чи постійний користувач лише підтверджує свій статус, однак не поновлює такий елемент змісту свого права, як право користування. А тому позов про визнання права постійного користування повинен розглядатися з урахуванням обставин щодо встановлення добросовісності набувачів, тобто третіх осіб.
При цьому, питання щодо добросовісності набувачів можна досліджувати лише в тому разі, якщо правочин, на підставі якого майно перейшло у фактичне володіння добросовісного набувача, визнано недійсним. Якщо вказаний правочин не визнано недійсним, то набувач є законним власником, і положення статті 387 Цивільного кодексу України про витребування майна з чужого незаконного володіння не застосовуються. Під час розгляду позовів, предметом яких є визнання недійсними договорів, питання щодо добросовісності набувачів не є предметом дослідження. Разом з тим, наслідки недійсності правочинів, укладених між власником і іншою особою, можуть бути застосовані незалежно від вирішення питання добросовісності набувачів.
З урахуванням викладеного, висновки господарських судів попередніх інстанцій про те, що зменшення розмірів земельної ділянки, на яку Бобринецькому РСТ видано державний акт НОМЕР_1 від 05.06.1997 внаслідок перебування частини зазначеної земельної ділянки у третіх осіб на праві власності, унеможливлює задоволення зустрічного позову Бобринецькому РСТ про визнання права постійного користування земельною ділянкою площею 12298 кв. м згідно з зазначеним актом, є законними і обґрунтованими.
Разом з тим, як констатував суд касаційної інстанції, Бобринецьке РСТ не позбавлене права на звернення до суду з вимогою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в разі визнання недійсними договорів, на підставі яких у третіх осіб виникло право власності на частину спірної земельної ділянки, за умови набуття зазначеними особами статусу відповідачів.
Отже, судовими рішеннями у справі №912/372/15-г господарськими судами встановлено, що за Бобринецьким РСТ не може бути визнано на час розгляду вказаної справи право постійного користування земельною ділянкою саме площею 12298 кв.м. згідно Державного акта НОМЕР_1 від 05.06.1997, так як розмір земельної ділянки, на яку Бобринецькому РСТ видано вказаний Державний акт, зменшився внаслідок перебування частини зазначеної земельної ділянки у третіх осіб на праві власності, а саме: земельна ділянка, яка належить ОСОБА_1 згідно з державним актом НОМЕР_5 площею 0,0105 га; земельна ділянка, яка належить ОСОБА_2 згідно державного акта НОМЕР_6 площею 0,0108 га; земельна ділянка, яка належить ОСОБА_2 згідно державного акта НОМЕР_3 площею 0,0222 га; земельна ділянка, яка належить фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 згідно державного акта НОМЕР_7 площею 0,0185 га.
Аналізуючи встановлені господарськими судами у справі №912/372/15-г вказані обставини, господарський суд вважає, що ці обставини також слугують підставою для визнання незаконним та скасування рішення Бобринецької міської ради №86 від 29.01.2016 в частині припинення Бобринецькому РСТ права постійного користування земельною ділянкою, наданою для розміщення колгоспного ринку, на підставі Державного акту на право постійного користування землею НОМЕР_1, виданого 05.06.1997 Бобринецькою міською радою, оскільки вказаним Державним актом Бобринецькому РСТ надано земельна ділянка площею 12298 кв.м, розмір якої на час прийняття Бобринецькою міською радою оскаржуваного рішення зменшився внаслідок перебування частини зазначеної земельної ділянки у третіх осіб на праві власності.
Не ґрунтується на нормах чинного законодавства також рішення Міськради №86 від 29.01.2016 і в частині визнання недійсним Державного акта на право постійного користування землею НОМЕР_1 виданого 05.06.1997 Бобринецькою міською радою Бобринецькому районному споживчому товариству.
Оскільки господарським судом встановлено необґрунтованість та безпідставність скасування відповідачем за первісним позовом рішення виконавчого комітету Бобринецької міської ради №168 від 29.05.1997, яке слугувало підставою для видачі Державного акта на право постійного користування землею НОМЕР_1, Бобринецька міська рада відповідно не мала правових підстав і для визнання недійсним цього Державного акта.
