Постанова

від 07.07.2015 по справі 12/135-35/307-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2015 року Справа № 12/135-35/307-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Самусенко С.С.,

Татькова В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мітех"

на рішення господарського суду міста Києва від 28 серпня 2013 року

та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 01 квітня 2015 року

у справі № 12/135-35/307-2012

господарського суду міста Києва

за позовом Першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва

в інтересах держави в особі:

1. Міністерства фінансів України;

2. Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" (процесуальний правонаступник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська металургійна компанія" згідно статті 25 Господарського процесуального кодексу України)

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "НГБ- ПРОМЦИВІЛЬБУД";

2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестдобробутбуд";

3.Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія АСТОН";

4.Компанія "РНГС КОНСТРАКШН ЛІМІТЕД";

5. Товариства з обмеженою відповідальністю "Мітех",

про стягнення 35 682 217,22 грн.,

за участю представників

позивача 1. не з'явився

2. Онищенко С.В.

відповідача 1. не з'явився

2. не з'явився

3. не з'явився

4. не з'явився

5. не з'явився

прокуратури Томчук М.О.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 28 серпня 2013 року (суддя Літвінова М.Є.) залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суд від 01 квітня 2015 року (судді Станік С.Р., Гончаров С.А., Самсін Р.І.) у справі № 12/135-35/307-2012, позов задоволено повністю:

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "НГБ-Промцивільбуд" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТДОБРОБУТБУД" на користь Публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК" солідарно 35682217, 22 грн. з яких: заборгованість за простроченими відсотками 2256523,08 грн., сума простроченої заборгованості за кредитом 25706334,24 грн., сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості за відсотками 509443,57 грн., сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом 3373487,15 грн., сума інфляційних втрат за простроченою заборгованістю за відсотками 195677,96 грн., сума інфляційних втрат за простроченою заборгованістю по кредиту 1466675,84 грн., 3 % річних від суми прострочених відсотків 181805,26 грн., 3 % річних від суми простроченого кредиту 1992270,12 грн.

- в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "НГБ-Промцивільбуд" за Кредитним договором № 79.1/26-КЛТ-07 від 18 вересня 2007 року у розмірі 35 682 217, 22 грн. з яких: заборгованість за простроченими відсотками 2256523,08 грн., сума простроченої заборгованості за кредитом 25706334,24 грн., сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості за відсотками 509443,57 грн., сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом 3373487,15 грн., сума інфляційних втрат за простроченою заборгованістю за відсотками 195677,96 грн., сума інфляційних втрат за простроченою заборгованістю по кредиту 1466675,84 грн., 3 % річних від суми прострочених відсотків 181805,26 грн., 3 % річних від суми простроченого кредиту 1992270,12 грн., звернуто стягнення на нерухоме майно:

- квартира, загальною площею 187,40 кв. м., житловою площею 131,60 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що є предметом Договору іпотеки № 79.1/26-З.2-07 від 18 вересня 2007 року та належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія Астон", на праві власності на підставі свідоцтва про власність виданого Головним управлінням житло забезпечення від 11 лютого 2006 року;

- машиномісце НОМЕР_1, площею 12,10 кв. м., яке розташоване в підземному автопаркінгу за адресою, АДРЕСА_4, що є предметом Договору іпотеки № 79.1/26-З.09-07 від 04 квітня 2010 року та належить Компанії "РНГС КОНСТАКШЕН ЛІМІТЕД" на праві власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 08 лютого 2006 року, зареєстроване у Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 14 лютого 2006 року в реєстрову книгу № 240 та за реєстрованим № 47082;

- машиномісце НОМЕР_2, площею 11,90 кв. м.., яке розташоване в підземному автопаркінгу за адресою, АДРЕСА_4, що є предметом Договору іпотеки № 79.1/26-З.10-07 від 02 квітня 2010 року та належить Компанії "РНГС КОНСТАКШЕН ЛІМІТЕД" на праві власності виданого Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчим органом Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) 08 лютого 2006 року та зареєстроване в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 14 лютого 2006 року в реєстрову книгу № 240 за реєстровим № 47083;

