Рішення

від 14.05.2007 по справі 12/135

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/135

14.05.07  

        УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000,м.Чернігів                                                                             телефон канцелярії

проспект Миру, 20                                                                                         7-99-18

Іменем України

РІШЕННЯ

10  травня  2007 року                                                                            Справа № 12\135

Позивач: Товариство з обмежною відповідальністю  "Татнєфть-Укрнєфтєпродукт",  юридична адреса: вул. Набережно-Лугова, 9, м. Київ, 04071

                 поштова адреса: 01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 18/24

Відповідач: Приватне підприємство "РТР",

                    юридична адреса: вул. Робоча, 6, м. Чернігів,14001

                     фактична адреса: 14001, м. Чернігів, вул. Ціолковського, 30

Предмет спору: про стягнення заборгованості 51541,73 грн.

Представники сторін:

позивач: Поштар Т.П. довіреність № 9 від 13.02.2007 представник

відповідач: Коротаєв К.Г.   директор

СУТЬ СПОРУ:

          Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 51541 грн. 73 коп., яка включає в себе 48421,20 грн. основного боргу., 2265,53 грн. пені.,  532,63 грн. інфляційних втрат за період  з січня по лютий 2007 року., 3% річних  в сумі 322,37 грн. за період прострочки оплати з 22.01.2007 р. по 12.04.2007 р., згідно договору поставки № 04/01від 04.01.2006 року.,

          Представники сторін  в судовому засіданні  надали  клопотання  про відмову здійснення технічної фіксації судового процесу, яке задоволено судом.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги та надав виписки з рахунку від 25.04.2007р., 27.04.2007р., 03.05.2007р.,04.05.2007 р.  про перерахування відповідачем коштів в сумі 48421, 20 грн.

В судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що між сторонами  була усна домовленістю про більш пізнішій термін оплати.

Від представника відповідача заяв та клопотань не надійшло.

          Розглянувши подані документи і матеріали,  вислухавши пояснення повноважних представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору,  господарський суд  встановив:

          04 01.2006 року  між сторонами було укладено договір поставки нафтопродуктів  № 04/01, згідно якого   позивач  взяв на себе зобов”язання  поставити,  а відповідач   сплатити та прийняти   товар.

          Відповідно до п.4.1 договору ,  ціна , кількість та асортимент кожної партії товару та порядок розрахунків попередньо погоджується  Сторонами шляхом підписання Додаткових угод, із наступним відображенням  у рахунках-фактурах на оплату.

         Пунктом 4.2. Договору передбачено, що загальна  вартість договору складається із сум  всіх накладних  до договору.

          14 грудня 2006р. між сторонами була укладена додаткова угода  № 6  до договору  поставки нафтопродуктів  № 04\01 від 04.01.06р.,  згідно якої  позивач взяв на себе зобов”язання поставити відповідачу  бензин –А-76  в кількості 8,996 тон  та дизельне пальне  в кількості 6,390 тон , на загальну суму 58421,2 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб»єкти господарювання  та інші учасники господарських відносин  повинні виконувати  господарські зобов»язання належним чином  відповідно  до закону, інших правових  актів, договору, а за відсутності  конкретних вимог  щодо виконання зобов»язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона  має вжити усіх  заходів, необхідних  для належного  виконання нею зобов»язання , враховуючи інтереси  другої сторони  та забезпечення загальногосподарського інтересу . За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні  положення  Цивільного кодексу України  з урахуванням особливостей передбачених  цим Кодексом.

Так відповідно до  ст.  526 Цивільного кодексу України,  зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України , інших  актів цивільного законодавства, а за відсутності  таких умов  та вимог –відповідно до звичаїв ділового обігу  або інших вимог , що звичайно ставляться.

          На виконання умов договору позивач згідно накладної   № 14/0010970  від 14.12.2006 року , відпустив  відповідачу  бензин –А-76  в кількості 8,996 тон  та дизельне пальне  в кількості 6,390 тон на загальну суму 58421 грн. 20 коп.

          Факт отримання  відповідачем товару  підтверджується довіреністю  серії ЯМК № 889365 від 04.12.2006 р., яка  знаходиться  в матеріалам справи.