Крім того, матеріалами справи спростовується висновок Міськради стосовно того, що Бобринецьке РСТ зареєстроване лише 07.09.2001, тобто після видачі йому спірного Державного акта, а тому право постійного користування земельною ділянкою згідно цього Державного акта у Бобринецького РСТ припинилося в силу пункту 3 частини 1 статті 27 Земельного кодексу 1990 року, статті 37 Цивільного кодексу УРСР та статті 34 Закону України "Про підприємства в Україні".
Так, відповідно пункту 3 частини 1 статті 27 ЗК України (у редакції Закону №561-ХІІ від 18.12.1990 із змінами і доповненнями станом на час прийняття рішення виконкому № 168 від 29.05.1997 і видачі Державного акта НОМЕР_1 від 05.06.1997) право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства.
Стаття 34 Закону України "Про підприємства в Україні" (у редакції Закону №561-ХІІ від 18.12.1990 із змінами і доповненнями станом на час прийняття рішення виконкому № 168 від 29.05.1997 і видачі Державного акта НОМЕР_1 від 05.06.1997) передбачала умови ліквідації і реорганізації підприємства. При цьому частиною 4 цієї статті встановлювалося, що підприємство вважалося реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України.
Отже, за приписами вказаних норм право користування земельною ділянкою у Бобринецького РСТ мало припинитися не у зв'язку з тим, що воно на день прийняття виконавчим комітетом Бобринецької міської ради № 168 та видачі Державного акта НОМЕР_1 не було зареєстровано і включено до державного реєстру, а відповідно з тим, що воно ліквідоване чи реорганізоване без правонаступництва, тобто виключене з державного реєстру підприємств.
В той же час як свідчать матеріали справи, Статут Бобринецького РСТ зареєстровано розпорядженням Представника Президента України по Бобринецькому району від 19.05.1994 за №48 (а.с.17-18 том 1), тобто до прийняття спірного рішення та видачі Державного акта. Крім того, доказів припинення юридичної особи - Бобринецького РСТ відповідач за первісним позовом господарському суду не надав, дану обставину не підтвердив. Отже така підстава для визнання недійсним Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою НОМЕР_1, виданому 05.06.1997 Бобринецькою міською радою Бобринецькому РСТ, відповідачем за первісним позовом не доведена і відповідно визнається господарським судом необґрунтованою.
Згідно статті 23 ЗК України (у редакції чинній на час видачі спірного Державного акта) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Господарським судом встановлено, що 05.06.1997 Бобринецькому РСТ було видано Бобринецькою міською Радою народних депутатів Державний акт НОМЕР_1 на право постійного користування землею площею 12298 кв.м в межах згідно з планом землекористування для розміщення колгоспного ринку. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №86.
Як зазначено у самому Державному акті його складено у двох примірниках, один з яких видано землекористувачу, другий зберігається у Бобринецькій районній Раді народних депутатів.
Відповідно до пункту 4.2. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею (в тому числі на умовах оренди), затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15.04.1993 №28, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 23.04.1993 за №31 (чинній на час видачі спірного Державного акта) другі примірники державних актів і договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), а також книги їх реєстрації зберігаються у вогнетривких шафах у тих органах, що здійснювали їх видачу і реєстрацію. У випадках припинення права власності або права користування на земельну ділянку документи, що посвідчують це право, повертаються до органу, котрий їх видав.
Згідно листа відділу Держгеокадастру у Бобринецькому районі від 25.03.2016 року №32-28-99.5-292/15-16 згідно книги записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею на території Бобринецької районної ради на Бобринецьке РСТ зареєстровано Державний акт на право постійного користування землею НОМЕР_1 від 05.06.1997 року. Записи стосовно припинення чинності державного акта на право постійного користування на землю НОМЕР_1 в Книзі записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею на території Бобринецької районної ради на Бобринецьке РСТ відсутні (а.с. 12 том 1).
Дана обставина також підтверджена наданою Відділом Держгеокадастру у Бобринецькому районі на запит господарського суду інформацією, викладеною у листі №9-28-99.5-760/15-16 від 18.10.2016 з додатками (а.с.98-117 том 5).
Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 №449 "Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.
