Постанова

від 04.10.2017 по справі 912/2569/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2017 року Справа № 912/2569/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М., суддівДанилової М.В., Корсака В.А. розглянувши матеріали касаційної скаргиБобринецької міської ради, м. Бобринець, Кіровоградська обл. на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.04.2017 року у справі господарського суду Кіровоградської області за позовомБобринецького районного споживчого товариства, м. Бобринець, Кіровоградська обл. доБобринецької міської ради, м. Бобринець, Кіровоградська обл. за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1. Колективного підприємства "Ринок" Бобринецького районного споживчого товариства, м. Бобринець, Кіровоградська обл.; 2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Бобринець, Кіровоградська обл.; 3. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Бобринець, Кіровоградська обл.; 4. Комунального підприємства "Комунальник" Бобринецької міської ради, м. Бобринець, Кіровоградська обл. провизнання незаконними та скасування рішень та за зустрічним позовомБобринецької міської ради, м. Бобринець, Кіровоградська обл. доБобринецького районного споживчого товариства, м. Бобринець, Кіровоградська обл. провизнання припиненим права постійного користування земельною ділянкою

за участю представників за первісним позовом:

позивача: не з'явився,

відповідача: Гура К.В., Яриш Д.В.,

третьої особи-1: не з'явився,

третьої особи-2: не з'явився,

третьої особи-3: ОСОБА_5,

третьої особи-4: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Бобринецьке районне споживче товариство (далі за текстом - Бобринецьке РСТ) звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовом до Бобринецької міської ради Кіровоградської області про визнання незаконними та скасування рішень, а саме:

- № 86 від 29.01.2016 року "Про припинення Бобринецькому РСТ права постійного користування земельною ділянкою, наданою для розміщення колгоспного ринку, на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії НОМЕР_1, виданого 05.06.1997 року Бобринецькою міською радою та вилучення земельної ділянки",

- № 259 від 30.03.2016 року "Про внесення змін до рішення Бобринецької міської ради № 86 від 29.01.2016 року "Про припинення Бобринецькому РСТ права постійного користування земельною ділянкою, наданою для розміщення колгоспного ринку, на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії НОМЕР_1, виданого 05.06.1997 року Бобринецькою міською радою та вилучення земельної ділянки".

Бобринецька міська рада звернулась до господарського суду Кіровоградської області з зустрічним позовом про визнання припиненим для Бобринецького РСТ права постійного користування земельною ділянкою площею 12 298 кв. м. за адресою: Кіровоградська обл., АДРЕСА_1 для розміщення колгоспного ринку, оформленого Державним актом на право постійного користування землею НОМЕР_1 від 05.06.1997 року, виданим на підставі рішення № 168 від 29.05.1997 року Бобринецької міської ради та зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 86.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 29.07.2016 року до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом залучено колективне підприємство "Ринок" Бобринецького РСТ (далі за текстом - КП "Ринок" Бобринецького РСТ), фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_4.), фізичну особу-підприємця ОСОБА_5 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_5.).

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 08.11.2016 року до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом залучено комунальне підприємство "Комунальник" Бобринецької міської ради (далі за текстом - КП "Комунальник" Бобринецької міської ради).