- квартира загальною площею 510,20 кв. м, житловою площею 194,20 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, що є предметом Договору іпотеки № 79.1/26-З.З-07 від 18 вересня 2007 року та належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Мітех" на праві власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням житло забезпечення від 08 лютого 2006 року, серія ЯЯЯ номер 906504 та зареєстроване в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 15 лютого 2006 року за реєстровим № 44525;

- квартира, загальною площею 144,90 кв. м, житловою площею 99,70 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, що є предметом Договору іпотеки № 79.1/26-З.1-07 від 18 вересня 2007 року та належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Мітех" на праві власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням житлового забезпечення від 08 лютого 2006 року, серія ЯЯЯ номер 906503 та зареєстроване в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 15 лютого 2006 року за реєстровим № 44525.;

- встановлено спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у порядку виконавчого провадження з визначенням початкової ціни продажу предметів іпотеки:

нерухоме майно-квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в сумі 5234749,00 грн.;

нерухоме майно - машиномісце НОМЕР_1, що знаходиться в підземному автопаркінгу за адресою: АДРЕСА_4 - в сумі 302354,68 грн.;

нерухоме майно - машиномісце НОМЕР_2, що знаходиться в підземному автопаркінгу за адресою: АДРЕСА_4 - в сумі 297 357,10 грн.;

нерухоме майно - квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 - в сумі 31137356,00 грн.;

нерухоме майно - квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 - в сумі 8 564 709,00 грн.;

вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою Товариство з обмеженою відповідальністю "Мітех" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 28 серпня 2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суд від 01 квітня 2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, 18 вересня 2007 між Відкритим акціонерним товариством "РОДОВІД БАНК", (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "РОДОВІД БАНК") (банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НГБ-ПРОМЦИВІЛЬБУД" (відповідач-1) було укладено Кредитний договір № 79.1/26-КЛТ-07 від 18 вересня 2007 року (Кредитний договір).

Згідно з п. 1.1 Кредитного договору банк надав позичальнику кредит на суму 32825000, 00 грн., а Позичальник зобов'язувався повернути кредит не пізніше 17 вересня 2011 року, згідно графіка погашення кредитної заборгованості, а відсоткова ставка за користування кредитами була встановлена у розмірі 18% річних.

Згідно п. 2.7.2 та п. 2.7.4. Кредитного договору відповідач-1 зобов'язувався сплачувати банку нараховані відсотки за користування кредитами щомісячно, в період з 26-го числа звітного календарного місяця до останнього робочого дня звітного календарного місяця включно.

Про надання в користування відповідачу-1 грошових коштів свідчать представлені до матеріалів справи виписки з позичкового рахунку.

Про виконання договору свідчать надані до справи виписки, що підтверджують рух коштів, погашення кредиту, облік прострочених кредитних коштів, нарахованих та несплачених відсотків за користування кредитними коштами, винесенню простроченої заборгованості та інше.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором, відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України.

18 листопада 2010 року банк звертався до боржника з вимогою №10.5-11-б.б/23878 від 16 листопада 2010 року про погашення заборгованості за Кредитним договором, однак вимога залишена відповідачем-1 без задоволення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язань відповідача-1 перед позивачем за Кредитним договором №79.1/26-КЛТ-07 від 18 вересня 2007 року між ТОВ "Інвестдобробутбуд" (відповідач-2, поручитель) та АТ "РОДОВІД БАНК" був укладений договір поруки № 79.1/26-П-07 від 28 січня 2009 року.

Відповідно до п. 2.1 Договору поруки у разі невиконання позичальником своїх зобов'язань за платежами, що передбачені Кредитним договором, поручитель на підставі письмового повідомлення позичальника або банку, не пізніше 3-х робочих днів після одержання такого письмового повідомлення, погашає за рахунок власних коштів на рахунок банку, в повному обсязі заборгованість за позичальника за Кредитним договором.