Викладені обставини спростовують твердження третьої особи ОСОБА_2 стосовно повернення Бобринецьким РСТ Державного акта НОМЕР_1 органу, в якому зберігається другий примірник цього акта. Видача йому архівної копії зазначеного акта при оформлені ним відповідних документів на право власності земельної ділянки була можливою саме за наявності існування згідно вимог чинного законодавства другого примірника вказаного Державного акта, який зберігається в органі, відповідальному за їх складання, реєстрацію і зберігання.
Поряд з цим, господарський суд вважає, що Бобринецькою міською радою при прийняття рішення № 86 від 29.01.2016 в частині визнання недійсним Державного акта на право постійного користування землею НОМЕР_1, виданого 05.06.1997, перевищені повноваження, оскільки ні Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", ні Земельним кодексом України не віднесено до повноважень міської ради вирішення питань щодо визнання недійсними державних актів на право постійного користування землею.
Відповідачем за первісним позовом не доведено господарському суду правомірності прийняття спірного рішення в цій частині.
В той же час своїми подальшими діями, а саме: прийняттям 30.03.2016 на дев'ятнадцятій сесії сьомого скликання рішення №259 "Про внесення змін до рішення Бобринецької міської ради № 86 від 29.01.2016 "Про припинення Бобринецькому споживчому товариству права постійного користування земельною ділянкою, наданою для розміщення колгоспного ринку, на підставі державного акту на право постійного користування землею НОМЕР_1 виданого 05.06.1997 Бобринецькою міською радою та вилучення земельної ділянки" в частині виключення із рішення №86 від 29.01.2016 частини (пункту) 3, Бобринецька міська рада підтвердила невідповідність свого попереднього рішення стосовно визнання недійсним Державного акта на право постійного користування землею НОМЕР_1 виданого Бобринецькому РСТ 05.06.1997.
З огляду на встановлені господарським судом обставини щодо невідповідності вимогам чинного законодавства рішення Бобринецької міської ради №86 в частині скасування рішення виконавчого комітету №168 від 29.05.1997, припинення Бобринецькому РСТ права постійного користування земельною ділянкою, наданою для розміщення колгоспного ринку на підставі Державного акту НОМЕР_1 від 05.06.1997 та вилучення даної земельної ділянки для суспільних та інших потреб, визнання недійсним вказаного Державного акта, підлягають визнанню незаконними та скасуванню і похідні від них частини рішення щодо вилучення земельної ділянки і передання її у землі запасу Бобринецької міської ради.
Отже вимоги позивача за первісним позовом щодо визнання незаконним та скасування рішення Бобринецької міської ради № 86 від 29.01.2016 "Про припинення Бобринецькому споживчому товариству права постійного користування земельною ділянкою, наданою для розміщення колгоспного ринку, на підставі державного акту на право постійного користування землею НОМЕР_1 виданого 05.06.1997 Бобринецькою міською радою та вилучення земельної ділянки" підлягають задоволенню.
Що стосується іншої вимоги за первісним позовом, зокрема, визнання незаконним та скасування рішення Бобринецької міської № 259 від 30.03.2016 "Про внесення змін до рішення Бобринецької міської ради № 86 від 29.01.2016 "Про припинення Бобринецькому споживчому товариству права постійного користування земельною ділянкою, наданою для розміщення колгоспного ринку, на підставі державного акту на право постійного користування землею НОМЕР_1 виданого 05.06.1997 Бобринецькою міською радою та вилучення земельної ділянки", то господарський суд вважає її також такою, що підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як вже досліджено господарським судом з огляду на приписи частини 2 статті 144 Конституції України, частини 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", висновку Конституційного суду України у рішенні від 16.04.2009 за №7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб в судовому порядку. Органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення; ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Крім того, господарським судом встановлено, що рішення Бобринецької міської ради №86 від 29.01.2016, до якого відповідачем за первісним позовом внесені зміни оскаржуваним рішенням №259 від 30.03.2016, є таким, що не відповідає приписам статті 19, 144 Конституції України, статей 25, 26, 33, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рішенню Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009 та підлягає визнанню незаконним та скасуванню. Отже, як наслідок, оскаржуване рішення №259 від 30.03.2016 також підлягає визнанню незаконним та скасуванню, оскільки ним вносяться зміни до рішення, яке не відповідає вимогам чинного законодавства.