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 04.01.2017 року залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.04.2017 року первісний позов задоволено повністю: визнано незаконним та скасовано рішення Бобринецької міської ради № 86 від 29.01.2016 року "Про припинення Бобринецькому РСТ права постійного користування земельною ділянкою, наданою для розміщення колгоспного ринку, на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії НОМЕР_1, виданого 05.06.1997 року Бобринецькою міською радою та вилучення земельної ділянки"; визнано незаконним та скасовано рішення Бобринецької міської ради № 259 від 30.03.2016 року "Про внесення змін до рішення Бобринецької міської ради № 86 від 29.01.2016 року "Про припинення Бобринецькому РСТ права постійного користування земельною ділянкою, наданою для розміщення колгоспного ринку, на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 виданого 05.06.1997 року Бобринецькою міською радою та вилучення земельної ділянки"; у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що оскаржувані рішення № 86 від 29.01.2016 року та № 259 від 30.03.2016 року прийняті Бобринецькою міською радою з порушенням приписів ч. 2 ст. 19, ст. 144 Конституції України, ст. ст. 25, 26, 33, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", п. б) ч. 1 ст. 141, ст. 149 Земельного кодексу України, оскільки у ради не було повноважень на скасування своїх попередніх ненормативних правових актів; при цьому, цими рішеннями здійснено припинення права користування земельною ділянкою за відсутності згоди землекористувача на її вилучення та без достатніх правових підстав, а визнання недійсним Державного акта серії НОМЕР_1, виданого 05.06.1997 року Бобринецькою міською радою, не входить до повноважень органу місцевого самоврядування, що є підставою для задоволення первісних позовних вимог. За зустрічним позовом суди дійшли висновків, що припинення права користування земельною ділянкою між радою та Бобринецьким РСТ повинно здійснюватися в порядку, встановленому Земельним кодексом України, з прийняттям відповідного рішення уповноваженого органу з підстав, передбачених цим Кодексом; в той же час, обґрунтування зустрічних позовних вимог положеннями ст. 120 Земельного кодексу України (щодо переходу до власників і, зокрема, КП "Ринок", ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 об'єктів нерухомості, розміщених на земельній ділянці, права користування цією земельною ділянкою) виключає порушення прав та інтересів саме Бобринецької міської ради, яка звернулась із зустрічним позовом, що є підставою для відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, Бобринецька міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.04.2017 року та рішення господарського суду Кіровоградської області від 04.01.2017 року, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

ФОП ОСОБА_5 до Вищого господарського суду України подано письмові пояснення на касаційну скаргу, в яких третя особа-3 підтримала доводи касаційної скарги та просила скасувати оскаржувані судові акти і направити справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Іншими учасниками судового процесу відзивів на касаційну скаргу подано не було.

В судовому засіданні представники відповідача за первісним позовом та третя особа-3 просили касаційну скаргу задовольнити, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.04.2017 року та рішення господарського суду Кіровоградської області від 04.01.2017 року - скасувати, а справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Позивача за первісним позовом та третіх осіб-1, -2, -4 згідно з приписами ст. 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників відповідача за первісним позовом та третьої особи-3, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.01.2016 року на пленарному засіданні VI сесії Бобринецької міської ради VII скликання прийнято рішення № 86 "Про припинення Бобринецькому РСТ права постійного користування земельною ділянкою, наданою для розміщення колгоспного ринку, на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-КР № НОМЕР_3, виданого 05.06.1997 року Бобринецькою міською радою та вилучення земельної ділянки".

Згідно вказаного рішення міською радою:

- скасовано рішення виконавчого комітету Бобринецької міської ради народних депутатів № 168 від 29.05.1997 року "Про підтвердження права постійного користування землею", як незаконне (п. 1 рішення);

- припинено Бобринецькому РСТ право постійного користування земельною ділянкою, наданою для розміщення колгоспного ринку, на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії НОМЕР_1, виданого 05.06.1997 року Бобринецькою міською радою та вилучено дану земельну ділянку, що перебуває у комунальній власності для суспільних та інших потреб (п. 2 рішення);

- визнано недійсним Державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_2, виданий 05.06.1997 року Бобринецькою міською радою Бобринецькому РСТ (п. 3 рішення);

- здійснено вилучення земельної ділянки з урахуванням рішень Бобринецької міської ради № 461 від 26.12.2003 року, № 499 від 26.12.2003 року, № 573 від 10.06.2004 року, № 574 від 10.06.2004 року, № 558 від 24.02.2012 року та Договорів купівлі-продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення: площею 222 кв. м (від 19.04.2012 року), площею 108 кв. м (від 26.05.2011 року); площею 105,0 кв. м (від 19.09.2005 року), площею 185 кв. м (від 07.09.2007 року), згідно яких земельні ділянки площею 0,0222 га, 0,0108 га, 0,0105 га та 1,0185 га на підставі відповідних Державних актів належить на праві власності іншим особам (п. 4 рішення);

