Постанова

від 06.01.2017 по справі 823/1626/16

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2017 року справа № 823/1626/16

10 год. 26 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Рідзеля О.А.,

при секретарі судового засідання - Мельниковій О.М.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1 - за довіреністю, представника відповідача ОСОБА_2 - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом приватного підприємства Мале виробничо-комерційне підприємство Берк до управління Державної служби України з питань праці у Черкаській області про визнання протиправними та скасування наказу та постанови,

ВСТАНОВИВ:

02.11.2016 до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулось приватне підприємство Мале виробничо-комерційне підприємство Берк (далі-позивач) до управління Державної служби України з питань праці у Черкаській області (далі-відповідач), у якій просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 31.08.2016 № 224-Н, яким призначено позапланову перевірку позивача;

- визнати протиправним та скасувати постанову першого заступника начальника управління Державної служби України з питань праці у Черкаській області Карпенка А.А. від 27.09.2016 № 23-01-52/177-332, якою на позивача накладено штрафу у розмірі 145 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач не мав права проводити перевірку в період 2015-2016 років відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014 № 71-VIII, так як даними нормами закону накладено мораторій на проведення контролюючими органами перевірок. Крім того, позивач зазначив, що висновки акту перевірки № 23-01-52/177 не відповідають нормам чинного трудового законодавства України, базуються на припущеннях і не підтверджуються доказами, а тому оскаржувана постанова управління Державної служби України з питань праці у Черкаській області від 27.09.2016 № 23-01-52/177-332 про накладання на позивача штрафу у розмірі 145 0000 грн. - підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі з зазначених вище підстав.

В письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач просив в його задоволенні відмовити повністю, зазначивши при цьому, що посадовою особою управління Держпраці у Черкаській області проведено перевірку додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в ході якої були виявлені порушення вимог законодавства про працю, в зв'язку з чим управлінням Державної служби України з питань праці у Черкаській області 27.09.2016 винесено постанову № 23-01-52/177-332 про накладення на позивача штрафу.

Крім того, відповідач зазначив, що в даному випадку мораторій на проведення перевірки позивача не поширюється, оскільки Державна служба України з питань праці та її територіальні органи не є контролюючими органами в розумінні пункту 3 Прикінцевих положень Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014 № 71-VIII.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечила з підстав, викладених в письмових запереченнях на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, на підставі наказу від 31.08.2016 № 224-Н, направлення на перевірку від 31.08.2016 № 1160, головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_5, здійснено позапланову перевірку на предмет додержання приватним підприємством Мале виробниче-комерційне підприємство Берк законодавства про працю, результати якої оформлені актом від 14.09.2016 № 23-01-52/177.

Вказаною перевіркою встановлено порушення вимог ч. 6 ст. 95 КЗпП України та ст.ст. 12, 33 Закону України Про оплату праці , а саме згідно даних первинної бухгалтерської документації з нарахування заробітної плати у період з 01.01.2016 по 01.09.2016 не проведена індексація заробітної плати наступним працівникам: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14

Вказаний факт є порушенням вимог ст. 12 Закону України Про оплату праці щодо недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці.

У зв'язку з порушенням вимог законодавства про працю директору підприємства ОСОБА_6 внесено припис від 14.09.2016 № 23-01-52/177-136 про усунення порушень виявлених під час перевірки до 14.10.2016.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем прийнято оскаржувану постанову від 27.09.2016 № 23-01-52/177-332, якою на позивача накладено штраф в сумі 145 000 грн.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанови управління Державної служби України з питань праці у Черкаській області Карпенка А.А. від 27.09.2016 № 23-01-52/177-332, якою на позивача накладено штрафу у розмірі 145 000 грн., суд зазначає.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) згідно Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі - Положення № 96), є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №100 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 929-р, функції і повноваження Державної інспекції України з питань праці передані правонаступникам Державній службі України з питань праці та її територіальним органам.

Держпраці у межах повноважень, передбачених законом, на основі та на виконання Конституції та законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Мінсоцполітики видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує і контролює їх виконання.

У відповідності до підпункту 54 пункту 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Держпраці.

Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право: безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці (підпункт 5 пункту 6 Положення № 96).

Водночас, як встановлено п. 3 Прикінцевих положень Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:

- з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

- з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Так, відповідно до п. 41.1 статті 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику ), його територіальні органи.

Водночас, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що застосовуючи словосполучення контролюючі органи у наведеному вище абзаці п. 3 Прикінцевих положень Закону від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, законодавець не визначив на які саме контролюючі органи розповсюджуються встановлені обмеження.

При цьому суд враховує, що п. 3 Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII не внесенно змін чи доповнень до Податкового кодексу України. Відповідно відсутні правові підстави вважати, що застосоване у ньому поняття контролюючих органів необхідно розуміти в значенні, наведеному в п. 41.1 статті 41 Податкового кодексу України, згідно якого контролюючими органами є виключно органи Державної фіскальної служби України, як центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Таким чином, суд вважає, що наведене поняття слід застосовувати у розумінні п. 1 указу Президента України Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності від 23 липня 1998 року № 817/98, відповідно до якого контролюючі органи - органи виконавчої влади, уповноважені від імені держави здійснювати перевірку фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності.