Згідно з п. 2 Додаткової угоди №6 укладеної 14.12.2006 року до договору оплата здійснюється із відстроченням платежу 22 банківських днів із дати передачі Позивачем товару Відповідачеві, тобто кінцевим строком оплати є 16.01.2007 року.

У відповідності до п. 4.3.  договору датою розрахунку за товар є дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок  постачальника.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач свої зобов”язання щодо оплати  виконав частково, сплативши  10000 грн,  заборгованість  на дату пред”явлення позову становила 48421,20 грн.

Після порушення провадження у справі  відповідачем, згідно виписок   банку від 25.04.2007р. , 27.04.2007 р. , 03.05.2007 р. , 04.05.2007р. , копії яких  додаються до матеріалів справи, було повністю оплачено суму основного боргу  48421,20 грн.

Оскільки після порушення провадження у справі відповідачем сплачено 48421,20 грн. боргу,  суд доходить висновку, що спір між сторонами в частині стягнення 48421,20 грн. основного боргу врегульовано, предмет спору відсутній, а тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню.

Позивач просить стягнути з відповідача  пеню в сумі 2 265, 53 грн. за період прострочки з 17.01.2007р.  по 12.04.2007 р.          

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

         Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Також  частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки  п. 6.5 Договору  передбачено, що в разі затримки оплати за товар, покупець повинен сплатити постачальнику суму заборгованості з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також пеню за кожен  день прострочення із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, і матеріалами справи  підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов”язань, а тому вимоги позивача щодо стягнення пені є  обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивач просить стягнути з відповідача   532 грн. 63 коп.   інфляційних  втрат за період з січня  2007р. по лютий 2007р. та  3% річних  в сумі  322 грн. 37 коп. за прострочку оплати з  22.01.2007 р. по 12.04.2007р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України  боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення, а також  три процентів річних з простроченої суми.

Оскільки  матеріалами справи підтверджується прострочка виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, але приймаючи до уваги, що прострочка платежу настала з 17.01.2007р, а тому суд доходить висновку, що вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню частково в сумі 407 грн. 68 коп.  Вимоги позивача щодо стягнення трьох відсотків річних за період прострочки з 22.01.2007 р. по 12.04.2007р.  підлягають задоволенню  повністю в сумі 322 грн. 37 коп..

        Приймаючи до уваги , що відповідач в порушення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання не виконав, за отримані нафтопродукти  своєчасно в повній сумі не розрахувався, суд доходить висновку,  що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню  в частині стягнення 2265грн. 53 коп. пені, 407грн. 68 коп. інфляційних втрат, 322 грн. 37 коп.  трьох відсотків річних, в частині стягнення основного боргу в сумі 48421грн. 20 коп. провадження у справі підлягає припиненню, в решті позовних вимог відмовити.

       Оскільки спір виник з вини відповідача, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України  пропорційно розміру задоволених позовних вимог витрати по сплаті держмита в сумі 514 грн 17  коп  та  витрати  на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  в сумі 117 грн. 71 коп. підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 546,549, 625  Цивільного кодексу України, ст.ст.193,230,231,232  Господарського кодексу України, ст.ст.  49,   п. 1-1 ст. 80, 82-85   Господарського процесуального кодексу України,  господарський суд  

                                                      ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині стягнення боргу в сумі 48421,20 грн. припинити

2.Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з  Приватного підприємства "РТР",,  юридична адреса: вул. Робоча, 6, м. Чернігів,14001;фактична адреса: 14001, м. Чернігів, вул. Ціолковського, 30 (р/р№26000935000430 в АКБ Укрсоцбанк МФО 352014 ,код 32194877) на користь  Товариство з обмеженою відповідальністю  "Татнєфть-Укрнєфтєпродукт”   юридична адреса: вул. Набережно-Лугова, 9, м. Київ, 04071;поштова адреса: 01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 18/24  (р/р №26005104615101  в ТОВ КБ „Експобанк” м. Київ, МФО 322294, код 33060700) 2265, 53 грн.. пені, 407 грн. 68 коп.  інфляційних втрат,  322 грн. 37 коп.  трьох відсотків річних, 514,17  грн. держмита та 117,71 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після  набранням  судовим рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

СУДДЯ                                                                              Л.М. Лавриненко

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано  11.05.07р.

СУДДЯ                                                                              Л.М. Лавриненко