- вилучену земельну ділянку переведено у землі запасу Бобринецької міської ради (п. 5 рішення);

- направлено копію даного рішення до відома та виконання до Бобринецького РСТ, реєстраційної служби Бобринецького районного управління юстиції, відділу Держгеокадастру у Бобринецькому районі (п. 6 рішення).

Рішення міської ради № 86 від 29.01.2016 року мотивовано тим, що в порушення положень ст. 19 Земельного кодексу України 1990 року Бобринецькою міською радою не приймалось рішення про надання у постійне користування земельної ділянки Бобринецькому РСТ; рішення виконавчого комітету Бобринецької міської ради № 168 від 29.05.1997 року "Про підтвердження права постійного користування землею" прийняте за відсутності повноважень, що передбачені ст. ст. 31 - 42 Закону України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", та за своїм змістом не є рішенням про надання земельної ділянки у користування; до земельної ділянки площею 1, 2298 га, яка перебувала на праві постійного користування у Бобринецького РСТ на підставі Державного акта серії НОМЕР_1, виданого 05.06.1997 року, входять земельні ділянки площею 0,0222 га, 0,0108 га, 0,0105 га та 1,0185 га, які на підставі відповідних Державних актів належить на праві власності іншим особам, однак Бобринецьким РСТ не було внесено змін до вищезазначеного правовстановлюючого документа; згідно відомостей Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Бобринецьке РСТ зареєстровано 07.09.2001 року, тобто після видачі Державного акта 05.06.1997 року, з чого слідує, що право постійного користування земельною ділянкою відповідно до Державного акта серії НОМЕР_2 від 05.06.1997 року у Бобринецького РСТ припинено в силу п. 3 ч. 1 ст. 27 Земельного кодексу України 1990 року, ст. 37 Цивільного кодексу УРСР та ст. 34 Закону України "Про підприємства в Україні".

30.03.2016 року ІХ сесією Бобринецької міської ради VII скликання прийнято рішення № 259 "Про внесення змін до рішення Бобринецької міської ради № 86 від 29.01.2016 року "Про припинення Бобринецькому РСТ права постійного користування земельною ділянкою, наданою для розміщення колгоспного ринку, на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-КР № НОМЕР_3, виданого 05.06.1997 року Бобринецькою міською радою та вилучення земельної ділянки", яким з преамбули рішення № 86 від 29.01.2016 року виключено слова: "У зв'язку з тим, що 29.05.1997 року Бобринецька міська рада не приймала рішення про надання у постійне користування земельної ділянки Бобринецькому РСТ, як це передбачено ст. 19 Земельного кодексу України 1990 року, рішення виконавчого комітету Бобринецької міської ради № 168 від 29.05.1997 року "Про підтвердження права постійного користування землею" прийняте за відсутності повноважень, які встановлювались ст. ст. 31 - 42 Закону України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", та за своїм змістом не є рішенням про надання земельної ділянки у користування"; преамбулу рішення після слів: "на підставі рішення Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.10.2015 року по справі № 912/372/15-г" доповнено словами: "яким встановлено обставину про те, що ОСОБА_8 як голова правління Бобринецького РСТ звернувся до Бобринецького міського голови ОСОБА_9 з проханням припинити право постійного користування земельною ділянкою площею 12 298 кв. м, наданої для розміщення колгоспного ринку, однак питання щодо припинення користування земельною ділянкою Бобринецького РСТ міською радою не розглядалось, а оскільки зазначене вказує на те, що Бобринецьке РСТ припинило користування земельною ділянкою ще у 2002 році, такі обставини є підставою для прийняття рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою відповідно до пп. а) ч. 1 ст. 141, ч. ч. 3, 4 ст. 142, ст. 149 Земельного кодексу України"; частину 1 рішення виключено; частину 3 рішення виключено.

