Постанова

від 11.06.2020 по справі 826/2418/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 червня 2020 року

Київ

справа №826/2418/16

адміністративне провадження №К/9901/18492/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.11.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2017 у справі №826/2418/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Амекс Техніка Кріплення до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Амекс Техніка Кріплення" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 100270002/2015/700051/2 від 11.12.2015.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Київською міською митницею Державної фіскальної служби України на підставі необґрунтованих висновків щодо заявленої позивачем митної вартості товарів прийнято незаконне рішення про коригування митної вартості товарів, що призвело до збільшення митної вартості імпортованих позивачем товарів.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2016, залишеною без змін ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2017 позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 11.12.2015 №100270002/2015/700051/2, прийняте Київською міською митницею Державної фіскальної служби України. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачем під час митного оформлення товару надано всі необхідні документи, які відповідали вимогам частини другої статті 53 МК України та чітко ідентифікували оцінюваний товар, не містили жодних розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначенні митної вартості, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості товару; натомість відповідачем не обґрунтовано, у чому полягали об`єктивні сумніви у заявленій декларантом митній вартості товару, та не доведено неможливості застосування Товариством методу визначення митної вартості за ціною договору.

Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства відмовити з огляду на правомірність прийняття спірних картки відмови та рішення про коригування митної вартості товарів.

Позивач своїм правом на подання письмового відзиву (заперечень) на касаційну скаргу не скористався.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями 12.10.2015 між ТОВ "Амекс Техніка Кріплення" як Покупцем та LAND WIDE CO., LTD. No.306, Hsing Chuang 1st Road, Zuoy ir District, Kaohsiung 81355, Taiwan, R.O.C. як Продавцем було укладено Контракт №LW 12/10/15 купівлі-продажу.

19.10.2015 між Покупцем та Продавцем було укладено додаткову угоду № 01 до Контракту, відповідно до якої товари, що постачаються згідно проформи-інвойсу № АМЕ0001 від 12.10.2015 мають знижку з ціни.

25.08.2015 позивачем подано до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України митну декларацію (МД) №100270002/2015/263099 від 10.12.2015 та для підтвердження митної вартості також додано наступні документи: інвойс № LW1511003 від 03.11.2015 ; проформа-інвойс № АМЕ-0001 від 19.10.2015; контракт №LW 12/10/15 від 12.10.2015; прайс-лист Продавця б/н від 19.10.2015; банківські документи, що підтверджують банківський переказ грошей Продавцю згідно з контрактом № LW 12/10/15 від 12.10.2015; лист Продавця б/н від 19.10.2015 про умови застосування спеціальних цін зі знижкою згідно з інвойсом № LW1511003 від 03.11.2015; експортна декларація Продавця № ВС/ /04/187/J2587 від 03.11.2015; договір транспортного експедирування № 36 від 04.10.2012; заявка на перевезення № 008/15 від 30.10.2015 , договір транспортною експедирування № 36 від 04.10.2012; довідка експедитора про транспортні витрати за межами митної території України № 0812/1 від 08.12.2015 згідно договору транспортного експедирування № 36 від 04.10.2012; рахунок-фактура експедитора на оплату транспортних послуг № 123 від 08.12.2015 згідно договору транспортного експедирування № 36 від 04.10.2012; видаткові накладні на подібний товар, що має походження з Тайваню, але імпортувався від іншого постачальника.

11.12.2015 відповідачем за наслідками розгляду поданих позивачем документів прийнято рішення № 100270002/2015/700051/2 про коригування митної вартості товарів, імпортованих позивачем, яким підвищено митну вартість вказаного товару.

Як вбачається з вищевказаного рішення, на переконання відповідача, надані декларантом документи до митного оформлення не підтверджують усі складові митної вартості, чим недотримано п.21 ст. 58 Митного кодексу України. Відповідач зазначав, що надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: в митній декларації країни відправлення не зазначено реквізитів інвойсу, коносаменту або іншого документу, за яким можна ідентифікувати належність даного документу до поставки оцінюваного товару; в наданій довідці про здійснення попередньої оплати за оцінюваний товар не зазначено реквізитів контракту або інвойсу, відповідно до якого здійснюється поставка, тому неможливо ідентифікувати належність цього документу саме до даної зовнішньоекономічної операції; накладення підпису на печатку на двох різних транспортних документах (рахунку від 08.12.2015 № 123 та довідка від 08.12.2015 № 0812/1) повністю ідентичне, що може свідчити про можливі наявні ознаки підробки; на прайс-листі, в додатковій угоді та листі про знижку також спостерігається ідентичне накладення підпису на печатку, що також може свідчити про можливі наявні ознаки підробки.

Оспорюваним рішенням відповідач також витребував від декларанта наступні документи: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; запропоновано надати відповідно до вимог статті 254 МКУ переклад митної декларації країни відправлення, оскільки дані, які містяться в ній, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації; інші документи за бажанням декларанта.

Не погоджуючись з рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови, товар було випущено у вільний обіг за електронною митною декларацією №100270002/2015/263099 із забезпеченням, шляхом надання гарантій, сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою за митною вартістю товарів, визначеною митним органом згідно з рішенням про коригування митної вартості товарів від 11.12.2015 №100270002/2015/700051/2.

Збільшення митної вартості товару потягнуло за собою збільшення сплаченого позивачем мита на 183 000 гривень.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду.

Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено частиною другою статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин четвертої п`ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано митному органу для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України.

Судами належним чином надано оцінку наявним у матеріалах справи доказам та обґрунтовано відхилено доводи відповідача про наявність сумніву у заявленій позивачем митній вартості товару. Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що наявні в матеріалах справи документи, а саме - інвойс від 03.11.2015 та довідка про здійснення попередньої оплати містять достатньо інформації, яка дозволяє ідентифікувати приналежність цих документів до оспорюваної поставки товарів.

При цьому надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Твердження відповідача про те, що накладення підпису на печатку на двох різних транспортних документах (рахунку від 08.12.2015 № 123 та довідка від 08.12.2015 № 0812/1) повністю ідентичний, що може свідчити про можливі наявні ознаки підробки та на прайс-листі, в додатковій угоді та листі про знижку також спостерігається ідентичне накладення підпису на печатку, що також може свідчити про можливі наявні ознаки підробки, жодними доказами не підтверджені.

Так, згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи викладене, твердження митного органу про неможливість визначення митної вартості товару, що ввозився позивачем, із застосуванням першого методу є безпідставними, а відтак висновок судів попередніх інстанцій у справі, що розглядається, про наявність правових підстав для визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 100270002/2015/700051/2 від 11.12.2015 ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Доводи ж касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі Митницею не доведена, що, в свою чергу, також унеможливлює задоволення касаційної скарги.

За змістом статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно із частиною 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 327, 341, 343, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.11.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2017 у справі №826/2418/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник ,

Судді Верховного Суду