Ухвала

від 11.01.2017 по справі 214/3158/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 214/3158/16-ц Головуючий в суді першої

Провадження № 22-ц/774/106/К/17 інстанції - Євтушенко О.І.

Категорія - 39 (І) Доповідач - Барильська А.П.

У Х В А Л А

Іменем України

11 січня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Барильської А.П.,

суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

секретар - Гладиш К.І.

за участю: відповідачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 09 вересня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,-

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2016 року ОСОБА_5, діючи в інтересах позивача ОСОБА_4, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

В обґрунтування позову зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 - батько позивача ОСОБА_4, після смерті якого відкрилася спадщина на належне йому за життя майно, в тому числі й на земельну ділянку площею 11,108 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Новолазарівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, яку він заповів особисто їй за заповітом від 18.11.2008 року.

Про смерть батька позивачці було відомо, однак про існування заповіту вона дізналася 11.04.2016 року, коли повернулася до України з-за кордону, тоді ж вона й дізналася, що спадщину після смерті померлого батька прийняли відповідачі в порядку спадкування за законом.

Посилаючись на те, що у зв'язку із пропуском визначеного законом шестимісячного строку для прийняття спадщини постановою нотаріуса від 13.05.2016 року ОСОБА_4 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_6, відсутність згоди відповідачів для подання позивачем заяви про прийняття спадщини з заповітом, вважаючи, що причини пропуску строку для прийняття спадщини є поважними, оскільки зумовлені тривалим, в період з 30.10.2012 року по 11.04.2016 року, перебуванням позивача за межами України, просив суд визначити ОСОБА_4 додатковий строк тривалістю три місяці для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом, яка відкрилась після смерті батька позивача - ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 09 вересня 2016 року ОСОБА_4 відмовлено у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Посилається на те, що суд, в порушення ч.4 ст. 212 ЦПК України, не навів мотивів відмови у прийнятті як доказу закордонного паспорту на ім'я позивача, який свідчить про поважність причин пропуску нею строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом - тривале перебування позивача за межами України в період часу з 30.10.2012 року по 11.04.2016 року.

Вважає, що суд не взяв до уваги, що у відповідності до правового висновку Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в листі № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування , перебування спадкоємця тривалий час за межами України відноситься до поважних причин пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини.

Також зазначає, що приватним нотаріусом Казанківського нотаріального округу Миколаївської області Рожко О.О. допущено порушення вимог п. 3.2 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 щодо роз'яснення нотаріусом спадкоємцю права подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про його смерть НОМЕР_1 (а.с.5).

Після його смерті відкрилась спадщина на належне за його життя майно, до складу якого належать: грошові кошти на загальну суму 652,11 грн., які зберігаються на рахунках, відкритих у філії Миколаївського обласного управління Казанківського ТВБВ № 10014/0101, НОМЕР_6, НОМЕР_7; недоотримана пенсія за період з 01.07.2013 року по 31.07.2013 року в сумі 1074,50 грн. на рахунку управління ПФУ в Казанківському районі Миколаївської області р/р 256073046138; земельна ділянка площею 11,1080 га, кадастровий номер НОМЕР_2, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Новолазарівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, належна йому на підставі державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_3 від 20.04.2002 року; земельна ділянка площею 0,0961 га, кадастровий номер НОМЕР_4, призначена для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташована за адресою: АДРЕСА_1, належна йому на підставі державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_5 від 05.05.2010 року; житловий будинок загальною площею 45,8 кв.м., житловою площею 28,8 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1, право власності на який за ОСОБА_6 підтверджується свідоцтвом про право власності від 23.09.2002 року, яке зареєстроване Казанківським БТІ Миколаївської області 23.09.2002 року за №125 (а.с.70, 72, 83, 84-86, 88-92, 93, 94).

За життя ОСОБА_6 складено заповіт, посвідчений 18.11.2008 року секретарем виконавчого комітету Новолазарівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області ОСОБА_8 та зареєстрований за № 991 (номер у спадковому реєстрі 49353138), який є чинним (а.с.67,81). Згідно заповіту ОСОБА_6 заповів своїй доньці ОСОБА_4 належну йому земельну ділянку площею 11,1080 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Новолазарівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області.

Після смерті ОСОБА_6 із заявами про прийняття спадщини в порядку спадкування за законом звернулись відповідачі у справі: 05.07.2013 року ОСОБА_3 -онук спадкодавця для спадкування в порядку ст. 1266 ЦК України за правом представлення після смерті батька ОСОБА_9, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, сина ОСОБА_6 та ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2- донька спадкодавця (а.с.57-62,73-77).

22.01.2015 року приватним нотаріусом Казанківського районного нотаріального округу Миколаївської області Рожко О.О. відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_2 видані свідоцтва про право на спадщину за законом в рівних частках за кожним зі спадкоємців на все спадкове майно, належне за життя ОСОБА_6, у тому числі на земельну ділянку площею 11,1080 га, кадастровий номер НОМЕР_2, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Новолазарівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області (а.с. 114-123, 124-144).

13.05.2016 року позивач у справі - ОСОБА_10 звернулася до приватного нотаріуса Казанківського районного нотаріального округу Миколаївської області Рожко О.О. з заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті батька ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, однак постановою нотаріуса їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно померлого ОСОБА_6 у зв'язку із пропуском встановленого законом шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини (а.с. 146).