Позивач за первісним позовом, звернувшись до господарського суду з позовом про скасування вищезазначених рішень Бобринецької міської ради, свої вимоги обґрунтував порушенням його права постійного користування земельною ділянкою під розміщення колгоспного ринку загальною площею 12 298 кв. м, що виникло на підставі чинного рішення виконавчого комітету Бобринецької міської ради № 168 від 29.05.1997 року та Державного акта на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 від 05.06.1997 року, який зареєстрований в установленому законом порядку; крім того, оскаржувані рішення ради прийняті з перевищенням повноважень та за відсутності законодавчих підстав для припинення права користування земельною ділянкою та визнання недійсним Державного акта, що є порушенням ст. 19 Конституції України, ст. 141, ч. 2 ст. 149 Земельного кодексу України.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовано тим, що з моменту державної реєстрації в органах БТІ за КП "Ринок" (1998 рік) права власності на нерухоме майно колгоспного ринку в м. Бобринець, а також реєстрації нерухомого майна, належного ОСОБА_5 та ОСОБА_4, що знаходиться на спірній земельній ділянці, в силу приписів ст. ст. 120, 141 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою Бобринецького РСТ припинилося, оскільки право користування земельною ділянкою перейшло до нових власників. При цьому, вимога про припинення права постійного користування земельною ділянкою, оформленого Державним актом на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 від 05.06.1997 року, з урахуванням приписів ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, ст. 152 Земельного кодексу України, ст. ст. 55, 124 Конституції України є ефективним способом захисту порушеного права, тобто, є таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру порушення та наслідків, спричинених цим порушенням.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

В силу приписів ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Частиною 1 ст. 116 Земельного кодексу України передбачено, що підставою набуття права власності або права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, за умови, що такі рішення прийняті у межах їх повноважень та відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

В ч. 1 ст. 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Змісту даної норми Конституції України відповідає ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в України", якою визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти.

За приписами ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування (нормативні та інші акти) з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 року №7-рп/2009 (у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 19, ст. 144 Конституції України, ст. 25, ч. 14 ст. 46, ч. ч. 1, 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування)) органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Як вірно встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, рішення виконавчого комітету Бобринецької міської ради № 168 від 29.05.1997 року "Про підтвердження права постійного користування землею" є саме таким ненормативним актом, відповідно до якого виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією Бобринецьким РСТ права щодо постійного користування земельними ділянками під розміщення колгоспного ринку загальною площею 12 298 кв. м, в тому числі, 1 ділянка - 9 215 кв. м, 2 ділянка - 3 083 кв. м. На підставі вказаного рішення позивачу за первісним позовом 05.06.1997 року видано Державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_1, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 86.

За змістом мотивувальної частини спірного рішення Бобринецької міської ради № 86 від 29.01.2016 року підставою для скасування рішення виконавчого комітету № 168 від 29.05.1997 року (п. 1) слугували саме обставини, що свідчать про перевищення виконкомом повноважень, встановлених ст. ст. 31 - 42 Закону України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування" (чинного на час прийняття цього рішення) та невідповідність цього рішення вимогам ст. 19 Земельного кодексу України 1990 року.