Поряд з цим, господарський суд вважає за необхідне зазначити, що твердження відповідача за первісним позовом про те, що ним правомірно оскаржуваним рішенням №259 від 30.03.2016 розглянуто заяву голови правління Бобринецького РСТ ОСОБА_10 про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 12298 кв.м, наданої для розміщення колгоспного ринку, і відповідно внесені зміни до попереднього свого рішення №86 від 29.01.2016 в частині підстав його прийняття, є помилковим.
Як убачається із матеріалів справи, рішень Господарського суду Кіровоградської області у справах №912/372/15-г, 912/2743/15 ОСОБА_10, як головою правління Бобринецького РСТ, на ім'я Бобринецького міського голови ОСОБА_11 подано заяву з проханням припинити право постійного користування земельною ділянкою площею 12298 кв. м, наданої для розміщення колгоспного ринку, та, як директором КП "Ринок", заяву з проханням надати у постійне користування земельну ділянку площею 12298 кв. м для розміщення колгоспного ринку, які не мають дати, номера обліку кореспонденції і відмітки про її прийняття адресатом.
Рішенням Бобринецької міської ради від 27.12.2001 №643 припинено право постійного користування Бобринецькому РСТ земельною ділянкою площею 12298 кв.м, а рішенням №644 від 27.12.2001 надано КП "Ринок" у постійне користування земельну ділянку площею 12298 кв.м для розміщення колгоспного ринку, на підставі якого видано Державний акт на право постійного користування землею НОМЕР_8 від 31.12.2001.
Як встановлено господарськими судами всіх інстанцій у справі № 912/372/15-г, відповідно до протоколу вісімнадцятої сесії Бобринецької міської ради двадцять третього скликання від 27.12.2001 питання про припинення права постійного користування земельною ділянкою Бобринецького РСТ та надання у постійне користування земельної ділянки для розміщення колгоспного ринку на сесії не розглядалося.
Згідно з архівною довідкою Архівного відділу Бобринецької районної державної адміністрації №28а від 31.03.2014 в документах архівного фонду "Бобринецька міська рада та її виконавчий комітет м.Бобринець Кіровоградської області" в протоколах сесії міської ради за 2001 рік рішення від 27.12.2001 №644 немає. Рішення у 2001 році закінчуються номером 603 (від 27 грудня 2001 року).
Відповідно до архівної довідки Архівного відділу Бобринецької районної державної адміністрації №31 від 23.03.2015 в документах архівного фонду "Бобринецька міська рада та її виконавчий комітет м.Бобринець Кіровоградської області" в протоколах сесій міської ради за 2001 рік рішення від 27.12.2001 №643 "Про припинення користування земельною ділянкою Бобринецького районного споживчого товариства" та рішення від 27.12.2001 №644 "Про надання у постійне користування земельної ділянки для розміщення колгоспного ринку" немає. Рішення у 2001 році закінчуються номером 603.
Господарськими судами у справі №912/372/15-г встановлено, що ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 26.11.2014 у кримінальній справі №383/1340/14-к встановлено, що секретарем Виконавчого комітету Міської ради м.Бобринець ОСОБА_13 було підроблено рішення міської ради №643 від 27.12.2001 про припинення права постійного користування земельною ділянкою Бобринецького районного споживчого товариства та рішення № 644 від 27.12.2001 про надання у постійне користування земельної ділянки для розміщення колгоспного ринку, на підставі якого було видано Державний акт на право постійного користування землею НОМЕР_8 від 31.12.2001. Зазначений Державний акт рішенням Господарського суду Кіровоградської області у справі №912/372/15-г від 15.05.2015, залишеним в цій частині без змін судами апеляційної та касаційної інстанції, визнано недійсним.
Разом з тим, рішенням дев'ятнадцятої сесії міської ради двадцять третього скликання "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою Бобринецького районного споживчого товариства" №643 від 11.01.2002 року припинено право постійного користування земельною ділянкою Бобринецькому районному споживчому товариству, розміром 12298 кв. м, наданої для розміщення колгоспного ринку.
Рішенням дев'ятнадцятої сесії міської ради двадцять третього скликання "Про надання в постійне користування земельної ділянки для розміщення колгоспного ринку" №644 від 11.01.2002 року надано земельну ділянку розміром 12298 кв.м. колективному підприємству "Ринок" під розміщення колгоспного ринку.