Поручитель відповідає перед банком за зобов'язаннями, майном та грошовими коштами, на які може бути звернене стягнення у відповідності до п.3.3 Договору поруки.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Також, забезпеченням виконання в повному обсязі зобов'язань позичальника перед позивачем за Кредитним договором № 79.1/26-П-07 від 28 січня 2009 року є іпотека нерухомого майна, а саме:

1.Згідно договору іпотеки № 79.1/26-З.3-07 від 18 вересня 2007 року, що укладений між банком та ТОВ "Мітех": нерухоме майно-квартира, загальною площею 510,20 кв. м., житловою площею 194,20 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

2.Згідно договору іпотеки №79.1/26-З.1-07 від 18 вересня 2007 року, що укладений між банком та ТОВ "Мітех": нерухоме майно-квартира, загальною площею 144,90 кв. м., житловою площею 99,70 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.

3.Згідно договору іпотеки №79.1/26-З.2-07 від 18 вересня 2007 року, що укладений між банком та ТОВ "Компанія Астон": нерухоме майно-квартира, загальною площею 187,40 кв. м., житловою площею 131,60 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

4.Згідно договору іпотеки №79.1/26-З.09-07 від 02 квітня 2010 року, що укладений між банком та Компанією "РНГС КОНСТАКШЕН ЛІМІТЕД": нерухоме майно машиномісце НОМЕР_1, площею 12,10 кв. м., яке розташоване в підземному автопаркінгу за адресою, АДРЕСА_4.

5.Згідно договору іпотеки №79.1/26-З.10-07 від 02 квітня 2010 року, що укладений між банком та Компанією "РНГС КОНСТАКШЕН ЛІМІТЕД": нерухоме майно машиномісце НОМЕР_2, площею 11,90 кв. м., яке розташоване в підземному автопаркінгу за адресою, АДРЕСА_4.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

В силу положень ст. 3 Закону "Про іпотеку" у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Закон України "Про іпотеку" є спеціальним законом, який регулює відносини у сфері застави нерухомого майна - іпотеки.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Строки сплати повернення кредитних коштів позичальником порушені, вимоги банку про погашення заборгованості не виконані, що останнім не спростовано.

Право банку звернути стягнення на заставлене майно визначене іпотечними договорами №79.1/26-З.3-07 від 18 вересня 2007 року (п.2.1.6), №79.1/26-З.1-07 від 18 вересня 2007 року (п. 2.1.6), №79.1/26-З.2-07 від 18 вересня 2007 року (п.2.1.6), №79.1/26-З.09-07 від 02 квітня 2010 року (2.1.8), №79.1/26-З.10-07 від 02 квітня 2010 року (2.1.8).

Згідно з п. 2.1.6 договорів іпотеки № 79.1/26-З.3-07 від 18 вересня 2007 року, №79.1/26-З.1-07 від 18 вересня 2007 року, №79.1/26-З.2-07 від 18 вересня 2007 року, у випадку невиконання чи неналежного виконання божником основного зобов'язання та/або іпотекодавцем обов'язків за цим договором, звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, що передбачений розділом 3 цього договору та задовольнити свої майнові вимоги за рахунок переданого в іпотеку майна в повному обсязі, визначені на момент фактичного задоволення, враховуючи суму заборгованості за кредитом, плату за користування грошовими коштами, збитків, неустойки, штрафів, пені, іншої заборгованості та витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням та зверненням стягнення на предмет іпотеки.

Згідно п. 2.1.8 договорів іпотеки №79.1/26-З.09-07 від 02 квітня 2010 року та №79.1/26-З.10-07 від 02 квітня 2010 року, банк (іпотекодержатель) має право звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому цим договором та/або чинним законодавством, та задовольнити свої вимоги в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами, у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов'язання, тощо.

В силу положень ст. 35 зазначеного закону: у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення; в цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

У вимогах (№ 10.5-11-б.б/23882 від 16 листопада 2010 року, №10.5-11-б.б/23883 від 16 листопада 2010 року, № 10.5-11-б.б/23881 від 16 листопада 2010 року, № 10.5-11-б.б/23882 від 16 листопада 2010 року, № 10.5-11-б.б/23878 від 16 листопада 2010 року, № 10.5-11-б.б/23884 від 16 листопада 2010 року, (надсилалась як позичальнику так і іпотекодавцям) зазначено, що у разі непогашення заборгованості у встановлені терміни банк, керуючись ст.ст. 33, 35 Закону України "Про іпотеку", зверне стягнення на заставлене майно, що є предметом іпотечних договорів, шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса або звернення до суду з позовом.