В той же час, радою при прийняті 29.01.2016 року на пленарному засіданні сесії п. 1 рішення № 86 щодо скасування рішення виконавчого комітету Бобринецької міської ради № 168 від 29.05.1997 року "Про підтвердження права постійного користування землею" визнано його незаконним з мотивів невідповідності нормам Земельного кодексу України та Закону України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", проте не враховано, що положеннями ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції чинній на день прийняття Бобринецькою міською радою рішення № 86 від 29.01.2016 року) до власних (самоврядних) повноважень виконавчого органу міської ради у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища не належать питання підтвердження права постійного користування земельною ділянкою, у зв'язку з чим господарські суди дійшли правомірних висновків, що Бобринецька міська рада відповідно до положень п. 15 ч. 1 ст. 26, ч. 9 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", які кореспондуються зі ст. 33 цього Закону, не мала права скасовувати рішення виконавчого комітету Бобринецької міської ради № 168 від 29.05.1997 року "Про підтвердження права постійного користування землею" навіть за умови невідповідності його приписам чинного законодавства, що свідчить про невідповідність спірного рішення вимогам законодавства та є підставою для визнання його недійсним.

Також, припинення права користування земельною ділянкою та визнання недійсним Державного акта з підстав того, що Бобринецьке РСТ зареєстроване лише у 2001 році, не ґрунтується на вимогах ч. 1 ст. 27 Земельного кодексу України (в редакції Закону № 561-ХІІ від 18.12.1990 року із змінами і доповненнями станом на час прийняття рішення виконкому № 168 від 29.05.1997 року), якою передбачалось, що право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства, а в силу приписів ст. 34 Закону України "Про підприємства в Україні" (в редакції Закону № 561-ХІІ від 18.12.1990 року із змінами і доповненнями станом на час прийняття рішення виконкому № 168 від 29.05.1997 року) підприємство вважалося реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України.

Отже, за приписами вказаних норм право користування земельною ділянкою у Бобринецького РСТ мало припинитися не у зв'язку з тим, що воно на день прийняття виконавчим комітетом Бобринецької міської ради № 168 та видачі Державного акта серії НОМЕР_2 не було зареєстровано і включено до державного реєстру, а відповідно з тим, що воно ліквідоване чи реорганізоване без правонаступництва, тобто виключене з державного реєстру підприємств.

В той же час, Статут Бобринецького РСТ зареєстровано розпорядженням Представника Президента України по Бобринецькому району від 19.05.1994 року за №48, тобто до прийняття спірного рішення та видачі Державного акта, а здійснення перереєстрації товариства не свідчить про припинення права користування раніше наданою у постійне користування земельною ділянкою.

Підставами припинення права користування земельною ділянкою відповідно до ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Вилучення земельних ділянок проводиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських селищних, міських рад відповідно до їх повноважень (ч. 2 ст. 149 Земельного кодексу України).

Згідно з ч. 3 ст. 149 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.

Пунктом 2 рішення № 86 від 29.01.2016 року Бобринецька міська рада припинила позивачу за первісним позовом право постійного користування земельною ділянкою, наданою для розміщення колгоспного ринку на підставі Державного акта серії НОМЕР_2, виданого 05.06.1997 року та вилучила дану земельну ділянку, що перебуває у комунальній власності, для суспільних та інших потреб.

З огляду на те, що судам не подано доказів надання позивачем за первісним позовом згоди на вилучення у нього земельної ділянки, як і належних доказів наявності правових підстав для вилучення земельної ділянки, право користування якою підтверджено Державним актом серії НОМЕР_2 від 05.06.1997 року, господарські суди дійшли правомірних висновків про те, що з огляду на приписи ч. 2 ст. 19 Конституції України, п. б) ч.1 ст. 141, ст. 149 Земельного кодексу України Бобринецька міська рада на момент прийняття спірного рішення № 86 від 29.01.2016 року не мала підстав для припинення Бобринецькому РСТ права постійного користування земельною ділянкою, наданою для розміщення колгоспного ринку на підставі Державного акту серії НОМЕР_2, виданого 05.06.1997 року Бобринецькою міською радою та вилучення цієї земельної ділянки для суспільних та інших потреб, а, отже, рада діяла з перевищенням повноважень, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Крім того, з урахуванням ст. 35 ГПК України щодо преюдиціальності фактів господарськими судами попередніх інстанцій при розгляді даної справи враховано обставини, встановлені під час розгляду господарської справи № 912/372/15-г за позовом прокурора Бобринецького району Кіровоградської області в інтересах держави в особі Бобринецької міської ради до КП "Ринок" про визнання недійсним Державного акта на право користування земельною ділянкою і, зокрема, ті, що за Бобринецьким РСТ не може бути визнано право постійного користування земельною ділянкою площею 12 298 кв. м. на підставі Державного акта серії НОМЕР_2 від 05.06.1997 року, оскільки розмір цієї земельної ділянки зменшився внаслідок передання частини землі у власність третіх осіб, а саме: земельна ділянка, яка належить ОСОБА_4 згідно з Державним актом серії КР № НОМЕР_7, площею 0,0105 га; земельна ділянка, яка належить ОСОБА_5 згідно Державного акта серії ЯК № НОМЕР_5, площею 0,0108 га; земельна ділянка, яка належить ОСОБА_5 згідно Державного акта серії НОМЕР_4, площею 0,0222 га; земельна ділянка, яка належить ФОП ОСОБА_4 згідно Державного акта серії КР № НОМЕР_6, площею 0,0185 га.