Вказані рішення Бобринецької міської ради №643 від 11.01.2002 року про припинення права постійного користування земельною ділянкою Бобринецького районного споживчого товариства та №644 від 11.01.2002 року про надання КП "Ринок" у постійне користування земельну ділянку для розміщення колгоспного ринку рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 04 серпня 2015 року у справі №912/2743/15, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03 листопада 2015 року, визнані недійсними.
Дані обставини, на думку відповідача за первісним позовом, підтверджують, що Бобринецька міська рада на сесії не розглядала заяву голови правління Бобринецького РСТ ОСОБА_10 про відмову від земельної ділянки, тому виникла необхідність розглянути питання про задоволення або про відмову в задоволенні заяви голови правління Бобринецького РСТ ОСОБА_10 та прийняти законне рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою. Що зрештою, за твердженням відповідача за первісним позовом, було зроблено шляхом прийняття рішення №86 від 29.01.2016 із змінами від 30.03.2016 на підставі пункту а частини 1 статті 141, частин 3,4 статті 142, статті 149 ЗК України.
Однак господарський суд не погоджується з такими твердженнями Бобринецької міської ради і вважає їх помилковими.
Відповідно до пункту 35 Статуту Бобринецького РСТ, затвердженого зборами уповноважених пайовиків (протокол №5 від 13.04.2001) та зареєстрованого розпорядженням голови райдержадміністрації №354-р від 07.09.2001, голова правління споживчого товариства та його заступники можуть одноосібно приймати рішення (розпорядження) з поточних питань діяльності споживчого товариства. Коло цих питань визначається рішенням правління. Голова правління як перша посадова особа споживчого товариства має право: представляти споживче товариство без довіреності у взаємовідносинах з юридичними і фізичними особами, в органах влади і управління, в судах; відкривати поточні та інші рахунки, розпоряджатися грошовими коштами, укладати договори (угоди), зобов'язання; видавати від імені і у справах споживчого товариства доручення, у тому числі з правом передоручення.
Пунктом 48 цього Статуту споживче товариство володіє. користується і розпоряджається належним йому майном та реалізує права власника через свої органи управління: загальні збори (збори уповноважених) пайовиків, правління у відповідності з їх компетенцією, визначеною цим Статутом. Загальні збори членів споживчого товариства (збори уповноважених) можуть передавати право володіння, користування та розпорядження власністю правлінню споживчого товариства за виключенням права продажу основних засобів, їх безоплатної передачі юридичним і фізичним особам, надання в оренду, заставу або позику, обміну і безкоштовного користування.
Вищим органом управління споживчого товариства є загальні збори його членів, які правомочні розглядати і вирішувати будь-які питання діяльності споживчого товариства (пункт 19 Статуту).
Згідно підпункту м) пункту 20 Статуту загальні збори приймають рішення про передачу правлінню споживчого товариства права володіння, користування та розпорядження власністю споживчого товариства, за виключенням права продажу основних засобів, їх безоплатної передачі юридичним і фізичним особам, надання в оренду, заставу або позику, обміну і безкоштовного користування, визначають органи управління товариства, котрим передаються окремі функції з господарського управління колективним майном.
За приписами пункту 21 цього Статуту рішення з питання, передбаченого підпунктом м) пункту 20 Статуту, відносяться до виключної компетенції загальних зборів.
Правління споживчого товариства наділено компетенцією одержувати в установленому порядку земельні ділянки (підпункт к) пункту 33 Статуту).
Оскільки заява голови правління Бобринецького РСТ ОСОБА_10 про припинення права користування не містить посилання на відповідні рішення загальних зборів чи правління споживчого товариства, прийняті в межах їх повноважень, її не можна розцінювати як заяву, оформлену у відповідності до компетенції і повноважень голови правління споживчого товариства за Статутом цього товариства.
Отже вказана заява не могла бути належною підставою для прийняття рішення Бобринецькою міською радою про припинення права постійного користування земельною ділянкою Бобринецькому РСТ.