Також, з аналізу абз. 2 статті 1 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності вбачається, що під органами державного нагляду (контролю) слід розуміти уповноважені законом центральні органи виконавчої влади, їх територіальні органи, державні колегіальні органи, органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, які здійснюють державний нагляд щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства .

З огляду на це, суд вважає, що вимоги п. 3 Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII стосуються всіх без виключення контролюючих органів, а не лише Державної фіскальної служби України та її територіальних органів.

Таким чином, виходячи з наведеного та враховуючи вище зазначені приписи законодавства, якими визначений правовий статус та коло повноважень Державної служби України з питань праці, суд приходить до висновку про те, що відповідач є контролюючим органом в розумінні норми п. 3 Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII.

При цьому необхідно врахувати, що станом на час розгляду даної справи чинною є Постанова Кабінету Міністрів України від 13 серпня 2014 року № 408, якою затверджений Перелік державних інспекцій та інших контролюючих органів, яким надаватиметься дозвіл Кабінету Міністрів України на проведення перевірок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб - підприємців, до якого віднесено і Держпраці.

Отже, в 2015-2016 роках, відповідач мав право без отримання дозволу Кабінету Міністрів України включати в плани проведення перевірок лише ті підприємства, обсяг доходу за попередній календарний рік яких становить більше 20 мільйонів гривень, або ж за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України, крім винятків, передбачених п. 3 Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII.

Зазначена правова позиція суду підтверджується ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2015 у справі № 826/13378/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Центр Сонячне ремесло до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування наказу, скасування проведення перевірки.

Вказаною ухвалою Київський апеляційний адміністративний суд залишаючи без змін рішення першої інстанції наголошує на тому, що обмеження на проведення перевірок суб'єктів господарювання контролюючими органами в період 2015 - 2016 років стосується всіх без виключення контролюючих органів.

При цьому, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.11.2015 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної служби геології та надр України на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2015 у справі № 826/13378/15.

Крім того, ухвалою Верховного Суду України від 18.05.2016 відмовлено у допуску до провадження справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Центр Сонячне ремесло до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування наказу за заявою Державної служби геології та надр України про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України у вказаній вище справі.

Водночас, з матеріалів справи, а саме з податкової декларації платника єдиного податку третьої групи за 2015 рік, вбачається, що сума доходу за податковий (звітний) період позивача у 2015 році становила менше 20 мільйонів гривень, а тому на позивача розповсюджується запроваджений п. 3 Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII мораторій на проведення контролюючими органами перевірок у 2016 році.

Між тим, відповідачем за час розгляду справи не було надано суду доказів, які б свідчили про надання дозволу Кабінетом Міністрів України на проведення перевірки позивача, звернення позивача із заявкою щодо його перевірки, наявність відповідного рішення суду або підстав для проведення перевірки, визначених Кримінальним процесуальним кодексом України.

Тобто, на позивача поширюється обмеження щодо проведення перевірок, визначених пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28 грудня 2014 року № 71-VIII.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що порушення позивачем вимог законодавства, зазначені відповідачем в акті перевірки, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, у зв'язку з чим оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу управління Держпраці у Черкаській області від 31.08.2016 № 224-Н, яким призначено позапланову перевірку позивача, суд зазначає про таке.

Як визначив Верховний Суд України в постанові від 24.12.2010 у справі № 21-25а10, суб'єкт господарювання, який вважає порушеним порядок та підстави призначення перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Тобто, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, саме на етапі допуску до перевірки суб'єкт господарювання може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення контролю щодо себе. Водночас допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні перевірки.

Тому процедурні порушення, допущені контролюючим органом при призначенні та/або проведенні перевірки, не можуть бути обставиною, яка звільняє суб'єкта господарювання від відповідальності.

Відповідно до викладеного, позови, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок, можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.

Суд зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 ч. 1 ст. 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Отже суд вважає, що в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування наказу управління Державної служби України з питань праці у Черкаській області від 31.08.2016 № 224-Н, яким призначено позапланову перевірку позивача слід відмовити.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому в силу ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 14, 86, 94, 159-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову управління Державної служби України з питань праці у Черкаській області про накладення штрафу від 27.09.2016 № 23-01-52/177-332.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Державної служби України з питань праці у Черкаській області (ідентифікаційний код 39881228) на користь приватного підприємства Мале виробничо-комерційне підприємство Берк (ідентифікаційний код 14182467) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1 623 (одна тисяча шістсот двадцять три) грн 80 коп.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, або без виклику особи яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.А. Рідзель

Постанова складена у повному обсязі 11.01.2017.