Таким чином, на момент прийняття оскаржуваних рішень земельна ділянка, передана Бобринецькому РСТ на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії НОМЕР_1, виданого 05.06.1997 року для розміщення колгоспного ринку, перебувала у користуванні останнього, однак у меншому розмірі, ніж зазначено у акті, що свідчить про відсутність правових підстав, передбачених ст. ст. 120, 141 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України, для прийняття органом місцевого самоврядування рішення про припинення та вилучення земельної ділянки повністю, а також визнання недійсним Державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_1, виданого 05.06.1997 року без дотримання приписів земельного законодавства.

З урахуванням викладеного, рішення міськради № 86 від 29.01.2016 року не ґрунтується на нормах чинного законодавства і в частині визнання недійсним Державного акта на право постійного користування землею серії НОМЕР_1, виданого 05.06.1997 Бобринецькою міською радою Бобринецькому РСТ.

За таких обставин, правомірними є також висновки господарських судів про визнання незаконним та скасування рішення Бобринецької міської № 259 від 30.03.2016 року "Про внесення змін до рішення Бобринецької міської ради № 86 від 29.01.2016 року "Про припинення Бобринецькому РСТ права постійного користування земельною ділянкою, наданою для розміщення колгоспного ринку, на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_2, виданого 05.06.1997 року Бобринецькою міською радою та вилучення земельної ділянки", оскільки ним вносились зміни та підтверджувались обставини викладені у рішенні, яке не відповідає вимогам чинного законодавства.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог про визнання припиненим для Бобринецького РСТ права постійного користування земельною ділянкою площею 12 298 кв. м. за адресою: Кіровградська область, АДРЕСА_1, для розміщення колгоспного ринку, оформленого Державним актом на право постійного користування землею НОМЕР_1 від 05.06.1997 року, виданим на підставі рішення виконкому № 168 від 29.05.1997 року та зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 86, господарські суди попередніх інстанцій правомірно виходили з того, що способи захисту прав на земельні ділянки, передбачені ст. 152 Земельного кодексу України, забезпечують рівні умови захисту прав власності на землю громадянам та юридичним особам і не розповсюджується на інших суб'єктів земельних відносин, якими відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 Земельного кодексу України також є органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

За посиланням позивача за зустрічним позовом у Бобринецького РСТ припинилось право постійного користування земельною ділянкою у зв'язку з добровільною відмовою від права користування земельною ділянкою, зробленою у 2001 - 2002 роках головою правління Бобринецького РСТ ОСОБА_8, а також з моменту державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомості КП "Ринок" (колгоспний ринок) за громадянами ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (новостворені об'єкти), а не з моменту прийняття Бобринецькою міською радою рішення № 86 від 29.01.2016 року.