Крім того, господарський суд вважає, що зазначена заява, яка була надано до Бобринецької міської ради у грудні 2001 року, не могла бути предметом розгляду сесії Бобринецької міської ради у березні 2016 року, зі спливом майже 15 років з моменту її надходження до міської ради і зі спливом більше одного року з дати винесення Бобринецьким районним судом ухвали у справі №383/1340/14-к, якою встановлено факт підробки рішень від 27.12.2001 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року за №1242 затверджено Типову інструкцію з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади. Пунктом 3 вказаної постанови рекомендовано органам місцевого самоврядування розробити та затвердити власні інструкції з діловодства відповідно до цієї Інструкції.
Відповідач за первісним позовом не надав господарському суду відповідну Інструкцію про порядок організації роботи з документами в міській раді, включаючи їх підготовку, реєстрацію, облік і контроль за виконанням.
В той же час відповідно до пунктів 191, 192 Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 №1242, передбачено, що типові строки виконання документів установлюються законодавством, строки виконання основних документів наводяться у додатку 15 до цієї Інструкції. Індивідуальні строки встановлюються керівництвом установи (структурного підрозділу). Кінцевий строк виконання зазначається у тексті документа або резолюції. Документи, в яких не зазначено строк виконання, повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 календарних днів з моменту реєстрації документа в установі, до якої надійшов документ.
Бобринецькою міською радою порушено вказані у зазначеній Типовій Інструкції строки виконання заяви голови правління Бобринецького РСТ ОСОБА_10 про припинення споживчому товариству права постійного користування земельною ділянкою.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що вимоги Бобринецького РСТ про визнання незаконним і скасування рішення Бобринецької міської ради №259 від 30.03.2016 "Про внесення змін до рішення Бобринецької міської ради № 86 від 29.01.2016 "Про припинення Бобринецькому споживчому товариству права постійного користування земельною ділянкою, наданою для розміщення колгоспного ринку, на підставі державного акту на право постійного користування землею НОМЕР_1 виданого 05.06.1997 Бобринецькою міською радою та вилучення земельної ділянки" підлягають задоволенню.
Таким чином первісний позов є обґрунтованим, його слід задовольнити повністю.
Розглядаючи зустрічний позов Бобринецької міської ради про визнання припиненим для Бобринецького РСТ права постійного користування земельною ділянкою площею 12298 кв.м. за адресою Кіровградська область АДРЕСА_5, для розміщення колгоспного ринку, оформленого Державним актом на право постійного користування землею ІІ-КР № 000300 від 05.06.1997, виданим на підставі рішення №168 від 29.05.1997 Бобринецької міської ради та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №86, господарський суд враховує таке.
Бобринецька міська рада, звертаючись із даним позовом до господарського суду, вказує, що у Бобринецького РСТ припинилось право постійного користування земельною ділянкою з моменту державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомості КП "Ринок"(колгоспний ринок), громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_1.(новостворені об'єкти), а не з моменту прийняття Бобринецькою міською радою рішення №86 від 29.01.2016, як то зазначає Бобринецьке РСТ.
Підставою для подання зустрічного позову стало невизнання Бобринецьким РСТ факту припинення його права користування спірною земельною ділянкою в силу закону, що спричиняє невизначеність щодо його (Бобринецького РСТ) подальших обов'язків та прав Бобринецької міської ради та третіх осіб.
У зв'язку з цим, позивач за зустрічним позовом, посилаючись на норми статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, статті 152 ЗК України, зазначає, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як його наявність, так і його відсутність.
Крім того, за твердженням Бобринецької міської ради у зустрічному позові, особа має звернутися за захистом свого цивільного права чи інтересу і у спосіб, не передбачений безпосередньо статтею 16 Цивільного кодексу України, статтею 20 Господарського кодексу України та статтею 151 Земельного кодексу України, але який є ефективним способом захисту, тобто є таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідків, спричинених цим порушенням, оскільки положення Конституції України та Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод мають вищу юридичну силу, а обмеження матеріального права суперечить цим положенням. При цьому позивач за зустрічним позовом посилається на позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 21.05.2012 у справі №6-20цс11.
За висновком позивача за зустрічним позовом визнання припиненим у Бобринецького РСТ права постійного користування земельною ділянкою, оформленого Державним актом на право постійного користування землею НОМЕР_1 від 05.06.1997, по - суті та своєму змісту є вимогою про визнання припиненими відносин між Бобринецьким РСТ, як землекористувачем, та Бобринецькою міською радою, як власником земельної ділянки, щодо користування цією земельною ділянкою.
