Ухвала

від 10.01.2017 по справі 826/2418/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/2418/16 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

10 січня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Губської Л.В., Федотова І.В.,

при секретарі - Пономаренко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Амекс Техніка Кріплення до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ Амекс Техніка Кріплення звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 100270002/2015/700051/2 від 11.12.2015.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 12.10.2015 між ТОВ Амекс Техніка Кріплення як Покупцем та LAND WIDE CO., LTD. No.306, Hsing Chuang 1st Road, Zuoy ir District, Kaohsiung 81355, Taiwan, R.O.C. як Продавцем було укладено Контракт №LW 12/10/15 купівлі-продажу.

19.10.2015 між Покупцем та Продавцем було укладено додаткову угоду № 01 до Контракту, відповідно до якої товари, що постачаються згідно проформи-інвойсу № АМЕ0001 від 12.10.2015 мають знижку з ціни.

25.08.2015 позивачем подано до Київської міської митниці ДФС митну декларацію (МД) №100270002/2015/263099 від 10.12.2015 та для підтвердження митної вартості також додано наступні документи: інвойс № LW1511003 від 03.11.2015; проформа-інвойс № АМЕ-0001 від 19.10.2015; контракт №LW 12/10/15 від 12.10.2015; прайс-лист Продавця б/н від 19.10.2015; банківські документи, що підтверджують банківський переказ грошей Продавцю згідно з контрактом № LW 12/10/15 від 12.10.2015; лист Продавця б/н від 19.10.2015 про умови застосування спеціальних цін зі знижкою згідно з інвойсом № LW1511003 від 03.11.2015; експортна декларація Продавця № ВС/ /04/187/J2587 від 03.11.2015; договір транспортного експедирування № 36 від 04.10.2012; заявка на перевезення № 008/15 від 30.10.2015 транспортною експедирування № 36 від 04.10.2012; довідка експедитора про транспортні витрати за межами митної території України № 0812/1 від 08.12.2015 згідно з договором транспортного експедирування № 36 від 04.10.2012; рахунок-фактура експедитора на оплату транспортних послуг № 123 від 08.12.2015 згідно з договором транспортного експедирування № 36 від 04.10.2012; видаткові накладні на подібний товар, що має походження з Тайваню, але імпортувався від іншого постачальника.

11.12.2015 відповідачем за наслідками розгляду поданих позивачем документів прийнято рішення № 100270002/2015/700051/2 про коригування митної вартості товарів, імпортованих позивачем, яким підвищено митну вартість вказаного товару.

Як вбачається з вищевказаного рішення, на переконання відповідача, надані декларантом документи до митного оформлення не підтверджують усі складові митної вартості, чим не дотримано п.21 ст. 58 Митного кодексу України. Відповідач зазначав, що надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: в митній декларації країни відправлення не зазначено реквізитів інвойсу, коносаменту або іншого документу, за яким можна ідентифікувати належність даного документу до поставки оцінюваного товару; в наданій довідці про здійснення попередньої оплати за оцінюваний товар не зазначено реквізитів контракту або інвойсу, відповідно до якого здійснюється поставка, тому неможливо ідентифікувати належність цього документу саме до даної зовнішньоекономічної операції; накладення підпису на печатку на двох різних транспортних документах (рахунку від 08.12.2015 № 123 та довідка від 08.12.2015 № 0812/1) повністю ідентичне, що може свідчити про можливі наявні ознаки підробки; на прайс-листі, в додатковій угоді та листі про знижку також спостерігається ідентичне накладення підпису на печатку, що також може свідчити про можливі наявні ознаки підробки.

Оспорюваним рішенням відповідач також витребував від декларанта наступні документи: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; запропоновано надати відповідно до вимог статті 254 МКУ переклад митної декларації країни відправлення, оскільки дані, які містяться в ній, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації; інші документи за бажанням декларанта.

Не погоджуючись з рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови, товар було випущено у вільний обіг за електронною митною декларацією №100270002/2015/263099 із забезпеченням, шляхом надання гарантій, сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою за митною вартістю товарів, визначеною митним органом згідно з рішенням про коригування митної вартості товарів від 11.12.2015 №100270002/2015/700051/2.

Вважаючи рішення про коригування митної вартості товарів протиправним, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Київською міською митницею ДФС не доведена обґрунтованість сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо митного оформлення товару та не наведені обґрунтовані підстави щодо неможливості застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Митним кодексом України (далі - МК України).

Згідно ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно ст.51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до гл. 9 цього Кодексу.

Згідно ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

У ст. 53 МК України передбачено, що одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Згідно з частиною першою ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до частини першої-шостої ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Згідно з частиною другою ст.58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Крім того, згідно частини 4 статті 57 Митного кодексу України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачем надані відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені ч.2 ст.53 МК.

Подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч.4, 5 ст. 58 МК.

Як вірно зазначено судом першої інстанції та не спростовано відповідачем, наявні в матеріалах справи документи, а саме - інвойс від 03.11.2015 року та довідка про здійснення попередньої оплати містять достатньо інформації, яка дозволяє ідентифікувати приналежність цих документів до оспорюваної поставки товарів.

Стосовно посилань апелянта на те, що накладення підпису на печатку на двох різних транспортних документах (рахунку від 08.12.2015 року № 123 та довідка від 08.12.2015 року № 0812/1) повністю ідентичне, що може свідчити про можливі наявні ознаки підробки та на прайс-листі, в додатковій угоді та листі про знижку також спостерігається ідентичне накладення підпису на печатку, що також може свідчити про можливі наявні ознаки підробки, колегія суддів зазначає наступне.

Вказані доводи митного органу є лише його припущеннями та не підтверджені жодними належними доказами. Встановлення ознак підробки документів не належить до компетенції суду.

При цьому, колегія суддів зазначає, що всі інші обставини, на підставі яких у контролюючого органу виникли сумніви щодо заявленої митної вартості товарів та які наводились відповідачем під час апеляційного розгляду справи, під час митного оформлення митницею не зазначались, а були викладені лише під час судового врегулювання спору.

Таким чином, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж визначений позивачем метод митної вартості товарів.

Подані позивачем документи в повній мірі підтверджують митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої-п'ятої статті 58 Митного кодексу України.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 29.05.2012 у справі № 21-91а12 та від 11.09.2012 у справі № 21-262а12.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, що відповідачем не було надано доказів, що спростовують доводи позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позову.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Губська Л.В.

Федотов І.В.