В той же час, підстави припинення права користування земельною ділянкою передбачені ст. 141 Земельного кодексу України, а порядок їх реалізації врегульовано іншими статтями цього Кодексу, в тому числі ст. ст. 120, 142, 143, 144, 149, 150 Земельного кодексу України.

Положеннями ч. ч. 3, 4 ст. 142 Земельного кодексу України визначено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача від права постійного користування земельною ділянкою здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки; власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Так, у господарських справах № 912/372/15-г, № 912/2743/15 встановлено, що у 2001 році головою правління Бобринецького РСТ ОСОБА_8 на ім'я Бобринецького міського голови ОСОБА_9 було подано заяву про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 12 298 кв. м, наданої для розміщення колгоспного ринку, яка фактично у той період не була розглянута, а рішення міськради № 643 від 27.12.2001 року про припинення права постійного користування земельною ділянкою Бобринецького РСТ та рішення № 644 від 27.12.2001 року про надання у постійне користування земельної ділянки для розміщення колгоспного ринку, на підставі якого КП "Ринок" було видано Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-КР НОМЕР_8 від 31.12.2001 року, було підроблено (кримінальна справа № 383/1340/14-к), у зв'язку з чим зазначені рішення ради було визнано недійсними рішенням господарського суду Кіровоградської області від 04.08.2015 року у справі № 912/2743/15 залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.11.2015 року.

За таких обставин, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що зазначені позивачем за зустрічним позовом обставини не є підставою для визнання припиненим у Бобринецького РСТ права постійного користування земельною ділянкою площею 12 298 кв. м. для розміщення колгоспного ринку саме за судовим рішенням, оскільки позивач за зустрічним позовом нормами земельного законодавства наділений правом самостійно прийняти рішення. Отже, неприйняття відповідного рішення міською радою не є підставою для звернення до господарського суду з позовом до землекористувача, оскільки у такій ситуації не відбувається порушення саме зі сторони землекористувача прав міської ради, яка є власником цієї земельної ділянки і наділена повноваженнями щодо вирішення питання про припинення права постійного користування земельною ділянкою від якої добровільно у порядку визначеному законом відмовляється землекористувач.

Відповідно до ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Отже, виходячи із вищенаведених норм законодавства у разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна право користування земельною ділянкою припиняється і до набувача цього майна, розташованого на земельній ділянці, переходять ті права на відповідну земельну ділянку, які належали відчужувачу - права власності або права користування.

З огляду на те, що на земельній ділянці, наданій у постійне користування відповідачу за зустрічним позовом, знаходиться майно третіх осіб (КП "Ринок", ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5.), господарські суди дійшли правомірних висновків щодо відсутності правових підстав для захисту порушених прав чи інтересів саме Бобринецької міської ради, яка звернулася із зустрічним позовом.

Крім того, судами вірно встановлено, що відповідно до Свідоцтва про право власності № 11 від 02.03.2006 року, виданого на підставі рішення Бобринецької міської ради № 59 від 28.02.2006 року, Бобринецькому РСТ на праві власності належить цілісний майновий комплекс будівель на АДРЕСА_1, м. Бобринець, що в свою чергу виключає підстави припинення цій особі права постійного користування земельною ділянкою, наданою згідно Державного акта серії НОМЕР_1, у зв'язку з чим господарські суди дійшли правомірних висновків щодо відсутності правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає вірними висновки господарських судів попередніх інстанцій про правомірність та обґрунтованість первісних позовних вимог та безпідставність зустрічних позовних вимог, у зв'язку з чим судами правомірно задоволено первісний позов та відмовлено у задоволенні зустрічного позову.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне відзначити, що інші доводи Бобринецької міської ради, викладені в касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм, не спростовують законних висновків господарських судів попередніх інстанцій та вже були предметом розгляду в апеляційному господарському суді і обґрунтовано ним відхилені.

Відповідно до ч. 2 ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.04.2017 року у справі № 912/2569/16 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіМ.В. Данилова В.А. Корсак