В силу ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 590 ЦК України).

Згідно з ч. 1, 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону; звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Звернення стягнення на предмет іпотеки погоджено сторонами при укладенні іпотечних договорів у розділах 3, 4.

Судами встановлено, що позичальник не виконує покладені на нього зобов'язання з повернення кредитних коштів наданих згідно умов Кредитного договору №79.1/26-КЛТ-07 від 18 вересня 2007 року, а тому позивач на підставі ст. 589 ЦК України, п.п. 2.1.6, 2.1.8 договорів іпотеки отримав право звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки та звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості з боржника є правом кредитора, яке він може реалізовувати у будь-якому порядку.

Судами встановлено, що на день пред'явлення позову та розгляду справи судом першої інстанції, зобов'язання за Кредитним договором № 79.1/26-КЛТ-07 від 18 вересня 2007 року позичальником не виконані, сума заборгованості за кредитним договором щодо якої заявляються позивачем вимоги про погашення за рахунок предметів іпотеки, а саме сума кредиту в розмірі 25 706 334,24 грн. та заборгованість за відсотками в сумі 2 256 523,08 грн. - не сплачені, що свідчить про порушення договірних зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків, в порядку та на умовах, встановлених Кредитним договором № 79.1/26-КЛТ-07 від 18.09.2007.

Умовами Кредитного договору (п.3.1.8) передбачена сплата відповідачем-1 пені за несвоєчасне виконання перед позивачем грошових зобов'язань. Отже, порушення відповідачем-1 строків сплати кредиту, процентів, передбаченими умовами кредитного договору, є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Керуючись положеннями статті 625 Цивільного кодексу України, Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" заявив до стягнення суму інфляційних втрат за простроченою заборгованістю за відсотками у розмірі - 195 677,96 грн., інфляційні втрати за простроченою заборгованістю за кредитом - 1 466 675,84 грн., 3% річних від суми прострочених відсотків - 181 805,26 грн., 3% річних від суми простроченого кредиту - 1 992 270,12 грн. розрахованих станом на 15 травня 2013 року.

Тому, Публічним акціонерним товариством "Родовід Банк" правомірно заявлена вимога, щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційні втрати за неналежне виконання зобов'язань відповідачем-1, відповідно до Кредитного договору, який перевірений судами попередніх інстанцій.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 556 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.

Згідно зі ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно надали поруку, відповідають перед кредитором солідарно.

Відповідно до ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обовязку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Вищий господарський суд України у постанові від 20 червня 2012 року, звернув увагу суду, що в порушення ст. 39 Закону України "Про іпотеку", судами попередніх інстанцій у рішенні не зазначено початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до ст. 111.12 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

У ч. 6 ст. 38 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Зокрема щодо оцінки предмета іпотеки, у листі від 07 жовтня 2010 року Верховний суд України зазначив наступне, під час визначення ціни в одних випадках за ціну позову береться початкова вартість, що зазначена у договорі, в інших - встановлена вартість предмета іпотеки на час розгляду справи при видачі витягу із державного реєстру. Вирішуючи ці питання, суди мають виходити з того, що ціна предмета іпотеки встановлюється в самому договорі. Якщо під час розгляду справи сторони з такою оцінкою погоджуються, то в суду немає підстав її не приймати до уваги, оскільки вона є умовою договору. Якщо між сторонами виникає спір щодо такої оцінки, то залежно від того, яка сторона її оспорює, вона зобов'язана за змістом ч. З ст. 10 ЦПК довести інший його розмір, зокрема подати клопотання про призначення та проведення відповідної судової експертизи".