Підставою для пред'явлення позову в порядку ч.3 ст. 1272 ЦК України став пропуск позивачем ОСОБА_4 встановленого законом шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини, поважність причин пропуску якого вона обґрунтувала тривалим знаходженням за кордоном, в період часу з 30.10.2012 року по 11.04.2016 року.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що причини, на які ОСОБА_4 посилається як на підставу для визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини - тривале перебування за кордоном та необізнаність щодо існування заповіту на її ім'я, не пов'язані з об'єктивними, непереборними та істотними труднощами для неї на вчинення дій з подання заяви про прийняття спадщини в порядку, встановленому діючим законодавством, а тому не є поважними та відсутності, у зв'язку з цим, підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини в порядку, передбаченому ч.3 ст. 1272 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 3 ст. 1222, ч.1 ст. 1220, ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на день смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 й на момент смерті за вищевказаною адресою проживав один, що підтверджуються довідкою виданою секретарем виконавчого комітету Новолазарівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області ОСОБА_11 від 17.10.2014 року № 564 (а.с 82).

Разом з тим, позивач у справі, яка у відповідності до паспорту НОМЕР_8, виданого на її ім'я Довгинцівським РВ КМУ УМВС України в Дніпропетровській області від 18.10.1996 року, значиться зареєстрованою у АДРЕСА_2 обов'язку, покладеного на неї ч.1 ст. 1269 ЦК України, не виконала, й звернулася до приватного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за заповітом тільки 13 травня 2016 року (а.с. 146).

Відповідно до ч.3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.24 постанови від 30.05.2008 року за №7 Про судову практику у справах про спадкування , вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Враховуючи викладене, правила ч.3 ст. 1272 ЦК України можуть бути застосовані за наявності існування одночасно двох умов, а саме: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд України в постановах від 26.09.2012 року у справі № 6-85цс12, від 04.11.2015 року у справі № 6-1486цс15, від 14.09.2016 року у справі № 6-01215цс15, які в силу ст. 360-7 ЦПК України мають враховуватися місцевими загальними судами при застосуванні аналогічних норм матеріального права.

Частина 3 ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України покладає на кожну із сторін обов'язок із доведення обставин, на які вони посилаються як на підтвердження своїх вимог та заперечень.

Отже, виходячи з вищенаведеного, саме на спадкоємця, який пропустив строк для подання заяви про прийняття спадщини, й покладається обов'язок з доведення наявності перешкод для подання такої заяви.

В суді не заперечувалося ані позивачем, ані її представником факту обізнаності позивача про смерть батька, що також підтверджено й в поданій позивачем ОСОБА_4 приватному нотаріусу заяві про прийняття спадщини від 13.05.2016 року, в якій вона зазначила, що про смерть батька їй було відомо, але прийняти участь у його похованні вона не мала можливості (а.с. 146).

Таким чином, позивач ОСОБА_4 та відповідачі - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 мали рівні права та можливості щодо подання заяви про прийняття спадщини в законом встановлений шестимісячний строк після смерті спадкодавця ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.

Однак, звернувшись 13 травня 2016 року до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після спливу такого строку, в порушення ч. 3 ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України, позивач, жодних доказів в підтвердження існування у неї перешкод для подання такої заяви у строк, суду не надала.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність поважності причин пропуску позивачем строку подання заяви про прийняття спадщини та відсутності підстав для застосування положень ч.3 ст. 1272 ЦК України для врегулювання спірних правовідносин.

Як вірно визначив суд першої інстанції, сам факт перебування позивача за кордоном в період з 30.10.2012 року по 11.04.2016 року, на який посилається позивач як на підставу для задоволення позову, є тільки свідченням перебування позивача за межами України й не доводить у спадкоємця ОСОБА_4, обізнаної про смерть батька, існування об'єктивних, непереборних, істотних труднощів, які заважали їй вчинити дії з подання заяви про прийняття спадщини у відповідності до п. 3.3, 3.5 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

У зв'язку чим, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги представника позивача про порушення судом вимог ч.4 ст. 212 ЦПК України при оцінці доказів, зокрема даних закордонного паспорту позивача, оскільки мотиви такої оцінки викладено судом першої інстанції в ухваленому ним рішенні.

Такими, що підлягають відхиленню, колегія суддів вважає й доводи апеляційної скарги представника позивача щодо неврахування судом першої інстанції правового висновку Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в листі № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування , згідно якого перебування спадкоємця тривалий час за межами України відноситься до поважних причин пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини, оскільки сам факт такого перебування досліджується судом тільки у взаємозв'язку із існуванням об'єктивних, непереборних, істотних труднощів для спадкоємця на вчинення дій з подання заяви про прийняття спадщини.

Крім того, Верховний Суд України в постанові від 26.09.2012 року у справі № 6-85цс12 дійшов висновку, який в силу ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися, що якщо у спадкоємця перешкод не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини у зв'язку з відсутністю інформації про спадкову масу, то положення ч.3 ст. 1272 ЦК України не застосовуються.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позовних вимог позивача є визначення додаткового строку для прийняття спадщини за заповітом, про існування якого ОСОБА_4 дізналася по приїзду в Україну.

Таким чином, колегія суддів вважає, що вказані обставини підтверджують той факт, що спадкоємець ОСОБА_4 своєчасно спадщину не прийняла через те, що не знала, що батько за життя склав заповіт, яким заповів їй земельну ділянку площею 11,1080 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Новолазарівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, тобто свідомо, за відсутності будь-яких перешкод не вчинила дій з прийняття спадщини протягом шести місяців з моменту її відкриття.

Не спростовують правильності висновків суду першої інстанції й доводи апеляційної скарги представника позивача щодо порушення, на його думку, приватним нотаріусом вимог п. 3.2 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, оскільки оскарження дій нотаріуса не є предметом позовних вимог ОСОБА_4 по даній справі.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення.

При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено, у зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги й залишення без змін рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 09 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: А.П. Барильська

Судді: Я.М. Бондар

В.П. Зубакова