Земельні відносини, відносно яких виник спір у даній справі за зустрічним позовом, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Способи захисту прав на земельні ділянки передбачені статтею 152 Земельного кодексу України. Так відповідно до положень частини 1 вказаної статті держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням прав володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина 2 статті 152 ЗК України).
Приписами частини 3 статті 152 ЗК України встановлено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:
а) визнання прав;
б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;
в) визнання угоди недійсною;
г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;
г) відшкодування заподіяних збитків;
д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Отже вищезазначена норма статті 152 ЗК України містить перелік способів захисту прав на земельні ділянки. При цьому господарський суд враховує, що зазначеними способами захисту, як слідує із змісту цієї норми, можуть користуватися лише громадяни та юридичні особи. Даний перелік гарантованих державою способів захисту прав на земельні ділянки не розповсюджується на інших суб'єктів земельних відносин, якими відповідно до вимог частини 2 статті 2 ЗК України також є органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
Земельний кодекс України чітко визначає повноваження саме цих органів у галузі земельних відносин.
Повноваження міських рад у галузі земельних відносин визначені статтею 12 Земельного кодексу України, до яких, зокрема, належать: розпорядженнями землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу, вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Підстави припинення права користування земельною ділянкою передбачені статтею 141 ЗК України, а порядок їх реалізації врегульовано іншими статтями цього Кодексу, в тому числі статтею 120, 142, 143, 144, 149, 150.
Так, за вимогами частин 3, 4 статті 142 ЗК України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача від права постійного користування земельною ділянкою здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки; власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.
Позивач за зустрічним позовом, посилаючись на норми статей 141, 142 ЗК України, вважає відповідачем за зустрічним позовом здійснено добровільну відмову від права користування земельною ділянкою шляхом подання до міської ради заяви про добровільну відмову від землекористування (заяв голови правління Бобринецького РСТ ОСОБА_10.), яка тягне за собою обов'язок власника землі в юридичному оформленні наслідків такої відмови - прийняття рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою та повідомлення про це органу державної реєстрації. У 2001-2002 роках Бобринецька міська рада належним чином не виконала свій обов'язок щодо законного оформлення припинення права постійного користування землею Бобринецькому РСТ.
Господарський суд вважає, що зазначені позивачем за зустрічним позовом, обставини не є підставами для визнання припиненим у Бобринецького РСТ права постійного користування земельною ділянкою площею 12298 кв.м, наданою відповідно до Державного акта для розміщення колгоспного ринку, саме за судовим рішенням, оскільки позивач за вказаними нормами наділений правом самостійно прийняти рішення. Неприйняття відповідного рішення міською радою не є підставою для звернення до господарського суду до землекористувача, оскільки у такій ситуації не відбувається порушення саме з боку землекористувача прав міської ради, яка є власником цієї земельної ділянки і наділена повноваженнями щодо вирішення питання про припинення права постійного користування земельною ділянкою від якої добровільно у порядку визначеному законом відмовляється землекористувач.
Не обґрунтованим вважає господарський суд і звернення із зустрічним позовом у даній справі із підстав, передбачених статтею 120 ЗК України, оскільки при переході права власності на нерухоме майно, що розташоване на спірній земельній ділянці, до інших осіб право користування земельною ділянкою чи її частиною переходить до набувача права власності на нерухомість на тих самих умовах, на яких ця земельна ділянка належала попередньому землевласнику (землекористувачу). Позивач у зустрічному позові зазначає, що право власності на нерухоме майно перейшло не до нього, а до інших осіб, зокрема, КП "Ринок", ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2, що виключає порушення прав та інтересів саме Бобринецької міської ради, яка звернулася із зустрічним позовом.
Крім цього, господарський суд враховує, що згідно судових рішень у справі №912/372/15-г господарськими судами при розгляді цієї справи встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності №11 від 02.03.2006, виданого на підставі рішення Бобринецької міської ради №59 від 28.02.2006, цілісний майновий комплекс будівель на АДРЕСА_5 на праві власності належить Бобринецькому районному споживчому товариству.