У своїх поясненнях від 11 червня 2013 року Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" зазначило, що початкова ціна предметів іпотеки за договорами іпотеки 79.1/26-3.3-07 від 18 вересня 2007 року, №79.1/26-3.1-07 від 18 вересня 2007 року, №79.1/26-3.2-07 від 18 вересня 2007 року, №79.1/26-3.09-07 від 02 квітня 2010 року, №79.1/26-3.10-07 від 02 квітня 2010 року, для її подальшої реалізації з прилюдних торгів у ході виконавчого провадження має встановлюватися на рівні оцінки предметів іпотек, визначеної у відповідних договорах іпотеки за згодою сторін.

Так, згідно п. п. 1.4, 1.5 договору іпотеки № 79.1/26-3.3-07 від 18 вересня 2007 року передане в іпотеку нерухоме майно за домовленістю сторін оцінено 31137356 грн.; за договором іпотеки № 79.1/26-3.1-07 від 18 вересня 2007 року - 8 564 709 гри., за договором іпотеки № 79.1/26-3.10-07 від 02 квітня 2010 року - 297 357,10 грн., за договором іпотеки № 79.1/26-3.09-07 від 02 квітня 2010 року - 302 354,68 грн., за договором іпотеки № 79.1/26-3.2-07 від 18 вересня 2007 року - 5 234 749 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що заперечень щодо зазначених пояснень Публічного акціонерноіо товариства "Родовід Банк" чи клопотань про проведення відповідної судової експертизи - відповідачі не заявляли до суду, з огляду на викладене колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що початкова ціна продажу предметів іпотеки визначена сторонами у відповідних договорах і відповідачами не заперечується.

Згідно зі ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду, зокрема, зазначається: початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації та спосіб реалізації.

З огляду на викладене, обґрунтованими є позовні вимоги в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "НГБ-Промцивільбуд" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТДОБРОБУТБУД" на користь Публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК" солідарно 35 682 217, 22 грн. з яких: заборгованість за простроченими відсотками 2256523,08 грн., сума простроченої заборгованості за кредитом 25706334,24 грн., сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості за відсотками 509443,57 грн., сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом 3373487,15 грн., сума інфляційних втрат за простроченою заборгованістю за відсотками 195677,96 грн., сума інфляційних втрат за простроченою заборгованістю по кредиту 1466675,84 грн., З % річних від суми прострочених відсотків 181805,26 грн., З % річних від суми простроченого кредиту 1992270,12 грн., а також звернення стягнення на нерухоме майно в рахунок погашення вищезазначеної заборгованості, а саме: квартиру, загальною площею 187,40 кв.м, житловою площею 131, 60 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що є предметом Договору іпотеки № 79.1/26-3.2-07 від 18.09.2007 та належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія Астон", на праві власності на підставі свідоцтва про власність виданого Головним управлінням житло забезпечення від 11.02.2006; машиномісце НОМЕР_1, площею 12,10 кв.м, яке розташоване в підземному автопаркінгу за адресою, АДРЕСА_4, що є предметом Договору іпотеки № 79.1/26-3.09-07 від 04.04.2010 та належить Компанії "РНГС КОНСТАКШЕН ЛІМІТЕД" на праві власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 08.02.2006, зареєстроване у Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 14.02.2006 в реєстрову книгу № 240 та за реєстрованим № 47082, машиномісце НОМЕР_2, площею 11,90 кв.м., яке розташоване в підземному автопаркінгу за адресою, АДРЕСА_4, що є предметом Договору іпотеки № 79.1/26-3.10-07 від 02.04.2010 та належить Компанії "РНГС КОНСТАКШЕН ЛІМІТЕД" на праві власності виданого Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчим органом Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) 08 лютого 2006 року та зареєстроване в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 14 лютого 2006 року в реєстрову книгу № 240 за реєстровим № 47083, квартиру загальною площею 510,20 кв. м, житловою площею 194,20 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, що є предметом Договору іпотеки № 79.1/26-3.3-07 від 18 вересня 2007 року та належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Мітех" (м. Москва, вул. Житна, буд. 14, корп. 1, рахунок неризидента-інвестора в Україні: № 26000400027470, АКБ "Форум", МФО 332948) на праві власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням житло забезпечення від 08 лютого 2006 року, серія ЯЯЯ номер 906504 та зареєстроване в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 15 лютого 2006 року за реєстровим № 44525; квартиру, загальною площею 144,90 кв. м, житловою площею 99, 70 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, що є предметом Договору іпотеки № 79.1/26-3.1-07 від 18 вересня 2007 року та належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Мітех" на праві власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням житлового забезпечення від 08 лютого 2006 року, серія ЯЯЯ номер 906503 та зареєстроване в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 15 лютого 2006 року за реєстровим № 44525, а також щодо встановлення способу реалізації предмету іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у порядку виконавчого провадження з визначенням початкової ціни продажу предметів іпотеки:

- нерухоме майно-квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в сумі 5 234 749,00 грн. (п'ять мільйонів двісті тридцять чотири тисячі сімсот сорок дев'ять гривень 00 коп.);

- нерухоме майно - машиномісце НОМЕР_1, що знаходиться в підземному автопаркінгу за адресою: АДРЕСА_4 - в сумі 302 354,68 грн. (триста дві тисячі триста п'ятдесят чотири гривні 68 коп.);

- нерухоме майно - машиномісце НОМЕР_2, що знаходиться в підземному автопаркінгу за адресою: АДРЕСА_4 - в сумі 297 357,10 грн. (двісті дев'яносто сім тисяч триста п'ятдесят сім гривень 10 коп.);

- нерухоме майно - квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 - в сумі 31 137 356,00 грн. (тридцять один мільйон сто тридцять сім тисяч триста п'ятдесят шість гривень 00 коп.);

- нерухоме майно- квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 - в сумі 8 564 709,00 грн. (вісім мільйонів п'ятсот шістдесят чотири тисячі сімсот дев'ять гривень 00 коп.).

Частиною третьою статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18 червня 2014 року провадження у справі № 12/135-35/307-2012 зупинено до вирішення по суті та набрання законної сили рішенням у справі №5011-19/12414-2012 за позовом ТОВ "Мітех" до ТОВ "Українська металургійна компанія", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ТОВ "НГБ-Промцивільбуд" про визнання недійсними договорів іпотеки, а саме: договору іпотеки № 79.1/26-3.1-07 від 18 вересня 2007 року та додаткові угоди до нього № 1 від 11 січня 2008 року, № 2 від 29 жовтня 2009 року, договору іпотеки № 79.1/26-3.3-07 від 18 вересня 2007 року та додаткові угоди до нього № 1 від 11 січня 2008 року, № 2 від 29 жовтня 2009 року, за якими ТОВ "Мітех" було передано в іпотеку майно, вимоги щодо звернення стягнення на яке є предметом розгляду у справі № 12/135-35/307-2012.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28 січня 2014 року в справі №5011-19/12414-2012 у задоволенні позову відмовлено. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08 вересня 2014 року рішення господарського суду міста Києва від 28 січня 2014 року в справі №5011-19/12414-2012 - залишено,без змін. Постановою Вищого господарського суду від 18 вересня 2014 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 08 вересня 2014 року у справі №5011-19/12414-2012 залишено без змін.

Судові рішення місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанції мотивовані тим, що згідно договорів іпотеки №79.1/26-3.1-07 та №79.1/26-3.3-07 від 18 вересня 2007 року, додаткових угод до них №1 від 11 січня 2008 року та №2 від 29 жовтня 2009 року зі сторони ТОВ "Мітех" підписано громадянкою ОСОБА_6, яка діяла на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 20 червня 2007 року, виданої генеральним директором товариства ОСОБА_7, та нотаріально посвідченої довіреності від 23 вересня 2009 року, виданої генеральним директором товариства ОСОБА_8

Приватний нотаріус Палладій Н.В., яка здійснювала нотаріальне посвідчення даних угод, на запит суду надала копії первинних документів, представлених їй сторонами при укладенні договорів іпотеки та внесення змін до них. З даних документів судом апеляційно інстанції встановлено, що громадянкою ОСОБА_10 нотаріусу при оформленні договорів іпотеки були надані в оригіналі рішення №1 єдиного учасника \ТОВ "Мітех" ОСОБА_11 від 05 січня 2006 року про підтвердження повноважень генерального директора товариства ОСОБА_7, рішення № 15 від 27 серпня 2007 року про надання згоди на укладення договорів поруки та застави квартири, загальною площею 144,90 кв. м, житловою площею 99.70 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, квартири, загальною площею 501,20 кв. м. (в тексті договору іпотеки - " 510,2"), житловою площею 194,20 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій про правомірність заявлених вимог Першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України та ПАТ "Родовід Банк" про стягнення солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 заборгованості у розмірі 35 682 217,22 грн. та про погашення заборгованості за Кредитним договором № 79.1/26-КЛТ-07 від 18 вересня 2007 року шляхом звернення стягнення на нерухоме майно, що належить ТОВ "Компанія Астон", Компанії "РНГС Констракшен Лімітед", ТОВ "Мітех".

Щодо правонаступника Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" необхідно зазначити наступне.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11 грудня 2013 року в порядку ст. 25 Господарського процесуального кодексу України, залучено до участі в справі №12/135-35/307-2012 в порядку процесуального правонаступництва згідно статті 25 Господарського процесуального кодексу України в якості позивача - правонаступника ПАТ "Родовід Банк" - ТОВ "Українська металургійна компанія".

Відповідно до ст. 25 Господарського процесуального кодексу України у разі припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, ш;одо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Пунктом 1.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції"" від 26 грудня 2011 року N 18 визначено, що зазначеною статтею ГПК (статтею 25) передбачено процесуальне правонаступництво у зв'язку не лише зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб'єкта господарювання, айв інших передбачених законом випадках, у тому числі заміни кредитора або боржника у зобов'язанні (статті відповідно 512 і 520 Цивільного кодексу України). У разі заміни кредитора в зобов'язанні не в повному обсязі (у подільному зобов'язанні; в разі передачі новому кредитору права на стягнення неустойки окремо від передачі прав вимоги за основним зобов'язанням тощо) новий кредитор є правонаступником первісного кредитора лише в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу відповідних прав якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України); при цьому якщо правонаступником заявляються відповідні вимоги, то вважається, що позов подано кількома позивачами (стаття 23 ГПК). Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 25 ГПК допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення, і здійснюється господарським судом без виклику сторін у справі, якщо їх явка не зумовлена необхідністю з'ясування судом певних обставин, але з повідомленням сторін, оскільки інше суперечило б приписам частини другої статті 22 ГПК стосовно прав сторін у судовому процесі.

26 вересня 2013 року між ПАТ "Родовід Банк", як первісним кредитором, та ТОВ "Українська металургійна компанія", як новим кредитором, було укладено договір № 6В відступлення прав вимоги за кредитним договором № 79.1/26-КЛТ-07 від 18 вересня 2007 року (з усіма змінами і додатками до нього), за умовами якого первісний кредитор відступив, а новий кредитор набув права вимоги з кредитним договором № 79.1/26-КЛТ-07 від 18 вересня 2007 року (з усіма змінами і додатками до нього), договорами іпотеки №79.1/26-3.09-07 від 02 квітня 2010 року, 79.1/26-3.2-07 від 18 вересня 2007 року (з додатковими угодами до нього № 1 від 11 січня 2008 року та № 2 від 29 жовтня 2009 року), №79.1/26-3.10-07 від 02 квітня 2010 року, №79.1/26-3.1-07 від 18 вересня 2007 року (з додатковими угодами № 1 від 11 січня 2008 року та № 2 від 29 жовтня 2009 року), №79.1/26-3.3-07 від 18 вересня 2007 року (з додатковими угодами № 1 від 11 січня 2008 року та № 2 від 29 жовтня 2009 року) (п. 2.1).

Крім того, між ПАТ "Родовід Банк", як первісним кредитором, та ТОВ "Українська металургійна компанія", як новим кредитором, ЗО вересня 2013 року було укладено договори про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, згідно яких у зв'язку з укладенням договору про відступлення прав за кредитним договором № 79.1/26-КЛТ-07 від 18 вересня 2007 року (з усіма змінами і додатками до нього), первісний іпотекодержатель відступив новому іпотеко держателю права вимоги за договорами іпотеки, а саме: за договорами іпотеки №79.1/26-3.09-07 від 02 квітня 2010 року, 79.1/26-3.2-07 від 18 вересня 2007 року (з додатковими угодами до нього № 1 від 11 січня 2008 року та № 2 від 29 жовтня 2009 року), №79.1/26-3.10-07 від 02 квітня 2010 року, №79.1/26-3.1-07 від 18 вересня 2007 року (з додатковими угодами № 1 від 11 січня 2008 року та № 2 від 29 жовтня 2009 року), №79.1/26-3.3-07 від 18 вересня 2007 року (з додатковими угодами № 1 від 11 січня 2008 року та № 2 від 29 жовтня 2009 року).

Таким чином, внаслідок укладення між ПАТ "Родовід Банк", як первісним кредитором, та ТОВ "Українська металургійна компанія", як новим кредитором, договору № 6В від 26 вересня 2013 року відступлення прав вимоги за кредитним договором № 79.1/26-КЛТ-07 від 18 вересня 2007 року (з усіма змінами і додатками до нього), та договори про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від ЗО вересня 2013 року, ТОВ "Українська металургійна компанія" набуло прав кредитора по відношенню до відповідачів.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки ТОВ "Українська металургійна компанія" набуло прав кредитора за кредитним договором № 79.1/26-КЛТ-07 від 18 вересня 2007 року (з усіма змінами і додатками до нього), а також за договорами іпотеки №79.1/26-3.09-07 від 02 квітня 2010 року, 79.1/26-3.2-07 від 18 вересня 2007 року (з додатковими угодами до нього № 1 від 11 січня 2008 року та № 2 від 29 жовтня 2009 року), №79.1/26-3.10-07 від 02 квітня 2010 року, №79.1/26-3.1-07 від 18 вересня 2007 року (з додатковими угодами № 1 від 11 січня 2008 року та № 2 від 29 жовтня 2009 року), №79.1/26-3.3-07 від 18 вересня 2007 року (з додатковими угодами № 1 від 11 січня 2008 року та № 2 від 29 жовтня 2009 року) тобто вже під час апеляційного провадження у справі, тому підстав для зміни рішення суду першої інстанції стосовно особи, на користь якої звернуто стягнення на предмет іпотеки - у суду апеляційної інстанції згідно статті 104 Господарського процесуального кодексу України не має.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Згідно ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

В пункті 12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" від 17.05.2011 № 7 роз'яснено, що частиною першою статті 104 ГПК не передбачено можливості скасування або зміни рішення у зв'язку зі зміною стану розрахунків між сторонами (наприклад, зменшення або збільшення заборгованості), якщо така зміна сталася після прийняття рішення місцевого господарського суду.

ТОВ "Українська металургійна компанія" вже під час апеляційного провадження у справі набуло прав кредитора за кредитним договором № 79.1/26-КЛТ-07 від 18.09.2007 (з усіма змінами і додатками до нього), а також за договорами іпотеки №79.1/26-3.09-07 від 02.04.2010, 79.1/26-3.2-07 від 18.09.2007(з додатковими угодами до нього № 1 від 11.01.2008 та № 2 від 29.10.2009), №79.1/26-3.10-07 від 02.04.2010, №79.1/26-3.1-07 від 18.09.2007 (з додатковими угодами № 1 від 11.01.2008 та № 2 від 29.10.2009), №79.1/26-3.3-07 від 18.09.2007 (з додатковими угодами № 1 від 11.01.2008 та № 2 від 29.10.2009) і часткова реалізація предметів іпотеки в рахунок погашення заборгованості, відбуласть також під час апеляційного провадження, а тому, підстави для зміни рішення суду першої інстанції стосовно особи, на користь якої звернуто стягнення на предмет іпотеки та стосовно розмірів присудженої до стягнення суми - у суду апеляційної інстанції відсутні в силу приписів статті 104 Господарського процесуального кодексу України та п. 12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" від 17.05.2011 № 7.

Згідно з статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи.

Колегія суддів Вищого господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене. Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На підставі наведеного вище та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мітех" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01 квітня 2015 року зі справи № 12/135-35/307-2012 залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді С. С. Самусенко

В. І. Татьков