Дана обставина відповідно частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України є преюдиційною та не потребує доказування. В той же час зазначена обставина свідчить про те, що на спірній земельній ділянці знаходиться нерухомість, що належить відповідачу за зустрічним позовом, що в свою чергу виключає підстави припинення цій особі права постійного користування земельною ділянкою, наданою згідно Державного акта НОМЕР_1, в повному обсязі.
З огляду на викладені обставини зустрічний позов Бобринецької міської ради як безпідставний та необґрунтований задоволенню не підлягає.
Посилання позивача за зустрічним позовом на позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 21.05.2012 у справі №6-20цс11, є недоречною, оскільки в зазначеній справі предмет позову відрізняється від предмету позову у даній справі, що розглядається господарським судом.
Щодо клопотання ОСОБА_1 про залучення його до участі у справі, то господарський суд відмовляє у його задоволенні, оскільки у клопотанні не зазначено в якості кого залучити громадянина ОСОБА_1 Крім того ухвалою від 29.07.2016 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом фізичну особу - підприємця ОСОБА_1, що виключає залучення його як громадянина до участі у цій справі.
Також у своїх письмових поясненнях щодо поданого первісного позову фізична особа - підприємець ОСОБА_1 просив господарський суд залишити первісний позов без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, оскільки в провадженні Вищого адміністративного суду України знаходиться на розгляді справа № 383/77/16-а (К/800/18258/16) про визнання незаконним та скасування рішення Бобринецької міської ради № 86 від 29.01.2016.
Господарський суд відмовляє у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду виходячи з такого. Ухвалою від 15.06.2016 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд скасував рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 18.04.2016 у справі № 383/77/16-а про визнання незаконним та скасування рішення Бобринецької міської ради № 86 від 29.01.2016 та закрив провадження у такій справі. При цьому сторонам роз'яснено, що такий спір підлягає розгляду у порядку господарського судочинства. Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2016 набрала законної сили з моменту проголошення, про що зазначено в самій ухвалі, тому виконання зазначених вказівок позивачем за первісним позовом і звернення з даним позовом до Господарського суду Кіровоградської області є правомірним, оскільки спори з приводу підвідомчості між судами не допускаються.
Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за первісним позовом покладається на відповідача за зустрічним позовом - на позивача.
Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, 67, 82, 83, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
Первісний позов задовольнити повністю.
Визнати незаконним та скасувати рішення № 86 від 29.01.2016 "Про припинення Бобринецькому споживчому товариству права постійного користування земельною ділянкою, наданою для розміщення колгоспного ринку, на підставі державного акту на право постійного користування землею НОМЕР_1 виданого 05.06.1997 Бобринецькою міською радою та вилучення земельної ділянки".
Визнати незаконним та скасувати рішення № 259 від 30.03.2016 "Про внесення змін до рішення Бобринецької міської ради № 86 від 29.01.2016 "Про припинення Бобринецькому споживчому товариству права постійного користування земельною ділянкою, наданою для розміщення колгоспного ринку, на підставі державного акту на право постійного користування землею НОМЕР_1 виданого 05.06.1997 Бобринецькою міською радою та вилучення земельної ділянки".
Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Бобринецької міської ради (27200, Кіровоградська обл., м. Бобринець, вул. Орджонікідзе, 80, ідентифікаційний код 04055239) на користь Бобринецького районного споживчого товариства (27200, Кіровоградська обл., м. Бобринець, вул. Комсомольська, 165, ідентифікаційний код 01755628) понесені ним витрати по сплаті судового збору у сумі 2756 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.
Повне рішення складено 10.01.2017.
Головуючий суддя Є. М. Наливайко
Суддя Т.В. Макаренко
Суддя О.Б. Шевчук
Суд | Господарський суд Кіровоградської області |
Дата ухвалення рішення | 04.01.2017 |
Оприлюднено | 12.01.2017 |
Номер документу | 63963462 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Дніпропетровський апеляційний господарський суд
Чимбар Любов Олексіївна
Господарське
Дніпропетровський апеляційний господарський суд
Чимбар Любов Олексіївна
Господарське
Дніпропетровський апеляційний господарський суд
Чимбар Любов Олексіївна
Господарське
Дніпропетровський апеляційний господарський суд
Чимбар Любов Олексіївна
Господарське
Дніпропетровський апеляційний господарський суд
Чимбар Любов Олексіївна
Господарське
Господарський суд Кіровоградської області
Наливайко Є.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні